Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №369/17179/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року місто Київ

Справа № 369/17179/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14550/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2026 року (ухвалено у складі судді Фінагеєвої І.О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором №1206-3334 від 16 травня 2023 року в розмірі 30 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 6 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 24 000 грн.

Позов обґрунтований тим, що 16 травня 2023 року між сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1206-3334 продукту «CREDOS». Позичальниця підписала договір, Правила відкриття кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором А8616.

За умовами договору відповідачці надано 6 000 грн строком на 300 календарних днів. Базовий період становив 21 календарний день; промо-ставка - 0,01 % за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка - 2,50 %, стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день користування кредитом.

Позивач зазначав, що виконав свій обов`язок з надання кредиту, перерахувавши 16 травня 2023 року через платіжний сервіс LiqPay 6 000 грн на платіжну картку, реквізити якої відповідачка зазначила під час оформлення кредиту. Водночас позичальниця кредит і проценти не повернула. За розрахунком кредитодавця станом на 25 серпня 2025 року загальна заборгованість становила 56 232,60 грн, з яких 6 000 грн - основний борг та 50 232,60 грн - проценти, однак позивач, з урахуванням умов запровадженої ним акції щодо обмеження розміру заборгованості під час примусового стягнення, просив стягнути лише 30 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Києво-Святошинський районний суд Київської області заочним рішенням від 08 червня 2026 року в задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив із того, що довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування 6 000 грн за допомогою LiqPay, платіж № 2310695833, та повідомлення АТ КБ «Приватбанк» про проведення 16 травня 2023 року транзакції на суму 6 000 грн на картку НОМЕР_1 не підтверджують переказ коштів саме ОСОБА_1 , оскільки банк-емітент не підтвердив належність цієї картки відповідачці. При цьому позивач не надав доказів існування договірних відносин з АТ КБ «Приватбанк» щодо переказу платежів, а довідку кредитодавця та розрахунок заборгованості складено самим позивачем. З огляду на це подані докази є неналежними та недостатніми для підтвердження надання кредитних коштів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з таким рішенням, представник позивача - Федорова Д.К. 07 липня 2026 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

На обґрунтування скарги зазначає, що факт укладення кредитного договору судом встановлено, а договір містить персональні дані відповідачки, її контактні відомості, маскований номер платіжної картки НОМЕР_1 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором А8616, а також під час подання заявки позичальниця сама вказала реквізити платіжної картки, яка пройшла передбачену Правилами автентифікацію.

Вважає, що на підтвердження видачі кредиту до позовної заяви додано довідку АТ КБ «Приватбанк», підписану кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи банку, та довідку кредитодавця. Обидва документи містять однакові відомості про дату операції, суму, номер кредитного договору, ідентифікатор платежу та маскований номер картки, а тому ці докази достовірно підтверджують перерахування відповідачці 6 000 грн.

Вказує, що висновок про необхідність окремого підтвердження банком належності платіжної картки відповідачці є помилковим, оскільки саме позичальниця внесла її реквізити до інформаційної системи кредитодавця, а відповідний маскований номер зафіксований у підписаному нею договорі.

До апеляційної скарги позивач долучив копію договору № 4010 від 02 грудня 2019 року про надання послуг у системі LiqPay, посилаючись на те, що цей договір підтверджує правові підстави проведення АТ КБ «Приватбанк» платіжних операцій за розпорядженнями ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі разом із апеляційною скаргою доставлені до електронного кабінету в ЄСІТС 08 липня 2026 року (а. с. 125).

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції встановив, що 16 травня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1206-3334.

Згідно з умовами договору Кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію (далі - Кредитна лінія) на наступних умовах, визначених цим Договором (п.2.1. Кредитного договору). Кредитодавець відкрив кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів (далі - Кредит) Позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом (п.2.2. Кредитного договору).

Мета отримання кредиту, тобто, мета відкриття Кредитної лінії: для задоволення особистих потреб Позичальника (п.2.4. Кредитного договору).

Відповідно до п. 4.1., п. 4.2 Кредитного договору, розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту: 6000,00 грн. Дата надання/видачі кредиту: 16 травня 2023 року. Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту.

З метою підписання договору, а також підтвердження ознайомлення з правилами та іншими документами, відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А8616.

В матеріалах справи містяться також Правила надання споживчих кредитів та Паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до копії листа АТ КБ «ПриватБанк», повідомлено клієнта ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року по платежам нижче, зокрема по ID платежу 2310695833, канал LiqPay, дата видачі 16.05.2023 року, сума 6000,00 грн, номер договору 1206-3334, номер картки НОМЕР_2 .

Аналогічні реквізити електронного платіжного засобу містить довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1206-3334 від 16 травня 2023 року, - ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості по укладеному договору, розмір заборгованості відповідача становить 56232,60 грн.

Як вбачається з Правил надання споживчих кредитів, з якими також ознайомився відповідач при укладенні договору, які підписані ним шляхом введення одноразового ідентифікатора «А8616», позивачем передбачено, що заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі дані, які визначені в заявці як обов`язкові для прийняття рішення про можливість надання кредиту.

За результатами заповнення Заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та аутентифікація банківської платіжної картки та/або банківського рахунку Заявника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем, у тому числі, але не виключно, шляхом блокування наперед невідомої Заявнику довільної суми в розмірі від 1 копійки до 1 гривні. (п.4.7 Правил).

Відповідно до п 4.14 Правил, на підставі даних, зазначених у первинній Заявці, ІТС Кредитодавця здійснює реєстрацію Заявника на Сайті та формує Особистий Кабінет. Наступні Заявки подаються Позичальником через Особистий Кабінет.

Відповідно до п 5.1 Правил, після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту та відкриття відповідного рішення у Особистому Кабінеті, Заявник отримує гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладання Договору. Оферта (проект Договору), що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону, включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід`ємною частиною Договору, що пропонується до укладення Заявнику, в тому числі щодо процентів за користування Кредитом та строків сплати процентів. Після отримання Заявником Оферти (безпосередньо до використання Заявником електронного підпису) Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.

Відповідно до п. 5.2, Заявник надає Кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття Оферти (Акцепт) щодо укладення Договору в електронній формі (в рамках ІТС Кредитодавця) в Особистому Кабінеті Заявника/Позичальника, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом Заявника у формі Одноразового ідентифікатора.

Згідно п 5.5 Кредитодавець одразу після укладення Договору Сторонами надає Кредит шляхом безготівкового перерахування суми Кредиту на поточний (картковий) рахунок з використанням реквізитів платіжної картки Позичальника.

Згідно п. 5.6 У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором протягом 7 (семи) днів з моменту надіслання Оферти Заявнику/Позичальнику, Оферта Кредитодавця втрачає чинність.

Після підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А8616» кредитного договору №1206-3334 від 16 травня 2023 року, товариство мало на виконання вимог договору та п. 5.5 Правил, перерахувати позичальнику грошову суму коштів, вказану у п 2.3 Договору.

З розрахунку заборгованості вбачається, що протягом перших 21 календарного дня на суму 6 000 грн нараховано проценти за ставкою 0,01 % на день у загальному розмірі 12,60 грн, а надалі до закінчення 300-денного строку кредитування - за стандартною ставкою 3,00 % на день. Після 10 березня 2024 року договірні проценти не нараховувалися. Станом на 25 серпня 2025 року непогашена заборгованість за розрахунком становила 56 232,60 грн, з яких 6 000 грн тіло кредиту та 50 232,60 грн проценти.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у цій справі становить 88 000 грн, що є меншим за тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, тому справа переглядається у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

За приписами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Указаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає враховуючи таке.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У пунктів 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 628, 638 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій, зокрема електронній, формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку та правочин підписаний його стороною (сторонами).

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України встановлено письмову форму кредитного договору.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію, шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в установленому законом порядку; заповнення формуляра заяви в електронній формі, що підписується в установленому законом порядку; або вчинення дій, які в інформаційній системі чітко роз`яснені як прийняття пропозиції та логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, договір, укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, є укладеним у письмовій формі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

У цій справі факт укладення сторонами кредитного договору суд першої інстанції встановив і сторони його не оспорюють. Договір та невід`ємні додатки до нього містять усі істотні умови кредитування, персональні дані відповідачки, одноразовий ідентифікатор А8616 та маскований номер платіжної картки НОМЕР_1 .

Отже, спірним є підтвердження надання позивачем обумовлених договором 6 000 грн.

Висновок районного суду про недоведеність цієї обставини зроблено внаслідок ізольованої оцінки кожного з поданих документів та без урахування їх взаємного зв`язку.

Колегія суддів зауважує, що довідка АТ КБ «Приватбанк» походить не від позивача, а від банку, який забезпечував проведення платіжної операції. Вона сформована як електронний документ та підписана кваліфікованим електронним підписом уповноваженої посадової особи банку. У довідці зафіксовано конкретну операцію: переказ 16 травня 2023 року 6 000 грн через LiqPay за договором № 1206-3334 на картку НОМЕР_1 , ідентифікатор платежу 2310695833.

Ці відомості повністю узгоджуються з договором, у якому зазначено ту саму дату видачі кредиту, суму, номер договору та маскований номер платіжної картки, а також із довідкою кредитодавця, яка додатково пов`язує платіж № 2310695833 з позичальницею ОСОБА_1 .

Той факт, що в договорі та банківській довідці відображено маскований, а не повний номер картки, зумовлений правилами захисту платіжних даних і не позбавляє ці документи доказового значення, оскільки для ідентифікації операції достатнім є збіг незамаскованих цифр, дати, суми, номера договору та унікального ідентифікатора платежу.

Вимога суду першої інстанції надати окрему довідку банку-емітента про належність картки відповідачці не враховує особливостей укладення саме цього електронного договору, у якому маскований номер картки внесено до договору як реквізит позичальниці та скріплено її електронним підписом. Правила передбачали попередню автентифікацію картки, а відповідачка не заявляла, що такий реквізит їй не належить, що її персональні дані використала інша особа або що кошти на картку не надходили.

Неподання відповідачкою заперечень саме по собі не звільняє позивача від обов`язку доказування і не є самостійною підставою для задоволення позову, водночас за наявності взаємоузгоджених доказів на користь позивача ця процесуальна поведінка має враховується аналогічно, оскільки жодного доказу невиконання, скасування чи повернення платіжної операції або належності зазначеного платіжного засобу іншій особі суду не подано.

Так само таким, що становить надмірний формалізм, є висновок суду про те, що банківський лист не має доказового значення через ненадання до позову договору між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «Приватбанк», оскільки сам банк у своєму електронному документі прямо вказав правову підставу проведення платежів - договір № 4010 від 02 грудня 2019 року, і засвідчив конкретну виконану операцію. Для встановлення факту надання кредиту предметом доказування є саме здійснення переказу, а не весь зміст господарських відносин між кредитодавцем і надавачем платіжних послуг.

Копія договору № 4010, долучена до апеляційної скарги, деталізує вже зазначену в банківській довідці підставу проведення операцій. Водночас колегія суддів зауважує, що навіть поданих до суду першої інстанції договору № 1206-3334, електронної довідки банку, довідки кредитодавця та розрахунку заборгованості у їх сукупності достатньо для встановлення факту перерахування коштів.

За частиною шостою статті 95 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати його оригінал. Подібний механізм щодо електронних доказів передбачено статтею 100 ЦПК України, за якого у разі сумнівів у відповідності паперової копії оригіналу суд може витребувати оригінал електронного доказу.

Тому навіть за наявності обґрунтованих сумнівів у справжності або повноті банківської довідки належним процесуальним способом їх усунення було витребування судом з власної ініціативи електронного оригіналу, перевірка кваліфікованого електронного підпису або витребування від АТ КБ «Приватбанк» відомостей про конкретну операцію. А відхилення документа виключно через припущення щодо можливої неповноти інформації, без використання передбачених процесуальним законом засобів для її перевірки, не відповідає завданню цивільного судочинства.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Надані позивачем докази у своїй сукупності вказують на послідовний і взаємоузгоджений порядок дій, за яких відповідачка, використавши власні персональні та контактні дані, пройшла процедуру оформлення кредиту, вказала й автентифікувала платіжну картку, підписала договір одноразовим ідентифікатором, після чого банк зафіксував переказ погодженої суми саме на зазначену в договорі картку. Інша версія подій жодним доказом не підтверджена.

За таких обставин висновок про надання відповідачці 6 000 грн є значно більш вірогідним, ніж протилежний, а відмова у позові через відсутність окремого документа про належність картки та повного договору з платіжним оператором становить надмірний формалізм і не відповідає вимогам статті 89 ЦПК України щодо оцінки взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оскільки позивач виконав свій обов`язок з надання кредиту, а відповідачка не повернула 6 000 грн, вимога про стягнення основного боргу є обґрунтованою.

Щодо процентів колегія суддів ураховує, що сторони чітко погодили їх розмір, порядок нарахування та 300-денний строк кредитування. Із розрахунку вбачається, що договірні проценти нараховувалися лише з 16 травня 2023 року до 10 березня 2024 року включно, тобто в межах строку кредитування: 12,60 грн за перші 21 день за ставкою 0,01 % на день та 50 220 грн за наступні 279 днів за ставкою 3,00 % на день, разом 50 232,60 грн.

Позивач заявив до стягнення лише 24 000 грн, що не перевищує суми процентів, фактично нарахованих відповідно до погоджених умов договору, контррозрахунку або доказів погашення відповідачка не подала, а тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність надання кредиту та безпідставно відмовив у позові, заочне рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору за подання позову та 3 633,60 грн за подання апеляційної скарги. Оскільки позов і апеляційну скаргу задоволено повністю, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 6 056 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1206-3334 від 16 травня 2023 року в загальному розмірі 30 000 грн, з яких: 6 000 грн заборгованість за кредитом; 24 000 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 6 056 грн судового збору, сплаченого за подання позову та апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова