Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №754/6400/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Київ

Справа №754/6400/26

Апеляційне провадження №22-ц/824/11575/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Грегуля О.В. 21 квітня 2026 року в м. Київ,

у справі за заявою ОСОБА_1 видачу про видачу судового наказу стягнення аліментів, боржник: ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст заявлених вимог.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася у суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 квітня 2026 року у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником у порушення вимог ст. 163 ЦПК України не додано до заяви про видачу судового наказу доказів надсилання листом з описом вкладення боржнику копії заяви про видачу судового наказу з доданими до нього документами.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилось із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , її представником подано апеляційну скаргу, в якій він зазначає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним тлумаченням та застосуванням норм процесуального права.

Зазначає, що подана заява повністю відповідає вимогам ст.ст. 161, 163 ЦПК України. Водночас зауважує, що направлення боржнику копії заяви про видачу судового наказу та подання до суду документу про підтвердження такого направлення ЦПК України не передбачено.

Вказує, що копія заяви разом з додатками направляється боржникові саме судом, а не заявником, одночасно з копією судового наказ, що передбачено ст. 169 ЦПК України. Після цього боржнику надається право звернутися до суд із заявою про скасування такого наказу (с. 170 ЦПК України).

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заперечення учасників справи та процесуальні дії апеляційного суду.

ОСОБА_2 , його представником адвокатом Лісіцьким А.В. на електронну пошту суду направлено відзив на апеляційну скаргу. (а.с. 33-36)

Колегія суддів зазначає, що вказаний відзив не може бути прийнятий судом до розгляду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Частина 4 ст. 12 ЦПК України покладає на сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Надсилання процесуальних документів на електронну пошту суду поза межами підсистеми «Електронний суд» особою, яка в силу закону зобов`язана мати зареєстрований електронний кабінет, не є належним способом звернення до суду.

Оскільки представник ОСОБА_2 - адвокат Лісіцький А.В. будучи суб`єктом, на якого законом покладено обов`язок реєстрації та використання електронного кабінету, направив відзив на електронну пошту суду в обхід встановленого законом порядку, а тому він самостійно несе ризик настання пов`язаних із цим процесуальних наслідків.

З урахуванням наведеного, поданий адвокатом Лісіцьким А.В. відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду та не буде враховано під час перегляду ухвали суду першої інстанції.

В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Фактичні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів а користь ОСОБА_1 на утримання синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісяця, починаючи з дня подання цієї заяви і до досягнення ними повноліття. (а.с.1-3)

До заяви долучено: копія свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 24 вересня 2015 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4), копія паспорта ОСОБА_1 (а.с. 5), копія заочного рішення Деснянського районного суд м. Києва від 20 серпня 2020 року про розірвання шлюбу (а.с. 6-7), копія ухвали Деснянського районного суд м. Києва від 20 серпня 2020 року про виправлення описки, (а.с.7 на звороті -8), копія листа Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 10658-1435 від 05 серпня 2021 року (а.с. 9),копія розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації 523 від 03 серпня 2021 року (а.с. 9 на звороті -10), копія свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 від 31 липня 2010 року (а.с. 11), копія свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 від 04 березня 2011 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 12)

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції посилався на те, у порушення вимог ст. 163 ЦПК України, заявником не додано до заяви про видачу судового наказу доказів надсилання листом з описом вкладення боржнику копії заяви про видачу судового наказу з доданими до нього документами.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Застосовані норми права.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Порядок розгляду справ в порядку наказаного провадження регламентовано в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України.

Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Згідно положень ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

У пункті 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

Відповідно до матеріалів справи, предметом спору є вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що ст. 163 ЦПК України, в якій викладені вимоги щодо змісту і форми заяви про видачу судового наказу, і на яку здійснено посилання судом першої інстанції, не передбачає такої вимоги, як подання заявником доказів надіслання заяви про видачу судового наказу з додатками іншому учаснику справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 169 ЦПК України, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

З вказаних положень ст. 169 ЦПК України вбачається, що надіслання копії заяви про видачу судового наказу є обов`язком суду, а не стягувача і надсилається вказана копія заяви одночасно з копією судового наказу.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав, визначених п.1.ч.1.ст.165 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 квітня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат.

У відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 квітня 2026 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судця-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук