Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №752/27155/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №33/824/1810/2026

справа №752/27155/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

встановив:

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №489318 від 21 жовтня 2025 року убачається, що 20 липня 2025 року о 23:50 у м. Київ, Наддніпрянське шосе (Набережно-Печерська дорога 10) ОСОБА_1 керував транспортним засобом КІА, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я водій відмовився. Порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Не погодившись з прийнятою постановою, адвокатом Ювченком А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, що містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує на порушення судом першої інстанції вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП.

Зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 20 жовтня 2025 року о 23:50 год. керував транспортним засобом. Відеозапис з нагрудної камери розпочато лише о 23:56 год., тобто вже після зупинки транспортного засобу, при цьому факт руху автомобіля під керуванням особи у час, зазначений у протоколі, не зафіксовано. Інші докази керування (відеореєстратор службового авто, свідки, інші технічні засоби) у матеріалах справи відсутні.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння. Вказані у протоколі ознаки (порушення мови, координація рухів, почервоніння очей) не підтверджені об`єктивними даними відеозапису та не пояснені поліцейськими. Водночас відеозапис свідчить про адекватну поведінку, нормальну мову та відсутність видимих порушень координації. Звертає увагу, що частина зазначених у документах ознак суперечить одна одній, оскільки протокол та направлення водія на проведення огляду містять різні формулювання.

Вказує на істотні порушення процедури огляду на стан сп`яніння водія, оскільки направлення на проведення огляду ОСОБА_1 не вручалось. Крім цього, належним чином не зафіксовано виявлених ознак, які б давали підстави для направлення ОСОБА_1 на проведення огляду.

Звертає увагу, що працівниками поліції порушено пункт 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 р. № 1452/735, оскільки ними не було складено акт огляду на стан сп`яніння, який мав бути складений у двох примірниках, один з яких мав бути вручений ОСОБА_1 .

Також відсутні докази однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Із відеозапису вбачається, що особа не відмовлялась, а лише вимагала роз`яснення підстав проведення огляду. Таким чином, відсутній обов`язковий елемент складу правопорушення у формі відмови, що узгоджується зі змістом статті 266 КУпАП та усталеною судовою практикою.

Зазначає, що відеозаписи, долучені до матеріалів справи, не є належними та допустимими доказами, оскільки не ідентифіковані належним чином технічні засоби запису, відсутні дані про носії інформації, а також не забезпечено безперервність фіксації, що суперечить вимогам Інструкції МВС №1026 та статті 99 КАС України. Крім того, відео не фіксує ключові обставини події - момент керування та зупинки транспортного засобу. Звертає увагу, що в графі "до протоколу додаються" не зазначено жодних доказів, в тому числі і відеозаписів чи пристроїв, на які такі було зроблено.

Звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом вини, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, відповідно до якої вина має бути доведена поза розумним сумнівом на підставі сукупності узгоджених і допустимих доказів. У даному випадку така сукупність відсутня, а наявні докази є суперечливими.

Вказує на порушення працівниками поліції процедури розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 не роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, не забезпечено право на захист, не створено умов для участі адвоката, а також не дотримано порядку розгляду справи.

Крім того, у випадку застосування статті 266-1 КУпАП (військовослужбовець), огляд мав здійснюватися у спеціальному порядку уповноваженою посадовою особою, чого дотримано не було, що додатково свідчить про незаконність усієї процедури.

Також не дотримано вимог щодо складання акту огляду та належного оформлення матеріалів, що прямо передбачено Інструкцією №1452/735, а відсутність цих документів виключає можливість визнання результатів огляду допустимими доказами.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про доведеність вини є передчасними та ґрунтуються на неповному й поверхневому дослідженні матеріалів справи, що є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі відповідно до статті 294 КУпАП.

Вказує, що працівником поліції порушено вимоги пункту 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07 листопада 2015 року №1395.

Вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому для нього діє спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, визначений статтею 266-1 КУпАП.

У сукупності зазначене свідчить про відсутність належних, допустимих і достатніх доказів вини ОСОБА_1 , а також про істотні порушення порядку збирання та оцінки доказів, що суперечить вимогам статтею 251, 252, 280 КУпАП та принципу презумпції невинуватості, закріпленому статтею 62 Конституції України.

Мотивуючи наведеним, просить постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови.

Вирішуючи питання щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов у справах про порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, та/або у справах про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за заявою особи, щодо якої винесено постанову.

З матеріалів справи убачається, що оскаржувана постанова прийнята за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ювченка А.В.

Згідно з частиною першою статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, а її копія протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено.

Із даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, убачається, що текст оскаржуваної постанови надіслано судом до реєстру 05 лютого 2026 року, загальний доступ забезпечено 09 лютого 2026 року.

Матеріали справи не містять відомостей про направлення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови.

Із даних картки руху документу убачається, що датою доставки до електронного суду інформації про постанову вказано 13 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу подано захисником 18 лютого 2026 року.

За встановлених обставин, ураховуючи відсутність відомостей про направлення копії постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, та беручи до уваги дату забезпечення загального доступу до тексту постанови у ЄДРСР, а також доставки оскаржуваної постанови до електронного суду, апеляційний суд уважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження.

В судові засідання у справі, призначені на 20 квітня 2026 року, 01 червня 2026 року, 06 липня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Ювченко А.В. не з`явились.

Судові засідання у справі, призначенні на 01 червня 2026 року та 06 липня 2026 року відкладено за клопотання адвоката Ювченка А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 .

У судове засідання 27 липня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Ювченко А.В. не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Дослідивши відеофайл, доданий до протоколу, доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд робить висновок, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог пункту 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до частини 1 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №489318 від 21 жовтня 2025 року убачається, що 20 липня 2025 року о 23:50 у м. Київ, Наддніпрянське шосе (Набережно - Печерська дорога 10) ОСОБА_1 керував транспортним засобом КІА, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я водій відмовився. Порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України (а.с. 2-3).

З даних направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 жовтня 2025 року 23:56 годині убачається, що у ОСОБА_1 виявлено такі ознаки наркотичного сп`яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Огляд ОСОБА_1 не проводився (а.с. 4).

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено відеофайл "489318" тривалістю 01:15:24 годин.

На відрізку часу 00:12 убачається як транспортний засіб наближається до працівників поліції. Після короткого спілкування із працівником поліції, останній попросив водія припаркувати автомобіль. Надалі працівники поліції підходять до автомобіля та починається спілкування із водієм ОСОБА_1 .

На відрізку часу 09:50 ОСОБА_1 запропоновано проїхати до лікаря-нарколога для проходження огляду на стан сп`яніння.

ОСОБА_1 вказав, що за останній час він там був уже тричі, а тому не уважає за необхідне витрачати чотири години свого часу (аналогічні твердження висловлені на відрізку часу 37:40).

На відрізку часу 12:43 працівником поліції повторно запропоновано ОСОБА_1 проїхати до лікаря-нарколога для проведення огляду на стан сп`яніння.

В подальшому зафіксовано спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , складання адміністративних матеріалів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про таке.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом є необґрунтовані, оскільки на долученому відеофайлі зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його рух в напрямку мосту та вимогу працівника поліції припаркуватись біля працівників поліції.

Відтак, наведені скаржником доводи суперечать наявним у справі доказам.

Твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 не було вручено направлення в медичний заклад для проходження огляду на стан сп`яніння, на що звертає увагу скаржник, є безпідставними, оскільки видача водію направлення на проходження огляду для визначення стану сп`яніння чинним законодавством не передбачена. Таке направлення оформлюється поліцейським виключно для лікаря закладу охорони здоров`я.

Щодо доводів скаржника про порушення працівниками поліції пункту 10 розділі ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція) апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІ Інструкції результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Аналіз згаданого положення дозволяє зробити висновок, що акт огляду на стан сп`яніння заповнюється працівником поліції у разі проведення огляду, встановленого розділом ІІ Інструкції (Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів).

Разом з цим, із наявних в матеріалах справи доказів та переглянутого відеофайлу убачається, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння не проводився, відтак підстави для заповнення акту огляду у працівників поліції були відсутні.

Щодо тверджень скаржника про відсутність ознак наркотичного сп`яніння апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до окремих положень Інструкції:

I. Загальні положення

2. Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

3. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

4. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

12. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Із даних протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що у ОСОБА_1 виявлено такі ознаки сп`яніння: порушення мови, координації рухів, почервоніння очей.

Із даних направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції убачається, що у ОСОБА_1 виявлено такі ознаки сп`яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови.

Наведені у протоколі про адміністративне правопорушення та у направленні на огляд відомості щодо ознак наркотичного сп`яніння не є взаємовиключними та у своїй сукупності відповідають переліку ознак, визначених Інструкцією.

Відмінності у формулюваннях окремих ознак пояснюються фіксацією таких ознак різними службовими особами у різний час та не свідчать про їх відсутність або недостовірність.

Крім цього, зазначення різних ознак сп`яніння саме по собі не спростовує факту наявності підстав для направлення на огляд, оскільки достатньою є наявність хоча б однієї із передбачених Інструкцією ознак.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у справі доказів однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, апеляційний суд зазначає про таке.

Із дослідженого відеозапису убачається, що працівниками поліції неодноразово пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, однак останній, усвідомлюючи зміст такої пропозиції, фактично відмовився від її виконання, мотивуючи це небажанням витрачати час та іншими особистими обставинами.

При цьому, відмова особи від проходження огляду може виражатися не лише у прямому запереченні, а й у формі ухилення або створення умов, за яких проведення такого огляду стає неможливим.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 лише вимагав роз`яснення підстав огляду, спростовуються змістом зафіксованих на відео висловлювань, з яких убачається саме небажання в черговий раз (за твердженнями ОСОБА_1 , зафіксованими на відеозаписі) проходити огляд.

Щодо недопустимості долучених до протоколу відеозаписів, суд зазначає про таке.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Відповідно до пунктів 4-5 розділу ІІ Інструкції:

4. Під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

5. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:

1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності;

2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання;

3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння;

4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

За наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису убачається, що відеофіксацію подій здійснено на технічні прилади із заводськими №№476830, 472121.

Графа 10 складеного протоколу ЕПР №489318 від 21 жовтня 2025 року "Технічний засіб відеозапису" містить відомості про те, що відеозапис здійснювався на технічні прилади із заводським №476830, 472121.

Відтак, складений протокол містить відомості про заводській номера приладів на які здійснено відеофіксацію.

Твердження скаржника про те, що відеозапис здійснено на невстановлений прилад безпідставні, оскільки такі здійснено на портативні відеореєстратори працівників поліції.

Досліджений судом відеозапис є належним та допустимим доказом у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки містить відомості про обставини події, зафіксований технічними засобами, передбаченими законодавством, а також ідентифікований у протоколі про адміністративне правопорушення із зазначенням відповідних заводських номерів приладів.

Працівниками поліції до протоколу необхідні фрагменти відеофайлів, якими зафіксовано поведінку ОСОБА_1 з моменту зупинки транспортного засобу до прийняття рішення працівниками поліції про складання протоколу за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду.

Твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 не роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП суд відхиляє, оскільки у графі 13 містить підпис ОСОБА_1 про те, що йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП та ознайомлено його із місцем та часом розгляду справи.

Щодо тверджень скаржника про порушення права ОСОБА_1 на захист та не можливості ним реалізувати його права, передбачені статтею 268 КУпАП, суд зазначає таке.

Відповідно до окремих положень статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Аналіз вказаної норми дозволяє зробити висновок, що складання протоколу - це процесуальна дія суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно частини 1 статті 257 КУпАП України протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Установлено, що протокол ЕПР №489318 складено за частиною 1 статті 130 КУпАП. Зазначене правопорушення віднесено до категорії справ, що підлягає розгляду у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (стаття 221 КУпАП).

Згідно статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Аналіз статті 268 КУпАП дозволяє зробити висновок, що положення цієї статті застосовуються безпосередньо під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не під час фіксації адміністративного правопорушення (складення протоколу).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє ці доводи апеляційної скарги.

Посилання адвоката Ювченка А.В. на порушення працівником поліції пунктів 9-10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, у даному випадку помилкове, та не може бути застосоване до обставин цієї справи.

Так, відповідно до пункту 9-10 розділу ІІІ вказаної Інструкції:

9. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

10. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Наведені положення Інструкції у системному зв`язку свідчать про те, що вони регламентують процедуру безпосереднього розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським, тобто у випадках, коли саме уповноважена службова особа органу Національної поліції здійснює розгляд справи по суті та за його результатами виносить постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Водночас, як убачається з матеріалів даної справи, поліцейським не здійснювався розгляд справи по суті та не виносилась постанова, а лише складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, що відповідно до вимог закону підлягає розгляду місцевим загальним судом.

Таким чином, на стадії складання протоколу положення пунктів 9-10 розділу ІІІ Інструкції, які визначають порядок саме розгляду справи та оцінки доказів уповноваженою особою, не підлягають застосуванню.

З огляду на викладене, посилання захисника на порушення працівником поліції вимог пунктів 9-10 вказаної Інструкції є безпідставним та таким, що не стосується обставин цієї справи, а відтак не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем, а тому до нього застосовуються спеціальні норми, передбачені статтею 266-1 КУпАП, слід зазначити наступне.

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

У статті 15 КУпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

В статті 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом, а тому військовослужбовці, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.

Відтак апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують на та їх правильність не впливають. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не убачає.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Ювченку Андрію Васильовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Ювченка Андрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Н.В. ПОЛІЩУК