Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №377/472/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №33/824/3262/2026

справа №377/472/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Усової Юлії Олексіївні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Славутицького міського суду Київської області від 20 травня 2026 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,-

встановив:

Постановою Славутицького міського суду Київської області від 20 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, і піддано стягненню у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 40 800,00 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 гривень.

Постановою установлено, що 13 квітня 2026 року о 14 годині 08 хвилин у м. Славутич по проспекту Незалежності, навпроти Славутицького ЗЗСО № 3, ОСОБА_1 повторно протягом року керував автомобілем BMW 730D, державний номерний знак НОМЕР_3 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії. Порушив вимоги пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

Не погодившись з прийнятою постановою, адвокатом Усовою Ю.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на не з`ясування обставин у справі, не прийняття до уваги ключових обставин у справі.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано підстави керування ОСОБА_1 транспортним засобом 13 квітня 2026 року.

Вказує, що ОСОБА_1 не заперечує проти викладених у протоколі обставин, однак 13 квітня 2026 року був вимушений сісти за кермо та їхати до лікаря, оскільки йому надано направлення на консультацію.

Оскільки ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем не завжди має можливість поїхати до лікаря, а направлення було надано саме на 13 квітня 2026 року, ОСОБА_1 мав невідкладно їхати на прийом.

Вказує, що судом не враховано статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, який отримав травми через захист Батьківщини.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 уже зареєструвався у автошколі для проходження теорії та практики для отримання водійського посвідчення.

Вказує, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував принцип пропорційності та індивідуалізації обставин справи, зокрема проходження військової служби, стан здоров`я, необхідність медичного лікування та позитивну характеристику.

Просить постанову Славутицького міського суду Київської області змінити, скасувати додаткове адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 5 років, залишивши адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40 800,00 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд робить висновок, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком "Діти"; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про перевезення небезпечних вантажів" (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Відповідно до статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, -

тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Статтею 1 КУпАП визначено:

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП визначено:

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 10 КУпАП визначено:

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Положеннями статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень статті 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався в повній мірі.

Висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Відповідно до статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Із змісту апеляційної скарги убачається, що така ґрунтується на не згоді скаржника із накладеним судом першої інстанції стягненням, доводів щодо відсутності складу адміністративного правопорушення подана апеляційна скарга не містить.

Статтею 23 КУпАП визначено:

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 126 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років дотримані у повній мірі.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, щодо врахування статусу ОСОБА_1 - військовослужбовця, який проходить військову службу, та початок навчання у автошколі, апеляційний суд зазначає, що накладення стягнення у вигляді 5 років позбавлення права керування не є надмірним та несправедливим та відповідає меті, визначеній статті 23 КУпАП.

Суд звертає увагу, що санкція частини 5 статті 126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, тобто позбавлення права керування транспортним засобом є безальтернативним, при цьому судом першої інстанції застосовано до ОСОБА_1 мінімальний строк такого стягнення.

Апеляційний суд уважає, що накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, хоча і є суворим, відповідає вимогам закону, є безальтернативним видом адміністративного стягнення та необхідним для досягнення мети адміністративного стягнення, а саме виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції частини 5 статті 126 КУпАП, відповідає характеру вчиненого правопорушення, тому підстав для його зміни навіть з врахуванням особи ОСОБА_1 не убачається.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Усової Юлії Олексіївні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Славутицького міського суду Київської області від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Н.В. ПОЛІЩУК