Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №757/61494/25-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №33/824/3615/2026

справа №757/61494/25-п

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року

у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

встановив:

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП, та призначено стягнення: за статтею 124 КУпАП у виді штрафу на користь держави в сумі 850 гривень; за частиною 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

На підставі статті 36 КУпАП визначено ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, що містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови.

Зазначає про відсутність факту керування транспортним засобом, а відтак і об`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Вказує, що до матеріалів справи не долучено жодного відеозапису, який би підтверджував факт руху транспортного засобу під керуванням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, хоча саме такий доказ є одним із основних у справах цієї категорії.

Вказує, що із наявного відеозапису убачається, що працівник поліції мав намір витребувати записи камер системи «Безпечне місто» для перевірки факту керування транспортним засобом, однак з невідомих причин цього зроблено не було. Натомість працівники поліції обмежилися поясненнями свідків.

Мотивуючи наведеним, просить постанову Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року по справі № 757/61494/25-п скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Атракович К.О. підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Атраковича К.О., переглянувши відеофайл, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Вирішуючи питання за клопотанням ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд робить такий висновок.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що оскаржувана постанова прийнята 13 січня 2026 року, однак ані особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ані її захисник не були належним чином повідомлені про результат розгляду справи.

Вказує, що 13 січня 2026 року захисником ОСОБА_1 - адвокатом Лисаком М.Ю. направлено на електронну адресу Печерського районного суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд не розглянув. Незважаючи на подане клопотання, цього ж дня справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, чим фактично сторону захисту було позбавлено можливості реалізувати процесуальні права, гарантовані КУпАП.

Вказує, що після 13 січня 2026 року сторона захисту неодноразово зверталася до суду першої інстанції з метою отримання інформації про стан розгляду справи, однак належної відповіді не отримала. Більше того, у відповідь на офіційний адвокатський запит суд повідомив, що станом на березень 2026 року інформація щодо розгляду справи відсутня. За таких обставин сторона захисту об`єктивно не могла знати, що 13 січня 2026 року справу вже розглянуто по суті та постановлено відповідне рішення.

З метою недопущення пропуску строку на апеляційне оскарження захисник 23 березня 2026 року подав коротку апеляційну скаргу, яку мав намір доповнити після отримання повного тексту постанови. Водночас повний текст постанови оприлюднений лише 05 травня 2026 року, тому на момент подання апеляційної скарги сторона захисту була позбавлена можливості ознайомитися з мотивами судового рішення та належним чином обґрунтувати свої доводи.

Стверджує, що строк на апеляційне оскарження пропущено не з вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, чи її захисника, а внаслідок неналежного повідомлення про результати розгляду справи, ігнорування судом клопотання про відкладення розгляду, відсутності достовірної інформації про ухвалене рішення та несвоєчасного оприлюднення повного тексту постанови.

Вказує, що ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року у поновленні строку на апеляційне оскарження відмовлено без належного врахування наведених обставин, що фактично позбавило ОСОБА_1 права на ефективний апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції.

Мотивуючи наведеним, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З матеріалів справи установлено, що оскаржувана постанова прийнята 13 січня 2026 року за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

24 березня 2026 року на адресу Печерського районного суду міста Києва надійшла апеляційна скарга адвоката Лисака М.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року відмовлено (а.с. 41-42).

Відмовивши у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вказав, що сторона захисту була обізнана про розгляд справи та дату судового засідання. Суд звернув увагу на клопотання захисника про ознайомлення з матеріалами, розписку про ознайомлення, а також судову повістку про призначення розгляду на 13 січня 2026 року, з якою захисник ознайомився під час вивчення матеріалів справи.

Апеляційний суд зазначив, що десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови у справах про адміністративні правопорушення обчислюється з дня її винесення, а не з моменту отримання копії рішення чи появи інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень. На думку суду, після ухвалення постанови особа та її захисник не вжили жодних заходів для з`ясування результатів розгляду справи або отримання копії судового рішення, а наведені причини пропуску строку не свідчать про існування об`єктивних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги. У зв`язку із цим у поновленні строку на апеляційне оскарження було відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто (а.с. 41-42).

Копія постанови Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року доставлена до електронного кабінету захиснику ОСОБА_1 - адвокату Лисаку М.Ю. 19 травня 2026 року, що підтверджується даними звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с. 44).

19 червня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 повторно подано апеляційну скаргу (а.с. 46-56).

З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, убачається, що текст оскаржуваної постанови надіслано судом 08 травня 2026 року, зареєстровано 09 травня 2026 року, загальний доступ до тексту постанови забезпечено 11 травня 2026 року.

З матеріалів справи убачається, що постанова Печерського районного суду міста Києва ухвалена 13 січня 2026 року за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника. При цьому сторона захисту наполягає, що подане у день розгляду справи клопотання про відкладення судового розгляду фактично залишилося без розгляду, а після ухвалення постанови вона тривалий час не мала достовірної інформації про результати розгляду справи.

Крім того, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що повний текст постанови суду першої інстанції був надісланий судом лише 08 травня 2026 року, зареєстрований 09 травня 2026 року та став загальнодоступним 11 травня 2026 року, тобто майже через чотири місяці після її ухвалення. За таких обставин сторона захисту була об`єктивно позбавлена можливості своєчасно ознайомитися з мотивами судового рішення та належним чином сформулювати доводи апеляційної скарги.

Хоча постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року у поновленні строку на апеляційне оскарження відмовлено, наведена постанова не позбавляє суд апеляційної інстанції обов`язку надати оцінку всім обставинам, які мають значення для вирішення питання про доступ особи до правосуддя. При цьому суд бере до уваги, що після оприлюднення повного тексту постанови сторона захисту отримала можливість сформувати повноцінну правову позицію щодо оскарження рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд також враховує, що право на апеляційний перегляд судового рішення є однією із складових права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Процесуальні строки покликані забезпечувати принцип правової визначеності, однак їх застосування не повинно призводити до надмірного формалізму та фактичного позбавлення особи можливості реалізувати право на судовий захист.

За наведених обставин, враховуючи тривалий час неоприлюднення повного тексту постанови суду першої інстанції, відсутність належного інформування сторони захисту про результати розгляду справи, а також необхідність забезпечення ефективного права на апеляційний перегляд, суд доходить висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними.

За таких обставин клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року підлягає задоволенню.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Атракович К.О. підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Дослідивши відеофайл, доданий до протоколу, доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Атраковича К.О., суд робить висновок, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог пункту 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №520608 від 22 листопада 2025 року ОСОБА_1 22 листопада 2025 року о 15 год. 15 хв. в м. Києві на бульварі Лесі Українки, 30-В, всупереч вимогам пунктів 2.3.б, 12.1 Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем Тесла, д.н.з. НОМЕР_2 , не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, не вибрала безпечної швидкості руху, внаслідок чого скоїла наїзд на бордюрний камінь після чого наїзд на паркан, в результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками (а.с. 1).

Крім цього, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №520656 від 22 листопада 2025 року 22 листопада 2025 року о 15 год. 15 хв. в м. Києві на бульварі Лесі Українки, 30-В, ОСОБА_1 керувала автомобілем Тесла, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася, що зафіксовано на нагрудні боді-камери № 472102 працівників поліції (а.с. 1).

Згідно даних направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 листопада 2025 року убачається, що у ОСОБА_1 виявлено такі ознаки алкогольного сп`яніння: порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с. 9).

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено відеофайл тривалістю 1 година 34 хвилини 15 секунд.

На долученому відеофайлі зафіксовано прибуття працівників патрульної поліції за викликом, спілкування працівників поліції та процедуру складення відповідних адміністративних матеріалів.

Досліджений судом апеляційної інстанції відеозапис спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Так, під час спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 на запитання про те, хто перебував за кермом автомобіля, остання повідомила, що саме вона керувала транспортним засобом (05:53 хвилин відеозапису), після чого на вимогу поліцейського пред`явила посвідчення водія у застосунку "Дія".

Надалі, відповідаючи на запитання щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 самостійно пояснювала, яким чином рухався автомобіль до моменту зіткнення, тобто описувала власні дії як водія (07:33 хвилин відеозапису).

Крім того, під час спілкування із працівниками поліції ОСОБА_1 підтвердила факт вживання алкогольних напоїв, після чого їй було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки. Спочатку вона відмовилася від проведення такого огляду на місці, зазначивши, що погоджується пройти його лише у закладі охорони здоров`я. Саме з цією метою працівники поліції повідомили про намір доставити її до лікаря-нарколога, визначили відповідний медичний заклад та розпочали оформлення необхідних матеріалів.

Так, на відрізку часу 13:10 хвилин ОСОБА_1 запитує у працівників поліції щодо місця, куди її планують доставити: "Їдемо на лівий берег, так. А куди саме?". Працівник поліції відповідає: "Петра Запорожця, 20".

На відрізку часу 23:33 хвилин працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про необхідність пройти огляд на стан сп`яніння та роз`яснює можливі варіанти: пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатору "Драгер", проїхати до лікаря-нарколога для проведення огляду або відмовитися від його проходження. На запитання поліцейського щодо проходження огляду ОСОБА_1 відповідає: "Не їду". Після додаткового роз`яснення вона зазначила, що відмовляється від проходження огляду. Працівник поліції повідомляє, що у зв`язку з відмовою буде складено протокол за частиною 1 статті 130 КУпАП. ОСОБА_1 відповідає: "Я розумію".

На відрізку часу 01 година 31 хвилина працівник поліції оголошує зміст складеного протоколу про адміністративне правопорушення.

Посилання скаржниці на те, що відеозапис не містить безпосередньої фіксації руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє як безпідставні. Сам по собі факт відсутності наявного відеозапису моменту керування транспортним засобом не свідчить про недоведеність цієї обставини, оскільки відповідно до статті 251 КУпАП факт вчинення адміністративного правопорушення може підтверджуватися сукупністю взаємопов`язаних та належних доказів.

У цьому випадку факт керування транспортним засобом підтверджується не лише протоколами про адміністративні правопорушення, а й власними поясненнями ОСОБА_1 , наданими безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, її відповідями на запитання працівників поліції щодо обставин ДТП, а також іншими матеріалами справи, які є узгодженими між собою та не містять суперечностей.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не витребували записи камер системи "Безпечне місто". Закон не встановлює обов`язку органу, який веде провадження у справі про адміністративне правопорушення, отримувати саме такий доказ у кожному випадку. Ненадання записів із камер відеоспостереження саме по собі не свідчить про недоведеність вини особи, якщо обставини справи підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, які в їх сукупності є достатніми для висновку про наявність у діях особи складу адміністративних правопорушень.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив наявні у справі докази, правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до незгоди із прийнятою постановою та не містять обставин, які б свідчили про її незаконність чи необґрунтованість.

Відтак апеляційний суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Поліщук