Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №761/369/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Київ

Справа № 761/369/26

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7525/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва про передачу справи на розгляд іншого суду, постановлену під головуванням судді Притули Н.Г. 12 січня 2026 року в м. Київ,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальні мережі України» про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом, у якому просила зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» за власні кошти привести у попередній стан газовий трубопровід та ділянку дороги, на якій Львівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» 26 травня 2025 року проводились роботи щодо припинення газопостачання біля воріт будинку за адресою: АДРЕСА_1 та відновити за власні кошти подачу природного газу до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальні мережі України» про зобов`язання вчинити дії - направлено до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки даний спір стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, тому в даному випадку при вирішенні питання підсудності позову необхідно застосовувати положення про виключну підсудність, а саме ч. 1 ст. 30 ЦПК України, відповідно до якої позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилася із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , її представником адвокатом Данько У.В. подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що суд безпідставно передав справу до іншого суду, порушивши при цьому норми процесуального права.

Вказано, що предметом даного спору є визнання дій відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» незаконними та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто спір має зобов`язальний, а не речовий характер, що виключає можливість визначення підсудності за місцезнаходженням майна, однак вирішуючи питання підсудності, суд першої інстанції не врахував, що визначальним є зміст і предмет позовних вимог, а не місце вчинення дій або місце знаходження об`єкта, біля якого ці дії вчиняються.

Також зазначає, що фактичні обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» є відповідачем як юридична особа. Спірні правовідносини не стосуються нерухомого майна як об`єкта цивільних прав, а стосуються питання законності дій відповідача та зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а об`єкт нерухомості - будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 місце вчинення оспорюваних дій відповідача, але не є предметом спору. Таким чином, наявність у справі зв`язку з нерухомим майном не змінює правової природи спору та не є підставою для застосування правил виключної підсудності.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу та направити справу до Шевченківського районного суду м. Києва , якому підсудна дана справа.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує, що ухвала суду про направлення справи до Стрийського міськрайонного суду Львівської області є законною та підстави для її скасування відсутні.

Вказано, що позовні вимоги виникли щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 й позивач чітко вказує про взаємозв`язок між оспорюваними діями відповідача та належним позивачеві майном. При цьому дії мають вчинятися щодо нерухомого майна за вищевказаною адресою, яка знаходиться в межах території підсудної Стрийському міськрайонному суду Львівської області.

Окрім цього зауважує, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо та і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і прав і обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Посилаючись на вищевказане просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріалами справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що у січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» за власні кошти привести у попередній стан газовий трубопровід та ділянку дороги, на якій Львівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» 26 травня 2025 року проводились роботи щодо припинення газопостачання біля воріт будинку за адресою: АДРЕСА_1 та відновити за власні кошти подачу природного газу до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач без жодного повідомлення та дій щодо повідомлення про наявність заборгованості за доставку газу, а також безпосереднього та мирного врегулювання ситуації з метою оплати 3028 грн заборгованості навіть не за спожитий газ, котрий ніхто не використовує, а за доставку газу, розкопав ділянку дороги біля воріт будинку АДРЕСА_1 , невідомо як втрутився у підземний газопровід, який є приватною власністю і який позивач під`єднувала та оплачувала власним коштом, та незаконно припинив подачу природного газу, акту за результатами таких дій позивачу не направив.

Вказані дії відповідача ОСОБА_1 вважає незаконними та просить зобов`язати відповідача відновити газопостачання за власний рахунок.

Застосовані норми права.

Територіальна юрисдикція (підсудність) цивільних справ визначена в параграфі 3 глави 2 ЦПК України та поділяється на: загальну (стаття 27 ЦПК України); альтернативну (стаття 28 ЦПК України); виключну (стаття 30 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 199/1883/23 зазначено, що правила виключної підсудності щодо позовів з приводу нерухомого майна стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно).

Тобто, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2025 року у справі № 286/253/24).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача за власні кошти привести у попередній стан газового трубопроводу і ділянку дороги, а також відновити подачу природного газу до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок та підключені до нього комунікаційні мережі (зокрема підземний газопровід як об`єкт інженерної інфраструктури, що забезпечує функціонування будинку) належать до категорії нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України.

Вимоги позивача про відновлення пошкодженого трубопроводу та відновлення газопостачання безпосередньо впливають на умови експлуатації, споживчі властивості та правовий режим користування зазначеним нерухомим майном, а відновлювальні роботи мають проводитися виключно за місцем знаходження цього майна.

З огляду на викладене, характер спірних правовідносин вказує на наявність безпосереднього зв`язку заявлених вимог із нерухомим майном (його інженерним благоустроєм), що зумовлює виникнення спору саме з приводу нерухомого майна та виключає можливість застосування загальних правил підсудності (ст. 27 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що спір має суто зобов`язальний характер і не стосується речових прав, колегія суддів відхиляє, оскільки вони суперечать вищенаведеним висновкам Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 30 ЦПК України, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для врахування судом.

Оскільки об`єкт нерухомого майна, з приводу якого виник спір, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належність даної справи до територіальної юрисдикції (підсудності) Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені мотиви, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального права.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не встановлено.

Розподіл судових витрат.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук