Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №759/6088/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 759/6088/26 Головуючий у суді першої інстанції - Ключник А.С.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10802/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінанасів», товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Компані», товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум Херсон», третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору, визнання права власності на майно в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

25.03.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.04.2026 року заяву передано судді Ключнику А.С.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначав, що спірна квартира є предметом тривалого конфлікту, що виник з кредитно-іпотечних правовідносин.

На переконання заявника, невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, у зв`язку з чим він просив:

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2409271380000), до набрання законної сили рішенням суду у справі № 759/6088/26 або до скасування заходів забезпечення позову судом.

Заборонити будь-яким державним реєстраторам, приватним/державним нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Спірної квартири, у тому числі:- державну реєстрацію переходу права власності,- внесення змін до записів про право власності/обтяження,- державну реєстрацію/припинення/зміну обтяжень,- скасування чи зміну наявних записів, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 759/6088/26 або до скасування заходів забезпечення позову судом.

Заборонити ТОВ «КВОРУМ ХЕРСОН» та будь-яким іншим особам, які діють за його дорученням/в його інтересах, відчужувати спірну квартиру будь-яким способом (купівля-продаж, дарування, міна, внесення до статутного капіталу, передача в іпотеку/заставу тощо) до вирішення спору по суті.

Заборонити ТОВ «КВОРУМ ХЕРСОН» та/або залученим ним особам вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання моєму доступу до Спірної квартири та користуванню нею (включно зі зміною/зламом замків, блокуванням доступу, погрозами, примусовим виселенням), до вирішення спору по суті.

Заборонити ТОВ «КВОРУМ ХЕРСОН» передавати спірну квартиру у користування третім особам (оренда/найм/безоплатне користування тощо) до вирішення спору по суті.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, постановити ухвалу про задоволення заяви. У скарзі зазначає, що суд не врахував обставин справи і судову практику з цього питання, тому дійшов помилкового висновку про відмову задоволенні заяви.

Вказує, що суд залишив поза увагою той факт, що спірне майно вже було предметом неодноразового відчуження протягом короткого періоду часу (14.07.2021 та 24.12.2025). Встановлений у справі ланцюг перепродажів між юридичними особами, які мають ознаки пов`язаності, є класичним індикатором ризику подальшого відчуження об`єкта на користь «добросовісних» третіх осіб з метою остаточного унеможливлення віндикації майна.

Також, приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не врахував преюдиціального значення попередніх судових рішень щодо спірної квартири.

Зазначає, що, визначаючи співмірність заходів забезпечення на користь відповідачів, суд першої інстанції не врахував численні протиправні активні дії з їх боку, зокрема порушення судових рішень.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Ренесанс Компані» адвокат Бут О.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяли участь позивача ОСОБА_1 та його представник - адвокат Музецький М.С., які підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав. Представник відповідача ТОВ «Ренесанс Компані» - адвокат Бут О.В. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції мотивував її тим, що у матеріалах поданої заяви про забезпечення позову відсутні докази, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, що свідчить про те, що наведені у заяві доводи не можуть бути покладеними в обґрунтування відповідної ухвали.

Колегія суддів не погоджується із цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як роз`яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд вірно вважав, що є підстави для забезпечення позову і обраний вид забезпечення буде співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Як видно зі змісту позовних вимог, між позивачем та відповідачами виник спір про визнання недійсним договору, визнання права власності на майно в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння. Предметом спору є квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірна квартира є предметом тривалого конфлікту, що виник з кредитно-іпотечних правовідносин. Вказує що спірна квартира безпідставно та неправомірно вибула із власності його брата - ОСОБА_2 . При цьому, позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .

Заявляючи вимогу про накладення арешту на вказане майно, позивач зазначав, що спірне майно вже було предметом неодноразового відчуження протягом короткого періоду часу (14.07.2021 та 24.12.2025), тому існують цілком обґрунтовані підстави вважати, що відповідачами ймовірно буде зроблена спроба переоформити це майно на третіх осіб, що ускладнить в майбутньому виконання рішення.

Колегія суддів погоджується із доводами заявника про те, що існує вірогідність того, що власник цього майна, відповідач по справі, може вільно та на власний розсуд здійснювати правомочності володіння та користування, розпорядження приміщенням, що не лише утруднить, але й зробить неможливим виконання рішення суду по цій справі.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

У даному випадку вжиття заходів забезпечення позову, накладення арешту на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою недопущення подальшої перереєстрації прав на це майно, ніяким чином не створить перешкод у обмеженні можливості відповідача ТОВ «Кворум Херсон» користуватися цим майном, та не призведе до невідворотних наслідків.

Вживаючи заходи забезпечення позову, колегія суддів враховує, що саме під час знаходження справи у провадженні суду відповідач не позбавлений можливості здійснити відчуження майна на користь третіх осіб, що у свою чергу потягне необхідність для позивача подання до суду нових вимог і залучення інших співвідповідачів, і це призведе до безконтрольного розширення кола осіб , що не лише утруднить, але й зробить неможливим виконання рішення суду по цій справі в разі задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити заяву ОСОБА_1 наклавши арешт на квартиру.

Такі заходи допоможуть зберегти у незмінному стані як саме майно, а також допоможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача на час вирішення спору в суді.

Разом з цим, заява про забезпечення позову в частині заборони ТОВ «Кворум Херсон» та будь-яким іншим особам, які діють за його дорученням/в його інтересах, відчужувати спірну квартиру будь-яким способом (купівля-продаж, дарування, міна, внесення до статутного капіталу, передача в іпотеку/заставу тощо), вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання доступу позивача до спірної квартири та користуванню нею (включно зі зміною/зламом замків, блокуванням доступу, погрозами, примусовим виселенням), а також передавати спірну квартиру у користування третім особам (оренда/найм/безоплатне користування тощо) до вирішення спору по суті, задоволенню не підлягає, оскільки такі заходи є неспівмірнми із предметом заявленого позову та можуть призвести до надмірного втручання у права відповідача.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задвольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2409271380000).

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Стягувач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кворум Херсон», 73011, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Приозерна, 15, код ЄДРПОУ: 44483209.

Повний текст складено 28 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома