Вирок від 26 липня 2026 р. у справі №756/20554/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/20554/25Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/3891/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025105050000990, по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 21.10.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік (31.03.2025 поставлений на облік Шевченківського РВ ФДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київської області),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України ОСОБА_7 призначено покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 21.10.2024, у виді пробаційного нагляду строком на 3 роки і 1 місяць.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 04 грудня 2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої заборонено, для власного вживання без мети збуту, через мобільний додаток «Telegram» замовив особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, та отримав смс-повідомлення від невстановленої досудовим розслідуванням особи з місцем розташування психотропної речовини, а саме адресу: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 63.

04 грудня 2025 року о 12 годині ОСОБА_7 прибув до вказаного у смс-повідомленні місця, де біля дерева побачив згорток, в середині якого знаходився поліетиленовий пакет з кристалоподібною речовиною світло-жовтого кольору, взяв згорток та поклав його до внутрішньої кишені своєї куртки.

В подальшому ОСОБА_7 був зупинений працівниками поліції та у нього була вилучена кристалоподібна речовина, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса якої в речовині становить 0,580 г.

В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що при ухваленні вироку судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотиків, має не зняту та непогашену судимість, відбуває покарання у виді пробаційного нагляду, однак висновків для себе не зробив і знову вчинив кримінальний проступок у сфері обігу психотропних речовин під час відбування покарання.

Крім цього, за доводами прокурора, всупереч вимогам закону, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив за вчинення нового кримінального правопорушення покарання у вигляді пробаційного нагляду, незважаючи на те, що нормами Кримінального кодексу України передбачено, що пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили нове кримінальне правопорушення.

За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст.71 КК України остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік і 1 місяць.

В решті вирок суду просить залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просила її задовольнити, обвинуваченого, який покладався на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, вивчивши обвинувальний акт про вчинення кримінального проступку та додані до нього матеріали, розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.2 ст.382 КПК України.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання по ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнав його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про те, що суд першої інстанції призначивши ОСОБА_7 за вчинення нового кримінального правопорушення покарання у виді пробаційного нагляду, неправильно застосував норми кримінального права.

Відповідно до змісту положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співрозмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як слушно посилається у своїй апеляційній скарзі прокурор, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та дані про особу винного, а саме те, що ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотиків, має не зняту та непогашену судимість, відбуває покарання у виді пробаційного нагляду, однак висновків для себе не зробив і знову вчинив кримінальний проступок у сфері обігу психотропних речовин під час відбування покарання.

Наведене свідчить про небажання ОСОБА_7 стати на шлях виправлення та схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Крім цього, слушними є доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про порушення судом першої інстанції норм кримінального закону України через неправильне призначення покарання.

За приписами статті 59-1 КК України пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 21.10.2024 ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

В період відбування покарання у виді пробаційного нагляду за цим вироком ОСОБА_7 вчинив нове кримінальне правопорушення у справі, що переглядається за даним вироком.

За таких обставин слушними є доводи прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив ОСОБА_7 за вчинення нового кримінального правопорушення покарання у вигляді пробаційного нагляду, незважаючи на те, що нормами Кримінального кодексу України передбачено, що пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили нове кримінальне правопорушення

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та встановлені судом першої інстанції дані про особу винного, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК України більш суворе покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, так як менш суворий вид покарання буде недостатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Оскільки засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення, суд за правилами статті 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне до призначеного ОСОБА_7 покарання за новим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 21.10.2024 та визначити остаточне покарання за сукупністю вироків, за правилами ст.72 КК України, у виді обмеження волі строком на 1 рік і 1 місяць.

У відповідності до ч.1 ст.409, п.4 ч.1 ст.420 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст.71 КК України) з необхідністю застосування більш суворого покарання є підставою для скасування вироку в цій частині та ухвалення нового вироку.

З цих підстав апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 420, ч.15 ст.615 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 21.10.2024 та за сукупністю вироків призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік і 1 місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обраховувати з дня його прибуття та постановки на облік у виправному центрі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Судді:

________________ ________________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4