Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №758/1171/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Київ

справа № 758/1171/25

провадження № 22-ц/824/9445/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ненюком Андрієм Олександровичем,

на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Блащука А.М.,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, усунення батьку перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми та встановлення порядку, та способу участі батька у вихованні, та спілкуванні з дітьми.

В обґрунтування позову зазначав, що 17.02.2007 між сторонами зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Шостка, Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області, актовий запис № 52.

Від зазначеного шлюбу сторони мають 2 (двох) неповнолітніх дітей:

сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві, дата видачі 14 жовтня 2009 року;

сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, дата видачі 30 липня 2016 року.

04.08.2021 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/13460/21) розірвано шлюб між сторонами.

21.10.2021 судовим наказом судді Шевченківського районного суду м. Києва (справа №761/19959/21) з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання синів ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.06.2021 і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з довідкою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № б/н від 04.12.2024 станом на дату надання відповіді у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

Зазначає, що під час розгляду справи про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем судом не вирішувалося питання про визначення місця проживання дітей, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2021 (справа №761/13460/21).

Після розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 діти проживають з матір`ю - ОСОБА_2 .

На підтвердження того, що діти проживають з матір`ю свідчать відомості з Декларації про вибір лікаря, який надає медичну допомогу № 0001-М054-1700 щодо ОСОБА_3 та декларації № 0001-Е4М4-1700 щодо ОСОБА_4 , згідно з п. 1.11 яких, фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру уборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка № 402618156 від 06.11.2024, квартира АДРЕСА_2 , належить на праві власності (частка 1/1) ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2089, виданий. 28.10.2021, видавник Гавлоська О.В., приватний нотаріус КМНО.

Позивач є військовослужбовцем Воєнної академії імені Євгенія Березняка, що підтверджується довідкою № 1047/40/16 від 21.05.2025.

Таким чином, зареєстрованим місцем проживання дітей є адреса реєстрації позивача, що не відповідає місцю їх фактичного проживання, а також місцю його фактичного проживання та місцю реєстрації місця проживання матері.

Позивач, як військовослужбовець має постійні відрядження поза межами Київського гарнізону.

Вказує, що відповідач відмовляється визначити місце проживання дітей за спільною згодою батьків, відмовляється здійснити реєстрацію місця проживання дітей за адресою їх фактичного проживання, як цього вимагає чинне законодавство, чинить перешкоди батьку щодо зміни його місця проживання та реєстрації, а також зміни місця реєстрації дітей, що свідчить про наявність спору між позивачем та відповідачем щодо визначення місця проживання дітей.

Крім того, вирішення судом питання про визначення місця проживання дітей з матір`ю, саме в межах заявлених позовних вимог, у подальшому дасть можливість реалізувати вимогу батька щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, зокрема щодо визначення місця на побачення з дітьми, місця де він повинен забирати дітей, та куди повертати дітей після закінчення встановлених годин на побачення, тощо.

З врахуванням викладеного, позивач вважає, що між ним та відповідачем існує спір щодо визначення місця проживання дітей, який підлягає вирішенню у судовому порядку. Визначення місця проживання дітей на підставі рішення суду за адресою їх проживання, а саме: АДРЕСА_1 , є вкрай необхідним саме в найкращих інтересах дітей, збереження звичного їм оточення, місця навчання, сталих соціальних зв`язків, створення для дитини найкращих умов для виховання та розвитку, а також унеможливлений маніпуляцій з боку відповідача, унаслідок чого позивач не буде мати змоги брати участь у вихованні дітей.

Щодо вимоги про усунення батьку перешкод у вільному спілкуванні з дітьми та визначенні порядку та способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми зазначає, що починаючи з 2021 року відповідач чинить позивачу перешкоди у спілкуванні та зустрічах з дітьми, налаштовує дітей проти позивача, позбавляє позивача можливості приймати належну участь у спілкуванні та вихованні спільних дітей.

Позивач має бажання приймати безпосередню участь у вихованні своїх дітей, мати особисте спілкування з дітьми. Належним чином та в повному обсязі сплачує аліменти.

Згідно з щорічною декларацією ОСОБА_2 за 2023 рік, розміщеною в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідач отримала доходи у вигляді аліментів від ОСОБА_1 за 2023 рік у сумі 408 245,00 гри., при цьому її заробітна плата за 2023 рік склала - 277 923,00 гри.

У зв`язку з тим, що відповідачем чиняться перешкоди позивачу у спілкуванні та зустрічах з дітьми, а також, у порядку підготовки позову та збору належних та допустимих доказів порушень відповідачем прав позивача щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, позивач звернувся із заявами до Служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації та Служби у справах дітей Подільської районної у місті Києві державної адміністрації щодо проведення обстеження його житлово-побутових умов та житлово-побутових умов дітей за місцем їх проживання.

Вважає що, на даний час через умисні протиправні дії відповідача та відсутність діалогу між сторонами по справі, питання визначення способу участі позивача у вихованні дитини може бути вирішене виключно у судовому порядку.

Саме з цієї підстави позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просив суд усунути йому перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати відповідача не чинити батьку перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначити способи та порядок участі батька у спілкуванні та вихованні дітей, без присутності матері, у наступний спосіб:

кожна перша та третя субота щомісяця з 10:00 години до 20:00 години із можливістю перебування дітей за місцем проживання чи перебування позивача, без присутності матері, та з можливістю відвідування культурно-масових, спортивних та розважальних заходів;

щороку проводити час з дітьми та/або спільно відпочивати з дітьми, без присутності матері, тривалістю 7 (сім) календарних днів поспіль влітку у вільний від навчання дітей час;

забирати дітей та привозити дітей за місцем їх постійного проживання повинен особисто позивач;

не обмежувати спілкування батька з дітьми телефоном та в режимі ''он-лайн" з використанням програмного забезпечення Viber, WatsApp або іншого месенджера з урахуванням режиму дня дітей;

тимчасовий виїзд дітей чи одного з дітей за межі України з одним із батьків з метою їх оздоровлення та відпочинку повинен здійснюватися за попередньою домовленістю між батьками;

у разі хвороби дітей чи однієї дитини (підтвердженої згідно запису педіатра), якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу, погоджену між батьками дату, враховуючи інтереси дітей, стан їх здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини;

періодично, раз на місяць, інформувати батька про стан здоров`я дітей, повідомляти про хвороби дітей чи однієї дитини (підтвердженої згідно запису педіатра), призначене лікування та хід такого лікування.

Зазначав, шо такий графік спілкування батька з дітьми є доцільним, правильним, справедливим та таким, що направлений на захист прав дітей та їх батьків, не порушує їх прав, та враховує зміни обставин, що мають істотне значення, зокрема зміни, які відбулися на даний час та відбудуться у подальшому у режимі дня дітей, та з урахуванням їх віку.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача - адвокат Ненюк А.О. 18 березня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дітей з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 та задовольнити цю вимогу.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання дітей з матір`ю, представник ОСОБА_1 адвокат Ненюк А.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким такі позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що висновки суду в частині відмови в задоволенні вимоги про визначенні місця проживання дітей з матір`ю за конкретною адресою у повній мірі не відповідають обставинам справи, є помилковими та невірними, порушують норми чинного законодавства, основні завдання та засади цивільного судочинства, не відповідають висновкам щодо застосування відповідних норм права, викладеним в постановах Верховного Суду, не ґрунтується на матеріалах справи і спростовується наявними в справі доказами.

Місцем реєстрації дітей є юридична адреса місця роботи позивача, за якою розташована Воєнна академія імені Євгенія Березняка. Тобто, на момент звернення до суду та розгляду справи судом першої інстанції, фактичне місце приживання дітей не відповідає, місцю реєстрації їх місця проживання, що є порушенням діючого законодавства, та може призвести в подальшому до негативних наслідків, в першу чергу для самих дітей.

Вирішення судом питання про визначення місця проживання дітей з матір`ю, саме в межах заявлених позовних вимог, у подальшому дасть можливість реалізувати вимогу батька щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, зокрема щодо визначення місця на побачення з дітьми, місця де він повинен забирати дітей, та куди повертати дітей після закінчення встановлених годин на побачення, тощо.

Відповідачка відмовляється визначити місце проживання дітей за спільною згодою батьків, відмовляється здійснити реєстрацію місця проживання дітей за адресою їх фактичного проживання, як цього вимагає чинне законодавство, чинить перешкоди батьку щодо зміни його місця проживання та реєстрації, а також зміни місця реєстрації дітей, що свідчить про наявність спору між позивачем та відповідачкою щодо визначення місця проживання дітей.

Орган опіки та піклування Подільської у місті Києві державної адміністрації у своєму висновку від 21.05.2025 року дійшов висновку про необхідність підтримати вимоги батька та вважає за доцільне: визначити місце проживання дітей разом з матір`ю. Суд не надав жодної оцінки висновку органу опіки та піклування, не мотивував у своєму рішенні його відхилення в частині визначення місця проживання дітей.

Посилався на обставини, зазначені у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Кищенко М.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині як законне і обгрунтоване залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Ненюк А.О. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Кищенко М.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, Подільська районна у м. Києві державна адміністрація була повідомлена про місце, день і час засідання суду шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінету, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність третьої особи.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 17.02.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Шостка Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 52.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві, дата видачі 14 жовтня 2009 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, дата видачі 30 липня 2016 року.

04.08.2021 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/13460/21) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17.02.2007 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Шостка Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області, актовий запис № 52 - розірвано.

21.10.2021 судовим наказом судді Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/19959/21) з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання синів ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.06.2021 і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з довідкою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № б/н від 04.12.2024 станом на дату надання відповіді у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діти проживають з матір`ю - ОСОБА_2 .

Відповідно до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №1020/32472 від 06.09.2018 та Договору №284/2 про надання в тимчасове користування приміщення в будівлі та житлово-комунальних послуг від 01.06.2021, укладеного між Квартирно-експлуатаційною частиною (місто Київ) (Сторона 1) та ОСОБА_1 (Сторона 2), останній прийняв у тимчасове строкове платне користування житлове приміщення, зазначене в п. 2.2 цього Договору для користування ним за призначенням та компенсацією Стороні 1 вартості житлово- комунальних послуг і спожитих енергоносіїв (електроенергії, холодного водопостачання, водовідведення, гарячого водопостачання, опалення, вивіз сміття) в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 Договору).

Приміщення: кімната АДРЕСА_3 , житловою площею - 17,50 кв.м., загальна площа - 24,50 кв.м. (п. 2.2 Договору). При цьому, слід зазначити, що до загальної площі відносяться туалет, душова кімната, кухня та кімната для вмивання, які призначені для користування всіма мешканцями, що проживають на цьому поверсі.

Згідно з довідкою про перевірку житлових умов від 20.01.2025 комісія перевірила житлові умови ОСОБА_1 , що мешкає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 . Житлове приміщення з однієї кімнати, жила площа становить 17,5 кв.м. Умови проживання задовільні. Склад сім`ї - 1 (одна) особа - ОСОБА_1 . Висновок комісії: потребує поліпшення житлових умов у складі сім`ї 1 (одна) особа шляхом забезпечення житлом для постійного проживання відповідно до чинного законодавства.

Згідно з Витягом, з реєстру територіальної громади м. Києва № 2025/000863626 від 21.01.2025, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 26.03.2013 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з Витягом, з реєстру територіальної громади № 2025/000863882 від 21.01.2025, ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 05.08.2016 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/000865168 від 21.01.2025, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 26.03.2013 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади м. Києва № 127233867 від 06.03.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка № 402618156 від 06.11.2024 квартира АДРЕСА_2 , належить на праві власності (частка 1/1) ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2089, виданий. 28.10.2021, видавник Гавлоська О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Іпотекодержатель: АТКБ «Приватбанк».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням відношення батька до дітей, а також відношення матері до батька та дітей, переймаючись виключно інтересами дітей, які є хлопчиками, і в житті яких особа чоловіка - батька, має одне з вирішальних значень, суд дійшов висновку про встановлення саме такого способу участі батька у вихованні синів, який наведено у резолютивній частині рішення.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визначення місця проживання дітей з матір`ю, суд вважав, що встановлення зазначеного факту не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у заяві.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з урахуванням наступного.

Оскільки рішення суду оскаржується в частині незадоволеної вимоги щодо визначення місця проживання дітей з матерію, апеляційний суд переглядає справу тільки в оскаржуваній частині.

Як і у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що визначення місця проживання дітей з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 відповідатиме найкращим інтересам дітей та у подальшому дасть можливість реалізувати вимогу батька щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, зокрема щодо визначення місця на побачення з дітьми, місця де він повинен забирати дітей, та куди повертати дітей після закінчення встановлених годин на побачення, тощо.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство

і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини

від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною;по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 14.09.2022 у справі № 466/1017/20, рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самоїдитини на гармонійний розвиток та належне виховання,

й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання,

психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання. У статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків . Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з Витягом, з реєстру територіальної громади м. Києва № 2025/000863626 від 21.01.2025, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 26.03.2013 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з Витягом, з реєстру територіальної громади № 2025/000863882 від 21.01.2025, ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 05.08.2016 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/000865168 від 21.01.2025, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 26.03.2013 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Позивач зазначає, що адреса реєстрації дітей АДРЕСА_5 - це юридична адреса місця роботи позивача, а сам він мешкає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 .

Установлено та не заперечується сторонами, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діти проживають з матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 , належить на праві власності (частка 1/1) ОСОБА_2 .

Спір між позивачем та відповідачем щодо визначення місця проживання дітей з відповідачем відсутній, оскільки діти за згодою обох батьків фактично проживають разом з матір`ю - ОСОБА_2 ..

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтверджує зазначене.

Обставин, які б унеможливлювали проживання дітей із матір`ю, у справі не встановлено.

На дату відкриття провадження по справі №758/1171/25 та на дату ухвалення рішення судом першої інстанції:- молодший син - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не досяг десяти років, отже за згодою батьків фактично проживає разом із матір`ю - ОСОБА_2 ; старший син - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досяг чотирнадцяти років, тому має право вільно обирати собі місце проживання, і оскільки батьки не проживають разом самостійно обрав місце проживання разом із матір`ю - ОСОБА_2 .

Суд не може визначати місце проживання старшого сина - ОСОБА_3 , який досяг 14 років, за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Водночас колегія суддів, з огляду на встановлені у справі обставини вважає за необхідне зауважити, що фактично між сторонами існував спір щодо участі батька у вихованні спільних дітей. Аргументуючи свою позицію, позивач посилався, що визначення місця проживання дітей за конкретною адресою: АДРЕСА_6 забезпечить реалізацію рішення суду щодо графіку зустрічей батька з дітьми, а саме визначення конкретного місця з якого батько буде забирати та повертати дітей, адже реєстрація місця проживання дітей за адресою його роботодавця, а фактично проживаючи з матір`ю за іншою адресою, створює невизначеність та не відповідає найкращим інтересам дітей.

Як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, позивач, звертаючись до суду з вимогою про визначення місця проживання дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю дітей - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_7 , фактично намагається встановити факт, який ніким не оспорююється та не ставиться під сумнів.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем також не доведено яким чином відсутність рішення суду про визначення місця проживання дітей за конкретною адресою перешкоджає йому, як батьку, брати участь у вихованні дітей.

Позивачем також не обґрунтовано що визначення місця проживання дітей разом з матір`ю за конкретною адресою у судовому порядку є необхідним «саме в найкращих інтересах дітей, збереження звичного їм оточення, місця навчання, сталих соціальних зав`язків, створення для дітей найкращих умов для виховання».

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ненюком Андрієм Олександровичем, залишити без задоволення

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус