Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №379/872/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 379/872/25 Головуючий у суді І інстанції Шабрацький Г.О.

Провадження № 22-ц/824/8268/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» на рішення Таращанського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до судуз позовом до ТОВ «Ківшовата Агро», в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ТОВ «Ківшовата Агро» № 32/к/тр від 10 квітня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на посаді керуючого зерноочисним комплексом ТОВ «Ківшовата Агро»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2025 року та 50 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що на підставі наказу директора ТОВ «Ківшовата Агро» № 254/к/тр від 04 грудня 2023 року його було прийнято на роботу до відповідача на посаду керуючого зерноочисного комплексу.

Наказом в.о. директора ТОВ «Ківшовата Агро» № 32/к/тр від 10 квітня 2025 року позивача було звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарно-матеріальні цінності, за вчинення винних дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця.

ОСОБА_1 вважав своє звільнення з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України незаконним з наступних підстав.

В наказі про звільнення вказано, що підставою для цього стало письмове рішення № 39/2025 Єдиного учасника ТОВ «Ківшовата Агро» від 07 квітня 2025 року, згідно якого останній розглянув протокол № 40/2025 засідання Наглядової ради товариства від 07 квітня 2025 та вирішив в.о. директора Ігорю Дудніченку одразу після проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на елеваторі товариства звільнити керуючого зерноочисного комплексу Миколу Московчука на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я. Підставою для звільнення є невиконання прямих обов`язків, що призвело до значних збитків товариства, а саме вивезення 29,2 т кукурудзи з елеватора товариства без належного оформлення документів.

У вказаному рішенні Єдиного учасника ТОВ «Ківшовата Агро» зазначено, що ним не виконані прямі обов`язки і це призвело до значних збитків товариства. Але цей висновок є надуманим і не підтверджується фактичними обставинами. В товаристві проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, яка не виявила жодної нестачі зерна кукурудзи, тому твердження про нанесення значних збитків підприємству є безпідставним. До того ж не вказано, які саме прямі обов`язки він, як керуючий зерноочисного комплексу, не виконав і це завдало значних збитків відповідачу.

В рішенні також зазначається, що невиконання ним прямих обов`язків призвело до вивезення 29,2 т кукурудзи з елеватора товариства без належного оформлення документів. Цей висновок теж не відповідає фактичним обставинам. Ніяких порушень прямих чи непрямих обов`язків при вивезенні з елеватора зерна він не допускав. Безпосереднім оформлювачем документів для вивезення зерна з елеватора він не був. Це не його функціональними обов`язками, цим займались інші працівники ТОВ «Ківшовата Агро». Вивезення будь-якого зерна з елеватора здійснювалось за наказом директора, який працівники сумлінно виконували. Таким же порядком здійснено вивезення 29,2 т кукурудзи, про яке вказується в рішенні Єдиного учасника товариства. При вивезенні були належним чином оформлені документи, які підписані відповідними посадовими особами. Саме вивезення здійснено в повній відповідності до встановленого на підприємстві порядку випуску завантажених автомобілів з відповідним зважуванням та відображенням в обліку.

Незаконне звільнення позивача з роботи завдало йому моральної шкоди, так як з 10 квітня 2025 року він не працює, не отримує жодних коштів (доходів), необхідних для забезпечення власного життя та життя його сім`ї. Через переживання від отриманого стресу в нього порушився сон. Він навіть був госпіталізований до лікарні в зв`язку з нервовими розладами здоров`я. Оскільки його звільнено з роботи за втратою довіри, він не може працевлаштуватись та забезпечувати свою сім`ю матеріально.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора ТОВ «Ківшовата Агро» № 32/к/тр від 10 квітня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді керуючого зерноочисним комплексом ТОВ «Ківшовата Агро» з 10 квітня 2025 року.

Стягнуто з ТОВ «Ківшовата Агро» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2025 року по день прийняття судового рішення 16 січня 2026 року у розмірі 671 019,76 грн.

Стягнуто з ТОВ «Ківшовата Агро» на користь ОСОБА_1 10 000 грн відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «Ківшовата Агро» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Стягнуто з ТОВ «Ківшовата Агро» на користь держави судовий збір у розмірі 9 132,59 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до посадової інструкції керуючого зерноочисного комплексу (код КП 1221.2), ТОВ «Ківшовата Агро» від 05 грудня 2023 року № 91 до посадових обов`язків керівника зерноочисного комплексу не входить безпосереднє обслуговування грошових та товарних цінностей, а відповідачем не надано суду доказів надання ОСОБА_1 грошових та товарних цінностей під звіт. З огляду на викладене, позивач, як керуючий зерноочисного комплексу, не належав до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, такі операції не становили основний зміст його трудових обов`язків, тому підстави для його звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України були відсутні, а отже позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Оскільки звільнення позивача із займаної посади є незаконним, то він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2025 року по день прийняття судового рішення 16 січня 2026 року, виходячи із розміру середньоденного заробітку позивача в сумі 3 321,88 грн, який суд вирахував відповідно до пунктів 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та стягнув з відповідача середній заробіток у розмірі 671 019,76 грн (3 321,88 грн х 202 робочих дні) з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, яка завдана позивачу неправомірними діями відповідача у зв`язку з незаконним звільненням, то суд зазначив, що порушення відповідачем трудових прав позивача безумовно призвели до зміни у звичному життєвому укладі позивача, а відтак і до моральних страждань. З урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовував завдану йому моральну шкоду, а також виходячи з обґрунтованості позову щодо наявності такої шкоди саме у зв`язку з порушенням трудових прав позивача відповідачем, засад розумності та справедливості, суд вважав необхідним визначити розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Ківшовата Агро» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідач не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як керуючий зерноочисного комплексу, не належав до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності і такі операції не становили основний зміст його трудових обов`язків.

Зазначає, що у відповідності до пункту 1.1 посадової інструкції керуючого зерноочисного комплексу (далі - керуючий ЗОК) від 05 грудня 2023 року за № 91 вказана посада відноситься до категорії «Керівники».

За пунктом 1.4 посадової інструкції керуючий ЗОК у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами та інструкціями відповідних галузевих міністерств, цією посадовою інструкцією та іншими нормативними документами, затвердженими у встановленому порядку.

Завданнями та обов`язками керуючого ЗОК є забезпечення своєчасного виконання робіт із приймання зерна, формування партій зерна за технологічними якостями, розміщення його залежно від якості, зберігання, обробки, сушіння, відпускання зерна в переробку, відвантаження, повне збереження зерна і не допускання його псування (пункт 2.2).

Службове розслідування, проведене ТОВ «Ківшовата Агро», встановило, що:

- 18 грудня 2024 року з елеватора товариства було здійснено несанкціоноване відвантаження 29,2 тонн кукурудзи на автомобіль марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 , який не був зазначений у наказі № КАБП-000066 від 25 листопада 2024 року. Відвантаження здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної (далі - ТТН) № 830 від 18 грудня 2024 року, підписаної позивачем як керуючим ЗОК;

- згідно з журналом охорони та даними системи «АСІСТ» автомобіль МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав з елеватора з вантажем, а ТТН № 830 була вилучена з системи 1С (лист ПП «Арт-Софт» від 12 березня 2025 року № 12/03/25-001);

- журнал зважування вантажів від 18 грудня 2024 року підтверджує відвантаження чотирма автомобілями, включаючи МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 , тоді як у системі 1С відображено лише три автомобілі, що свідчить про умисне приховування факту незаконного відвантаження;

- водію автомобіля МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 , було видано нову ТТН № 7112, яка вказувала на іншого вантажоодержувача (ТОВ «Кернел-Трейд»), що підтверджує спробу приховати незаконне вивезення;

- згідно з бухгалтерською довідкою № 51 від 03 квітня 2025 року ринкова вартість 29,2 тонн кукурудзи становить 241 325,74 грн, що свідчить про значний розмір потенційних збитків для товариства.

Ці дії позивача порушують пункти 2.2, 2.12, 2.14, 2.16, 4.1, 4.2, 4.5, 4.6 посадової інструкції, а також умови укладеного між сторонами договору про повну матеріальну відповідальність. Підписання ТТН № 830 позивачем дозволило здійснити несанкціоноване відвантаження, що є порушенням трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку (пункт 9.2).

Постанова Верховного Суду від 13 лютого 2025 року у справі № 757/26467/22-ц підкреслює, що для звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України достатньо встановлення винних дій, які підривають довіру роботодавця, навіть без доведення фактичних збитків. У даному випадку дії позивача, пов`язані з підписанням ТТН № 830, вказівкою на вилучення документа із системи 1С та сприянням несанкціонованому відвантаженню, є достатньою підставою для втрати довір`я.

Крім того, за результатами інвентаризації, проведеної на підставі наказів № 7 та № 8 від 14 березня 2025 року, було виявлено надлишок кукурудзи в кількості 52 127 кг (фактична кількість - 62 120 кг, за обліком - 10 993 кг). Цей надлишок, на думку відповідача, свідчить про систематичне неналежне ведення обліку позивачем, що порушує пункт 4 договору про матеріальну відповідальність, який зобов`язує вести точний облік майна, складати й подавати звіти про рух та залишок майна.

У даному випадку надлишок зерна вказує на відсутність належного контролю (обліку) з боку позивача, що створювало умови для можливих зловживань, таких як несанкціоноване відвантаження 18 грудня 2024 року. Неналежне ведення обліку майна, яке перебуває під відповідальністю працівника, також свідчить про неспроможність працівника виконувати покладені на нього функції.

Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пунктів 2.2 та 2.12 посадової інструкції позивач був зобов`язаний координувати роботу персоналу та контролювати процеси відвантаження.

Підписання товарно-транспортної накладної № 830 позивачем свідчить про його безпосередню участь у процесі відвантаження, що підтверджується журналом зважування та даними системи «АСІСТ». Без його підпису автомобіль МАN реєстраційний номер НОМЕР_1 , не зміг би виїхати з елеватора, що підтверджує його відповідальність за порушення.

За приписами законодавства, а також посадової інструкції та договору про повну матеріальну відповідальність позивач, як працівник, який підписує документи, пов`язані з рухом матеріальних цінностей, несе відповідальність за їх достовірність і законність операцій. У даному випадку, підписавши ТТН № 830, ОСОБА_1 санкціонував відвантаження, яке не відповідало наказу № КАБП-000066 від 25 грудня 2024 року і це є прямим порушенням його обов`язків.

Відповідач вважає, що надані ним докази підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні трудових обов`язків і створенні умов для можливого розкрадання майна, а тому суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Ківшовата Агро» не доведено вину з боку позивача.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Косарецьков В.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, тому колегія суддів дійшла висновку, що його неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі наказу № 254/к/тр від 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду керуючого зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро» з 05 грудня 2023 рокуза основним місцем роботи з посадовим окладом згідно штатного розпису та з випробувальним строком три місяці (а.с. 38).

Відповідно до посадової інструкції керуючого зерноочисного комплексу (код КП 1221.2), з якою ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 06 грудня 2023 року: п. 1.1. Посада керуючого зерноочисного комплексу належить до категорії «Керівники»; п. 2.1. Керує виробничо-господарською діяльність ЗОК; п. 2.2. Забезпечує своєчасне виконання робіт із приймання зерна, формування партій зерна за технологічними якостями, розміщення його залежно від якості, зберігання обробку, сушіння, відпускання зерна в переробку, відвантаження, повне збереження зерна і не допускає його псування; п. 2.3. Проводить моніторинг якості та кількості обробленого зерна; п. 2.4. Забезпечує правильну експлуатацію устаткування та інших основних засобів на зерносховищі й виконання графіків їх ремонту; 2.5. Забезпечує безпечні умови праці, упровадження заходів з підвищення продуктивності праці і рівня рентабельності виробництва; 2.6. Забезпечує зниження трудомісткості робіт та ліквідації втрат у виробництві; 2.7. Організовує роботи з удосконалення організації процесу праці, технології виробництва, механізації та автоматизації на ЗОК; 2.8. Організовує планування, облік і складання звітності про виробничу, господарську діяльність ЗОК, роботу з поліпшення нормування праці, правильно застосування форм і систем оплати праці та матеріального стимулювання, узагальнення й поширення передових способів та методів праці, розвитку раціоналізації й винахідництва; 2.9. Бере участь у розробленні бізнес-планів, планових завдань з виробництва, зберігання і продажу сільськогосподарських продуктів і забезпечує їх виконання; 2.10. Розробляє та впроваджує ефективні процедури та стандарти роботи; 2.11. Забезпечує проведення заходів з ефективного використання трудових і матеріальних ресурсів, техніки, виробничих приміщень та інших засобів виробництва; 2.12. Координує роботу персоналу та контролює виконання процесів; 2.13. Добирає кадри робітників і фахівців й раціонально розставляє їх по робочих місцях; 2.14. Контролює додержання працівниками трудової та виробничої дисципліни, правил і норм з охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту; 2:15. Виконує окремі службові доручення Директора Товариства; 2.16. Дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку; 2.17. Не порушує вимоги Угоди про не розголошення комерційної таємниці (а.с. 39-41).

Відповідно до п. 9.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ «Ківшовата Агро» (далі - Правила) працівники несуть дисциплінарну та матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну Товариству внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. За наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність накладається в порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 9.2 Правил передбачено, що до діянь, які є порушенням трудової (виробничої, технологічної) дисципліни належать: порушення, невиконання з власної вини або неналежне виконання покладених на працівника посадових обов`язків та вимог, визначених трудовим договором, вказівок, наказів та розпоряджень, безпосередніх та/або прямих керівників; порушення вимог посадових та виробничих інструкцій; вчинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного) майна Товариства, інших дій, що призвели до збитків Товариства.

Відповідно до п. 9.3 Правил дисциплінарне стягнення застосовується директором Товариства безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення працівник надає письмове пояснення проступку. Відмова надати пояснення не є перешкодою для застосування стягнення. Про факт відмови складають акт за підписом безпосереднього керівника, працівника відділу кадрів та представника Ради трудового колективу (а.с. 42-49).

05 грудня 2023 року між ТОВ «Ківшовата Агро» та ОСОБА_1 було підписано договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (далі - договір).

Згідно п. 1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, та на підставі пункту 1 статті 134 та статті 135-1 Кодексу законів про працю України працівник, що займає посаду начальника відділу та виконує роботу безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем, відпуском, перевезенням та застосуванням у процесі виробництва переданого йому майна Товариства, у тому числі товарно-матеріальних цінностей приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості (збереження) майна (термін «майно» застосовується в цьому договорі у значенні, визначеному статтею 190 Цивільного кодексу України), у тому числі грошових коштів (надалі за текстом договору іменується «Майно»), переданих йому Товариством для зберігання під звіт або для інших цілей згідно з документами, пов`язаними із зберіганням, обробкою, відпуском, перевезенням, застосуванням у процесі виробництва майна Товариства, у тому числі товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів (доручення, накладні, видаткові накладні, матеріальні звіти, акти прийому-передачі, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладні внутрішньо господарського призначення, акти на списання (використання у виробництві) тощо), а також того майна, що буде передаватися працівнику Товариством для зберігання під звіт або для інших цілей протягом усього терміну дії цього договору.

Відповідно до п. 4 договору працівник зобов`язується у встановленому порядку та в установлені терміни згідно із затвердженими формами вести облік, складати й подавати звіти про рух і залишки майна, переданого йому Товариством для зберігання, під звіт або для іншої мети.

Відповідно до п. 9 договору працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо шкода заподіяна Товариству не з його вини (а.с. 50).

Згідно із наказом ТОВ «Ківшовата Агро» № КАБП-000066 від 25 листопада 2024 року відвантажено ФОП ОСОБА_3 на м. Богуслав згідно листа № б/н від 25 листопада 2024 року наступну кількість хлібопродуктів: кукурудза 3 клас, вага нетто 416 409 кг.

Згідно додатку № 1 до зазначеного наказу, затвердженого директором ТОВ «Ківшовата Агро» Погорілим А.О. та головним бухгалтером Росінською Т.І., 26 листопада 2024 року був затверджений список автотранспортних засобів, яким дозволено здійснювати перевезення сільськогосподарських культур з зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро» в період з 27 листопада 2024 року по 26 грудня 2024 року, а саме:

1) 27 листопада 2024 року кукурудза 3 клас, відправник ТОВ «Ківшовата Агро», вантажоодержувач ФОП ОСОБА_3 , перевізник ФОП ОСОБА_3 , РЕНО д.н.з. НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , водій ОСОБА_4 ;

2) 27 листопада 2024 року кукурудза 3 клас, відправник ТОВ «Ківшовата Агро», вантажоодержувач ФОП ОСОБА_3 , перевізник ФОП ОСОБА_5 , ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_5 , водій ОСОБА_6 ;

3) 27 листопада 2024 року кукурудза 3 клас, відправник ТОВ «Ківшовата Агро», вантажоодержувач ФОП ОСОБА_3 , перевізник ФОП ОСОБА_7 , ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_6 , причіп НОМЕР_7 , водій ОСОБА_8 (а.с. 51 зв.).

Згідно фотофіксації робочої зони програмного забезпечення «Автоматизована система ідентифікації транспорту» було зафіксовано перебування автотранспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_8 , 18 грудня 2024 року на території елеватора ТОВ «Ківшовата Агро» (а.с.54-56).

Як вбачається з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за 18 грудня 2024 року: № 3047, накладна № КАБП-000828, ФОП ОСОБА_3 , кукурудза 3 клас, автомобіль НОМЕР_2 , вага нетто 26 280; № 3046, накладна № КАБП-000827, ФОП ОСОБА_3 , кукурудза 3 клас, автомобіль НОМЕР_6 , вага нетто 27 440; № 3048, накладна № КАБП-000829, ФОП ОСОБА_3 , кукурудза 3 клас, автомобіль НОМЕР_4 , вага нетто 27 480, а всього - 81 200 кг (а.с. 58).

Крім того, представником відповідача також долучено до відзиву копію журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за 18 грудня 2024 року, у якому вже зазначається чотири транспортні засоби, у тому числі накладна № КАБП-000830, ФОП ОСОБА_3 , автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_8 , вага нетто 29 000 кг (а.с. 57).

Згідно товарно-транспортних накладних № 827-829 від 18 грудня 2024 року, які підписані керуючим ЗОК ОСОБА_1. та ОСОБА_3 , ТОВ «Ківшовата Агро» відвантажило ФОП ОСОБА_3 кукурудзу 3 клас, транспортні засоби: ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_6 , причіп АІ 6324 ХІ - 27 440 кг; РЕНО д.н.з. НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 -26 280 кг; ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_5 - 27 480кг. До зазначених ТТН долучені посвідчення №№ 456, 457, 458 від 18 грудня 2024 року та картки аналізу зерна, які підписані ОСОБА_10 та Шпильовою, у яких зазначаються параметри аналізу зерна (а.с. 60-63).

Також представником відповідача долучено до матеріалів справи товарно-транспортну накладну № 830 від 18 грудня 2024 року, яка підписана керуючим ЗОК ОСОБА_1. та відповідно до якої ТОВ «Ківшовата Агро» відвантажило ФОП ОСОБА_3 кукурудзи 3 клас, транспортний засіб МАН д.н.з. НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_8 , вагою 29 200 кг (а.с. 66 зв.).

У реєстрі накладних на вивезене зерно з визначенням якості по кожній окремій партії № БП-698 від 26 грудня 2024 року вказана товарно-транспортна накладна № КАБП-000830, де зазначена вага кукурудзи 28 820 кг (а.с. 67).

Відповідно до протоколу № 21/2025 засідання Наглядової ради ТОВ «Ківшовата Агро» від 24 лютого 2025 року вирішено затвердити та передати звіт Наглядової ради від 24 лютого 2025 року на розгляд єдиному учаснику товариства - SDGs Corporation (а.с. 68).

Згідно із протоколом інвентаризаційної комісії ТОВ «Ківшовата Агро» від 14 березня 2025 року виявлено за ОСОБА_1 остаточні залишки на суму 242 333,27 грн (а.с.80 зв.).

Згідно витягу з ЄРДР № 42025112030000164 від 08 квітня 2025 року Білоцерківським РУП ГУ НП в Київській області було порушено кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України (а.с. 72).

У рішенні № 39/2025 єдиного учасника ТОВ «Ківшовата Агро» єдиний учасник розглянув протокол № 40/2025 засідання Наглядової ради Товариства від 07 квітня 2025 року та вирішив виконуючому обов`язки директора Ігорю Дудніченку 30 квітня 2025 року звільнити керуючого зерноочисного комплексу Миколу Московчука на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України в зв`язку з втратою довір`я. Підставою для звільнення є невиконання прямих обов`язків, що призвело до значних збитків Товариства, а саме: вивезення 29,2 т кукурудзи з елеватора Товариства без належного оформлення документів (а.с. 6).

ОСОБА_1 , керуючого зерноочисного комплексу, наказом в.о. директора ТОВ «Ківшовата Агро» № 32/к/тр від 10 квітня 2025 року було звільнено з роботи з 10 квітня 2025 року у зв`язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарно-матеріальні цінності, за вчинення винних дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця, пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України (а.с. 5).

Відповідно до довідки ТОВ «Ківшовата Агро» від 24 листопада 2025 року дохід ОСОБА_1 на посаді керуючого зерноочисного комплексу за період з лютого 2025 по березень 2025 склав 122 909,52 грн, середньоденна заробітна плата складає 3 321,88 грн (а.с. 174).

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Тобто законодавцем передбачено, що з підстави втрати довіри може бути звільнений лише працівник, який безпосередньо обслуговує грошові товарні цінності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14 зроблено висновок, що:

«для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т. ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як роз`яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Висновків по суті про те, що до основного кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, відносяться особи, які одержують їх під звіт; особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до вказаного кола працівників і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах №№6-5499св10, 6-4403св12, 6-25870св12, 6-38248св12. Проте у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, не давши належної оцінки посадовій інструкції, не встановивши, чи становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача, помилково виходили з того, що позивач є фактично матеріально-відповідальною особою».

У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 359/3683/18 (провадження № 61-7840св19) зазначено, що:

«звільнення у зв`язку із втратою довір`я до працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об`єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника; це може бути, наприклад: систематична нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов`язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання, обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо. Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника».

У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 543/690/16-ц (провадження № 61-23037св18) зазначено, що:

«задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за своєю посадою не може вважатись особою, яка безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, та не входить до кола осіб, яких може бути звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, а відповідач не довів належними доказами неправомірних дій позивача, які б призвели до втрати до неї довір`я.

Суди встановили, що […] 04 травня 2005 року позивача прийнято на роботу в КП «Оржиця-водоканал» на посаду головного бухгалтера. Відповідно до наказу директора КП «Оржиця-водоканал» від 08 липня 2016 року № 24 головний бухгалтер ОСОБА_1 вчинила умисні протиправні дії, зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями, які дають власнику підстави для втрати до неї довір`я, внаслідок недбалого ставлення до виконання посадових обов`язків, а саме: відсутній журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, виправлення в касових ордерах, несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, нарахування та донарахування заробітної плати працівникам підприємства без наказу начальника та з вини головного бухгалтера на підприємстві виявлено порушення ведення бухгалтерського обліку, дотримання фінансової дисципліни, що підтверджується службовою перевіркою та аудиторським звітом про результати перевірки дотримання бухгалтерського та податкового законодавства, складеним 04 липня 2016 року.

Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

Верховний Суд зауважує, що звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе лише спеціально визначеного кола працівників - працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності».

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 573/546/19 (провадження № 61-16215св19) вказано, що:

«право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України). Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Верховний Суд зазначає, що звільнення з підстав втрати довір`я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Отже, підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довір`я є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника».

Отже, проаналізувавши судову практику Верховного Суду в аналогічних справах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що звільнення з підстави втрати довір`я (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України) може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

Як вбачається з посадової інструкції керуючого зерноочисного комплексу (код КП 1221.2) від 05 грудня 2023 року № 94 ТОВ «Ківшовата Агро», до посадових обов`язків керівника зерноочисного комплексу не входить безпосереднє обслуговування грошових та товарних цінностей. Крім того, ТОВ «Ківшовата Агро» не надано суду доказів передання ОСОБА_1 грошових та/або товарних цінностей під звіт.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що керуючий зерноочисного комплексу ТОВ «Ківшовата Агро» -ОСОБА_1 не належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, такі операції не становили основний зміст його трудових обов`язків, тому підстави для його звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України відсутні.

Спростовуючи ці висновки суду, відповідач в доводах апеляційної скарги посилається на пункт 2.2. посадової інструкції керуючого зерноочисного комплексу, проте ці доводи є голослівними.

Так, відповідно до п. 2.2. посадової інструкції позивача керуючий ЗОК забезпечує своєчасне виконання робіт із приймання зерна, формування партій зерна за технологічними якостями, розміщення його залежно від якості, зберігання обробку, сушіння, відпускання зерна в переробку, відвантаження, повне збереження зерна і не допускає його псування.

Тобто в цьому пункті йдеться лише про обов`язок забезпечити своєчасність виконання робіт, в тому числі і з відвантаження. Проте не йдеться про те, що ОСОБА_1 безпосередньо обслуговує товарно-матеріальні цінності.

Також відповідач в доводах апеляційної скарги наполягає на тому, що вина позивача полягає в порушенні ним пунктів 2.12, 2.14, 2.16, 4.1.2, 4.5, 4.6 його посадової інструкції, відповідно до яких він має координувати роботу персоналу та контролювати виконання процесів, додержання працівниками трудової та виробничої дисципліни, правил і норм з охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту і має дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку.

Водночас невиконання позивачем цих пунктів посадових обов`язків не пов`язане з обслуговуванням ним матеріальних цінностей, а є загальними обов`язками керівника структурного підрозділу підприємства щодо організації його діяльності.

Тобто навіть при доведеності вини позивача у тому, що він не скоординував роботу персоналу і не проконтролював виконання процесів, це не може бути підставою для його звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Щодо доводів відповідача про те, що із позивачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а тому він є таким, що обслуговує матеріальні цінності і з ним може бути розірваний трудовий договір з підстав втрати довіри, то з такими доводами колегія суддів також не погоджується.

Як вбачається із змісту наведеного договору, він має загальні формулювання і не стосується безпосередньо посадових обов`язків позивача. Так, в договорі з посиланням на пункт 1 статті 134 та статтю 135-1 КЗпП йдеться про відповідальність начальника відділу щодо незабезпечення цілості (збереження) майна, переданого йому Товариством для зберігання, під звіт або інших цілей.

Однак, як встановлено судом, жодного майна позивачу ні на зберігання, ні під звіт не передавалось.

Отже, обставина наявності цього договору сама по собі не свідчить про те, що позивач був матеріально відповідальною особою і що його посадові обов`язки були пов`язані з обслуговуванням матеріальних цінностей, а тому він міг бути звільнений за втратою довіри.

Відповідно до приписів статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, який одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача з посади керуючого зерноочисного комплексу на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України є незаконним, а тому задовольнив позов в частині поновлення його на роботі.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

Оскільки звільнення позивача із займаної посади є незаконним, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав на отримання ним середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2025 року по день прийняття судового рішення від 16 січня 2026 року, виходячи із розміру середньоденного заробітку позивача в сумі 3 321,88 грн, яку вирахував відповідно до пунктів 2, 8 Порядку № 100 та стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 671 019,76 грн (3 321,88 грн х 202 робочих дні), з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Так рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, виходив з того, що порушення відповідачем трудових прав позивача незаконним звільненням безумовно призвели до зміни у звичному життєвому укладі позивача, а відтак і до моральних страждань. З урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовував завдану йому моральну шкоду, а також виходячи з обґрунтованості позову щодо наявності такої шкоди саме у зв`язку з порушенням трудових прав позивача відповідачем, засад розумності та справедливості, суд вважав необхідним визначити розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду першої інстанції не спростували.

За таких обставин, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та вірно розтлумачив норми матеріального права, які підлягають застосуванню, належним чином дослідив наявні у справі докази і не надав їм належну правову оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем було порушено порядок (процедуру) звільнення позивачана підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України та, відповідно,порушено його трудові права, які підлягають захисту шляхом визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Приведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги сторони позивача.

Суд першої інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення в цивільній справі, внаслідок чого дійшов законного і обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Ківшовата Агро» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошової компенсації моральної шкоди.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу ТОВ «Ківшовата Агро» необхідно залишити без задоволення, а рішення Таращанського районного суду Київської області від 16 січня 2026 рокуу даній справі - без змін.

У такому разі новий розподіл судових витрат в справі не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В.Борисова

Д.О. Таргоній