Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №355/2200/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року місто Київ

справа № 355/2200/25

провадження № 22-ц/824/8366/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Чальцевої Т.В., -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просили скасувати рішення сесії Сезенківської сільської ради від 26.10.2000 за № 62 в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,50 га, з яких 0,25 га для обслуговування житла та 0,25 га для ведення підсобного господарства; скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 210583 від 23.11.2006, загальною площею 0,250 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 210584 від 23.11.2006, загальною площею 0,421 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (ділянка 1) площею 0,185 га, та по АДРЕСА_2 (ділянка2) площею 0,236 га; скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок: загальною площею 0,250 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3220286701:21:0340146 та загальною площею 0,421 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (ділянка 1) площею 0,185 га, та по АДРЕСА_2 (ділянка 2) площею 0,236 га з кадастровими номерами 3220286701:21:0340147 та 3220286701:21:0840062, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаних земельних ділянок; скасувати запис у Поземельній книзі про реєстрацію земельних ділянок загальною площею 0,250га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору з кадастровим номером 3220286701:21:0340146 та загальною площею 0,421 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (ділянка 1) площею 0,185 га, та по АДРЕСА_2 (ділянка 2) площею 0,236 га з кадастровими номерами 3220286701:21:0340147 та 3220286701:21:0840062, шляхом виключення з Поземельної книги відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки; скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки загальною площею 0,250 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору з кадастровим номером 3220286701:21:0340146 та загальною площею 0,421 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (ділянка 1) площею 0,185 га, та по АДРЕСА_2 (ділянка 2) площею 0,236 га з кадастровими номерами 3220286701:21:0340147 та 3220286701:21:0840062, видані на ім`я ОСОБА_3 , видане 19.06.2025 та посвідчене державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори, спадкова справа № 373/2013, у нотаріуса № 1-1545; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки загальною площею 0,250 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки, загальною площею 0,185 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки, загальною площею 0,236 га, цільове призначення земельної ділянки загальною площею 0,236 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на частку земельної ділянки загальною площею 0,250 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що 09.01.2002 у відповідності до Договору передачі, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було передано безкоштовно в особисту власність житловий будинок садибного типу з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 із загальною земельною ділянкою площею 0,50 га.

Цього ж дня, 09.01.2002 було видано Свідоцтво на право власності на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на правах особистої власності.

08.12.2003 в Баришівському БТІ було зареєстровано право власності на нерухоме майно по 1/2 частці кожному: ОСОБА_4 та ОСОБА_1

16.12.2003, у відповідності до Договору Дарування частини житлового будинку, посвідченого 16.12.2003 державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого за № 2-573, ОСОБА_4 подарувала своїй донці ОСОБА_2 , належну їй 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

29.11.2006 на підставі рішення Сезенківської сільської ради № 62 від 26.10.2000, було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер 3220286701:21:0340146, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та Державний акт на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,421 га, з яких земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,185 г кадастровий номер 3220286701:21:0340147, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка 2 площею 0,236, кадастровий номер 3220286701:21:08462, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина виключно лише на спірні земельні ділянки, які було приватизовано з грубим порушенням законодавства, та які, 19.06.2025, у відповідності до свідоцтв про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори, спадкова справ № 373/2013, у нотаріуса № 1-1545, успадкувала відповідачка ОСОБА_3 .

Враховуючи дані факти, чітко вбачається порушення майнових прав позивачів та законодавства України, адже через неправомірну приватизацію земельних ділянок, їх фактично позбавлено права власності на земельні ділянки, що також автоматично тягне позбавлення позивачів можливості вільно розпоряджатися та володіти власним нерухомим майном - житловим будинком.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 10.02.2026 залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування Державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування Свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на землю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Зокрема, зазначає про те, що судом першої інстанції було грубо порушено законодавство України, проігноровано вказані та підтверджені факти, а саме: 09.01.2002 у відповідності до Договору передачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було передано безкоштовно в особисту власність житловий будинок садибного типу з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , із загальною земельною ділянкою площею 0,50 га. Тобто сільською радою було передано в рівних долях і будинок і земельну ділянку, з врахуванням кількості осіб, тобто 0,50 га на двох. Тобто як вбачаєься з доданих архівних документів, ОСОБА_1 було надано 1/2 частину житла, з відповідною частиною земельної ділянки, і до сьогодення дане рішення ніхто не скасовував, і землю з користування ОСОБА_1 не вилучав.

Більш того, 09.01.2002 було видано Свідоцтво на право власності на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на правах особистої власності та 08.12.2003 в Баришівському БТІ було зареєстровано право власності на нерухоме майно по 1/4 частці кожному: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а 16.12.2003 у відповідності до Договору Дарування частини житлового будинку посвідченого 16.12.2003 державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори та зареєстровано за № 2-573, ОСОБА_4 подарувала своїй донці ОСОБА_2 , належну їй 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

З 2003 року ОСОБА_4 , вже жодного відношення до будинку та земельної ділянки під ним (для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га) не мала, однак в 2006 році вона вигтовляє на своє ім'я Державні акти на земельні ділянки, які їй не належать, оскільки 0,25 га з 0,50 га було наділено ОСОБА_1 , а 0,125 га перейшло до ОСОБА_2 , після дарування їй частини житлового будинку, що автоматично і підтягло право власності на земельну ділянку під будинком. Тобто ОСОБА_4 мала право приватизувати та отримувати Державний акт виключно на О, 125 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Вважає, що суд порушив законодавство та незаконно позбавив ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , наділеної та виділеної 1/2частини земельної ділянки, загальною площею 0,50 га.

Представник відповідача - адвокат Шевченко А.В. у відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву, в який просить розгляд справи провести у його відсутність, подану апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Відповідача ОСОБА_3 та її представник адвокат Шевченко А.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача адвокат Шевченко А.В. пояснив, що сторона відповідача не заперечує передати позивачам ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею та спорудою, та частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Заявлені позивачами позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Установлено, що 07.06.1995 ОСОБА_4 (матір сторін) склала заповіт на користь відповідачки ОСОБА_3 , яким заповідала дочці житловий будинок з надвірними будівлями і все рухоме і нерухоме майно, яке знаходиться в ньому і належить їй на праві особистої власності.

Рішенням виконавчого комітету Сезенівської сільської ради № 62 від 26.10.2000 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і постійне користування громадян», відповідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 виконавчий комітет Селезнівської сільської ради вирішив: 1) передати безкоштовно у приватну власність і постійне користування земельні ділянки громадян згідно списка, в тому числі: с.Сезенків, ОСОБА_4 загальною площею 0,50 га, в тому числі обслуговування житлового будинку 0,25 га, ведення підсобного господарства 0,25 га. 2) Сезенівська сільська рада просить землевпорядчі органи виготовити державні акти на право приватної власності. 3) Громадяни, які одержали земельні ділянки у приватну власність повинні використовувати їх суворо за призначенням, дотримуючись вимог Земельного Кодексу України. 4) Сесія Сезенівської сільської ради рішенням від 05.12.98 передає повноваження по вирішенню питань виділення і приватизації земельних ділянок, виконавчому комітету сільської ради.

На підставі рішення № 62 від 26.10.2000 виконавчого комітету Сезенівської сільської ради Баришевського району Київської області, 29.11.2006, на підставі рішення Сезенківської сільської ради № 862 від 25 жовтня 2000 року, було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер 3220286701:21:0340146, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та Державний акт на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,421 га, з яких земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,185 г кадастровий номер 3220286701:21:0340147, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка 2 площею 0,236, кадастровий номер 3220286701:21:08462, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, судом установлено, що 09.01.2002, у відповідності до Договору передачі, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було передано безкоштовно в особисту власність житловий будинок садибного типу з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 із загальною земельною ділянкою площею 0,50 га..

Цього ж дня, 09.01.2002 було видано Свідоцтво на право власності на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на правах особистої власності.

08.12.2003 в Баришівському БТІ було зареєстровано право власності на нерухоме майно по 1/2 частці кожному: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Нерухоме майно складається з домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

16.12.2003, у відповідності до Договору Дарування частини житлового будинку, посвідченого 16.12.2003 державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого за № 2-573, ОСОБА_4 подарувала своїй донці ОСОБА_2 , належну їй 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла .

Після її смерті відкрилась спадщина виключно лише на спірні земельні ділянки, які були приватизовані з грубим порушенням законодавства та, які 19.06.2025, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори, спадкова справ № 373/2013, у нотаріуса № 1-1545, успадкувала відповідачка ОСОБА_3 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що основоположною вимогою, яка обумовлює решту заявлених вимог та, відповідно, впливає на подальше обґрунтування та вирішення заявлених вимог по суті є саме оспорювання заповіту, зокрема, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

У даній справі заявлено вимогу, яка не є ефективним способом захисту права чи інтересу, у задоволенні цієї вимоги належить відмовити саме з цих підстав - обрання позивачем неефективного способу захисту права, оскільки у цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування свідоцтва про право на спадщину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Такої вимоги позивачі у цій справі не заявляли

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом позову у цій справі є скасування рішення сесії Сезенківської сільської ради від 26.10.2000 за № 62 в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,50 га, з яких 0,25 га для обслуговування житла та 0,25 га для ведення підсобного господарства; скасування державних актів від 23.11.2006, виданих на ім`я ОСОБА_4 ; скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаних земельних ділянок; скасування запису у Поземельній книзі про реєстрацію земельних ділянок шляхом виключення з Поземельної книги відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки; скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки видані на ім`я ОСОБА_3 19.06.2025 та посвідчені державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори, спадкова справа № 373/2013, у нотаріуса за №№ 1-1545, 1-1547, 1-1546.

Звертаючись до суду з цим позовом, як на підставу заявлених позовних вимог позивачі посилались на те, що станом на день видачі ОСОБА_4 державних актів (29.11.2006) остання не була власником будинку, частина якого належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва від 09.01.2002, а інша частина належала ОСОБА_2 на підставі договору дарування частини житлового будинку від 16.12.2003, відповідно не могла набути право власності на спірні земельні ділянки і передати їх у спадщину.

Станом на 2000 рік приватизація земельних ділянок в Україні регулювалася Земельним кодексом України у редакції 1992 року та Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок»

Відповідно до ст.6 Земельного Кодексу України громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку встановленому статтями 17 та 19 цього Кодексу ( п.1 ч.1 ст.9 ЗК України).

Відповідно до ч.4 ст.17 ЗК України передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтю 56 цього Кодексу; для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право ( ч.1 ст.22 ЗК України).

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів ( ч.1 ст.23 ЗК України).

При переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтями 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди ( ч.1 ст.30 ЗК України).

Установлено, що приватизація земельних ділянок ОСОБА_4 відбулася на підставі рішення виконавчого комітету Сезенківської сільської ради № 62 від 26.10.2000. Станом на день прийняття рішення про передачу земельних ділянок у власність, в тому числі і ОСОБА_4 , ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не мали жодних зареєстрованих прав на житловий будинок. Разом з тим, на день видачі державних актів, на день набуття ОСОБА_4 права власності на спірні земельні ділянки, власниками жилого будинку були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, установлено, що ОСОБА_3 19.06.2025 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 0,1850 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий № 3220286701:21:034:0147, що належала померлій ОСОБА_4 , документом, що підтверджує право власності на яку, був: Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий Сезенківською сільською радою 29 листопада 2006 року і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010632100333 (акт втрачений). Також цього дня ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 0,2360 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_2 , кадастровий № 3220286701:21:048:0062, що належала померлій ОСОБА_4 , документом, що підтверджує право власності на яку, був: Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий Сезенківською сільською радою 29 листопада 2006 року і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010632100333 (акт втрачений). Також цього дня ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий № 3220286701:21:034:0010, що належала померлій ОСОБА_4 , документом, що підтверджує право власності на яку, був: Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий Сезенківською сільською радою 29 листопада 2006 року і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010632100332 (акт втрачений).

Право власності ОСОБА_3 на зазначені земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( частина перша статті 2 ЦРК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором ( пунктом 51, 52 постанови Великої Палати Верховного суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17).

Способами захисту суб'єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (охоронюваних) прав і вплив на правопорушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469|1044|17)

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 в справі № 910/10784/16).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11. 2023 в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Належність та неефективність заявленого позивачем способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, від 10.04.2023 у справі № 496/1059/18, від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22).

Встановивши, що спірні земельні ділянки були приватизовані з порушенням законодавства, але зважаючи на те, що ОСОБА_3 набула право власності на них в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке в установленому законом порядку недійсним не визнано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обрання позивачами неналежного способу захисту права. При цьому судом першої інстанції враховано, що у цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування свідоцтва про право на спадщину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність, зводяться до викладення обставин, які були встановлені судом першої інстанції і до незгоди з висновками суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Баришевського районного суду Київської області від 10 лютого 2026 року ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 29 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус