Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №377/690/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року місто Київ

справа № 377/690/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/8128/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвант Тревел», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тез Тур» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 15 січня 2026 року та на додаткове рішення Славутицького міського суду Київської області від 17 лютого 2026 року, ухвалених під головуванням судді Малишенко Т.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвант Тревел», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тез Тур» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Адвант Тревел», ТОВ «Тез Тур» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення коштів, в якому просив суд:

розірвати договір № 298483 від 16 січня 2022 року на туристичне обслуговування, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Тез Тур», від імені та за дорученням якого на підставі агентського договору № 9728 від 10.06.2015 pоку з ТОВ «Адвант Тревел», та ОСОБА_1 ;

стягнути солідарно з ТОВ «Адвант Тревел», ТОВ «Тез Тур» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 54 956,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.01.2022 року ТОВ «Тез Тур» (туроператор), від імені та за дорученням якого на підставі агентського договору № 9728 від 10.06.2015 p. з ТОВ «Адвант Тревел» (турагент), та ОСОБА_1 (турист), уклали договір на туристичне обслуговування № 298483, згідно якого Туроператор відповідно до замовлення, поданого туристом турагeнтy, за плату зобов`язується надати туристу туристичні послуги, а турист оплатити тypoпepaтopy чepeз турагента вартість замовленого туристичного продукту.

Згідно з п. 4.1. Договору вартість туристичного продукту, замовленого туристом, становить 36 515,00 гpн.

Сторони договору домовились вважати зазначену суму в гривнях такою, що еквівалентно 1 316,33 доларів CIIIA на момент здійснення оплати (січень 2022 poкy).

Відповідно до п. 4.3. Договору оплата туроператору через турагента вартості туристичного продукту здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до умов Договору позивачем було замовлено (обрано програму туристичного обслуговування): Дата початку/закінчення туристичного обслуговування: 20.03.2022 - 27.03.2022; Вид/категорія: Літак ; Відправлення дата/час/місце: 20.03.2022 19:03/3; Розміщення (Готель/категорія): Rehana Sharm Resort Aquapark & Spa / 4*; Розташування готелю: Єгипет Набк Бей Строк перебування в готелі: 7 днів; Номер і тип: Standard Room; Харчування (BB, HB, ALL, інше): Al; Екскурсії (так або ні/назва): Ні; Трансфер (груповий, індивідуальний, vip): Груповий ; Страхування: ПрАТ «Європейське туристичне страхування» (PJSC «European Travel Insurance»).

16.01.2022 року на виконання вимог Договору позивачем було сплачено 10 644,00 грн. та 27.01.2022 року було сплачено 25 871,00 грн.

24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну. Отже плановий виліт 20.03.2022 року з IEV Kyiv до SSH Sharm (BEES AIRLINE, рейс 7В2001, тип В-737-800) було скасовано туроператором.

17 березня 2022 року на запит до Служби підтримки ТОВ «Адвант Тревел» щодо надання пояснень з приводу сплаченого туристичного продукту згідно Договору, мені повідомили, що замовлення анульоване туроператором без штрафів. Також було зазначено, що сплачені кошти задепоновані туроператором і будуть доступні до використання після стабілізації ситуації в країні. 23 червня 2022 року я знову звернувся до Служби підтримки ТОВ «Адвант Тревел» з питанням повернення грошових коштів за оплачений турпродукт. Мені повідомили, що туроперaтop TOB «Тез Тур» не здійснює операційну діяльність, відновлення роботи можливе після закінчення воєнного стану в країні. Перебронювання заявок, що попали на час військових дій і ті, що не вилетіли з 24.02.2022 р. поки не можливо.Всі питання по заявкам будуть розглядатись по закінченню воєнних дій. Наразi повернення не доступні. Оплачені кошти заморожені в доларовому еквіваленті станом на день розрахування, скористатись ними буде можливо після закінчення воєнного стану в країні і відновлення операційної діяльності Туроператора. Умови використання «депозитiв» будуть узгоджені додатково.

11 квітня 2023 року Службa підтримки TOВ «Адвант Тревел» повідомилa пpо часткове відновлення роботи туроператора ТОВ «ТЕЗ ТУР» на території України.

Typопepaтоp має можливість запропонувати відпочинок з вильотами з інших країн, а також пропонує чaстково використати раніше задепоновані кошти на нові тури. Повернення коштів не пропонується.

25 липня 2023 року на запит в Службу підтримки ТОВ «Адвант Тревел», щодо надання актуальної інформації про можливе повернення грошових коштів за невикористаний тур, знову повідомили, що на даний момент Туроператор не повертає грошовi кошти. При цьому запропонували обрати інший туристичний продукт з логістикою, яка на сьогоднішній день можлива (з вильотом із сусідніх країн), з частковим використанням задепонованих раніше коштів. 27 листопада 2023 року Служба підтримки TOВ «Адвант Тревел» повідомила, щo змінилися умови використання задепонованих коштів. Можна використати лише 25% задепонованих коштів від повної вартості нового туру. Повернення коштів не передбачено на даний момент. Нові умови будуть діяти до 31.12.2023 року, згодом такі умови про використання задепонованих коштів були продовжені до 30.04.2024 pоку.

Позивач пропозицію турагента щодо використання задепонованих коштів при оформленні іншого туристичного продукту відхилив через те, що йому, як військовозобов`язаному, заборонено виїжджати за межі України без спеціального дозволу. Такого дозволу позивач не має, а тому прийняти зазначену вище пропозицію турагента він не зміг.

Оскільки станом на 01 жовтня 2024 року відповідачі не повернули кошти за туристичну послугу, яку він не отримав, то він був вимушений звернутись до відповідачів з претензією про повернення коштів, однак кошти не повернуті.

Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 15 січня 2026 року позов задоволено.

Розірвано договір № 298483 від 16 січня 2022 року на туристичне обслуговування, укладений між ТОВ «Тез Тур», від імені та за дорученням якого на підставі агентського договору № 9728 від 10.06.2015 pоку з ТОВ «Адвант Тревел», та ОСОБА_1 .

Стягнуто солідарно з ТОВ «Адвант Тревел», ТОВ «Тез Тур» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 54 956,78 грн.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Адвант Тревел», ТОВ «Тез Тур» на користь держави судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Додатковим рішення Славутицького міського суду Київської області від 17 лютого 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кебкало Т.М. задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Адвант Тревел», ТОВ «Тез Тур», на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати з професійної правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Адвант Тревел» - Сергієнко К.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог до ТОВ «Адвант Тревел» та ухвалити нове судове рішення в цій частині та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, суд дійшов протилежних висновків щодо питання правового статусу туроператора у спірних правовідносинах.

Вказує, що суд при ухваленні рішення не дотримався норм законодавства, що регулюють відповідальність в галузі туристичних послуг та правових висновків ВС щодо цих норм права.

Посилається на те, що суд не зважив на відсутність солідарної відповідальності туропература та турагента перед туристом.

Також представник ТОВ «Тез Тур» - Буртин С.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів коштів та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову щодо солідарного стягнення коштів.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що відповідачі солідарно повинні повернути позивачу 54 956,78 грн. замість сплачених за тур 36 515,00 грн. Суд безпідставно погодився з доводами позивача не навівши обгрунтувань щодо повернення коштів сплачених за договором та курсову різницю.

Вказує, що встановлені судом обставини не узгоджуються з ухваленим рішенням. Так, суд в оскаржувані рішенні встановив, що ТОВ «Тез Тур» є неналежним відповідачем щодо вимог про розірвання договору, однак стягнув кошти з відповідачів солідарно.

Також не погоджуючись з додатковим рішенням суду, з апеляційною скаргою звернувся представник ТОВ «Адвант Тревел» - Сергієнко К.С., в якій просить скасувати рішення додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу. Зазначає, що сума витрат на правничу допомогу є завищеною, не співмірним з ціною позову, складністю справи. Судом не обгрунтовано розумність стягнення витрат у розмірі, заявленому позивачем.

Не погоджуючись з додатковим рішення з апеляційною скаргою звернувся представник ТОВ «Тез Тур» - Буртин С.І., в якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, вказуючи на те, що суд необгрунтовано поновив строк на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення. Суд не обгрунтував задоволений розмір витрат позивача на правничу допомогу, розумність цих витрат, не зазначив на яких доказах грунтується реальність надання заявленого позивачем обсягу правничої допомоги, не обгрунтував необхідність зазначених витрат на правничу допомогу.

У відзивах на апеляційні скарзі представник позивача просить залишити рішення та додаткове рішення без змін, а апеляційні скарги без задоволення, посилаючись на те, що доводи не спростовують висновків суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кебкало Т.М. проти доводів апеляційних скарг заперечував та просив залишити їх без задоволення.

Представник ТОВ «Адвант Тревел», представник ТОВ «Тез Тур» в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, а тому з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.01.2022 року ТОВ «Тез Тур», надалі - Туроператop, від імені та за дорученням якого на підставі агентського договору № 9728 від 10.06.2015 pоку з ТОВ «Адвант Тревел», нaдaлi - Typaгент, з одного боку, та ОСОБА_1 , надалі - Турист, з іншого боку, уклали Договір на туристичне обслуговування № 298483, згідно якого Туроператор відповідно до замовлення, поданого Туристом Турагeнтy, за плату зобов`язується надати Туристу туристичні послуги, а Турист оплатити Typoпepaрopy чepeз Турагента вартість замовленого туристичного продукту.

Згідно з п. 4.1. Договору вартість туристичного продукту, замовленого Туристом, становить 36 515,00 гpн.

Сторони Договору домовились вважати зазначену суму в гривнях такою що еквівалентно 1 316,33 дол. США (одна тисяча триста шістнадцять дол. США 33 центи).

Відповідно до п. 4.3. Договору оплата Туроператору через Турагента вартості туристичного продукту здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до умов Договору (Додаток №1) було обрано програму туристичного обслуговування: Дата початку/закінчення туристичного обслуговування: 20.03.2022 - 27.03.2022 Вид/категорія: Літак Відправлення дата/час/місце: 20.03.2022 19:03/3 Розміщення (Готель/категорія): Rehana Sharm Resort Aquapark & Spa / 4* Розташування готелю: Єгипет Набк Бей Строк перебування в готелі: 7 днів Номер і тип: Standard Room Харчування (BB, HB, ALL, інше): Al Екскурсії (так або ні/назва): Ні, Трансфер (груповий, індивідуальний, vip): Груповий Страхування: ПрАТ «Європейське туристичне страхування» (PJSC «European Travel Insurance»).

16.01.2022 року на виконання вимог Договору позивачем було сплачено 10 644,00 грн. згідно квитанції № МА64-М661- 106М-ХКАР від 16.01.2022, та згодом 27.01.2022 р. було сплачено 25 871,00 грн. згідно квитанції № ЕА2С-5ЕНЕ-47В4-4М56 від 27.01.2022, таким чином загальна сума яку перераховано за туристичний продукт за Договором становить 36 515,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ТОВ «Адвант Тревел» та ТОВ «Тез Тур» порушили умови договору на туристичне обслуговування від 16.01.2022 року № 298483, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що туристичні послуги за договором позивачу в обумовлений сторонами строк надані не були. Оскільки відповідачі порушили умови договору та не повернули позивачу сплачені кошти за туристичні послуги згідно з договором № 298483, слід дійти висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів сплачених позивачем коштів підлягають задоволенню.

Колегія суддів погодилася з таким висновком суду першої інстанції.

Статтею 1 Закону України «Про туризм» визначено, що туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочину та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно з ст.5 Закону України «Про туризм», організацію та забезпечення створення туристичного продукту, реалізацію та надання туристичних послуг виключно здійснює туристичний оператор, який в установленому порядку отримав ліцензію на туроператорську діяльність. А туристичні агенти - це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність в реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Статтею 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента, зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. ДО договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічні положення передбачені ст.ст.901, 902 ЦК України, відповідно до положень яких, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем.

Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однією із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.20 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

За ч. 13 ст. 20 Закону України «Про туризм», якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначається Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків, споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Встановивши, що позивач сплатив повну вартість туристичного продукту, а відповідачі (туроператор та турагент) будучи зобов`язаними за умовами договору надати комплекс туристичних послуг, їх не надали, взяті на себе обов`язки за спірними договором не виконали, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача вартості туристичного продукту, яка була сплачена позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд при ухваленні рішення не дотримався норм законодавства, що регулюють відповідальність в галузі туристичних послуг та правових висновків ВС щодо цих норм права, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів в апеляційній скарзі про те, що суд не зважив на відсутність солідарної відповідальності туропература та турагента перед туристом, колегія суддів зазначає, що за змістом частин 1-2 статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Зазначена норма не встановлює звільнення турагента від відповідальності лише тому, що він діє від імені туроператора. Навпаки, вона передбачає можливість відповідальності турагента, як самостійного суб`єкта туристичної діяльності, якщо його дії або участь у виконанні зобов`язання мають значення для порушення прав споживача. У цій справі, ТОВ «Адвант Тревел» брав участь у реалізації туристичного продукту, у взаємодії з позивачем, у русі коштів. За таких обставин відсутні підстави стверджувати про відсутність відповідальності ТОВ «Адвант Тревел» перед споживачем.

Доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Тез Тур», що суд дійшов помилкового висновку, що відповідачі солідарно повинні повернути позивачу 54 956,78 грн. замість сплачених за тур 36 515,00 грн., колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки за умовами договору вартість туристичного продукту становила 36 515,00 грн, та сторони домовилися вважати цю суму еквівалентною 1 316,33 дол. США., що станом на день звернення із позовом становила 54 956,78 грн.

Інші доводи апеляційних скарг на рішення суду не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідачів з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, обставини, на які посилаються відповідачі у апеляційній скарзі, були предметом розгляду та дослідження судом першої інстанції, їм була надана вірна правова оцінка з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг відповідачів.

Щодо додаткового рішення Славутицького міського суду Київської області від 17 лютого 2026 року

Ухвалюючи у справі додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності витрат на правову допомогу, тому з відповідачів підлягає стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 гривень.

Колегія суддів погодилася з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Представником позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги № 36 від 19.03.2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг професійної правової допомоги за договором № 36 від 19.03.2025 року із зазначенням використаного часу, гонорару та поточних витрат станом на 15.01.2026 року; квитанцію до прибуткового ордеру № 11 від 15.01.2026 про оплату гонорару за договором про надання правової допомоги на підставі Акту прийому-передачі наданих послуг професійної правової допомоги за договором № 36 від 19.03.2025 р.

Врахувавши складність справи, суть спору, результат розгляду справи, підстави позову, характер наданих послуг, пропорційність розміру задоволених вимог, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним та явно завищеним, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки заявлений розмір витрат є очевидно помірною та співмірною, не виходить за межі звичайної вартості професійної правничої допомоги і не створює несправедливого фінансового тягаря для відповідачів.

Колегія суддів зауважує, що незгода відповідачів із розміром витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для їх зменшення або відмови у їх стягнення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг відповідачів без задоволення, а додаткове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвант Тревел», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тез Тур» - залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 15 січня 2026 року та додаткове рішення Славутицького міського суду Київської області від 17 лютого 2026 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: