Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №755/13555/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року

м. Київ

апеляційне провадження № 33/824/667/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: захисника Мельниченка М. С.,

іншого учасника ДТП - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (іншого учасника ДТП)

на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2025 року

у складі судді Вовк О. І.

у справі №755/13555/25 Дніпровського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

У С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2025 року провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, події і складу адміністративного правопорушення.

На дану постанову, 26.11.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у порушенні ст. 124 КУпАП.

Зазначає, що визнання його винуватим у цій ДТП не виключає автоматично вину ОСОБА_2 , оскільки вина учасників дорожньо-транспортної пригоди може бути обопільною. Наголошує, що в матеріалах справи наявні належні дані, які свідчать про порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України та причинний зв`язок між його діями і настанням ДТП.

Зокрема, апелянт посилається на експертний висновок від 19 червня 2025 року № 134/25, відповідно до якого автомобіль під керуванням ОСОБА_2 рухався зі швидкістю 113-139 км/год, що перевищує дозволену швидкість у населеному пункті більш ніж удвічі. Також указує, що ОСОБА_2 перебував у стані сп`яніння, що істотно вплинуло на його реакцію, а наявний відеозапис підтверджує різку зміну ним смуги руху за кілька секунд до зіткнення.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно витлумачив відеодоказ та безпідставно переклав обов`язок доказування на потерпілого. Стверджує, що не міг завчасно виявити автомобіль ОСОБА_2 через інший транспортний засіб позаду, а висока швидкість та маневрування останнього унеможливили своєчасну реакцію. Скаржник вважає, що місцевий суд безпідставно відкинув висновок експерта Скорохода К.М. та надав перевагу суперечливим доказам сторони захисту.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ) підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Захисник Мельниченко М. С., в інтересах ОСОБА_2 , проти задоволення скарги заперечив.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , а також захисника Мельниченка С. В., суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Закриваючи провадження у даній справі за відсутності в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, події і складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що дії водія ОСОБА_1 , які проявились у виїзді на смугу руху по якій рухався автомобіль без надання йому переваги у русі призвели до початку розвитку дорожньої ситуації, яка закінчилась зіткненням транспортних засобів і знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що порушення правил дорожнього руху з боку ОСОБА_2 , які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 391512 від 14 липня 2025 року за статтею 124 КУпАП, відсутні.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки на транспорті.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, полягає у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Суб`єктивна сторона характеризується необережною формою вини стосовно наслідків, хоча саме порушення правил може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Зазначене правопорушення є деліктом з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання суспільно шкідливих наслідків. Для констатації наявності у діях порушника об`єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним порушенням ПДР та пошкодженням майна.

При оцінці обставин цієї справи апеляційний суд ураховує межі преюдиції судових рішень. Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року у справі № 755/3067/25 скасовано постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року та визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до сталої судової практики преюдиційне значення надається обставинам, встановленим судовим рішенням, що набрало законної сили, а не правовій оцінці таких обставин. Факт порушення водієм ОСОБА_1 пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України під час виконання маневру перестроювання є встановленим і не підлягає повторному доказуванню. Проте факт визнання винуватим одного водія не означає відсутності вини іншого учасника пригоди - водія ОСОБА_2 , якщо його дії також містять порушення Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із зіткненням та пошкодженням транспортних засобів. Закон допускає існування обопільної вини учасників дорожньо-транспортної пригоди.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 391512 від 14.07.2025 вбачається, що 21.12.2024 о 16 год 50 хв. в м. Києві по проспекту Л. Каденюка, 7 водій ОСОБА_2 керував автомобілем Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до висновку експерта № 134/25 від 19.06.2025 у населеному пункті рухався зі швидкістю 113-139 км/год, при цьому не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався попереду, в результаті чого продовживши некерований рух автомобіль Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_3 здійснив зіткнення з автомобілем Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , а автомобіль Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_2 , продовживши некерований рух, здійснив зіткнення з автомобілем Ford Escape, д.н.з НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_6 , після чого автомобіль Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_2 , продовживши некерований рух, здійснив наїзд на металевий колесовідбійник, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Водії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та пасажир ОСОБА_7 з автомобіля Ford Escape, д.н.з НОМЕР_5 отримали тілесні ушкодження, чим порушив п. 13.1 ПДР незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції; п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

Отже, ОСОБА_2 ставиться у провину порушення двох окремих вимог Правил дорожнього руху України: пункту 12.4 (перевищення дозволеної швидкості у населеному пункті) та пункту 13.1 (недотримання безпечної дистанції).

Щодо обвинувачення в частині порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних і беззаперечних доказів руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 зі швидкістю 113-139 км/год. Висновок експерта Скорохода К. М. від 19 червня 2025 року № 134/25 обґрунтовано не взято до уваги, оскільки він базується на вихідних даних замірів проїзної частини, проведених суто самостійно потерпілим ОСОБА_1 без залучення інших учасників ДТП або спеціалістів.

Крім того, висновком судово-фототехнічної експертизи Київського НДЕКЦ МВС від 08 квітня 2025 року № СЕ-19/111-25/18932-ФП категорично встановлено неможливість визначення швидкості руху транспортних засобів за наявним у матеріалах справи відеозаписом через ракурс, якість зображення та відсутність необхідних вихідних даних. Відповідно до статті 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому порушення ОСОБА_2 пункту 12.4 Правил дорожнього руху України є недоведеним.

Водночас суд першої інстанції припустився істотного процесуального упущення, не надавши оцінки доказовості та наявності/відсутності в діях ОСОБА_2 складу правопорушення в частині порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху України. З боку сторони захисту в суді першої інстанції будь-яких конкретних доводів чи заперечень щодо спростування порушення саме цього пункту Правил дорожнього руху України висловлено не було. Не висловлено таких доводів і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України безпечна дистанція - це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності за внутрішнім переконанням відповідно до статті 252 КУпАП, апеляційний суд виходить із версії подій та вихідних даних, висловлених самим ОСОБА_2 та зафіксованих у висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС від 05 травня 2025 року № СЕ-19/111-25/26097-ІТ, який взятий до уваги як судом першої інстанції у даній справі, а також Київським апеляційним судом у постанові від 05.09.2025 у справі № 755/3067/25.

За поясненнями ОСОБА_2 , він рухався у крайній лівій смузі зі швидкістю близько 50 км/год.

Аналізуючи розвиток дорожньо-транспортної ситуації з урахуванням швидкості руху автомобіля ОСОБА_2 у 50 км/год, схеми місця ДТП та відеозапису, апеляційний судом встановлено, що маневр перестроювання автомобіля «Nissan X-Trail» під керуванням ОСОБА_1 розпочався на 42-й секунді відеозапису, а безпосередній удар у задню частину вказаного автомобіля відбувся на 45-й секунді.

Рухаючись із заявленою дозволеною швидкістю 50 км/год, зважаючи на швидкість інших учасників руху зафіксовану відеозаписом та поясненнями, водій ОСОБА_2 мав об`єктивну можливість своєчасно виявити зміну дорожньої обстановки попереду себе, зреагувати на появу транспортного засобу та вжити заходів до дотримання безпечної дистанції шляхом своєчасного гальмування. Недотримання водієм ОСОБА_2 безпечної дистанції призвело до зіткнення з автомобілем «Nissan X-Trail», що рухався попереду в тій самій смузі, та подальшого некерованого руху інших транспортних засобів із завданням їм механічних пошкоджень.

За вказаних обставин, зважаючи на сукупність досліджених доказів (відеозапис, схема ДТП, протокол про адміністративне правопорушення та висновок експертизи від 05 травня 2025 року № СЕ-19/111-25/26097-ІТ), а також ураховуючи відсутність будь-яких обґрунтованих заперечень сторони захисту щодо цього пункту, у суду не виникає розумного сумніву щодо вчинення ОСОБА_2 порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху України. Вказане порушення перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, що повністю утворює об`єктивну та суб`єктивну сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом», сформульований у практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain»), підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення. Суд констатує, що щодо порушення ОСОБА_2 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України винуватість особи доведена поза розумним сумнівом на основі чітких, узгоджених між собою доказів.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про повну відсутність у діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення є передчасним та необґрунтованим, а постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Водночас, згідно з частиною другою статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Правопорушення вчинено 21 грудня 2024 року. На момент апеляційного розгляду справи тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, сплив.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Закриття провадження з цієї підстави не є реабілітуючою обставиною і вимагає від суду встановлення факту вчинення особою винної протиправної дії.

Оскільки вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП доведено, проте строки притягнення до відповідальності спливли, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 38, 247, 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нову постанову.

Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова