Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №760/2441/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/2441/26

провадження № 33/824/2084/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в складі судді Кирилюк Г. М.,

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року в складі судді Вишняка М. В., у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

установив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №577428 від 28.01.2026, складеного поліцейським Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Скибою Б.В., 28 січня 2026 року 08:36:00, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Volkswagen caravelle, днз НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху (з крайньої лівої смуги в праву середню смугу руху), скоїв зіткнення з транспортним засобом Audi Q5, днз НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в поточному напрямку, чим порушив п. 10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665,60 грн.

Проаналізувавши пояснення учасників дорожнього руху та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пункту п. 10.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 28.01.2026 за участю вищевказаних транспортних засобів та наслідками у виді спричинення транспортним засобам механічних пошкоджень.

06.03.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у зв`язку з фактичним отриманням постанови 02 березня 2026 року. Скасувати постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Причини пропуску строку оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови 02 березня 2026 року, що підтверджується розпискою (а.с. 43), а з апеляційною скаргою звернувся 06 березня 2026 року, наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що в оскаржуваній постанові та протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 577428 помилково зазначено, що автомобіль AUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_2 , «рухався в поточному напрямку». Дане твердження повністю спростовується наданим суду поясненням водія транспортного засобу AUDI Q5 та відеозаписом. На відео чітко зафіксовано, що в момент початку його маневру автомобіль AUDI Q5 нерухомо стояв перед пішохідним переходом у заторі (черзі автомобілів на поворот праворуч). Зіткнення сталося внаслідок того, що водій ОСОБА_2 здійснив раптовий старт із місця («ривок») ліворуч, не переконавшись у безпеці свого маневру. Суд не надав оцінки тому факту, що небезпеку було створено саме зміною стану транспортного засобу AUDI Q5 з «нерухомого» на «рух», що порушує вимоги п. 10.1 ПДР України.

Суд першої інстанції у постанові формально зазначив про дослідження відеозапису, проте не надав йому жодної правової оцінки. Відеозапис фіксує, що він розпочав маневр завчасно, перебуваючи в динаміці, тоді як ОСОБА_2 перебував у статичному стані. Судом проігноровано момент виникнення небезпеки, створеної саме водієм АUDI Q5, що є порушенням ст. 252 КУпАП щодо всебічного дослідження доказів.

Суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що удар прийшовся у заднє праве крило (арку) його автомобіля та спричинив відрив заднього правого бризковика.

Відповідно до п. 13.1 ПДР України саме водій AUDI Q5, що розпочав рух позаду, зобов`язаний був дотримуватися безпечного інтервалу. Правило «надання переваги» (п. 10.3) у даному випадку не застосовується, оскільки маневри не були одночасними.

Протокол поліції, на якому базується рішення, на даний момент офіційно оскаржується ним в органах Нацполіції.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Конюшко Д. Б. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 надав висновок експерта № 64/26 за результатами проведення автотехнічного дослідження по матеріалам справ про адміністративне правопорушення, складений судовим експертом Скороход К. М. 26.03.2026 на підставі заяви ПрАТ «СК «Арсенал страхування» (а.с.75-78).

Згідно висновку судового експерта Скороход К. М. в даній дорожній обстановці:

водій автомобіля Audi, р/н НОМЕР_3 , ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1 ПДР України;

водій автомобіля Volkswagen, р/н НОМЕР_4 , ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України;

дії водія автомобіля Audi, н/з НОМЕР_5 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР України і, з технічної точки зору, перебували в причинному зв`язку з настанням даної ДТП;

в діях водія ОСОБА_1 , з технічної точки зору, невідповідностей вимогам ПДР України, які перебували би в причинному зв`язку з настанням даної ДТП, не вбачається;

технічною причиною настання даної ДТП були однобічні дії водія автомобіля Audi, р/н НОМЕР_5 , ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_3 надала суду письмові пояснення від 12.05.2026 , в яких зазначила, що висновок, складений експертом Скороходом К. М. за зверненням ПрАТ «СК «Арсенал страхування» є неповним, внутрішньо суперечливим, не містить необхідного автотехнічного обґрунтування, не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень ( далі- Інструкція) і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень ( далі - Науково-методичні рекомендації), затвердженим наказом Міністерством юстиції України від 08.10.1998 №53/5, а також не дає належної відповіді на ключові питання щодо механізму ДТП , моменту виникнення небезпеки, технічної можливості її уникнення та причинно-наслідкового зв`язку.

Відповідно до Інструкції експерт зобов`язаний особисто провести повне дослідження та надати обґрунтований в об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання. Якщо наданих матеріалів недостатньо для вирішення питання, експерт повинен повідомити про неможливість проведення експертизи або ініціювати отримання додаткових матеріалів. Також експерту заборонено самостійно обирати вихідні дані, якщо вони відображені в матеріалах неоднозначно.

Для автотехнічної експертизи ключовим завданням є встановлення механізму ДТП, швидкості руху, гальмового та зупинного шляхів, траєкторій руху, відстаней, пройдених транспортними засобами за певні проміжки часу, відповідності дій водіїв технічним вимогам ПДР, наявності технічної можливості запобігти ДТП саме з моменту виникнення небезпеки, а також причинно-наслідкового зв1язку між діями водія і ДТП.

Однак у досліджуваному висновку ці обов`язкові елементи належним чином не встановлені.

Зазначає, що експерт не визначив момент виникнення небезпеки для руху для кожного з водіїв, що є істотним порушенням методики автотехнічного дослідження, оскільки без цього неможливо визначити : чи повинен був водій реагувати саме в цей момент; чи мав він технічну можливість уникнути ДТП; якою мала бути його належна поведінка з технічної точки зору; чи перебувають його дії або бездіяльність у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП.

Експерт фактично констатує, що автомобіль Audi почав рух, що не відповідає дійсності, і виїзд на середню смугу тоді, коли Volkswagen уже частково рухався середньою смугою, що також не відповідає дійсності, однак не встановлює, в який саме момент ця обставина стала небезпекою для водія Audi та в який момент виникла небезпека для водія Volkswagen.

Натомість експерт робить кінцевий висновок про невідповідність дій водія Audi п. 10.1 ПДР та відсутність причинного зв`язку в діях водія Volkswagen без обов`язкового проміжного етапу - визначення моменту виникнення небезпеки та технічної можливості уникнення ДТП кожним із водіїв.

Зазначені обставини вказують, що такий висновок є неповним і необґрунтованим.

Експерт не дослідив технічну можливість уникнення ДТП обома водіями.

У висновку зазначено, що водій Volkswagen повинен був діяти відповідно до п. 12.3 ПДР України.

Згідно з п.12.3 ПДР, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного об`їзду перешкоди.

Експерт не встановив: з якого саме моменту водій Volkswagen об`єктивно міг виявити небезпеку; на якій відстані від місця зіткнення перебував Volkswagen у цей момент; якою була швидкість Volkswagen; який був час реакції водія Volkswagen; яким був зупинний шлях Volkswagen на вологому асфальті; чи мав водій Volkswagen технічну можливість уникнути зіткнення шляхом гальмування; чи мав він технічну можливість уникнути зіткнення шляхом безпечного маневру.

Тобто посилання на п. 12.3 ПДР експерт зробив формально, без належного технічного розрахунку.

Так само експерт не дослідив технічну можливість уникнення ДТП водієм Audi. Якщо, як зазначає сам експерт, Audi почав рух і зміну напрямку руху, то саме для Audi необхідно було встановити: коли його водій міг виявити Volkswagen; чи бачив він Volkswagen до початку маневру; чи мав можливість зупинитися до зайняття середньої смуги; чи мав технічну можливість уникнути контакту після початку руху.

Експерт обмежився загальним твердженням, що водій Audi мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання п. 10.1 ПДР. Таке твердження не підтверджено жодним обґрунтування, оскільки не містить розрахунку та визначення моменту, з якого відповідна дія мала бути виконана.

Зазначає, що висновок не містить належного аналізу відеозапису.

Із висновку вбачається, що експерт використовував відеозапис з камери відеоспостереження та зазначив окремі часові позначки - зокрема 08:39:31 та 08:39:32. Проте у висновку відсутній повноцінний покадровий аналіз відеозапису.

Так, експерт не навів, зокрема, частоту кадрів відеозапису, координати автомобілів у ключові моменти, прив`язку положення автомобілів до дорожньої розмітки, траєкторії руху Volkswagen та Audi, швидкість кожного автомобіля до моменту зіткнення, відстані, які пройшли автомобілі за відповідні проміжки часу, момент початку перестроювання кожного автомобіля, момент входження кожного з автомобілів в середню смугу.

Без цих даних неможливо достовірно встановити, хто саме створив небезпеку, чи було перестроювання одночасним, хто перебував праворуч/ліворуч, хто вже рухався середньою смугою, а хто лише починав займати її, а також чи міг будь-хто з водіїв уникнути ДТП.

Експерт фактично змінив момент зіткнення без належного обґрунтування.

З матеріалів, наданих для аналізу, вбачається, що схема ДТП містить позначення місця зіткнення, однак у висновку експерт фактично змінив момент/місце зіткнення, посилаючись на відеозапис і власне бачення розташування транспортних засобів без жодного об`єктивного обґрунтування. Висновок побудований переважно на візуальній оцінці окремих кадрів, що не є достатнім для категоричного встановлення технічної причини ДТП.

Експерт не врахував характер пошкоджень автомобілів.

З фото пошкоджень убачається, що у Volkswagen пошкоджена задня права бокова частина кузова, зокрема зона заднього колеса/арки та заднього бампера. У Аudi пошкоджена передня частина кузова. Такий характер пошкоджень має істотне значення для встановлення механізму ДТП. Він може свідчити про те, що на момент контакту передня частина Audi контактувала із задньою боковою частиною Volkswagen, тобто Volkswagen уже частково пройшов попереду автомобіля Audi або перебував у фазі, коли його задня частина опинилася в зоні руху автомобіля Audi.

Експерт формально зазначає ці пошкодження, але не проводить належного аналізу: якими саме частинами транспортні засоби контактували; під яким кутом відбулося контактування; яким було взаємне розташування автомобілів у момент виникнення первинного контакту; чи відповідає характер пошкоджень версії, що Audi лише «виїжджав» у середню смугу; чи міг Volkswagen, з огляду на місце удару в задню бокову частину, технічно уникнути контакту шляхом гальмування після виникнення небезпеки. Висновок про те, що дії Volkswagen не перебували у причинному зв`язку, зроблено без повноцінного аналізу того, чи саме маневр Volkswagen, положення Volkswagen у смузі та його швидкість вплинули на виникнення контакту.

Так само висновок про причинність дій Audi зроблено без належного аналізу того, чи мала Audi реальну можливість уникнути контакту після того, як транспортний засіб Volkswagen уже частково перебував у середній смузі.

З відеозапису та схеми ДТП вбачається, що дорожня ситуація могла полягати не лише у «виїзді Audi у середню смугу», а в одночасному перестроюванні обох транспортних засобів у середню смугу.

Пункт 10.1 ПДР передбачає загальний обов`язок водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Водночас п. 10.3 ПДР спеціально регулює перестроювання: водій має дати дорогу транспортним засобам, що рухаються попутно по смузі, на яку він має намір перестроїтися; а за одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

Експерт у висновку фактично обмежився аналізом п. 10.1 ПДР щодо Audi і п. 12.3 ПДР щодо Volkswagen. Проте не надав належної оцінки застосуванню п. 10.3 ПДР у разі одночасного перестроювання.

У такому разі експерт мав встановити чи мав один з водіїв транспортних засобів Volkswagen чи Audi перевагу відповідно до п. 10.3 ПДР, чи виконав водій, який перебував ліворуч, обов`язок дати дорогу транспортному засобу праворуч, чи саме невиконання цього обов`язку могло бути технічною причиною ДТП. У висновку цього немає. Внаслідок цього висновок щодо невідповідностей дій лише водія Audi п. 10.1 ПДР є передчасним і неповним.

Вважає, що експерт вийшов за межі поставлених питань. В мотивувальній частині експерт фактично надає оцінки, які виходять за межі належного технічного дослідження: формулює категоричний причинно-наслідковий висновок щодо одного водія без належного розрахунку технічної можливості уникнення ДТП; фактично вирішує питання про винуватість водія Audi ; робить висновки щодо дій водія Volkswagen без достатніх вихідних даних та опираючись на сумнівні висновки.

Експерт провів оцінку без достатніх вихідних даних, необхідних для автотехнічного розрахунку: ширини кожної смуги руху; точне положення автомобілів Volkswagen та Audi до початку маневру; відстань між автомобілями до початку маневру; відстань від кожного автомобіля до місця зіткнення у момент виникнення небезпеки; час реакції водіїв; чи було дорожнє покриття мокрим/вологим і як це враховано у розрахунках. Без цих даних висновок про технічну причину ДТП не може вважатися достатньо обґрунтованим.

Із відеозапису, наданого на дослідження, вбачається, що автомобіль Audi не перебував у стабільному нерухомому стані до моменту зіткнення. Навпаки, його положення відносно дорожньої розмітки, правого краю проїзної частини та автомобіля Volkswagen змінювалося. Audi рухався повільно, у певні проміжки часу сповільнювався, однак повної зупинки перед зіткненням із відеозапису не вбачається.

Така обставина має істотне значення для правильного встановлення механізму ДТП, оскільки нерухомий транспортний засіб і транспортний засіб, який продовжує рух або виконує маневр із малою швидкістю, створюють різні дорожньо-технічні ситуації.

Таким чином, твердження експерта про нерухомий стан автомобіля Audi не відповідає відеозапису. Ця помилка має істотне значення, оскільки саме від неї залежить правова та технічна кваліфікація дій водіїв. Якщо Audi не стояв, а продовжував рух і змінював напрямок, тоді його дії повинні оцінюватися не як поведінка нерухомого об`єкта на проїзній частині, а як активний маневр транспортного засобу.

Так саме за наявності ознак одночасного або майже одночасного перестроювання Audi та Volkswagen у середню смугу експерт мав дати оцінку положенням пунктів 10.1 та 10.3 ПДР, а саме встановити хто з водіїв знаходився праворуч, хто ліворуч, чи було перестроювання одночасним і хто мав перевагу в даній дорожній ситуації.

Вважає, що суд першої інстанції дослідив усі докази, які містяться у матеріалах справи , надав їм вірну правову оцінку та дійшов висновків, які відповідають фактичним обставинам.

В судовому засіданні було заслухано висновок експерта КНДІСЕ Бабіної І. В. , яка ознайомившись з відеозаписом події та поясненнями водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначила, що за обставинами та механізмом ДТП в даній дорожній обстановці дії водія AUDІ регламентувались вимогами п. 10.1 та п. 10.3 ПДР, в свою чергу водій Volkswagen перед перелаштуванням також повинен був діяти відповідно до п. 10.1 та 10.3 ПДР.

З огляду на ракурс відеозапису, транспортний засіб Volkswagen вже на момент початку зміни водієм автомобіля AUDІ смуги руху перебуває частково у цій смузі, а також, враховуючи зону контактування транспортних засобів, дії водія автомобіля Volkswagen з моменту виникнення небезпеки для його руху регламентуються вимогами п. 12.3 ПДР. Оскільки контакт транспортних засобів відбувається в задню частину автомобіля Volkswagen, то є підстави вважати, що водій автомобіля Volkswagen не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Пункт 10.1 ПДР стосується дій водія перед початком маневру, а в даному випадку важко розмежувати, що саме було на початку. В діях водія автомобіля Volkswagen не вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 ПДР, оскільки такі дії стосуються лише перед початком руху. Оскільки водій ОСОБА_1 весь час поступово зміщується, тому вона не може відокремити момент початку зміни напрямку руху цим водієм та сказати в категоричній формі щодо відповідності його дій вимогам п. 10.1 ПДР. З огляду на габаритну ширину автомобіля Volkswagen, а також на габаритну ширину смуги руху, на якій він рухається, вбачається, що автомобіль Volkswagen зміщується, частково рухається правими колесами по середній смузі руху, перебуває під кутом горизонтальної розмітки, а в цей момент автомобіль AUDІ ще перебуває в такому положенні, коли його колеса не змінюють положення відносно горизонтальної осі, тобто рухається прямо. Враховуючи різницю швидкостей та відстаней транспортних засобів, водій Volkswagen не мав часу на застосування екстреного гальмування.

Відповідно до висновку експерта № 132/26 за результатами проведення автотехнічного дослідження обставин та механізму ДТП, складеного 26 травня 2026 року судовим експертом Ковалем І. М. на підставі заяви ОСОБА_2 :

в даній дорожній обстановці водій автомобіля Volkswagen, д/н НОМЕР_6 , ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 10.1. та п. 10.3. ПДР;

в діях водія автомобіля Volkswagen, д/н НОМЕР_6 , ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним вимогам п. 10.1. та п. 10.3. ПДР;

в даній дорожній обстановці водій автомобіля AUDI Q5, д/н НОМЕР_5 , ОСОБА_9 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 10.1. та п. 12.3 ПДР;

в діях водія автомобіля AUDI Q5, д/н НОМЕР_5 , ОСОБА_2 не вбачається невідповідності технічним вимогам п. 10.1. та п. 12.3. ПДР;

в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП перебувають дії водія автомобіля Volkswagen, д/н НОМЕР_6 , ОСОБА_1 , які не відповідали технічним вимогам п. 10.1. та п.10.3. ПДР (а.с. 142-164).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 28 січня 2026 року, він керував автомобілем Volkswagen, д/н НОМЕР_1 , по проспекту Повітряних Сил. Стояв на світлофорі. Після почав рухатися на зелений світ світлофора по лівій полосі. Потім почав перестроюватися в середню смугу. Водій AUDI, який перестроювався з правої смуги, наніс удар його авто з правого боку задньої частини авто (а.с.4).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 28 січня 2026 року, він керував автомобілем AUDI Q5, д/н НОМЕР_2 , у м. Києві по проспекту Повітряних Сил у напрямку Солом`янської площі. Рухаючись у крайній правій смузі, перед світлофором біля повороту на вул. Уманську, він перелаштувався у центральну смугу руху, увімкнувши поворот ліворуч. Перелаштувавшись у центральну смугу руху, він відчув удар у передню ліву частину машини та побачив як транспортний засіб VOLKSWAGEN, д/н НОМЕР_1 , перелаштувався з крайньої лівої смуги руху і зупинився в 5 метрах перед його авто. Вважає, що водій цього транспортного засобу, перелаштовуючись з крайньої лівої смуги у центральну, де був його автомобіль, винен у ДТП. Внаслідок ДТП його авто спричинено механічні пошкодження переднього бамперу (лівої частини), передньої лівої фари та переднього лівого крила. Після удару він одразу зупинив автомобіль і чекав працівників поліції, місце розташування авто не змінював (а.с. 5).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 25 лютого 2026 року, рухаючись проспектом Повітряних Сил у напрямку вулиці Івана Огієнка у крайній правій смузі він вирішив здійснити перестроювання у середню смугу. Увімкнувши лівий покажчик повороту, з дотриманням п. 10.1. ПДР, пропускав автомобілі, які рухалися у середній смузі. Те, що він мав намір змінювати рух з крайньої правої смуги у середню смугу було очевидно водію ОСОБА_1 , який рухався у крайній лівій смузі, оскільки не було візуальних перешкод між ним та його автомобілем з увімкненим лівим покажчиком повороту. Після того як автомобіль Mercedes GL проїхав (об`єктивна перешкода для перестроювання у середню смугу) він повернув кермо ліворуч і продовжив рух зі зміненою траєкторією, оминаючи авто Audi A6 білого кольору, який стояв у крайній правій смузі. Також він обрав відповідну швидкість руху, оскільки усвідомлював, що не повинен створювати небезпеки для водія авто Volkswagen Jetta червоного кольору, який рухався у середній смузі та наближався до його авто. На зображенні №3 видно, що у момент зміни ним траєкторії руху його автомобіля , автомобіль Volkswagen повністю перебував у крайній лівій смузі. У момент удару його авто повністю перебувало у середній смузі та він одразу зупинився авто шляхом екстреного гальмування, на відміну від водія автомобіля Volkswagen. Місцерозташування керованого ним транспортного засобу та місце осипу пластмасових та скляних деталей дає змогу зробити висновок, що він рухався у середній смузі, а водій автомобіля Volkswagen ОСОБА_1 не слідкував за дорожньою обстановкою, продовжив перестроювання у середню смугу, коли автомобіль під його керуванням уже знаходився там, а не, як стверджує ОСОБА_1 , ніби це він ударив його авто. У ситуації, що склалася, водія автомобіля Volkswagen ОСОБА_1 під час перестроювання з крайньої лівої смуги у середню повинен був надати перевагу автомобілю Audi, яким керував він, та перестроювався з крайньої правої смуги у середню , однак не зробив цього. Відтак, у ситуації, що склалася, саме дії водія автомобіля Volkswagen ОСОБА_1 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 36-40).

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що їхав по проспекту Повітряних Сил, своєчасно увімкнув правий покажчик повороту, перестроювався з правої полоси в середню. Машина водія ОСОБА_2 знаходилась в «статиці без повороту». Він вже зміщувався, «був у динаміці». Потім ОСОБА_2 «вмикає поворотник», якого він вже не бачив. Інші машини були в заторі, йшли на розворот. Щоб не стояти в «пробці» ОСОБА_2 вирішив зробити різкий ривок вліво. Далі корпус його машини випереджає автомобіль ОСОБА_2 , останній міг це побачити і пригальмувати, потім відбувається зіткнення. Після аварії ОСОБА_2 «став в полосу».

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що їхав в сторону Солом`янської площі, в крайній правій смузі руху. Перед перехрестям (поворот на вулю Уманську) сформувався затор транспортних засобів, які повертали праворуч. Його автомобіль не зупинявся, що видно на відео, він просто сповільнився. Він увімкнув лівий покажчик повороту ще до того моменту, як до того місця під`їжджає ОСОБА_1 . Він подивився в дзеркало бокового огляду в середню смугу руху, чи були там транспортні засоби, оскільки він хотів перелаштуватися в середню смугу руху і продовжити рух далі в цій смузі. Пропустив транспортні засоби попутні, перелаштувався в середню смугу руху і поїхав. Перед ним різко через декілька секунд вискочив автомобіль ОСОБА_1. Перед ним не було перешкод, транспортних засобів, середня смуга була вільна. Транспортний засіб ОСОБА_1 знаходився в крайній лівій смузі. Він його не бачив в бокові дзеркала, тому що він його випереджав. Оскільки він перелаштовувався в середню смугу, він не дивився чи їдуть в лівій смузі машини. ОСОБА_1, перелаштовуючись з крайньої лівої смуги в середню, повинен був звернути увагу, чи є там транспортні засоби. Він сам наголосив, що дивився тільки вперед, перед ним була вільна середня смуга, тому він хотів стати в середню смугу перед світлофором. Він зачепим його машину своєю задньою правою частиною кузова, пошкодження повздовжні.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інших учасників справи, експерта Бабіної І.В., дослідивши матеріали справи, схему місця ДТП від 28 січня 2016 року, фотографічні зображення з місця ДТП, відеозапис з камери відеоспостереження, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанові суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №577428 від 28.01.2026, в місті Києві по проспекту Повітряних Сил, 6, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Volkswagen caravelle, днз НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху з крайньої лівої смуги в праву середню смугу руху, скоїв зіткнення з транспортним засобом Audi Q5, днз НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в поточному напрямку, чим порушив п. 10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

В схемі місця ДТП зафіксовано перелік видимих пошкоджень :

транспортний засіб Volkswagen caravelle - заднє праве крило, бризковик, задній бампер;

транспортний засіб Audi Q5 - передній бампер зліва, ліве крило, протитуманні фари, ліва фара.

Пошкодження на автомобілях також зафіксовано на наявних в матеріалах справи світлокопіях фотографій (а.с. 6, 7, 17, 18, 55).

Характер пошкоджень транспортних засобів свідчить про те, що зіткнення автомобілів відбулося задньою боковою частиною автомобіля Volkswagen caravelle та передньою бічною частиною автомобіля Audi Q5, тобто відбулось бокове зближення під час маневрування, коли передній кут одного автомобіля контактував із задньою боковою частиною іншого автомобіля.

Як вбачається з наданого відеозапису з камер відеоспостереження, автомобіль Audi Q5, рухається у крайній правій смузі; о 08:39:29 на автомобілі вмикається покажчик лівого повороту; о 08:39:30 з`являється автомобіль Volkswagen caravelle, який рухається з увімкненим покажчиком повороту в крайній лівій смузі; о 08:39:31 автомобіль Audi Q5 вивертає передні колеса ліворуч та поступово починає зміщуватись ліворуч; 08:39:31 автомобіль Volkswagen caravelle починає зміщуватися праворуч, рухаючись заднім правим колесом по дорожній розмітці 1.1.; 08:39:32 автомобілі продовжують рух в межах середньої смуги руху, взаємно зближуючись; 08:39:33 відбувається зіткнення автомобілів.

Відповідно до п. 10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п. 10.3 ПДР у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 перед маневром перестроювання з лівої смуги руху праворуч не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншому учаснику руху, в даному випадку водію ОСОБА_2 , який поступово зміщувався з крайньої правої смуги руху в середню смугу руху.

Наявність чи відсутність порушень п. 10.1 ПДР в діях водія ОСОБА_2 не є предметом розгляду даної справи.

Суд не погоджується з висновком експерта Бабіної І. В. в тій частині, що під час початку зміщення автомобіля Volkswagen в середню смугу руху, автомобіль AUDІ ще рухається прямо та не здійснює маневру перестроювання.

Вказане спростовується даними відеозапису, згідно якого в момент зміщення автомобіля Volkswagen в середню смугу руху автомобіль Audi, плавно продовжуючи рух в крайній правій смузі, вже вивертає передні колеса ліворуч та починає зміщуватись ліворуч.

Тобто, виїзд автомобіля Volkswagen у середню смугу відбувається одночасно зі зміною руху автомобілем Audi.

З цих же підстав суд критично оцінює висновок судового експерта Скорохода К. М. , який при відповіді на питання щодо відповідності дій водіїв вимогам ПДР виходив з того, що під час зміни напрямку руху автомобіля Volkswagen, який вже рухається частково по другій та третій смугах руху, автомобіль Audi знаходиться біля правого краю проїзної частини у нерухомому стані.

Твердження експерта про нерухомий стан автомобіля Audi не відповідає відеозапису.

Повний аналіз всіх матеріалів справи дозволяє зробити висновок про наявність обґрунтованих підстав правового характеру вважати наявність в діях водія ОСОБА_1 порушення пункту ПДР, який зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, судом першої інстанції було правильно застосовано норму матеріального права, зокрема пункт 10.1 ПДР, з огляду на те, що ОСОБА_1 перед маневром перестроювання з лівої смуги руху праворуч не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасником руху.

Обставин, які б унеможливлювали водію ОСОБА_1 дати дорогу водію автомобіля Audi, який виконував маневр перестроювання праворуч і мав перевагу на рух, судом не встановлено.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і могли б слугувати підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г. М. Кирилюк