Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №756/2242/26 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 756/2242/26

Номер апеляційного провадження 33/824/3083/2026

Суддя суду першої інстанції О. М. Луценко

Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

09 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України,

адреса місця проживання:

АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн 00 коп.

Судом встановлено, що 04 лютого 2026 року о 17:40 годині ОСОБА_1 у м. Києві на вул. Семена Скляренка, 17, керуючи транспортним засобом ToyotaRAV4, державний номер НОМЕР_2 в порушення п.13.1 Правил дорожнього руху, рухаючись в середній смузі руху, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, не дотрималася безпечного інтервалу і при перестроюванні у ліву полосу здійснила зіткнення з автомобілем Hyundaielantra д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перестроювався в ліву смугу раніше. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 04.03.2026матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було направлено до Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві для проведення належного оформлення та додаткової перевірки.

Згіднодовідки про результати додаткової перевірки адміністративної справи №756/2242/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, вбачається, що водій ТЗ Тойота д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 порушила вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» розділу 33, п. 10.1 ПДР, в зв`язку з тим, що водій не виконала вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрям руху по смугах», рухаючись в крайній лівій смузі, де дозволено рух тільки ліворуч, здійснила рух прямо в смугу руху, в яку виїжджають з перехрестя автомобілі з середньої смуги, здійснивши таким чином маневр зміни напрямку руху та перестроювання та при перестроюванні не надала перевагу в русі ТЗ Хюндай, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого здійснила зіткнення з ним.

Окрім того, до постанови внесено уточнення: 04.02.2026 о 17.40, м. Київ на перехресті вул. С.Скляренка та Петропавлівської площі, водій ОСОБА_1 не виконала вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрям руху по смугах», рухаючись в крайній лівій смузі, де дозволено рух тільки ліворуч, здійснила рух прямо, при зміні напрямку руху не переконалась в безпечності маневру, не надала перевагу в русі ТЗ Хюндай, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по тій смузі, на яку вона мала намір перестроїтись, внаслідок чого здійснила зіткнення з ним. Обидва ТЗ отримали механічні пошкодження, чим порушила вимоги п. 5.16 розділу 33, п. 10.1 ПДР.

Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо зміни ОСОБА_1 напрямку руху, оскільки вона рухалася виключно прямолінійно у лівій смузі руху, жодних маневрів перестроювання чи зміни напрямку руху не виконувала. Натомість маневр щодо зміни напрямку руху здійснив водій автомобіля Хюндай, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , саме дії водія ОСОБА_2 призвели до ДПТ та перебувають у причинно - наслідковому зв`язку з її настанням.

Звернуто увагу на безпідставність зміни фабули правопорушення, оскільки у первинному протоколі ОСОБА_1 інкримінувалося порушення п. 13.1 ПДР, а згідно довідки Управління патрульної поліції в м. Києві було змінено кваліфікацію на п. 5.16 розділу 33 та п. 10.1 ПДР, що виходить за межі повноважень як у Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, так і суду.

Оскільки суддею суду першої інстанції допущено порушення та не виконано вимоги ч.2, ч.5 ст 278, ст. 279, ст. 280 КУпАП, скаржник повторно заявляє клопотання про направлення матеріалів справи на доопрцювання, та призначення судової автотехнічної експертизи.

ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просить задовольнити на підставі викладених у ній доводів, матерали справи направити до Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві для належного опрацювання, призначити у справі судову автотехнічну експертизу, постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та його представник - адвокат Рудик І. І., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість. Постанову судді просять залишити без змін як законну та обгрунтовану.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого та його представника, переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

До протоколу додається схема місця дорожньо-транспортної пригоди, яка є графічним зображенням місця пригоди з фіксацією всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками (п.3 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395).

Зміст схеми місця дорожньо-транспортної пригоди регламентовано пунктом 4 розділу Х вищевказаної Інструкції.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Відповідно дост. 294 КУпАПапеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.

Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із останнім.

Склад правопорушення, за який передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, передбачає наявність трьох елементів об`єктивної сторони (протиправне діяння): 1) порушення правил дорожнього руху, 2) наслідки у вигляді, зокрема, пошкодження транспортних засобів, 3) наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням Правил дорожнього рухута наслідками.

Таким чином, настання наслідків дорожньо-транспортної пригоди у вигляді пошкодження транспортних засобів мають бути обумовлені саме порушенням певним учасником дорожнього рухуПравил дорожнього руху, тобто має бути наявний прямий чи опосередкований причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками.

Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв`язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.

Причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та порушенням ПДР встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.

Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв`язку.

Згідно п. 10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згіднодо п. 11.1 ПДР, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

Суд враховує, що згідно схеми ДТП на даному відрізку вулиці в одному напрямку рух здійснюється по трьох смугах. При цьому, при після перехрестя рух прямо дозволено з середньої та правої смуги, а з лівої смуги дозволено рух лише ліворуч, що відображено на відеозаписі, та вбачається із фтотокопій доданих працівниками поліції під час виконання вимог постанови судді від 04.03.2026. На вказаному відрізку дороги установлені відповідні дорожні знаки.

Отже матеріалами справи повністю підтверджено, що перед перехрестям, де три смуги руху в одному напрямку, перед світлофором, розділені лінією дорожньої розмітки, а також дорожній знак 5.16 «Напрямок руху по смугах» зі схематичним позначенням: - з середньої та правої смуг дозволено рух прямо, а з лівої смуги руху - лише ліворуч, що також вбачається з фотозображень.

З відеозапису, дослідженого судом апеляційної інстанції вбачається, згідно з вимогами встановленого дорожнього знаку з лівої смуги, у якій перебував автомобіль Тойота, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , рух можна здійснити лише ліворуч, при цьому ОСОБА_1 перетинаючи перехрестя здійснює рух в лівої смуги прямо в смугу руху, в яку виїжджав з середньої смуги з перехрестя автомобіль Хюндай, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого здійснила зіткнення з ним.

Тобто ОСОБА_3 здійснила маневр зміни напрямку руху (вона не виконала вимоги дорожнього знаку - рух по смузі лише ліворуч і здійснила рух прямо) та перестроювання, та при перестроюванні не надала перевагу в русі ТЗ Хюндай, д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався відповідно до вимог дорожнього знаку, рух прямо.

З огляду на досліджені докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що водійОСОБА_3 , керуючи зазначеним транспортним засобом, у вказаному місці, рухалася у лівій смузі та здійснила маневр перестроювання., продовживши рух прямо і не повернувши ліввворуч. У цей час, інший учасник ДТП - водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Хюндай, д.н.з. НОМЕР_3 , і рухаючись у середній смузі, з якої, за вимогами дорожніх знаків було дозволено рух прямо, зайняв смугу на перехресті згідно дорожньої розмітки та знаків, що вказували на дорожній рух по смугам. За таких обставин саме дії водія ОСОБА_3 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.

Диспозиція п.10.1 ПДР зобов`язує водія переконатися, що маневр буде безпечним. При цьому, згідно з п.1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно, водій ОСОБА_2 не міг та не зобов`язаний був передбачати, що інший водій не здійснюватиме поворот ліворуч зі смуги, яка для цього була призначена, а здійснить рух прямо всупереч наявним дорожнім знакам. Поява автомобіля Тойота, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , на траєкторії руху автомобіля Хюндай, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , була для потерпілого раптовою та непередбачуваною.

З огляду на викладені обставини, дії водія ОСОБА_3 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП, оскільки причиною зіткнення стали неправомірні дії водія (не виконання нею вимог дорожнього знака 5.16), що виключало об`єктивну можливість для ОСОБА_2 уникнути зіткнення.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність вирішення справи судом першої інстанції, оскільки доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Апеляційний суд не вбачає підстав для повторного направлення матеріалів цієї справи до Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві для проведення належного оформлення та додаткової перевірки, про що ОСОБА_3 заявила клопотання в апеляційній скарзі, оскільки судом першої інстанції вказані матеріали справи вже направлялися до Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві для проведення належного оформлення та додаткової перевірки, та у ході додаткової перевірки було встановлено усі фактичні обставини щодо вказаної ДТП.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що внасліок порушення ПДР водієм ОСОБА_3 сталася ДТП, саме її дії перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із наслідками ДТП - пошкодженням транспортних засобів.

Апеляційний суд зауважує, що обставини зафіксовані у схемі місця ДТП узгоджуються з відомостями, повідомленими водіями ДТП у письмових поясненнях, зокрема щодо характеру та напрямку руху транспортних засобів, що підтверджується також наданим відеозаписом з моментом ДТП.

Висновок судді першої інстанції про порушення ПДР та вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддею надано належну оцінку, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення з уточнюючою довідкою щодо механізму ДТП та порушенням водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 5.16 розділу 33, 10.1 ПДР; схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, де зафіксовано розташування транспортних засобів на місці ДТП, локалізація та вид механічних пошкоджень, які отримали транспортні засоби; письмовим поясненням учасників ДТП, які були надані на місці пригоди; результатами додаткової перевірки; відеозаписом, на якому зафіксовано механізм зіткнення транспортних засобів.

Матеріалами справи підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди за участю водія автомобіля Тойота, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , та водія автомобіля Хюндай, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , та наявність механічних ушкоджень транспортних засобів, що по суті в апеляційній скарзі не оспорюється.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти Російської Федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Суддя, встановлюючи обставини справи, покладався зокрема на пояснення учасників цієї пригоди. У відповідності до схеми місця ДТП, змальовано ділянку дороги, на якій було вчинене адміністративне правопорушення; розташування транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , а також про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на законних підставах наклав на неї стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.

Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення, з урахуванням результатів додаткової перевірки, викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ст. 124 КУпАП.

Показання потерпілого повністю підтверджуються: протоколом по адміністративне правопорушення; схемою місця ДТП; фототаблицями з місця ДТП.

Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для справи.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо призначення автотехнічної експертизи, то апеляційний суд дійшов висновку, що під час судового розгляду справи судом з`ясовані усі обставини справи, необхідність у проведенні будь-яких експертиз для встановлення наявності порушень ПДР не вбачається, а отже відсутні достатні підстави для призначення по справі експертизи. Крім того, на переконання суду, наявні в матеріалах справи докази дають достатньо підстав зробити висновок щодо наявності в діях ОСОБА_4 порушень вимог ПДР без призначення судової експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які не були б з`ясовані судом та могли б потягнути невірне вирішення справи, а за такого, не впливають на обґрунтовані висновки суду, щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, так як є фактичною переоцінкою по іншому доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Порушень суддею місцевого суду норм матеріального чи процесуального права, порушення принципів повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, порушення прав учасників судового розгляду, порушення положень КУпАП, Конституції України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі на які посилається особа, яка подала апеляційну скаргу, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, при апеляційному перегляді не встановлено.

Додаткових об`єктивних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили б про порушення норм КУпАПпри прийнятті рішення суддею, а також відповідних додаткових доказів в апеляційній скарзі не наведено і до апеляційного суду не надано. Досліджені судом докази є достатніми для висновку про винуватість водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост.124 КУпАП.

Порушень суддею суду першої інстанції вимог процесуального права, які б могли слугувати підставами для скасування постанови, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні неюп. 5.16 розділу 33, п. 10.1 ПДР та вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАПдоведена, підстав для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції без змін.

Підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Д. Поливач