Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №758/15815/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/7115/2026

справа №758/15815/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Олексою Людмилою Анатоліївною, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Якимець О.І., повне рішення складено 27 листопада 2025 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської рада, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олена Миколаївна, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування.

Вимоги позову мотивує тим, що з лютого 2002 року ОСОБА_1 працювала на посаді "старший викладач кафедри фінансів" в Академії Муніципального Управління, де в 2003 року познайомилась із ОСОБА_3 , яка працювала на посаді "викладач іноземних мов". Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відразу склались дружні відносини.

На початку вересня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли рішення про проживання разом, враховуючи, що обидві працювали в Академії Муніципального Управління, місцем спільного проживання обрано квартиру ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказана квартира знаходиться поряд з місцем їх роботи. Крім того, ОСОБА_3 розповіла позивачці про своє вкрай погане здоров`я та необхідність в постійній присутності близької людини в зв`язку "із частими панічними атаками та необхідністю підтримки близької рідної людини".

Починаючи з 2018 року стан здоров`я ОСОБА_3 почав різко погіршуватися та в 2023 році їй поставлено діагноз "Множинна мієлома" з ураженням кісток черепу, хребців. Мієломна нефропатія».

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 03 квітня 2024 року Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), актовий запис про смерть складено 03 квітня 2024 року №1036. 08 квітня 2024 року за заявою ОСОБА_4 у приватного нотаріуса КМНО Гоменюк О.М. відкрито спадкову справу щодо майна ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним витягом із спадкового реєстру № 76524131 від 08 квітня 2024 року, спадкова справа № 72267845.

Зазначає, що у покійної ОСОБА_3 нікого з родичів першого, другого, третього ступеня споріднення на час відкриття спадщини не було. Дітей у ОСОБА_3 не було, як і рідних братів та сестер. Лише далекі родичі, з якими ОСОБА_5 майже не підтримувала відносини.

Із самого початку проживання (з вересня 2004 року) разом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали вести спільне господарство та розділили обов`язки щодо придбання та обслуговування (ремонту) спільного майна. ОСОБА_1 взяла на себе обов`язок здійснювати придбання побутової техніки, ремонт квартири та організацію ремонту під`їзду будинку, де знаходиться будинок, на підтвердження чого до матеріалів справи надано низку документів, а саме: фіскальні чеки про придбання будівельних матеріалів, сантехніки, меблів тощо.

Також вказує, що в період з серпня по листопад 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проводили ремонт належної останній на праві приватної власності житлової квартири за адресою АДРЕСА_1 .

В період з березня 2018 року по травень 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проводили ремонт належної останній на праві приватної власності житлової квартири за адресою АДРЕСА_2 .

В період з червня по грудень 2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проводили ремонт належної останній на праві приватної власності житлової квартири за адресою АДРЕСА_3 .

В період з вересня по жовтень 2015 року у зв`язку із аварійним станом даху в квартирі та з березня 2023 року по березень 2024 року (плановий ремонт) ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проводили ремонт належної останній на праві приватної власності житлової квартири за адресою АДРЕСА_4 .

Крім цього, вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постійно відвідували разом батьків, як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_1 , допомагали батькам по господарству, відвідували друзів батьків, перебували в спільних мандрівках, організовували святкування днів народження, Нового року. Займали високу громадянську позицію, приймали разом участь в Помаранчевій революції.

Позивачка здійснювала систематичний догляд за ОСОБА_3 , враховуючи тяжкість захворювання, постійне лікування та перебування на лікарняному. Позивачка також надавала фінансову допомогу шляхом утримання ОСОБА_3 та сплати частини дороговартісного лікування.

Зазначає, що після смерті ОСОБА_3 залишилось наступне майно: квартира за адресою: АДРЕСА_5 ; квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира за адресою: АДРЕСА_3 , квартира за адресою АДРЕСА_2 ; гаражний бокс № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_6 , транспортний засіб - автомобіль Honda CR-V 2008 року випуску.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіла на користь ОСОБА_1 частину свого майна, що підтверджується заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. 30 січня 2024 року, а саме належну їй квартиру АДРЕСА_7 та 6/12 часток земельної ділянки, що знаходиться за тією ж адресою.

07 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса КМНО Гоменюк О.М. із заявою про видачу Свідоцтва про право власності па спадщину за законом на наступне майно: квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; гаражного боксу № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_6 . Постановою від 07 листопада 2024 року Приватний нотаріус КМНО Гоменюк О.М. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане вище майно у зв`язку із відсутністю доказів проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини.

Мотивуючи наведеним, просить:

- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати право власності в порядку спадкування за ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 на:

o квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 01.10.2000, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Назарчук Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 8363;

o квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на спадщину, серія та номер: 894, виданий 16.11.2023 року, видавник: ПН КМНО Гоменюк О.М., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2831624880000;

o квартиру за адресою загальною площею 61,46 кв.м.: АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 895, виданий 16.11.2023, видавник: ПН КМНО Гоменюк ОМ., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6099955480000;

o гаражний бокс № НОМЕР_2 загальною площею 63,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_6 , який належав ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 896, виданий 16.11.2023, видавник: ГІН КМНО Гоменюк О.М., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2831659080000;

o транспортний засіб HONDA CR-V 2008 року випуску, який належав ОСОБА_3 на праві власності, реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата реєстрації 07 листопада 2008 року.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивачкою не надано доказів на підтвердження факту ведення спільного господарства.

Суд вказав, що факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в одній квартирі та догляд позивачки за померлою сам по собі не може свідчити про те, що між ними склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу фактичні сімейні відносини.

Судом вказано, що позивачкою на підставі поданих нею доказів не доведено наявність таких відносин із спадкодавцем, які б дали їй право бути віднесеною до осіб четвертої черги спадкування за законом, наявність спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, ремонт житла за рахунок спільних коштів, надання взаємної допомоги, домовленостей про порядок користування житловим приміщенням.

Суд звернув увагу, що позивачка та померла ОСОБА_3 були зареєстровані за різними адресами.

Відмовивши у задоволенні позову в частині визнання права власності на майно, суд зазначив, що така є похідною від вимоги про встановлення факту.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Олексою Л.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування обставин у справі, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, не врахування правових висновків Верховного Суду.

Вказує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статей 15, 16, 1258, 1264 ЦК України, статей 2, 3 СК України та правової позиції Конституційного Суду України (рішення від 03.06.1999 №5-рп/99), до спадкоємців четвертої черги можуть належати не лише чоловік і жінка, які проживали без шлюбу, а й інші особи, якщо вони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, взаємними правами й обов`язками та проживали однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що для встановлення факту проживання однією сім`єю оцінюється сукупність доказів: спільне проживання, ведення господарства, спільний бюджет, витрати, придбання майна для сім`ї, взаємна допомога, домовленості щодо користування житлом, показання свідків, документи, чеки, медичні та інші письмові докази. При цьому закон не встановлює вичерпного переліку доказів, а їх достатність визначається судом у кожній конкретній справі.

Зазначає, що із наданих доказів убачається, що із 2004 року сторони спільно проживали, вели господарство, разом здійснювали ремонт квартири й будинку, Позивачка придбавала побутову техніку, меблі, будівельні матеріали, що підтверджується фіскальними чеками. Починаючи з 2018 року, позивачка постійно безоплатно доглядала спадкодавицю, забезпечувала лікування, придбавала медикаменти, продукти харчування, оплачувала частину дороговартісного лікування, повністю здійснювала побутове забезпечення та психологічну підтримку.

Показання свідків підтвердили спільне проживання сторін, ведення ними спільного побуту, розподіл обов`язків, організацію ремонтів, забезпечення лікування, придбання продуктів, взаємну підтримку та фактичне сприйняття їх як сім`ї. Також встановлено, що у спадкодавця були відсутні близькі родичі, а позивачка протягом двадцяти років була єдиною особою, яка здійснювала постійний догляд та забезпечувала її життєві потреби. Сукупність письмових доказів і показань свідків підтверджує наявність усіх ознак сімейних відносин, визначених статтею 3 СК України.

Суд першої інстанції безпідставно надав вирішального значення факту реєстрації осіб за різними адресами, хоча відповідно до практики Верховного Суду реєстрація місця проживання сама по собі не підтверджує і не спростовує фактичного проживання. Звертає увагу, що під спільним проживанням слід розуміти фактичне постійне мешкання за однією адресою, збереження там особистих речей та сприйняття цього житла як основного місця проживання. У справі наявні показання свідка, що позивачка після 2004 року фактично проживала зі спадкодавцем, а власне житло надала для проживання іншій особі.

З посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 жовтня 2024 року у справі №638/11578/21 вказує, що для набуття права на спадкування за статтею 1264 ЦК України необхідно встановити лише два юридичні факти: проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та сплив п`ятирічного строку такого проживання до відкриття спадщини. Обидві зазначені обставини у справі підтверджені належними та допустимими доказами.

Стверджує, що надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують існування між позивачкою та ОСОБА_3 усталених сімейних відносин, спільного господарства, взаємних прав та обов`язків, спільного побуту і взаємної підтримки протягом понад двадцяти років, що повністю відповідає критеріям статті 1264 ЦК України та статті 3 СК України. Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність цих обставин скаржниця уважає необґрунтованим та таким, що не відповідає наданим у справі доказам.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні адвокатка Олекса Л.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала подану апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити.

Адвокатки Воробйова І.В. та Кияниця О.В., які діють в інтересах третьої особи ОСОБА_2 , проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки - адвокатки Олекси Л.А., представниць третьої особи ОСОБА_2 - адвокаток Кияниці О.В. та Воробйової І.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З даних паспорту громадянина України НОМЕР_4 убачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Полонне Хмельницької області. Задекларованою адресою проживання позивачки згідно даних паспорту є АДРЕСА_8 (том 1 а.с. 14-16).

З даних трудових книжок НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , виданих на ім`я позивачки та ОСОБА_3 убачається, що з 2001 року позивачка та ОСОБА_3 працювали викладачами у Академії муніципального управління (том 1 а.с. 18-27).

Відповідно до даних витягу із реєстру територіальної громади м. Києва №110340117 від 09 квітня 2024 року убачається, що задекларованою адресою проживання ОСОБА_3 з 07 листопада 2000 року по 03 квітня 2024 року значиться АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Матеріали справи містять копію заповіту від 30 січня 2024 року, відповідно до даних якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті належну їй квартиру АДРЕСА_7 та 6/12 часток у праві власності на земельну ділянку площею 0,0893 га, кадастровий номер 8000000000:72:275:0093 заповіла ОСОБА_1 (том 1 а.с. 34-35, том 2 а.с. 12).

16 листопада 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_8 , 1936 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її дочка ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається із квартири АДРЕСА_9 (том 1 а.с. 38).

Відповідно до даних витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №354742448 від 16 листопада 2023 року квартира АДРЕСА_9 на праві власності належить ОСОБА_3 (том 1 а.с. 40).

16 листопада 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_8 , 1936 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її дочка ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається із квартири АДРЕСА_10 (том 1 а.с. 41).

Відповідно до даних витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №354738009 від 16 листопада 2023 року квартира АДРЕСА_10 на праві власності належить ОСОБА_3 (том 1 а.с. 43).

Відповідно до даних договору купівлі-продажу квартири від 03 жовтня 2000 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продали, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_11 (том 1 а.с. 44).

Відповідно до даних витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №354745452 від 16 листопада 2023 року гаражний бокс № НОМЕР_2 за адресою: м. Київ, "Глибокий яр" кооператив по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, АДРЕСА_6 належить ОСОБА_3 (том 1 а.с. 47).

Згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , транспортний засіб "Honda CR-V", д.н.з. НОМЕР_3 , належить ОСОБА_3 (том 1 а.с. 48).

З даних свідоцтва про смерть НОМЕР_8 від 03 квітня 2024 року убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (том 1 а.с. 28, том 2 а.с. 3).

08 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 (том 1 а.с. 49, том 2 а.с. 2).

04 жовтня 2024 року ОСОБА_2 подано заяву про прийняття спадщини, відповідно до якої вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його цивільна дружина - ОСОБА_3 (том 2 а.с. 18).

29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. із заявою, у якій просила видати свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_7 та 6/12 часток у праві власності на земельну ділянку площею 0,0893 га, що розташована у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 8000000000:72:275:0093 (том 2 а.с. 20)

07 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. із заявою, у якій просила видати свідоцтва про право на спадщину за законом на: квартиру АДРЕСА_11 ; квартиру АДРЕСА_10 ; квартиру АДРЕСА_9 та гаражного боксу АДРЕСА_12 (том 1 а.с. 50).

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. від 07 листопада 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують факт проживання разом із спадкодавицею не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (том 1 а.с. 51-53, том 2 а.с.68-69).

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. від 15 листопада 2024 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують факт проживання разом із спадкодавицею не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (том 2 а.с. 74-75).

На підтвердження заявлених позовних вимог, позивачкою надано фотознімки за 2004, 2005, 2006, 2007 роки (том 1 а.с. 74-78).

Крім цього, позивачкою надано копії медичної документації ОСОБА_3 (результати лабораторних досліджень (том 1 а.с. 87-97), виписки із медичної картки (том 1 а.с. 98-107), копії фіскальних та товарних чеків (том 1 а.с. 103-150) на придбання будівельних матеріалів, сантехніки, меблів за період 2015, 2018, 2019, 2020, 2021, 2023, 2024 роки.

Судом першої інстанції допитано як свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які надали суду такі пояснення.

Свідок ОСОБА_11 , яка є сусідкою позивачки та проживає за адресою: АДРЕСА_13 , зазначила, що позивачка проживає за вказаною у позові адресою з 2004 року, позивачка зверталася у комунальні служби коли щось у будинку ламалося, а також запрошувала бригаду майстрів, коли робили ремонт під`їзду.

Свідок ОСОБА_12 надала показання, що є сусідкою позивачки, проживає у квартирі АДРЕСА_14 . Проживає у цьому будинку з 2012 року, спілкувалася із померлою та позивачкою. У 2023 році ОСОБА_3 госпіталізували у «Феофанію». Оскільки вона працює лікарем, позивачка часто радилася із нею що потрібно для лікування ОСОБА_3 . Ніколи не бачила, щоб у квартиру ОСОБА_3 приходив чоловік. Зазначила, що позивачка купувала продукти та займалася побутовими питаннями.

Свідок ОСОБА_13 надала показання, що вона працює медсестрою у лікарні «Феофанія». У 2023 році у лікарню була госпіталізована ОСОБА_3 у важкому стані, позивачка постійно її провідувала та допомагала возити на аналізи. Також позивачка приносила медикаменти. Також вона бачила, що позивачка приносила у лікарню продукти харчування.

Свідок ОСОБА_14 зазначила, що працює медсестрою у лікарні «Феофанія». Зазначила, що хвору ОСОБА_3 відвідувала позивачка, допомагала піднімати її на медичні процедури та підтримувала психологічно.

Свідок ОСОБА_15 надала показання, що вона є сусідкою позивачки, проживає у квартирі АДРЕСА_15 . Зазначила, що із позивачкою у неї добросусідські відносини, позивачка організувала ремонт у під`їзді та встановлення домофону. Позивачка також опікувалася ОСОБА_3 , оскільки остання хворіла.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що є сусідкою позивачки, проживає у квартирі АДРЕСА_16 . Зазначила, що вона також провідувала ОСОБА_3 у лікарні та допомагала у догляді за нею позивачці. Позивачка почала проживати у будинку приблизно з 2004 року, організувала встановлення домофону та ремонту у під`їзді (збирала гроші, викликала майстрів).

Свідок ОСОБА_17 , яка є сусідкою позивачки, проживає у квартирі АДРЕСА_17 за зазначеною вище адресою, надала показання, що у неї гарні сусідські стосунки із позивачкою, позивачка активно приймає участь у благоустрої будинку та організовує вирішення побутових питань будинку. Померла ОСОБА_3 працювала вчителем.

Свідок ОСОБА_18 надала показання, що знає позивачку, оскільки вони разом навчалися, і коли у 2004 році вона залишилася за життєвими обставинами без квартири, позивачка надала їй можливість проживати у своєму житлі у м. Василькові. Зазначила, що позивачка проживала із померлою з 2004 року.

Свідок ОСОБА_19 надала показання, що знала ОСОБА_3 приблизно 10 років, оскільки остання була класним керівником її сина та працювала у Введенській гімназії. Коли ОСОБА_3 поскаржилася їй на своє захворювання, вона допомогла знайти лікуючого лікаря. Також вона провідувала ОСОБА_3 у лікарні, бачила що її також провідувала та доглядала позивачка.

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1 та 2 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Змістом положень статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:

а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем;

б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю є зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами сімейних взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних сім`ї. Наявність у позивача лише документів, пов`язаних зі смертю та захороненням спадкодавця не є належними доказами, оскільки ці документи не підтверджують факт перебування позивача в фактичних шлюбних відносинах зі спадкодавцем (постанова ВС від 25 листопада 2019 року №202/5003/16-ц).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичної сім`ї та ведення нею спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного сторін сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Самі лише показання свідків не є достатніми доказами про наявність у позивача із спадкодавцем сім`ї в розумінні статті 3 СК України (постанова ВС 16 січня 2019 року №343/1821/16-ц, 22 серпня 2018 року №644/6274/16-ц, 12 грудня 2019 року. №466/3769/16, 24 червня 2021 року №694/646/20, 13 липня 2021 року №522/10375/19).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах 1, 2 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

В апеляційній скарзі скаржниця посилається на те, що судом першої інстанції не враховано сукупність наданих нею доказів, які, на її думку, підтверджують проживання зі спадкодавицею однією сім`єю протягом понад двадцяти років.

Апеляційний суд не погоджується із наведеними доводами.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження заявлених вимог позивачкою надано фотознімки, копії медичної документації спадкодавиці, фіскальні чеки щодо придбання будівельних матеріалів, меблів, сантехніки, також позивачка посилається на показання свідків.

Однак наведені докази не підтверджують існування між позивачкою та спадкодавицею саме таких правовідносин, які законодавець пов`язує із поняттям проживання однією сім`єю в розумінні статті 3 СК України та статті 1264 ЦК України.

Надані позивачкою товарні та фіскальні чеки свідчать про придбання певних товарів, однак не містять відомостей про джерело походження коштів, їх використання саме для ведення спільного сімейного господарства чи придбання майна за рахунок спільного бюджету сторін. Аналогічно, фотознімки підтверджують підтримання між позивачкою та спадкодавицею дружніх та близьких особистих стосунків, однак не можуть бути достатнім доказом наявності спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, характерних саме для сімейних відносин.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й доводи апеляційної скарги щодо здійснення позивачкою тривалого догляду за спадкодавицею під час її хвороби.

Безперечно, надання допомоги тяжкохворій особі, придбання ліків, продуктів харчування, супроводження під час лікування та вирішення побутових питань свідчать про існування між особами близьких відносин. Водночас сам по собі догляд за особою, навіть тривалий, не є достатньою правовою підставою для висновку про проживання однією сім`єю у розумінні статті 1264 ЦК України, якщо інші обов`язкові ознаки сім`ї належними та допустимими доказами не підтверджені.

Колегія суддів також враховує, що допитані у справі свідки переважно підтверджували факт проживання позивачки у квартирі спадкодавиці, здійснення догляду за останньою, організацію ремонтних робіт та активну участь позивачки у вирішенні побутових питань будинку. Разом із тим, із показань свідків не убачається конкретних обставин щодо ведення сторонами спільного бюджету, наявності домовленостей про спільне розпорядження доходами, спільного придбання майна за рахунок спільних коштів, взаємного несення сімейних обов`язків або інших фактів, які б свідчили про сформованість між ними сімейних правовідносин у розумінні статті 3 СК України.

Колегія суддів звертає увагу, що сама по собі реєстрація місця проживання не є безумовним доказом фактичного місця проживання особи та не може мати вирішального значення при встановленні юридичного факту проживання однією сім`єю.

Разом із тим, із мотивувальної частини оскаржуваного рішення убачається, що обставина різного місця реєстрації оцінена судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами, які не підтвердили наявності між позивачкою та спадкодавицею спільного сімейного господарства, спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків. Отже, посилання скаржниці на неправильну оцінку цієї обставини не впливає на правильність остаточних висновків суду.

Щодо посилань скаржниці на правові висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає про таке.

Наведені в апеляційній скарзі правові висновки вказують на те, що для встановлення факту проживання однією сім`єю суд повинен оцінювати всі надані сторонами докази у їх сукупності, а реєстрація місця проживання не є визначальною.

Водночас зазначені висновки не звільняють особу від обов`язку довести саме наявність усіх ознак сімейних відносин, передбачених статтею 3 СК України, а не лише факт спільного проживання чи здійснення догляду за спадкодавцем, та не дають підстав уважати про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

У цій справі суд першої інстанції здійснив оцінку всіх наявних доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України та дійшов правильного висновку про їх недостатність для встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду та не убачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Олексою Людмилою Анатоліївною, залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 28 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова