Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №216/1653/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1653/26

провадження 2/216/2648/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 липня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

встановив:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулось до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.03.2025 в м. Запоріжжі мала місце ДТП за участю автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Opel Vivaro», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим були завдані матеріальні збитки. Постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні ДТП. На дату ДТП транспортний засіб «Renault Kangoo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не був забезпечений полісом ОСЦПВВТЗ. З метою отримання відшкодування (регламентної виплати) власник пошкодженого автомобіля звернувся до МТСБУ з відповідною заявою. МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі, а також понесло витрати на визначення розміру шкоди. Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не забезпечив цивільно-правову відповідальність. У добровільному порядку витрати винною особою не відшкодовані, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого відшкодування та понесені витрати в розмірі, а також судовий збір.

Представник позивача, відповідно до ч. 1 ст. 276 ЦПК України, у позові просив здійснити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що спірні відносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зі змісту ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2025 у справі №333/2658/25, яка набрала законної сили 27.05.2025 встановлено, що 01.03.2025, приблизно о 16 год. 50 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частини Прибережної Автомагістралі зі сторони вул. Привокзальної в напрямку вул. Дніпровської в м. Запоріжжі. В салоні автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якості пасажирів перебували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та малолітня ОСОБА_5 2015 р.н. Попереду, у попутному з водієм ОСОБА_1 напрямку, в межах середньої смуги здійснював рух технічно справний автомобіль «Opel Vivaro» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 . Під час руху в районі будинку №5 водій ОСОБА_7 , виявивши на смузі свого руху перешкоду у вигляді трупу собаки, здійснив вимушену зупинку керованого ним транспортного засобу в межах смуги зазначеного напрямку та, увімкнувши аварійну світлову сигналізацію відповідно до вимог ПДР України – почав здійснювати заходи спрямовані на звільнення проїзної частини шляхом переміщення перешкоди на узбіччя. В свою чергу водій ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість виявити перешкоду для свого руху у вигляді автомобілю «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який непорушно стояв на проїзній частині з увімкненою аварійною світловою сигналізацією, діючи в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху, своєчасних заходів зниження швидкості керованого ним автомобіля, аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, відповідних заходів не вжив, внаслідок чого передньою лівою частиною кузову допустив наїзд на задньою правою частиною кузову автомобіля «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

- п. 12.3: «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об 'їзду перешкоди».

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В діях ОСОБА_6 порушень Правил дорожнього руху не вбачається.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритий крайовий перелом променевої кістки лівого передпліччя, що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я більш, як 21 доба; пасажири ОСОБА_4 та малолітня пасажир ОСОБА_5 отримали легкі тілесні ушкодження.

Вказаною ухвалою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України в зв`язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження, яке 02.03.2025 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025082050000431, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України – закрито, у зв`язку із звільненням його від кримінальної відповідальності. Також, вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні. У разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди водій, причетний до такої пригоди, зобов`язаний не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди повідомити про дорожньо-транспортну пригоду страховика, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким він керував (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), а також надати відомості про місцезнаходження такого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та адресу, у тому числі електронну, для листування. Якщо водій з поважних причин не мав змоги виконати такі дії, він має підтвердити це документально.

Для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує:

1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи;

2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи (ч. 1 ст. 32 вищевказаного Закону).

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Opel Vivaro», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , була забезпечена чинним полісом ОСЦПВВТЗ №СА/2896989, страховик ПрАТ «СК «АСКО ДС», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з терміном дії з 30.10.2024 до 29.10.2025 включно.

05.03.2025 водій транспортного засобу «Opel Vivaro», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , звернувся до МТСБУ з повідомленням про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Отже, станом на час вчинення ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

20.06.2025 власник транспортного засобу «Opel Vivaro», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , звернулася із заявою до МТСБУ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та виплату страхового відшкодування, оскільки відповідач не мав діючого договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на час вчинення ДТП.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №31-04-25 від 24.04.2025 вартість (розмір) матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля «Opel Vivaro», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 складає 174068,05 грн (включаючи ПДВ на запасні частини).

Згідно з довідкою МТСБУ №1 від 15.07.2025 та Наказу МТСБУ розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих склав 159706,24 грн.

25.07.2025 МТСБУ здійснило виплату на користь власника пошкодженого транспортного засобу у розмірі 159706,24 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією №24358.

Окрім цього, 26.06.2025 МТСБУ, відповідно до платіжної інструкції №21243, сплатило ФОП ОСОБА_9 за послуги експерта 3750,00 грн.

У постанові ВП ВС від 12.10.2021 у справі №910/17324/19 зазначено, що суб`єкт, до якого МТСБУ може заявити регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону N 1961-IV, є чітко визначеним. Коли МТСБУ виплатило відшкодування через те, що шкоду заподіяв транспортний засіб, власник (водій) якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (тобто, коли зробило виплату на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону N 1961-IV), воно набуває право на регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону N 1961-IV до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, бо саме він відповідальний за невиконання обов`язку зі страхування своєї цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою-третьою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовуєтьсяу випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 05.06.2019 у справі №466/4412/15-ц; від 15.08.2019 у справі №756/16649/13-ц; від 02.10.2019 у справі №447/2438/16-ц; від 11.12.2019 у справі №601/1304/15-ц; від 22.04.2022 у справі №184/1461/20-ц.

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14.

Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (постанова Верховного Суду від 22.04.2022 у справі №184/1461/20-ц).

При цьому, згідно з частиною другою статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом, тобто груба необережність потерпілого може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, а не відмови у повному обсязі.

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання (частина третя статті 1193 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Разом із тим, під час розгляду справи обставин непереборної сили судом не встановлено, також у матеріалах справи відсутні докази того, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодовувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача, в порядку регресу, матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 159706,24 грн, а також вартість послуг експерта у сумі 3750,00 грн.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги МТСБУ підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3328,00 грн сплаченого судового збору.

На підставі ст.ст. 993, 1187, 1191 ЦК України, 31, 32, 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 81, 89, 128, 131, 136, 141, 247, 258-259, 263, 265, 268, 274, 354-355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України розмір виплаченого відшкодування в порядку регресу, у сумі 159706,24 грн (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот шість гривень 24 копійки), а також вартість послуг експерта у розмірі 3750,00 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати у справі, у вигляді судового збору в розмірі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄРДПОУ: 21647131, юридична адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНКОПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ