Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №205/2700/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/2700/26

Номер провадження3/205/1038/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді - Курбановой Н. М.

секретаря судового засідання - Коваленко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , пенсіонер, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

за участю:

особи, яка приягується до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

в режимі відеоконференції:

потерпілої ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2026 року о 17 годині 15 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи за місцем свого проживання, адресою: АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство дії психологічного та фізичного характеру, а саме хапав за волосся та ображав нецензурною лайкою, чим завдав останній психологічних та фізичних страждань, внаслідок чого була завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_2 .

13 березня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначив, що він не вчиняв зазначеного правопорушення, не вчиняв домашнього насильства, ніяких дій психологічного та фізичного характеру, які б могли завдати фізичних та психологічних страждань ОСОБА_2 або шкоду її психічному та фізичному здоров?ю. Він є полковником ЗСУ у відставці, учасником бойових дій, загальна вислуга в ЗСУ 47 років, кандидатом технічних наук, працював доцентом в Українському державному університеті науки і технологій, м. Дніпро, стаж викладацької діяльності 39 років, також має 20 років науково-педагогічного стажу. З ОСОБА_2 він перебуває у зареєстрованому шлюбі з 25 листопада 2009 року. Від шлюбу мають трьох дітей. Їх сім?я проживає за адресою: АДРЕСА_2 . В їх сім?ї завжди були добрі відносини. 12 лютого 2026 року він ні психічного, ні фізичного насильства щодо своєї дружини ОСОБА_2 не вчиняв. 12 лютого 2026 року о 17 годині між ним дружиною виникла розбіжність в поглядах щодо надання ними, як батьками, їх малолітньому сину ОСОБА_3 , дозволу на гру на стаціонарному комп?ютері. Він дозволив сину увімкнути стаціонарний комп?ютер і пів години пограти в його улюблену гру, у нього саме був вільний час. Син ОСОБА_4 увімкнув комп?ютер і підійшов до матері, перепитав у неї дозволу пограти на комп?ютері. Вона відмовила, після чого син почав плакати і вмовляти її дозволити гру, однак вона категорично не дозволяла. Це тривало протягом 5-7 хвилин. Почувши це, він підійшов до дружини на кухню і також попросив її дозволити сину пограти на комп?ютері, вона не відреагувала, продовжувала забороняти, син при цьому плакав і вмовляв дозволити йому гру на комп?ютері. Я ще раз попросив дружину дозволити сину гру, вона в черговий раз відмовила і попередила, що викличе поліцію, дістала з кишені телефон і здійснила виклик поліції, заявивши, що відносно неї відбувається домашнє насильство. Він від подиву на реакцію дружини на ситуацію закрив своє обличчя руками і вийшов з коридора через велику кімнату на балкон, син ОСОБА_4 сів грати на комп?ютері, а ОСОБА_2 почала готуватись до зустрічі поліції. Інспектору поліції, який прибув на виклик, він пояснив, що ні психологічного, ні фізичного насильства не вчиняв, ніякої злості і агресії до дружини і дітей не має, і ніколи не мав, дуже любить свою сім?ю, завжди опікувався дружиною і дітьми в усіх сферах життя та побуту. Також він пояснив, що 12 лютого 2026 року о 17 годині між ним і дружиною сварки або конфлікту не було, тільки мала місце розбіжність в поглядах на ситуацію щодо їх малолітнього сина ОСОБА_4 , а саме - надання батьками дозволу гри на комп?ютері. Доказів завдання шкоди психічному і фізичному здоров?ю потерпілої матеріали справи не містять, тим паче, про це не вказує сама потерпіла ні в заяві, ні в своїх поясненнях. В протоколі не зазначено і не встановлено, які конкретно образи висловлювались і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи, чи вчинялось відносно потерпілої якесь фізичне насильство, і , якщо вчинялось, до яких наслідків воно призвело. З наданих суду доказів вищевказані обставини встановити не можливо. Таким чином, в протоколі серії ВАД №665514 від 12.02.2026, складеному відносно нього, не містяться відомості про те, здійснення яких конкретно дій психічного та фізичного характеру йому інкримінується, а також про конкретні наслідки, настання яких є обов?язковою умовою складу адміністративного правопорушення, передаченого ст. 173-2 КУпАП. Заява ОСОБА_2 і виклик поліції є завідомо неправдивим викликом спеціальних служб. Наведене свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю. На підставі викладеного просив суд закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнав у повному обсязі та суду пояснив, що потерпіла по суті спровокувала те, що сталося. 12.02.2026 між ними виникло непорозуміння з приводу дозволу дитині на гру у комп`ютер. Тимчасовий заборонний припис було складено працівниками поліції за інструкцією, в присутності поліцейських вони не сварились. Припис від 12.02.2026 він не оскаржував. Раніше відносно нього також було винесено припис у 2024 році, тоді його виселяли на 10 днів з квартири. Також підтримав обставини, викладені ним у клопотанні про закриття провадження у справі.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 за нею постійно стежив, проводжав та зустрічав її з роботи, зазирав в її сумки, контролював кожен крок, тобто здійснював постійний тотальний контроль за нею. У ОСОБА_1 постійно виникали ілюзії з приводу того, що у неї є інші чоловіки, що вона з кимось зустрічається. Вона порядна жінка та ніколи не зраджувала своєму чоловікові. Ще ОСОБА_1 забороняв їй з кимось спілкуватись. Вона просто дуже втомилась від постійного контролю. ОСОБА_1 довго її доводив психологічно, принижував та ображав. Вона тяжко працювала, а після роботи з останніх сил робила домашні справи, готувала, прала, прибирала. А як тільки приляже, він одразу казав чого ти знову лягла та нічого не робиш. Раніше вона також викликала поліцію з приводу домашнього насилля декілька разів, у 2024 році його виселяли на декілька днів, тому що він погрожував на людях. 12 лютого 2026 року вона вийшла з роботи разом із колегою та додому вони пішли іншою дорогою, коли зателефонував ОСОБА_1 та почав питати де вона, з ким, чому пішла так, а він чекає на неї біля АТБ з дитиною. Коли вони прийшли додому, ОСОБА_1 почав чіплятися до неї з тими самими питаннями, нащо так пішла, з ким вона гуляла і так далі. Вона відповіла один раз, другий, третій, а потім сказала, що якщо він ще раз її запитає про це – вона викличе поліцію. І ось коли вона почала телефонувати до поліції, він вхопив її за волосся і сильно потягнув, так, що вона навіть закричала, і це чули працівники поліції, які приймали виклик.

Суд, заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення доходить таких висновків.

Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Так, хоча ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на переконання суду провина останньогоповністю підтверджується дослідженими у справі доказами, зокрема:

- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №665514 від 12.02.2026, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП;

- заявою ОСОБА_2 від 12.02.2026, в якій остання зазначила, що 12.02.2026 о 17-15 год. ОСОБА_1 принижував її, висловлювався нецензурною лайкою, наговорював на неї, погрожував, схопив за волосся, рукою вдарив по голові;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 12.02.2026, які повністю узгоджуються з поясненнями, що надані в судовому засіданні;

- електронним рапортом працівників поліції від 12.02.2026, згідно якого 12.02.2026 о 17:29 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 12.02.2026 о 17:28 за адресою: АДРЕСА_1 чоловік протягом дня звинувачує заявницю, постійно контролює та переслідує. В ході розмови заявниця почала кричати та повідомила, що чоловік її хапає за волосся;

- копією термінового заборонного припису серії АА №545558;

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до якої постраждала ОСОБА_2 допускає, що кривдник ОСОБА_1 може спробувати вбити її або дітей, протягом останнього року до кривдника застосовувався терміновий заборонний припис, він схильний до ревнощів і контролює постраждалу, залякував та переслідував постраждалу, утримував її та дітей протягом їх волі, його поведінка вплинула на безпеку дітей, раніше вчиняв психологічне та фізичне насильство, постраждала та діти є економічно залежними від нього, кривдник порушував заходи обмежувального припису, виганяв чи погрожував такими діями постраждалій, постраждалу турбує агресивна поведінка кривдника та постійні ревнощі.

Наряду із цим, суд зазначає, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, про що зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі №524/4668/17, однак у даному випадку електронний рапорт працівників поліції повністю узгоджується з матеріалами справи та показами потерпілої, не є єдиним доказом у справі, тому приймається судом як належний та допустимий доказ винуватості ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами.

Судом також були досліджені докази, долучені потерпілою, а саме роздруківки скріншотів із застосунку «Вайбер», з переписки з контактом «Юрій», однак суд не приймає їх до уваги, оскільки з даної роздруківки неможливо достовірно встановити хто є автором повідомлень, а також повідомлення датовані 07.11.2024, тобто більше ніж за рік до інкримінованих ОСОБА_1 подій.

Аналізуючи вищевикладені докази, суд доходить висновку про їх належність, допустимість та достовірність, а їх кількість та взаємоузгодженість достатніми для встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного та психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Покази ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні, а також обставини, викладені ним у клопотанні про закриття провадження у справі, суд не приймає до уваги, оскільки вони повністю не узгоджуються з матеріалами справи та показами потерпілої, у зв`язку з чим суд розцінює таку позицію ОСОБА_1 , як спробу уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Неможливо залишити поза увагою і той факт, що в родині раніше траплялись сварки, потерпіла викликала працівників поліції, та відносно ОСОБА_1 складався терміновий заборонний припис раніше. І хоча ці обставини не підтверджено належними та допустимими доказами, однак ОСОБА_1 підтвердив їх наявність в судовому засіданні.

Таким чином, внаслідок встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відсутні і підставі для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з чим клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

В той же час, відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Як видно з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив дане адміністративне правопорушення 12 лютого 2026 року, тобто на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки для накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

У зв`язку з закриттям провадження у справі суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування положення ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись ст. 38, 247, 251, 252, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення – відмовити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та закрити провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Суддя Н. М. Курбанова