Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №210/3812/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3812/25

Провадження № 2/210/121/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 липня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді Сільченко В.Є.

секретаря судового засідання Шепети В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою.

В обґрунтування позову зазначено, що 18 квітня 2023 року ОСОБА_1 у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 22 345 доларів США, про що Відповідач власноручно написав розписку, яка також засвідчена і вказаними свідками.

Згідно розписки, отримані у борг грошові кошти Відповідач зобов`язався повернути повністю протягом двох років з дати їх отримання, тобто до 18 квітня 2025 року.

Проте, після отримання позики Відповідач почав уникати спілкування з Позивачем, після 18 квітня 2025 року, кінцевої дати повернення боргу, взагалі зник з міста Кривого Рогу, змінив номер телефону.

Станом на дату звернення до суду з даною позовною заявою, борг Відповідач не повернув.

Відповідно до відомостей з офіційного сайту Національного банку України, станом на

26.05.2025 року офіційний курс гривні до долару США складав 41 грн. 51 коп., таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 927 540 грн. 95 (22 345*41,51=927 540 грн. 95 коп.).

Відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за боровою розпискою та судові витрати.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, наддали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування справи у провадженні суду, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Суд зазначає, що незалежно від назви вчиненого за підписом відповідача документа як «розписка», цей документ підлягає перевірці на предмет наявності в ньому ознак, які притаманні борговому документу.

Судом встановлено, що 18 квітня 2023 року ОСОБА_2 отримав безпроцентну позику від ОСОБА_1 в розмірі 22 345 (двадцять дві тисячі триста сорок п`ять) доларів США та зобов`язався повернути позику повністю протягом двох років з дати її отримання. Розписка була складена в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.11).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення умов зобов`язань, має заборгованість у розмірі 22 345 доларів США.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Слід зазначити, що як Верховний Суд України, так і нині діючий Верховний Суд неодноразово формували правові позиції у подібних справах. Так, у постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6-79цс14) Верховний Суд України зробив висновок, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов`язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня. У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року в справі № 6-1672цс16 також зазначалось, якщо особа, яка отримала позику в іноземній валюті, не виконала своїх зобов`язань, то з неї стягується сума, визначена в гривневому еквіваленті. Подібний висновок було зроблено і у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц, де вказано, що, рішення суду про стягнення з відповідача суми боргу в іноземній валюті за відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій є неправомірним й недопустимим способом захисту цивільних прав, оскільки іноземна валюта у спірних правовідносинах між названими сторонами спору може бути виключно валютою боргу, втім не валютою платежу. Проте, Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу 373/2054/16-ц, відступила від правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-79цс14 щодо стягнення валютного боргу в гривневому еквіваленті. Так, у постанові від 16 січня 2019 року Великої Палати Верховного Суду, справа №373/2054/16-ц, провадження №14-446цс18 висловлена нова позиція щодо правильного застосування норм права, згідно з якою, отримавши валютну позику позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати від 04 липня 2018 року в справі №14-134цс18.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач свої зобов`язання за Договором позики виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу позику у розмірі 22 345 доларів США, які відповідач не повернув у строк визначений сторонами, протилежного суду не надано.

В зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають задоволенню.

Питання судових витрат у вигляді судового збору вирішити у відповідності до ст. 141 ЦПК України та стягнути 9 275,41 грн з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , борг у сумі 22 345 (двадцять дві тисячі триста сорок п`ять) доларів США, згідно розписки від 18.04.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , сплачену суму судового збору у розмірі 9 275,41 (дев`ять тисяч двісті сімдесят п`ять гривень 41 коп.).

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду складено та підписано 22 липня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко