Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №171/1618/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/1618/26

Номер провадження 1-кп/171/551/26

ВИРОК

Іменем України

29.07.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні об`єднані кримінальні провадження, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026043090000097 від 01.05.26 року, № 12026043090000124 від 17.06.26 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець сщ. Токівське, Апостолівського району, Дніпропетровської області, громадянину України, маючий професійну (професійно-технічну) освіту, неодружений, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не маючий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 10.06.2025 притягнутий до адміністративної відповідальності постановою судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП (повторне протягом року вчинення порушень, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами), у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 40800 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, постанова набрала законної сили 24.06.2025.

ОСОБА_4 , 11.04.2026 приблизно о 16 годині 25 хвилин, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, будучи ознайомлений з ними, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання фізичними особами на всій території України, керував мопедом марки «Альфа», без державного реєстраційного номеру, рухаючись по вул. Садова, в с. Усть-Кам`янка, Криворізького району, Дніпропетровської області був зупинений працівниками СРПП ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за порушення Правил дорожнього руху. За результатами розгляду порушень Правил дорожнього руху працівниками СРПП ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 11.04.2026 серії ЕНА № 7009223 за ч. 4 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами) та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 20400 грн., а протокол по справі про адміністративне правопорушення від 11.04.2026 серії ЕПР1 № 637944 за ч. 3 ст. 130 КУпАП (дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння) направлений для розгляду до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

Крім того, 26.05.2026 близько 13 годин 18 хвилин, ОСОБА_4 , будучи раніше визнаним винним постановою судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2025, яка набрала законної сили 24 червня 2025 року, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 40800 гривень в дохід держави та позбавлений права керування транспортними засобами на строк п`ять років, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, керував мопедом марки «Альфа», без державного реєстраційного номеру, рухаючись по вул. Садова в с. Усть-Кам`янка, Криворізького району, Дніпропетровської області був зупинений працівниками СРПП ВП № 10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за порушення Правил дорожнього руху, які щодо нього винесли постанову по справі про адміністративне правопорушення від 26.05.2026 серії ЕНА № 7261556, протокол по справі про адміністративне правопорушення від 26.05.2026 серії ЕПР1 № 676014, протокол по справі про адміністративне правопорушення від 26.05.2026 серії ЕПР1 № 676004, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він визнає в повному обсязі, кримінальні правопорушення ним було вчинено саме за тих обставин, які викладені у обвинувальних актах. У вчиненому розкаюється.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про проведення розгляду справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість та бажає давати покази.

Обвинувачений підтримав клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснені та зрозумілі.

Захисник підтримав клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України та наслідки її застосування, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визнавши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідженням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а кваліфікація його дій є вірною, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , дійсно мали місце та містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

ОСОБА_4 винен у вчиненні даних кримінальних правопорушень, оскільки усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо допускав їх настання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно ст. 66 КК України – є щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно ст. 67 КК України – є вчинення злочину особою повторно.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 КК України, які відноситься до категорії нетяжких злочинів, ступінь негативних наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкцій ч. 1 ст.382 КК України у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян тобто 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, що знаходиться в мінімальних межах визначених санкцією частини вчиненого ним злочину.

Суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних проступків (злочинів, кримінальних правопорушень), підстави для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України не встановлені.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Документально підтверджені витрати на проведення експертизи відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян тобто 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме:

– оптичний СD-R диск з відеозаписом, залишити в матеріалах кримінального провадження №12026043090000097 від 01.05.26 року;

– 2 оптичних DVD-R диска з відеозаписом, залишити в матеріалах кримінального провадження №12026043090000124 від 17.06.26 року;

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1