Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №199/9894/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/9894/26

(1-кп/199/1150/26)

ВИРОК

іменем України

30.07.2026 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження № 12026042220000528 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2026, відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпропетровську, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого та фактично проживаючого у будинку АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.263 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_4

обвинувачений – ОСОБА_3

захисник – ОСОБА_5

захисник – ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленому місці, але не пізніше 08 травня 2026 року, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 у невстановлену досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 08 травня 2026 року, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлений спосіб, незаконно придбав промислово виготовлену осколкову наступальну ручну гранату РГД-5, яка належить до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху.

Після незаконного придбання вказаного бойового припасу ОСОБА_3 у невстановлену досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 08 травня 2026 року, переніс його до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, а також відсутність передбачених законом підстав для володіння бойовим припасом, почав незаконно зберігати його у невстановленому досудовим розслідуванням місці. При цьому ОСОБА_3 фактично володів зазначеним бойовим припасом, утримував його у своєму розпорядженні та мав реальну можливість у будь-який час користуватися і розпоряджатися ним на власний розсуд.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, до основних повноважень поліції належить здійснення контролю за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ. Згідно зі ст. 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, бойові припаси належать до предметів, на які поширюється дія дозвільної системи. На виконання зазначених нормативно-правових актів наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, якою визначено порядок видачі дозволів на придбання, зберігання, носіння та перевезення вогнепальної зброї і боєприпасів.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне зберігання та носіння бойового припасу без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_3 08 травня 2026 року приблизно о 14 год. 30 хв. взяв осколкову наступальну ручну гранату РГД-5 із місця її незаконного зберігання за місцем свого проживання, помістив її до правої кишені штанів, одягнених на ньому, та, незаконно носячи зазначений бойовий припас при собі, переніс його на Полтавське шосе у м. Дніпрі (географічні координати: 48°32'06.4"N, 34°55'22.7"E), де був зупинений працівниками Управління патрульної поліції. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_3 , внаслідок хиткої ходи, впав на землю, після чого з правої кишені його штанів випала осколкова наступальна ручна граната РГД-5. У подальшому працівниками УПП на місце події було викликано слідчо-оперативну групу ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області.

08 травня 2026 року в період часу з 17 год. 00 хв. по 17 год. 50 хв. слідчим слідчого відділення відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області проведено огляд місця події, під час якого із поверхні землі вилучено предмети, зовні схожі на гранату, а саме корпус та запал.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились в придбанні, зберіганні та носінні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 у суді.

Як пояснив ОСОБА_3 , суду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчиненого ним кримінального правопорушення. ОСОБА_3 , пояснив, що йому гранату подарував знайомий військовий, у подальшу він її хотів її викинути, але його дії були викриті працівниками поліції.

В судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд, за згодою всіх учасників судового провадження, вважав не доцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження, кожен окремо, правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 , і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як такі, що виразилися у придбанні зберіганні та носінні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Суд відносить щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченим до обставин, що пом`якшують покарання, оскільки він визнав свою вину, проявив дійове каяття, що характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

5.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 , кримінального правопорушення, яке скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, раніше не судимий, має подяки командирів військових частин і громадських організацій за вагомий внесок у волонтерську діяльність.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

Вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України, позицію обвинуваченого та його захисників, які підтримали прокурора, просили суворо не карати, також суд враховує наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, дані про особу, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 263 КК України.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом із наведеним, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 , без реального відбування покарання та прийшов до висновку про звільнення від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, враховуючи обставини саме даного кримінального провадження та особу обвинуваченого, призначення покарання без застосування положень ст.ст. 75,76 КК України, буде досить суворим, та становити надмірний тягар для ОСОБА_3 .

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 - не обирався.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_3 ,необхідно стягнути на користь держави витрати пов`язані із проведенням судової експертизи.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення. Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять ) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 3 (три) роки.

На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов`язані із проведенням судових експертиз в сумі 5 776,32 гривень.

Речові докази:

-Розкладний ніж, що зберігається в камері схову ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області під порядковим №133, корпус гранати РГД-5, запал типу УЗРГМ,– знищити;

-Диски DVD+R. липку стрічку з слідами пальців рух, змив з запалу типу УЗРГМ на 1 марлевому тампоні - зберігати в матеріалах провадження.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, – з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпра ОСОБА_7