Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №580/4581/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року справа № 580/4581/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач).

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач подав суду клопотання, в якому визначив відповідачами Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – відповідач 1), Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач 2).

У позовній заяви позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 093005 від 06.01.2026 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн та закрити провадження у справі.

Позов мотивовано тим, що під час проведення перевірки 30.11.2025 транспортним засобом МАН ( НОМЕР_1 ) керував водій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не перебував у кабіні автомобіля, тобто він не здійснював керування транспортним засобом, не виконував функцій водія та не мав доступу до технічних засобів контролю (тахографа). Водій ОСОБА_2 не перебуває у трудових чи будь-яких інших цивільно-правових відносинах із ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 не є роботодавцем водія ОСОБА_2 , не видавав йому розпоряджень щодо здійснення перевезення та не виплачував заробітну плату.

Таким чином, правовий зв`язок між ОСОБА_1 та особою, яка фактично здійснювала рух транспортним засобом, відсутній. ОСОБА_1 не є фізичною особою підприємцем, тому не може використовувати найману працю, що також підтверджує те що водій ОСОБА_2 не є працівником ОСОБА_1 .

Згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» тахокарта до аналогового тахографа не передбачена документами визначеними цією статтею.

Також вказано, що спірне рішення прийняте з порушенням процедури, зокрема без повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про притягнення до відповідальності.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що За результатами здійснення 30.11.2025 старшим державний інспектор відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Авраменком С.В., на підставі направлення на перевірку № ЕНР000197 від 30.11.2025, рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 00 год. 02 хв. на а/д М-05 Київ-Одеса 452 км.+811 м. ОСОБА_1 , за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки MAN д/н НОМЕР_2 здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутня тахокарта по режиму праці та відпочинку ОСОБА_2 за 29.11.2025 з повіреного тахографа (аналогового), чим порушено вимоги статті 48 Закону №2344-III, наказу МТЗУ №340 від 17.06.2010 та наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010 про що складено акт проведення перевірки №044049 від 30.11.2025.

Водій з актом перевірки ознайомився, про що свідчить проставлений в ньому його власний підпис. У поясненнях про причини порушення будь-яких заперечень щодо факту вчинення порушення не зазначив.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області, 06.01.2026 стосовно Позивача винесено постанову №093005 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт", в сумі 17000,00 грн., копію якої за належністю було відправлено на адресу Позивача.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 №703 «Про затвердження Вичерпного переліку питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті» визначено перелік документів, які повинні мати водії при виконанні перевезень вантажів у внутрішньому сполученні, а саме: 6) для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни: картку водія або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності, або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв).

Транспортний засіб марки MAN д/н НОМЕР_3 оснащено аналоговим тахографом, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія тахокарти та не заперечується Позивачем.

Відповідно до абзацу другого підпункту 7 пункту 1 розділу II Переліку №703, водії при виконанні перевезень вантажів у внутрішньому сполученні для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни повинні мати та надавати для перевірки інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР).

Відповідно до п. 3 Розділу III Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.

Щодо порядку повідомлення позивача про розгляд справи, вказано, що позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (R067061996785) завчасно було направлено повідомлення №105216/43.2/24-25 від 11.12.2025 про розгляд справи на 06.01.2026 з 09-30 год. до 11.45 год. Рекомендований лист (R067061996785) було надіслано Позивачу 19.12.2025.

Відповідно до трекінгу відстеження поштових відправлень Укрпошти, даний лист 05.01.2026 (до дати розгляду справи) повернувся на адресу Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області по причині «за закінченням терміну зберігання».

Зауважуємо, що Відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуг відправлення.

Надсилання повідомлення про розгляд справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов`язків відповідачем щодо інформування.

Також, зі змісту наданої на момент перевірки товарно-транспортної накладної №2322 від 29 листопада 2025 року слідує, автомобільний перевізник – ОСОБА_1 , вантажовідправник - ТОВ Репида, Вантажоодержувач – Приватне підприємство «Інститут З Питань Іхтіології», водій – ОСОБА_2 .

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що за результатами здійснення 30.11.2025 старшим державний інспектор відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Авраменком С.В., на підставі направлення на перевірку № ЕНР000197 від 30.11.2025, рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 00 год. 02 хв. на а/д М-05 Київ-Одеса 452 км.+811 м. Мельник Володимир Миколайович, за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки MAN д/н НОМЕР_2 здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутня тахокарта по режиму праці та відпочинку ОСОБА_2 за 29.11.2025 з повіреного тахографа (аналогового), чим порушено вимоги статті 48 Закону №2344-III, наказу МТЗУ №340 від 17.06.2010 та наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010 про що складено акт проведення перевірки №044049 від 30.11.2025.

Водій з актом перевірки ознайомився, про що свідчить його підпис. У поясненнях про причини порушення будь-яких заперечень не зазначив.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області, 06.01.2026 стосовно Позивача винесено постанову №093005 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт", в сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із цим рішенням позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи правову спірному рішенню, суд врахував таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі – Закон №2344-III).

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 №1567 (далі – Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Суд встановив, що відповідач під час здійснення рейдової перевірки позивача вказаних вимог дотримався.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Суд врахував, що в силу статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів відповідно до ч.2 ст.18 Закону №2344-ІІІ має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

На підставі ч.3 наведеної статті положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно з п.1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.06.2010 №340 (далі – Положення №340) це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п.1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі – Інструкція №385) встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у памяті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа “k”, характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу “w”, ефективного кола шини “l”, а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін “адаптація тахографа до транспортного засобу”, за визначенням ЄУТР, - “калібрування”; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для

роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно п.3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відповідно п.6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналіз наведених норм вказує на те, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.

Суд встановив, що у спірних правовідносинах вказаних вимог позивач не дотримався, оскільки не надана тахокарта режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 29.11.2025 з повіреного тахографа (аналогового)

Отже, під час здійснення перевезення вантажів, позивачем, як автомобільним перевізником, не дотримано вищевказаних норм.

При цьому, відсутність вказаних документів під час перевезення вантажу не заперечується позивачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано порушення вищевказаних норм Закону №2344-ІІІ.

Абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що санкція в абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ передбачає застосування штрафу за відсутність оформлення документів, передбачених законодавством, суд дійшов висновку, що встановлена відсутність у водія позивача товарно-транспортної накладної на перевезення вантажу та протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу під час здійснення вантажних перевезень є наслідком застосування до нього санкції, передбаченої вказаною нормою.

Стосовно твердження позивача про недотримання порядку розгляду справи щодо накладення штрафу, суд зазначає, що відповідно до п.п. 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Суд встановив, що позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (R067061996785) направлено повідомлення №105216/43.2/24-25 від 11.12.2025 про розгляд справи на 06.01.2026 з 09-30 год. до 11.45 год.

Відповідно до трекінгу відстеження поштових відправлень Укрпошти, лист 05.01.2026 (до дати розгляду справи) повернувся на адресу Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області по причині «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд, у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 висловив позицію: "завчасне у межах достатнього поза розумнимсумнівом строку надходження поштового відправлення (до складу якого входить повідомлення про дату, час та місце розгляду питання стосовно накладення штрафу на перевізника) до установи з поштового зв`язку і не отримання цього повідомлення перевізником не виключає можливості накладення штрафу за відсутності перевізника, адже кожен учасник суспільних відносин повинен дотримуватись базових правил добропорядності, доброчесності та сумлінності тощо, а не ухилятись від отримання поштової кореспонденції задля уникнення юридичної відповідальності».

Порядком № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа розглядається без її участі.

Отже, відповідачем забезпечено порядок належного повідомлення позивача про розгляд справи, а тому суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вищевказаних вимог Порядку № 1567.

Позивач у позовній заяві зазначає, що не є автомобільним перевізником, а належний йому на праві власності транспортний засіб використовувався третьою особою.

Суд зазначає, що зі змісту товарно-транспортної накладної №2322 від 29 листопада 2025 року вбачається, що автомобільний перевізник – ОСОБА_1 , вантажовідправник - ТОВ Репида, Вантажоодержувач – Приватне підприємство «Інститут з Питань Іхтіології», водій – ОСОБА_2 .

Доказів наявності та пред`явлення водієм під час проведення рейдової перевірки посадовим особам відповідача, документів, що засвідчували б право використання транспортного засобу на законних підставах ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі – Порядок №1388) власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється. Транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України для особистого користування більш як на 30 діб, підлягають державній реєстрації в сервісних центрах МВС на строк, визначений відповідним митним органом. Тимчасово ввезені транспортні засоби не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Відповідно до абз.6 п.16 Порядку №1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Згідно п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі “Особливі відмітки” тимчасового реєстраційного талона робиться запис “Дійсний до _____ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N ___________”. Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Всупереч вищевикладеним обставинам, позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів того, що транспортний засіб марки MAN д/н НОМЕР_2 у відповідності до положень Порядку №1388 та Інструкції №379 був переданий позивачем у користування іншій особі із оформленням та видачою тимчасового реєстраційного талону, який підтверджує право користування і (або) розпорядження цим ТЗ.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Отже, позивачем не доведено, що у спірних правовідносинах він не є автомобільним перевізником.

Тому спірне рішення прийняте в межах та у спосіб, передбачений законодавством, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а сплачений позивачем судовий збір – поверненню відповідно до ст.139 КАС України.

Оскільки судом задоволено заяву позивача про забезпечення позову, відповідно до ч.6 ст.157 заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ