Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №580/5548/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року справа № 580/5548/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач 2), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №26190/03-16 від 04.05.2026 про відмову щодо переходу з пенсії в разі втрати годувальника Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” на пенсію згідно Закону України “Про державну службу” ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28.04.2026 відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати зазначеної в довідці від 24.04.2026 №71-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідці від 24.04.2026 №72-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсій особі, яка мас не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесення до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

В обґрунтування позивач вказує, що стаж на державній службі становить понад 30 років. Таким чином, на думку позивача, вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст.37 Закону №3723-ХІІ, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по втраті годувальника, призначеної відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” на пенсію згідно Закону України “Про державну службу”.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивач з 01.01.2004 отримувала пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу”.

З 25.03.2010 була переведена на пенсію в разі втрати годувальника, ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно стажу в ОМС.

До заяви №8382 від 28.04.2026 ОСОБА_1 надала довідку від 24.04.2026 №71-ф станом на 31 грудня 2023 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

Законом України №889 передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону 889 передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону №3723. Крім того, постановою КМУ від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» скасовано постанову КМУ від 31.05.2000 №865, якою визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 3723.

Враховуючи те, що Закон України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII “Про державну службу” не передбачає перерахунку пенсії, в тому числі призначених згідно із Законом №3723-XII “Про державну службу”, та скасовано постанову КМУ від 31.05.2000 №865, підстави для перерахунку пенсій, який був передбачений ст.37 Закону №3723, відсутні.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що відповідно до матеріалів пенсійної справи позивачу з 26.03.2002 призначено пенсію за віком держслужбовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ згідно поданої заяви. В подальшому Позивача 25.03.2010 згідно поданої заяви переведено із пенсії за віком держслужбовця на пенсію по втраті годувальника держслужбовця яку вона отримує по даний час.

Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Таким чином, чинним законодавством визначено чіткі умови при дотриманні яких особа має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII: а) досягнення певного віку - 62 років для чоловіків; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону 1058-IV – 60 років; б) наявність страхового стажу – 35 років для чоловіків; 30 років – для жінок в) наявність стажу державної служби - мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; г) до набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016) не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII.

Позивачу було призначено пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ яку вона отримувала з 26.03.2002 по 24.03.2010, а з 25.03.2010 по даний час Позивач отримує пенсію по втраті годувальника держслужбовця.

Нормами Закону № 1058-ІV передбачено можливість переведення (повернення) на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», однак із встановленням розміру раніше отримуваної пенсії, яку заявники отримували на дату переведення пенсії згідно із Законом № 3723-ХІІ на пенсію згідно із Законом № 1058-ІV (тобто розмір пенсії обчислюватиметься відповідно до документів, з яких пенсія обчислювалась на момент відповідного переведення).

Водночас, Позивач просить перевести її на попередній вид пенсії з урахуванням довідок від 24.04.2026 №71-Ф та № 72-Ф, тобто фактично позивач просить поновити виплату пенсії державного службовця, однак визначити розмір пенсії на підставі оновлених довідок про складові заробітної плати.

Таким чином, по своїй суті, заява позивача від 28.04.2026 спрямована на обчислення пенсії державного службовця з більшого заробітку.

Приписи пунктів 10 - 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII на спірні у цій справі правовідносини не поширюються, позаяк позивачу уже була призначена пенсія з 16.07.2010 відповідно до Закону № 3723-ХІІ, тоді як пункти 10 - 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII регулюють виключно питання призначення пенсій відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ для осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають необхідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а не питання переведення з одного виду пенсії на інший чи перерахунку пенсій колишніх державних службовців.

Оскільки, позивач уже реалізував своє право на призначення пенсії державного службовця задовго до набрання чинності Закону № 889-VIII, а тому не належить до кола осіб, визначених пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, яким надано право реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до норм Закону № 3723-ХІІ, за певних умов після 01.05.2016.

Судом встановлено, що позивачу було призначено пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ яку вона отримувала з 26.03.2002 по 24.03.2010, а з 25.03.2010 по даний час позивач отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

28.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення її на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ.

До заяви надала довідку від 24.04.2026 №71-ф станом на 31 грудня 2023 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

За наслідками розгляду цього звернення, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №26190/03-16 від 04.05.2026 відмовлено у переході з пенсії в разі втрати годувальника Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” на пенсію згідно Закону України “Про державну службу”

Підставою відмови вказано, що ОСОБА_1 з 01.01.2004 отримувала пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу”. З 25.03.2010 року була переведена на пенсію в разі втрати годувальника, ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно стажу в ОМС.

До заяви №8382 від 28.04.2026 ОСОБА_1 надала довідку від 24.04.2026 №71-ф станом на 31 грудня 2023 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

Законом України №889 передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723. Крім того, постановою КМУ від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» скасовано постанову КМУ від 31.05.2000 р. № 865, якою визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 3723.

Враховуючи, що Закон України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII “Про державну службу” не передбачає перерахунку пенсії, в тому числі призначених згідно із Законом №3723-XII “Про державну службу”, та скасовано постанову КМУ від 31.05.2000 №865, підстави для перерахунку пенсій, який був передбачений ст.37-1 Закону №3723, відсутні.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі – Закон №3723-ХІІ).

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі – Закон №889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Як встановлено судом позивачу було призначено пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ яку вона отримувала з 26.03.2002 по 24.03.2010, а з 25.03.2010 по даний час позивач отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

28.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення її на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ.

Відповідач оскаржуваним рішенням у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ відмовив з тих підстав, що пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ їй уже було призначено, а проведення перерахунків пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців чинним законодавством не передбачене.

Отже, у цій справі ключовим є питання правозастосування норм пенсійного законодавства у контексті реалізації особою права на повернення до виду пенсійного забезпечення, який їй уже було призначено у минулому, зокрема - до пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XІІ, після переведення на інший вид пенсії - за нормами Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”

У зв`язку з цим предметом судового розгляду також є питання з`ясування правомірності повторного застосування положень Закону № 3723-XІІ для перерахунку такої пенсії на підставі нових довідок про складові заробітної плати, виданих за посадою, з якої особа звільнилася з державної служби, та встановлення наявності у неї відповідного суб`єктивного права.

Суд звертає увагу, що порушене у справі питання правомірності повторного переведення особи на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а також можливості її перерахунку на підставі нових довідок про складові заробітної плати не є новим для судової практики й вже було предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №300/936/23 викладено правовий висновок, згідно з яким ані Закон №889-VIII, ані Закон №1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону №3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.

Верховний Суд у згаданій постанові також наголосив на принципі прямої дії закону в часі: до правовідносин щодо перерахунку пенсій підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком або переведенням, а не те, що діяло на час первинного призначення пенсії. Отже, законодавство, чинне на момент звернення позивачки, не передбачало можливості проведення перерахунку пенсії державного службовця, зокрема на підставі поданих нею довідок про оновлені складові заробітної плати.

У зв`язку із викладеним, суд не вбачає наявності у позивача правових умов для реалізації права на отримання пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII та статті 37 Закону України №3723-XІІ.

Зазначені положення не передбачають можливості повторного призначення або перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку із зміною складових заробітної плати після припинення державної служби, а відтак висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

У контексті розгляду даної справи суд бере до уваги правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №3-р/2022 у справі №3-132/2018 (5462/17), ухваленому за конституційною скаргою щодо перевірки на відповідність Конституції України підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №?889-VIII.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у частині, в якій воно унеможливлювало здійснення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XІІ зі змінами. Водночас Суд наголосив на обов`язку Верховної Ради України внести відповідні законодавчі зміни з метою врегулювання порядку і механізму перерахунку пенсій, призначених за зазначеною нормою, з урахуванням приписів Конституції України, принципу правової визначеності та висновків цього Рішення.

Таким чином, Конституційний Суд України підтвердив необхідність законодавчого унормування механізму реалізації права на перерахунок пенсії державного службовця, однак до моменту такого врегулювання саме по собі визнання норми неконституційною не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку без відповідного законодавчого механізму.

Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 520/6418/21.

Підсумовуючи, з огляду на приписи статті 37 Закону №3723-ХІІ, положення розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 90 цього ж Закону, суд дійшов висновку, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця, яка вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною (збільшенням) складових заробітної плати.

Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI Закону №889-VIII таким, що не відповідає Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №3-р/2022), не надає особі безпосереднього права на перерахунок пенсії без наявності відповідного законодавчого врегулювання механізму такого перерахунку. До моменту внесення Верховною Радою України відповідних змін, якими буде унормовано порядок реалізації цього права, вимоги про переведення особи на пенсію державного службовця та її перерахунок не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню, а понесені судові витрати – розподілу.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ