Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №580/5041/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року справа № 580/5041/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Донецького державного університету внутрішніх справ (далі – позивач) про стягнення з ОСОБА_1 (далі – відповідач) на користь позивача вартість її утримання в навчальному закладі в сумі 202142,76 грн та судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про вищу освіту», статей 63, 74 Закону України «Про Національну поліцію» та з метою вдосконалення порядку підготовки здобувачів вищої освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських за державним замовленням, між Донецьким державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області та Відповідачем було укладено Контракт про здобуття освіти за спеціальністю 081 «Право» у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських від 18 квітня 2023 року № 216/23.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18 березня 2026 року № 159 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 24 березня 2026 року.

Частиною 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

Згідно з умовами п. 3 розділу ІІ Контракту ОСОБА_1 зобов`язалась у разі звільнення зі служби в поліції відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Загальна сума витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 складає 202 142, 76 грн, які станом на час вирішення спору не відшкодовані.

Ухвалою суду від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що із рапорту ОСОБА_1 вбачається, що ще 20.12.2025 нею було подано рапорт щодо звільнення зі служби у зв`язку із різким погіршенням стану здоров`я. Тобто звільнення Відповідача не було рішенням, пов`язаним із небажанням проходити службу чи ухиленням від виконання умов Контракту. Відповідач змушена поставити питання про звільнення саме через погіршення стану здоров`я.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість заявленої до стягнення суми у розмірі 202 142,76 грн. До позовної заяви додано лише внутрішній розрахунок самого Позивача, який не може вважатися беззаперечним доказом фактичного понесення саме таких витрат. При цьому Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, доказів фактичного отримання Відповідачем речового майна у заявленому обсязі, доказів фактичного споживання комунальних послуг, документів щодо реальних витрат на продовольче забезпечення та належного економічного обґрунтування заявленої суми.

Позивач подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач у рапорті про звільнення від 18.03.2026 причиною звільнення зазначає «різке погіршення стану здоров`я», проте підставою звільнення зі служби в поліції вказує саме «власне бажання».

Згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18 березня 2026 року № 159 о/с лейтенант поліції ОСОБА_1 – слідчий слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області звільнена з 24 березня 2026 року за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», що саме по собі спростовує твердження представника відповідача про її звільнення через стан здоров`я.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, пунктом 3 якого визначено, що розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання.

Зазначена довідка була вручена Відповідачу разом із повідомленням про відшкодування.

Крім того, Порядком № 261 не передбачено вимог щодо первинних облікових документів за якими розраховуються витрати на утримання осіб у вищих навчальних закладах, як і не пов`язано обов`язку щодо відшкодування відповідних витрат з наявністю чи відсутністю відповідних документів. При цьому відповідач, заперечуючи щодо розміру розрахованих витрат позивачем на продовольче, грошове, речове, медичне забезпечення та комунальні витрати не наводить власних розрахунків.

Представник позивача подав суду заперечення на відповідь на відзив, в якому вказано, що позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських документів, накладних, актів видачі речового майна, актів списання, документів щодо комунальних витрат, документів щодо продовольчого забезпечення, документів щодо медичного забезпечення, індивідуального деталізованого розрахунку по кожній складовій, а також документів, які б підтверджували реальність та фактичне понесення заявлених витрат.

Відповідачу стало відомо, що іншим курсантам аналогічного випуску при однаковому строку навчання та фактично однакових умовах проходження служби позивачем визначались суттєво менші суми до відшкодування, а саме близько 130 000 грн та 180 000 грн, тоді як ОСОБА_1 визначено до стягнення понад 202 000 грн. Така істотна різниця у сумах при фактично однакових умовах навчання свідчить про непрозорість розрахунків, відсутність єдиного механізму нарахування, можливі арифметичні помилки, довільність визначення сум та недостовірність наданого Позивачем розрахунку.

ОСОБА_1 після завершення навчання фактично проходила службу в органах поліції близько року. Тобто держава вже фактично отримала часткове виконання умов контракту та відповідне відпрацювання витрат на навчання. Разом із тим Позивач взагалі не надає жодних пояснень чи враховувався факт проходження служби, чи здійснювався перерахунок, яким чином визначалась остаточна сума та чому відпрацьований період жодним чином не вплинув на розрахунок. Позивач просить стягнути повну суму витрат без врахування того, що відповідач вже частково виконала умови контракту та проходила службу в органах поліції.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Між Донецьким державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області та ОСОБА_1 укладено Контракт про здобуття освіти за спеціальністю 081 «Право» у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських від 18 квітня 2023 року № 216/23.

Згідно з п.2.3.5 розділу ІІ Контракту ОСОБА_1 зобов`язалась у разі звільнення зі служби в поліції протягом 3-х років після закінчення навчання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному у розмірі, визначеному у довідці розрахунку.

18.03.2026 позивач подала начальнику Головного управління Національної поліції в Черкаській області рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18 березня 2026 року № 159 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 24 березня 2026 року.

Згідно з довідкою витрат на утримання курсанта (Ніколенко) ОСОБА_1 за період з 15.08.2021 по 14.03.2025 у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, вартість фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, становить: за 2021/2022 навчальний рік 36354,74 грн, в т.ч.: грошове забезпечення становить – 2270,39 грн.; речове забезпечення – 11461,28 грн; продовольче забезпечення – 16157,25 грн, медичне забезпечення – 0, 00 грн; оплата комунальних послуг – 6465,82 грн; за 2022/2023 навчальний рік 60726,09 грн, в т.ч.: грошове забезпечення становить – 5701, 15 грн.; речове забезпечення – 4 956, 00 грн.; продовольче забезпечення – 34 912, 68 грн., медичне забезпечення – 0, 00 грн; оплата комунальних послуг – 15 156, 26 грн; за 2023/2024 навчальний рік 61 227, 57 грн, в т.ч.: грошове забезпечення становить – 33 116, 48 грн.; речове забезпечення – 7 500, 00 грн.; продовольче забезпечення – 16 765, 79 грн., медичне забезпечення – 0, 00 грн; оплата комунальних послуг – 3 845, 30 грн; за 2024/2025 навчальний рік становить 43 834, 36 грн, в т.ч.: грошове забезпечення становить – 27 864, 22 грн.; речове забезпечення – 6 754, 00 грн.; продовольче забезпечення – 5 881, 18 грн; медичне забезпечення – 0, 00 грн; оплата комунальних послуг – 3 334, 96 грн. Загальна сума витрат на утримання курсанта (Ніколенко) ОСОБА_1 складає 202142,76 грн.

Відповідачу вручено повідомлення №49910-2026 від 23.03.2026 про зобов`язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі. Зазначений лист ОСОБА_1 отримала 24.03.2026, підтверджується її підписом на повідомленні №49910-2026 від 23.03.2026.

Оскільки вищевказані кошти відповідачем у добровільному порядку не відшкодовані, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02 липня 2015 року "Про Національну поліцію" (далі – Закон №580-VIII).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону №580-VIII до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть бути зараховані громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу виповниться 17 років.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.74 Закону №580-VIII підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Розподіл випускників вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, які навчаються на денній формі навчання за державним замовленням, здійснюється комісіями з персонального розподілу з урахуванням інтересів служби відповідно до набутої випускником кваліфікації, спеціальності та спеціалізації.

Частиною четвертою ст.74 Закону №580-VIII встановлено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

1) у зв`язку із закінченням строку контракту;

2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;

3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;

4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

5) через службову невідповідність;

6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

7) за власним бажанням;

8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);

9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;

9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;

10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.77 Закону №580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Як установлено судом, між Донецьким державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області та ОСОБА_1 укладено Контракт про здобуття освіти за спеціальністю 081 «Право» у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських від 18 квітня 2023 року № 216/23.

Згідно з п.2.3.5 розділу ІІ Контракту ОСОБА_1 зобов`язалась у разі звільнення зі служби в поліції протягом 3-х років після закінчення навчання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному у розмірі, визначеному у довідці розрахунку.

Тобто, з власноручно підписаного відповідачем контракту він був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі у разі звільнення зі служби в поліції протягом 3-х років після закінчення навчання.

18.03.2026 позивач подала начальнику Головного управління Національної поліції в Черкаській області рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18 березня 2026 року № 159 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 24 березня 2026 року.

Враховуючи, що відповідач звільнена зі служби в поліції протягом 3-х років після закінчення навчання за власним бажанням, суд дійшов висновку щодо виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати витрати пов`язані з її утриманням в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.

Згідно з довідкою витрат на утримання курсанта (Ніколенко) ОСОБА_1 за період з 15.08.2021 по 14.03.2025 у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, вартість фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, становить: за 2021/2022 навчальний рік 36354,74 грн, в т.ч.: грошове забезпечення становить – 2270,39 грн.; речове забезпечення – 11461,28 грн; продовольче забезпечення – 16157,25 грн, медичне забезпечення – 0, 00 грн; оплата комунальних послуг – 6465,82 грн; за 2022/2023 навчальний рік 60726,09 грн, в т.ч.: грошове забезпечення становить – 5701, 15 грн.; речове забезпечення – 4 956, 00 грн.; продовольче забезпечення – 34 912, 68 грн., медичне забезпечення – 0, 00 грн; оплата комунальних послуг – 15 156, 26 грн; за 2023/2024 навчальний рік 61 227, 57 грн, в т.ч.: грошове забезпечення становить – 33 116, 48 грн.; речове забезпечення – 7 500, 00 грн.; продовольче забезпечення – 16 765, 79 грн., медичне забезпечення – 0, 00 грн; оплата комунальних послуг – 3 845, 30 грн; за 2024/2025 навчальний рік становить 43 834, 36 грн, в т.ч.: грошове забезпечення становить – 27 864, 22 грн.; речове забезпечення – 6 754, 00 грн.; продовольче забезпечення – 5 881, 18 грн; медичне забезпечення – 0, 00 грн; оплата комунальних послуг – 3 334, 96 грн. Загальна сума витрат на утримання курсанта (Ніколенко) ОСОБА_1 складає 202142,76 грн.

Відповідачу вручено повідомлення №49910-2026 від 23.03.2026 про зобов`язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі. Зазначений лист ОСОБА_1 отримала 24.03.2026, підтверджується її підписом на повідомленні №49910-2026 від 23.03.2026.

Відповідно до ч.5 ст.74 Закону №580-VIII у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 №261 (далі - Порядок). Він регулює механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно з п.3. Порядку відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Включення витрат, суми яких ввійшли в довідку щодо розрахунку фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у період його навчання, відповідає вказаній нормі Порядку. Отже, вони є обґрунтованими.

Відповідно до п.4. Порядку витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Пункт п`ятий Порядку визначає, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Встановлені обставини справи підтверджують, що відповідач отримав відповідне повідомлення 24.03.2026, що підтверджується її підписом на ньому.

Згідно з п.6. Порядку особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів.

Примірна форма договору затверджується МВС.

Відповідно до п.7. Порядку сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису МВС.

Пунктом восьмим Порядку встановлено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Докази виконання вказаного обов`язку або оспорення відповідачем у суді вказаних витрат відсутні. Оскільки станом на час подання позову та судового розгляду справи відповідач не відшкодував вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, право на стягнення з відповідача 202142,76 грн у судовому порядку підтверджене.

Суд зауважує, що стосовно обов`язку особи відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати визначену договором кількість років Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) висловлювався у низці справ.

Так, у справі «Chitos проти Греції» (рішення від 04 червня 2015 року, заява № 51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років.

Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.

У справі «Lazaridis проти Греції» (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов`язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв`язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов`язався відслужити в армії дев`ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.

ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов`язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов`язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов`язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.

Обов`язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.

В аналогічній справі «Charalambos Pierrakos проти Греції» (рішення від 26 травня 2020 року, заява № 51743/17) суд постановив, що обов`язок медичних працівників, які хотіли б покинути збройні сили держави до закінчення терміну служби, виплачувати державі певні суми відшкодування витрат на навчання є повністю виправданим з урахуванням привілеїв, якими вони користуються в порівнянні зі студентами в галузі цивільної медицини. Особі, яка зараховується на навчання до військового закладу освіти, відомо, що у разі безкоштовного навчання, виплати винагороди за службу та у зв`язку з військовим статусом, вона зобов`язується служити в армії протягом відповідного періоду після закінчення навчання. Такий обов`язок відповідає загальновизнаній меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме військові абітурієнти, які вивчали медицину та здобували відповідну спеціалізацію мали можливість займатися приватною медичною практикою. Таким чином, принцип відшкодування (викупу) решти років служби не порушує принцип пропорційності (дивитись згадувану вище справу «Chitos проти Греції», п.п. 92-100). Ці міркування застосовні і в даному випадку.

У справі «Yanaюэk проти Туреччини» (рішення від 06 січня 1993 року заява № 14524/89) щодо права на освіту ЄСПЛ зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.

Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Тож, ураховуючи норми національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів можна дійти висновку, що обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Варто врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. У протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності.

Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

За такого правового підходу ЄСПЛ, який кореспондує усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у справах аналогічної категорії, підхід до вирішення спорів щодо відшкодування особами, які навчаються у вищих військових навчальних закладах за рахунок державного бюджету, витрат на їх навчання у зв`язку з невиконанням ними умов договору (контракту) має бути однаковим, інший підхід може призвести до дискримінації.

Тому суд вважає доведеним право на стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних утриманням відповідача під час навчання в сумі 202142,76 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 202142,76 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Донецького державного університету внутрішніх справ задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (25015, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд.1, код ЄДРПОУ 08751423) відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, в сумі 202142,76 грн (двісті дві тисячі сто сорок дві гривні 76 коп.).

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ