Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №509/5230/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/646/26

Справа № 509/5230/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь клопотання дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12026163380000091 від 22.07.2026 року, розпочатого за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Дізнавач СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області з клопотанням, погодженого прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12026163380000091 від 22.07.2026 року, розпочатого за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

В обґрунтування клопотання дізнавач зазначає про те, що 20.07.2026 до ВнП№1 ОРУП№2 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що 20.07.2026 прибизно оо 10:00 год. перебуваючи за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Молодіжне по вул. Центральна, невідома особа спричинила їй тілесні ушкодження. Встановлено, що предметом нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є автомобіль марки GREAT WALL HAVAL H9, номер кузову НОМЕР_1 , 2019 року випуску, тип кузову універсал, колір кузову білий, д.н.з. НОМЕР_2 .

27.07.2026 року постановою дізнавача вищевказаний автомобіль визнаний речовим доказом.

Вищевказані предмети в клопотанні, можуть зберегти на собі та в собі, сліди злочину або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. У зв`язку із чим, просить накласти арешт на вказане майно.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання встановлено, що у провадженні СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12026163380000091 від 22.07.2026 року, розпочатого за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні дізнавача, слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

За змістом ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Між тим, дізнавач, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не наводить у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

27.07.2026 року постановою дізнавча СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 вищевказане майно визнано речовими доказами.

Разом з тим, як вбачається зі змісту клопотання, у ньому не наведено обставин, які б вказували що вказаний автомобіль має доказове значення для кримінального провадження №12026163380000091 від 22.07.2026 року.

При цьому, постанова дізнавча СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 від 27.07.2026 року про визнання вищевказаного майна речовими доказами, містить лише посилання на фактичні обставини справи, загальне формулювання без посилання на конкретні дані, які дають підстави для висновку про те, що вказане майно може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

З інших, наявних у розпорядженні слідчого судді, матеріалів також не вбачається належного обґрунтування необхідності накладення арешту.

Так, предмет клопотання про арешт майна повинен враховувати положення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, за яким, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону та навести достатні підстави для обмеження такого права

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

З матеріалів, доданих до клопотання, не вбачається, що дізнавачем планується проведення яких-небудь слідчих дій із зазначеним майном.

Вирішуючи клопотання про арешт майна, слідчим суддею враховуються правові підстави для арешту майна, достатність доказів, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, наслідки арешту майна для особи, у власності якої перебуває майно та співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки дізнавач не довів, що вищевказане майно, матиме істотне значення для подальшого розслідування кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 131, 132, 171-173, 309, 368-372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12026163380000091 від 22.07.2026 року, розпочатого за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України – відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1