Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №504/2840/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/2840/26

Провадження №2/504/3705/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Барвенко В.К.,

секретаря судового засідання – Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву ОСОБА_1 проти ОСОБА_2 , про визначення частки у нерухомому майні з режимом спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом проти ОСОБА_4 , яким просила суд визначити, що розмір часток ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , а також ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у праві спільної сумісної власності на тринадцять п`ятдесятих частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122786400:02:002:2473, цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», загальною площею 0,0344 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - є рівними та становлять по одній третині ідеальної частки кожного співвласника.

Заявниця стверджує, що 25.10.2000 року ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна, який посвідчений Марченко О.М., приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області, внесений до реєстру за № 2767, купили, а ОСОБА_6 продала тринадцять п`ятдесятих частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається в цілому з одного житлового будинку з черепашника, зазначеного в плані під літерою А, жилою площею 53,4 кв.м., і загальною площею 86,6 кв.м., з верандою -а, житловою прибудовою – а1, з верандою – а2, погрібу – Б, вбиральні-В, сараю- Г, літньої кухні- Д, з верандою – д, сараїв- Е, Ж, вбиральні –З, огорожі- № 1-3, цистерни-І, брукування-ІІ.

Заявниця стверджує, що рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 127 від 28.12.2000 року за ОСОБА_5 закріплено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.10.2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 24.10.2013 року за ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровано право спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122786400:02:002:2473, цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», загальною площею 0,0344 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 .

Після її смерті відкрилась спадщина, яку заявниця прийняла разом із своїм братом- ОСОБА_2 .

Однак, оформити свої права на спадщину в нотаріальному порядку вони можливості не мають, оскільки частки співвласників у нерухомому майні не визначені.

Сторони в судове засідання не з`явились, сповіщені про дату, час та місце його проведення, подали заяви про розгляд справи у свою відсутність.

Позивач просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував, подав письмову заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні правовідносини.

Судом встановлено 25.10.2000 року ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу нерухомого майна, який посвідчений Марченко О.М., приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області, внесений до реєстру за № 2767, купили, а ОСОБА_6 продала тринадцять п`ятдесятих частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається в цілому з одного житлового будинку з черепашника, зазначеного в плані під літерою А, жилою площею 53,4 кв.м., і загальною площею 86,6 кв.м., з верандою -а, житловою прибудовою – а1, з верандою – а2, погрібу – Б, вбиральні-В, сараю- Г, літньої кухні- Д, з верандою – д, сараїв- Е, Ж, вбиральні –З, огорожі- № 1-3, цистерни-І, брукування-ІІ.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 127 від 28.12.2000 року за ОСОБА_5 закріплено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.10.2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 24.10.2013 року за ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровано право спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122786400:02:002:2473, цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», загальною площею 0,0344 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 .

Після її смерті відкрилась спадщина, яку заявниця прийняла разом із своїм братом- ОСОБА_2 .

Однак, оформити свої права на спадщину в нотаріальному порядку заявниця разом із відповідачем можливості не мають, оскільки частки співвласників у нерухомому майні не визначені.

Релевантні джерела права:

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частинами першою, третьою статті 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Вказана частка житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами набутий сторонами разом із спадкодавицею на підставі цивільно – правової угоди – купівлі- продажу, без визначення розміру часток співвласників, тому зазначене майно є спільною сумісною власністю.

Оскільки покупців троє, частки не були визначені цивільно- правовою угодою, то

Земельну ділянку сторони а також спадкодавеця набули в порядку приватизації, тому зазначена земельна ділянка також є спільною сумісною власністю.

Положеннями статті 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, сторони не позбавлені права звернутись один до одного з позовами про виділ частки із майна.

Отже, визнання права на частку в праві спільної сумісної власності є зміною правового режиму спільної власності, а не способом його виділу в натурі. Тому визнання права на частку в праві спільної власності допускається як виняток, коли неможливо провести реальний виділ спільного майна, у тому числі неподільного.

Слід зазначити, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності.

Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності.

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див.: mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження №14-144цс18).

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору.

Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, провадження № 11-416заі20).

Задоволення судом позовної вимоги має, з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права), дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.

У цій справі, установивши, що частки права власності позивача, відповідача а також спадкодавеці спірній частині житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами а також у земельній ділянці є рівними (по одній третині спірного майна), і, що позивач просить суд здійснити визначення часток у праві спільної сумісної власності на спірне нерухоме майно, тобто трансформувати спільну сумісну власність у спільну часткову, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість задоволення цієї позовної вимоги у спосіб, який визначений у позовній заяві, оскільки на думку суду, з огляду на положення статті 16 ЦК України за обставин цієї цивільної справи, такий спосіб захисту є належним та ефективним.

Судовий збір:

Питання судового збору у позові не порушувалось, підстав для його розподілу не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,4,7,9,10,76-81,141,258,259,263, 264, 265,268,273, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 проти ОСОБА_2 , про визначення частки у нерухомому майні з режимом спільної сумісної власності, - задовольнити.

Визначити, що розмір часток ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , а також ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у праві спільної сумісної власності на тринадцять п`ятдесятих частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається в цілому з одного житлового будинку з черепашника, зазначеного в плані під літерою А, жилою площею 53,4 кв.м., і загальною площею 86,6 кв.м., з верандою -а, житловою прибудовою – а1, з верандою – а2, погрібу – Б, вбиральні-В, сараю- Г, літньої кухні- Д, з верандою – д, сараїв- Е, Ж, вбиральні –З, огорожі- № 1-3, цистерни-І, брукування-ІІ, та у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122786400:02:002:2473, цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», загальною площею 0,0344 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - є рівними та становлять по одній третині ідеальної частки кожного співвласника.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з часу його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко