Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №523/5591/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 523/5591/26

Номер провадження 2-а/504/30/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026смт.Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді -Барвенко В.К.,

секретаря – Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, матеріали за за адміністративним позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проти ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № R423930 від 14.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАп, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до відповідача.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що він перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) з 2009 року .

Відповідач не має юрисдикції на позивача, оскільки позивач ніколи не перебував на реєстраційному обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявник вказує, що 04.04.2023 року він оформив своє внутрішнє переміщення з реєстраційної адреси: АДРЕСА_2 , на нову адресу фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

При цьому він вважав, що йому ніхто не вказав на те, що йому потрібно перереєструватись у РТЦК та СП за новим фактичним місцем проживання.

Окрім того, заявник вказує, що у січні 2026 року він зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Заявник вказує на те, що норма, яка зобов`язує військовозобов`язаних осіб ставати на облік при новій реєстрації (перереєстрації) в т.ч і ВПО набула чинності лише у 2024 році.

Окрім того, заявник вважав, що постановою № 177 від 09.02.2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення з тих самих підстав, за які його притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою відповідача.

В судовому засіданні позивач доводи позову підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений електронною поштою про дату, час та місце розгляду справи по суті, відзив на позовну заяву суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав з 06.05.2009 року реєстраційний облік за адресою: АДРЕСА_2 .

З 04.04.2023 року ОСОБА_1 набув статус ВПО на підставі довідки № 5138-5002690180 від 04.04.2023 року, та мав фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

З 08.01.2026 року ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Оскаржуваною постановою від 14.03.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за те, що він в порушення вимог п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, ч. 4 ст. 37 Закону України « про військовий обов`язок та військову службу», у період проведення мобілізації, в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_3 , не став на військовий облік у районному (міському) ТЦК та СП з новим місцем проживання.

Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на момент розгляду даної адміністративної справи строк триває.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІ мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзац 5 частини першої статті 22 цього Закону визначає, що громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

11 квітня 2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі Закон № 3633-ІХ), який набрав чинності 18 травня 2024 року.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 22 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).

Згідно із частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 39 Закону№ 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних, зокрема: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання (абзац п`ятий).

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною четвертою статті 37 Закону № 2232-ХІІ визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Аналіз наведених норм свідчить, що в умовах воєнного стану на законодавчому рівні встановлено імперативний та безумовний обов`язок військовозобов`язаної особи, яка набула статусу внутрішньо переміщеної особи, особисто з`явитися до ТЦК та СП за новим місцем перебування для постановки на військовий облік у чітко обмежений семиденний строк.

Доказів того, що у зв`язку зі зміною місця проживання позивач виконав свій обов`язок щодо постановлення на військовий облік за задекларованим (зареєстрованим) як ВПО місцем проживання матеріали справи не містять.

Відтак, як встановлено судом з матеріалів справи, порушення правил військового обліку полягало у тому, що позивач змінив місце проживання як ВПО, не став на військовий облік до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання у семиденний термін, що передбачено статтею 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, позивач змінив місце проживання і не став на військовий облік за новим місцем проживання, у зв`язку із чим порушив вимоги статті 37 Закону № 2232-XII.

Суд також враховує, що позивач не зазначив причини неможливості постановки на військовий облік у ТЦК та СП за місцем фактичного проживання у семиденний термін, що передбачено ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином вимоги позову не обгрунтовані.

Доводи про те, що норма закону, яка зобов`язує військовозобов`язаних осіб ставати на облік при новій реєстрації (перереєстрації) в т.ч і ВПО набула чинності лише у 2024 році є безпідставними і не впливають на склад адміністративного правопорушення, оскільки правопорушення містить триваючий характер.

Триваюче правопорушення це - проступок, пов`язаний з тривалим неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Отже, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми.

Тобто непостановка на військовий облік як правопорушення триває з моменту, коли особа мала стати на облік, і до моменту фактичного виконання цього обов`язку або виявлення такого порушення ТЦК, що і відбулося у спірному випадку.

Відсутність особи на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання є триваючим адміністративним правопорушенням, і припиняється постановкою на цей облік

Доводи позову, що постановою № 177 від 09.02.2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення з тих самих підстав, за які його притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою відповідача, - суд першої інстанції вважає безпідставними, оскільки провадження закрито за фактом нез`явлення за повісткою, а не за фактом порушення правил військового обліку.

Інші доводи позову не є істотними, зводяться до власного розуміння позивачем положень діючого законодавства та контрадікторного оцінювання зібраних у справі доказів.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, видно, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновків, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

Тому у позові слід відмовити.

Судові витрати відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст. 2, 5, 11, 47, 162, 163, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проти ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № R423930 від 14.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАп, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Барвенко В. К.