Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №742/4459/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/4459/25

Головуючий у першій інстанції - Давидчук Д. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1455/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Любчика О.В.,

суддів: Луговця О.А., Разгулявої О.В.,

сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором №334851-КС-001 про надання кредиту від 18.06.2021, що становить 39 960,52 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 21 602,32 грн, суми прострочених платежів по процентах - 18 358,20 грн, суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн, суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн, та судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.06.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 334851-КС-001 про надання кредиту в електронній формі шляхом акцепту оферти з використанням одноразового ідентифікатора G-9863, надісланого на номер телефону позичальниці. За умовами договору кредитодавець надав 26 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності зі ставкою 0,867% на день, що нараховується на залишок заборгованості за кожен день користування, кошти були перераховані на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 , вона зобов`язалася здійснювати платежі відповідно до графіка, однак виконала зобов`язання частково, сплативши 23 980,00 грн, унаслідок чого допустила прострочення та порушила умови договору, і станом на 08.08.2025 утворилась заборгованість 39 960,52 грн, з яких 21 602,32 грн - прострочене тіло кредиту, 18 358,20 грн - прострочені проценти.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 334851-КС-001 про надання кредиту від 18.06.2021 року у розмірі 15 980 гривень 52 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 968 гривень 96 копійок. судового збору.

Не погодившись із рішенням суду ТОВ «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу в якій просить оскаржуване рішення змінити в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по процентам за користування кредитом, а саме: змінити стягнену суму з 15 980,52 грн на нову суму 39 960,52 грн, в решті рішення суду залишити без змін, здійснити розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що висновки суду у частині часткової відмови у стягненні процентів за користування кредитом базуються на хибному ототожненню ним процентів, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до вищевказаних норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитним коштами, наданими йому позивачем у відповідності до умов Кредитного договору (статті 1048,1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України).

Вказує, що відсотки за кредитним договором нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту (проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 0,86700016% в межах дії Договору з 18.06.2021 по 03.12.2021 включно) та відповідають нормам ЦК України, умова Договору про надання кредиту та Правилам. Штрафні санкції та проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, не нараховувались та не включені до позовних вимог.

Загальна сума по відсоткам становила б 27340 грн лише у випадку належного виконання позичальником зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів. Однак, боржником сплачено лише частково на суму 23980 грн., з яких проценти 15682,32 грн на погашення заборгованості за договором, чим порушено умови договору, що призвело до подорожчання кредиту і збільшення загального розміру нарахованих процентів за період користування кредитом.

Звертає увагу, що позиція ТОВ «Бізнес Позика» неодноразово перевірялась судами апеляційних інстанцій, які у своїх постановах погодились із доводами Товариства щодо підстав, порядку та розміру нарахованих процентів.

Ухвалою апеляційного суду від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 18.06.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 334851-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний ОСОБА_1 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9863 (а.с.18).

18.06.2021 ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 334851-КС-001 про надання кредиту (а.с.19).

18.06.2021 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 334851-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.20).

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-9863, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,86700016 процентів за кожен день користування Кредитом.

Комісія за надання кредиту становить 3900,00 грн.

Строк кредиту 24 тижні. Термін дії договору до 03.12.2021.

Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Згідно графіку платежів, визначено, що на погашення кредиту та відсотків, позичальник повинен внести 12 платежів по 4770,00 грн., перші два платежі зараховуються на сплату процентів за користування кредитом та погашення комісії за надання кредиту, третій платіж зараховується на сплату процентів, основного боргу та залишку комісії за надання кредиту, інші платежі зараховуються на погашення основного боргу та сплату відсотків за користування кредитом.

Згідно з інформацією наданою АТ «Універсал Банк» ТОВ «Бізнес Позика» на ім`я ОСОБА_1 . Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 18.06.2021 були перераховані грошові кошти в розмірі 26 000,00 грн (а.с.88-94).

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 334851-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 334851-КС-001 на загальну суму 23 980,00 грн (а.с.12-14).

Згідно з Довідкою про стан заборгованості за Договором № 334851-КС-001 про надання кредиту, розмір заборгованості станом на 19.08.2025 становить: 39 960,52 грн, що складається з заборгованості за кредитом - 21 602,32 грн; заборгованості по відсотках - 18 358,20 грн (а.с.15).

Між сторонами виник спір з приводу неповернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

За правилом частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 частина 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання кредиту між сторонами укладений у відповідності до вимог Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З вищенаведених норм убачається, що питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами кредитного договору, процентною ставкою та графіком платежів, усвідомлювала обов`язок зі сплати коштів у визначені строки, однак зобов`язання у повному обсязі не виконала. Крім того, остання в рахунок погашення отриманого кредиту здійснила платежі на загальну суму 23 980 грн. Таким чином, кошти сплачені відповідачем в сумі 23 980 грн підлягають зарахуванню на погашення суми кредиту, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 15 980,52 грн.

Колегія апеляційного суду не погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, з дослідженого кредитного договору вбачається, що його умови відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому частини першої статті 1054 ЦК України.

Суд першої інстанції стягнув заборгованість не на підставі наданого позивачем розрахунку, а здійснив власний розрахунок, та зарахував сплачені відповідачем 23 980 грн на погашення основної суми і стягнув заборгованість за тілом кредиту у сумі 15980, 52 грн, що у загальному розмірі основної суми (тіло кредиту) становить 39 960,52 грн, тоді як загальний розмір наданого кредиту за договором становить 26000 грн, а заборгованість за основною сумою позивачем зазначена 21602, 32 грн.

Крім того, з огляду на висновки суду першої інстанції щодо позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, судом першої інстанції вирішено відмовити у їх стягненні.

Колегія суддів з проведеним судом розрахунком не погоджується, оскільки звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором № 334851-КС-001 про надання кредиту від 18.06.2021, яка складає 39 960,52 грн, при цьому, здійснюючи розрахунок заборгованості, товариством було враховано всі сплачені ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до графіку платежів, а саме: 4 397,68 грн в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, 15 682,32 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками та 3 900,00 грн комісії за надання кредиту. Таким чином, загальний розмір внесених грошових коштів на погашення заборгованості становить 23 980,00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів перевіривши розрахунок заборгованості позивача, дійшла висновку, що стягненню підлягає сума за тілом кредиту в розмірі 21 602,32 грн та сума процентів в розмірі 18 358,20 грн. Загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню становить - 39 960,52 грн.

Відповідачем не надано власний контррозрахунок.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що умови договору є нікчемними у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про захист споживачів», не звернув увагу на те, що кредитний договір містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, строк його дії, відповідальність сторін та порядок розрахунків, окрім того містить всі істотні умови, передбачені законодавством України, і позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом в договорі.

Договір про надання кредиту не визнаний у судовому порядку недійсним.

Слушними є доводи апеляційної скарги про те, що загальна сума до сплати дійсно становила б 57240 грн, з яких проценти - 27340 грн лише у випадку належного виконання позичальником зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів, чого у справі не встановлено.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору. Нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п. 1 договору, за змістом якого плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 0,86700016 % за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту у розмірі 3900 грн передбачена вищенаведеним пунктом договору.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а суд першої інстанції помилково визначив наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика», а тому, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята ст.141 ЦПК України).

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, розмір судового збору, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції, становить 2 422,40 грн, також слід стягнути подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3 993,60 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 334851-КС-001 про надання кредиту від 18 червня 2021 року в розмірі 39 960 грн 52 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 21 602 грн 32 коп та заборгованість за процентами - 18 358 грн 20 коп., судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 6 416 грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: