Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №748/3121/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/3121/25

Головуючий у першій інстанції – Майборода С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1286/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої – судді – Шарапової О.Л.,

суддів – Онищенко О.І., Скрипки А.А.

з участю секретаря Шапко В.М.

Сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок»,

відповідач: ОСОБА_1 .

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок».

Оскаржується заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2026 року, суддя Майборода С.М., місце ухвалення оскаржуваного заочного рішення - місто Чернігів.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ТОВ «Кошельок» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3595210400-570980 від 04.01.2022 в сумі 24 248,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 17 248,00 грн – заборгованості за відсотками, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3595210400-570980 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала в особистому кабінеті, як банківську картку на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3595210400-570980 від 04.01.2022.

Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Заочним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» 10 388,00 грн заборгованості за кредитним договором № 3595210400-570980 від 04.01.2022, що складається з: 7 000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 3 388,00 грн – заборгованість за відсотками за користування позикою; 4 284,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 037,76 грн судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кошельок» просить оскаржуване заочне рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, вирішити питання судових витрат.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що заочне рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував пункт 3.6. кредитного договору, за яким сторони погодили факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом, що є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України та має наслідком продовження строку користування кредитом строком на 90 днів на умовах визначених п. 3.7 та п. 3.8 договору, про що позичальник був попередньо ознайомлений та погодився.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, в п. 3.6 та п. 3.7 кредитного договору визначено право позивача нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку договору (кредитування) погоджену між сторонами, а саме в межах 112 календарних днів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що сторони договору погодили продовження строку користування кредитом до 112 днів з моменту укладення договору (22 дні плюс 90 днів). Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення лояльного періоду, який у даному випадку становить 22 дні, а в разі невиконання відповідачем умов протягом лояльного періоду, зобов`язання щодо повернення кредиту продовжується на строк 90 днів. Отже строк користування кредитом складає 112 днів з моменту укладення Договору і до 25.04.2022 року. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений пунктом 3.8. Договору, є законним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачка до спливу Лояльного періоду не сплатила проценти, не повернула кредит, тобто продовжила користуватися кредитом, а тому строк користування кредитом був продовжений не на підставі п.2.2. Договору, а як наслідок настання цієї відкладальної обставини. Зазначає, що відповідачка продовжила користуватися кредитом, але на інших умовах. тому відсотки нараховані в межах строку дії договору.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачем надана копія кредитного договору від 04.01.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» на умовах строковості, зворотності, платності, за яким Відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі (а.с. 10 зворот-15).

Згідно п 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у сумі 7000,00 (сім тисяч гривень 00 копійок.) гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.3.2. договору, проценти за користування кредитом: 3542 грн, які нараховуються за ставкою 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 1.3.3. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 1.3.3.1. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Кредит надається строком на 22 днів, (далі – «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця (п. 2.1. договору).

Сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору.

Згідно п. 2.6. договору, датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів, вважається дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця.

Згідно п. 3.1. договору, проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Відповідно до п. 3.5. договору, сторони погоджуються що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлениий п.2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.3.4 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту.

Згідно п. 9.1. договору, цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Згідно п. 9.2. договору, цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання Сторонами власних обов`язків за цим Договором.

Згідно Детального розрахунку заборгованості за Договором № 3595210400-570980 від 04.01.2022 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту визначено, що сукупна вартість кредиту становить 24 248,00 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту – 7 000,00 грн, заборгованості за відсотками за користування позикою – 17 248,00 грн (а.с. 17-18).

Згідно повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» 04.01.2022 було проведено успішне зарахування на карту НОМЕР_2 коштів в сумі 7000 грн за договором займу № 3595210400-570980 (а.с. 22).

Довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» від 24.06.2025 підтверджено зарахування платежу в сумі 7 000,00 грн на карту НОМЕР_2 (а.с. 21).

Згідно повідомлення АТ «ПУМБ», в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_1 (а.с. 55).

Згідно звіту по транзакціях за період з 03.01.2022 по 05.01.2022, слідує, що 04.01.2022 на карту № НОМЕР_2 надійшли кошти в сумі 7 000,00 грн від «Кошельок» (а.с. 57).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦУ України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна умова» в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та процентної ставки), які визначені між сторонами, зокрема, 22 календарних дня та 2,20 % в день від суми кредиту за час користування ним. Таким чином, зміст п. 3.6 договору прямо суперечить змісту п. 2.1 договору та графіку розрахунків та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

Крім того, позивач у позові не заявляв про стягнення з відповідача неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат в порядку, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідок прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 04 січня 2022 року, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому ст. 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Копія кредитного договору від 04 січня 2022 року, надана позивачем, не містить ні власноручного ні електронного підпису відповідача по справі.

Враховуючи, що ОСОБА_1 судове рішення не оскаржується, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає,а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» – залишити без задоволення.

Заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Судді: