Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №591/10025/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м.Суми

Справа №591/10025/25

Номер провадження 22-ц/816/2526/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Сізова Д. В. , Нестеренка М. В.

за участі секретаря судового засідання Овчаренко М.В.,

учасників процесу:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки Матішинець В.В.,

представника відповідача Рижова С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником – адвокатом ЖУРБОЮ Галиною Михайлівною, на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 червня 2026 року у складі судді Зері Ю.О., постановлену в місті Суми, повний текст якої складений 15 червня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення з квартири та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції

У вересні 2025 року адвокат Журба Галина Михайлівна в інтересах ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом до ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в якому просить усунути їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 : виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати його повернути позивачці всі наявні примірники ключів від вхідних дверей даної квартири; стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати.

Позов мотивований тим, що позивачка є власницею однокімнатної квартири загальною площею 42 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м під АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстровані дочка та внучка позивачки – ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у вказаній квартирі не зареєстрований, але проживає ОСОБА_7 , який у добровільному порядку виселятися не бажає та продовжує проживати в ній без будь-яких правових підстав, чинить позивачці та зареєстрованим особам перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні вказаною квартирою. Він користується усіма послугами, проте участі у витратах на утримання та обслуговування квартири не бере, комунальні платежі не сплачує.

Оскільки відповідач не є власником майна, не є членом сім`ї власниці, а також не належить до кола осіб, які постійно проживають разом з нею і ведуть спільне господарство, не є орендарем квартири, тому і використовувати таке майно не має права. Позивачка вважає, що єдиним ефективним способом захисту порушеного протиправною поведінкою відповідача її права як власниці спірної квартири є лише усунення їй перешкод у користуванні відповідачем указаним житловим приміщенням (квартирою) шляхом його виселення з квартири та передачі позивачці наявних примірників ключів від вхідних дверей спірної квартири.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 червня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи та про її обов`язок взяти участь у судовому засіданні, повторно без поважних причин у судове засідання не прибула.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

26 червня 2026 року представник ОСОБА_6 – адвокат Журба Г.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 червня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, не встановивши причин відсутності зв`язку з позивачкою та не перевіривши наявність технічних чи інших об`єктивних перешкод для участі позивачки у засіданні, дійшов передчасного висновку про повторну неявку позивачки без поважних причин та залишив позов без розгляду. Суд не врахував, що представник позивачки брала участь у всіх судових засіданнях, які проводились у даній справі, надавав пояснення з приводу заявлених позовних вимог та підтримував заявлені позовні вимоги. Позивачка постійно перебуває за межами кордону України, що і стало підставою для подання нею заяви про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Суд не навів належних мотивів щодо необхідності особистої участі позивачки, не зазначив, які саме обставини потребували особистих пояснень позивачки, чому надані представником позивачки пояснення та наявні докази у справі не дозволяли перейти до розгляду спору по суті, враховуючим предмет спору та наявність доказів у справі. В судове засідання 15.06.2026 також не з`явився відповідач, однак суд не надав цій обставині жодної оцінки, негативні процесуальні наслідки були застосовані виключно до позивачки, що не відповідає принципу рівності учасників процесу, закріпленому у статтях 12, 13 ЦПК України. Вважає, що суд порушив принцип пропорційності та право на доступ до правосуддя. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про належне сповіщення позивачки про час та місце розгляду справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача – адвокат Рижов С.Є. просить залишити ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 червня 2026 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Посилається на те, що позивачка, подавши суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, взяла на себе ризик всіх можливих технічних несправностей, переривання зв`язку, відсутності інтернету тощо. Наголошує на тому, що суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача. Позивачка в судове засідання не з`явилася, причини неучасті в засіданні не повідомила, представник позивачки, яка була присутня у судовому засіданні, також їх не повідомила суду.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

У вересні 2025 року представник позивачки адвокат Журба Г.М. звернулася до суду з указаним позовом.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2025 року було закрито підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті на 10.03.2026, визнано явку сторін обов`язковою.

30.01.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» позивачка подала суду заяву про участь у всіх судових засіданнях за її участі в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів. Клопотання було задоволено ухвалою суду від 02.02.2026.

В судові засідання 10.03.2026 та 15.06.2026 сторони справи Баскова О.С. та Бранзбург В.Г. не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли. Позивачка, яка заявила про намір взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції 10.03.2026 та 15.06.2026 перебувала в режимі оффлайн.

В указані судові засідання прибули лише представники сторін адвокат Журба Г.М. та адвокат Рижов С.Є.

В судовому засіданні 15 червня 2026 року оголошувалась технічна перерва, після якої представник позивачки Журба Г.М. повідомила суд про неможливість зв`язатися з позивачкою.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі повідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

За правилом частини першої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 223 цього Кодексу суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Тобто, у випадку визнання явки сторони у справі обов`язковою процесуальний закон не передбачає можливості виконання такого обов`язку представником сторони, яку суд викликав для дачі особистих пояснень, а покладає такий обов`язок безпосередньо на таку сторону (постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі№ 644/11323/15).

З цих підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що представник позивачки брала участь у всіх судових засіданнях, які проводились у даній справі, надавав пояснення з приводу заявлених позовних вимог, оскільки участь адвоката Журби Г.М. не звільняє ОСОБА_6 від обов`язку участі у засіданні, яка судом була визнана обов`язковою у справі, яку ініціювала сама позивачка.

Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із пунктами 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, положеннями статей 223, 257 ЦПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутністю.

Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (в разі визнання явки позивача обов`язковою).

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Аналіз наведеної норми права виключає розгляд справи за відсутності сторони, явка якої визнана судом обов`язковою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2020 року у справі № 727/2484/17.

Неявка позивача, участь якого у засіданні визнана судом обов`язковою для дачі особистих пояснень, може мати наслідком залишення позовної заяви без розгляду за правилами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (постанова від 15 квітня 2020 року у справі № 201/10953/18-ц.

У справі, яка переглядається, залишаючи позовну заяву ОСОБА_6 без розгляду, суд першої інстанції правильно виходив із того, що справа неодноразово призначалася до судового розгляду, а саме на 10.03.2026 та 15.06.2026.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2025 року явку сторін справи, у тому числі позивачки було визнано обов`язковою.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачка має зареєстрований Електронний кабінет у системі ЄСІТС «Електронний суд». 31.12.2025 ОСОБА_6 подала засобами підсистеми «Електронний суд» повідомлення № 26630 про те, що отримала доступ до запису судового засідання від 30.12.2025, що підтверджує її обізнаність про її обов`язкову участь у судовому засіданні.

30.01.2025 засобами підсистеми «Електронний суд» позивачка подала заяву про участь у всіх судових засіданнях за її участі в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, яка була задоволена судом.

Судові повістки про виклик у судові засідання, призначені на 10.03.2026 та 15.06.2026 року ОСОБА_6 отримала через особистий кабінет у підсистемі «Електронний суд», що підтверджується відповідними довідками про доставку (а.с.123, 182), що відповідає порядку вручення судових повісток, який передбачений частиною першою статті 130 ЦПК України зважаючи на наявність у Баскової О.С. електронного кабінету.

У контексті викладеного доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи відомостей про належне сповіщення позивачки про час та місце розгляду справи є неспроможними.

Водночас ні у судовому засіданні 10.03.2026, ні 15.06.2026 позивачка участі не приймала, перебувала у режимі «офлайн», що підтверджується протоколами судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.170, 183).

11.03.2026 засобами підсистеми «Електронний суд» позивачка подала повідомлення №29872 про отримання доступу до запису судового засідання від 10.03.2026, а відтак обізнана про її обов`язкову явку.

Причин неявки чи неможливості участі в засіданнях 10.03.2026 та 15.06.2026 не повідомила, клопотання про розгляд справи без її участі не подала, що також виключало можливість застосування положень статті 223 ЦПК України та перешкоджало розгляду справи по суті.

У зв`язку із повторною неявкою позивачки в судове засідання, про причини неявки якої вона суд не повідомила і заяв про розгляд справи за її відсутності особисто не подала, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив причин відсутності зв`язку з позивачкою та не перевірив наявність технічних чи інших об`єктивних перешкод для участі позивачки у засіданні, оскільки згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципу пропорційності та права позивачки на доступ до правосуддя колегія суддів також відхиляє.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати встановленим законом процесуальним обмеженням, зокрема таким, що спрямовані на забезпечення належного та своєчасного здійснення судочинства, дотримання процесуальної дисципліни та недопущення невиправданого затягування розгляду справи.

Застосований судом першої інстанції процесуальний наслідок не може розглядатися як надмірний або такий, що позбавив позивачку доступу до правосуддя. Він є передбаченим законом наслідком невиконання учасником справи процесуального обов`язку та спрямований на забезпечення належного здійснення цивільного судочинства, його ефективності та розумних строків розгляду справи.

У позивачки існувала реальна та доступна можливість виконати процесуальний обов`язок - взяти участь у судовому засіданні дистанційно або, у разі неможливості такої участі, повідомити суд про відповідні обставини. Проте жодним із цих способів вона не скористалася. Присутність представника не могла замінити виконання позивачкою визначеного судом процесуального обов`язку.

Водночас залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає позивачці реалізувати право на судовий захист у встановленому законом порядку. Такий наслідок не має характеру вирішення спору по суті, не позбавляє позивачку права на звернення до суду та, на відміну від відмови у позові, не створює перешкоди для повторного звернення з відповідними вимогами після усунення обставин, які зумовили залишення позову без розгляду.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу суду слід залишити без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником – адвокатом ЖУРБОЮ Галиною Михайлівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 30 липня 2026 року.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді Д. В. Сізов

М. В. Нестеренко