Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №521/5466/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1274/26

Номер справи місцевого суду: 521/5466/26

Головуючий у першій інстанції Тихонова О.А.

Доповідач Котелевський Р. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий – суддя Котелевський Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Тьосової Я.В.,

представника Одеської митниці Держмитслужби України – Ревенко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 30.04.2026 року, якою:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працююча, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень, з конфіскацією предметів порушення митних правил вилучених за протоколом про порушення митних правил №0208/UA500000/2026 від 24.03.2026 року, а також стягнутий судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп,

встановив:

Згідно з оскарженою постановою, 24.03.2026 року, о 11:05 год, в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення пункту пропуску «Старокозаче - Тудора», відділ митного оформлення №3 митного поста «Дністровський» Одеської митниці в напрямку з Молдови до України, по смузі руху «зелений коридор», в?їхав транспортний засіб - легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 315», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , країна реєстрації - Україна, під керуванням громадянина України ОСОБА_3 .

Під час здійснення митного контролю речей пасажирів автомобіля, у пасажирки автомобіля - громадянки України ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), у валізі серед особистих речей було виявлено лікарський препарат «1,2,3», який містить речовину «pseudoephedrine HCL., 30 mg.». 3 упаковки по 2 блістера - 10 таблеток в кожному блістері, загальною кількістю 60 шт. таблеток, що відноситься до прекурсорів, обіг яких обмежено. Виявлені препарати переміщувались без ознак приховування та їх виявлення не було ускладнене у будь-якій спосіб. Зазначені речовини віднесені до таблиці IV, списку 1 (Прекурсори, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю) Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженому Постановою КМУ від 06.05.2000 р. №770 зі змінами.

Вказані препарати громадянка ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не задекларувала письмово та не заявила про них під час усного опитування. Документи, які б містили інформацію про захворювання, рецептурні призначення лікаря, інші дозвільні документи для перевезення вказаних препаратів у громадянки України ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), на момент перетину митного кордону, були відсутні.

Таким чином ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), своїми діями здійснила недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.

За вищевказаними обставинами посадовою особою митниці відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження по справі в зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, звільнивши її від сплати судового збору.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що під час розгляду справи вона була позбавлена права на правову допомогу, гарантованого ст.59 Конституції України, ст.268 КУпАП та ст.498 МК України, оскільки вона не була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, чим фактично була усунута від участі в розгляді справи та була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права.

Апелянт вказує, що при в`їзді в Україну вона не мала умислу на приховування будь-яких товарів. Медичний препарат був придбаний нею в іноземній аптечній мережі Єгипту, як звичайний протизастудний засіб за порадою фармацевта для особистого лікування. При цьому, на упаковці відсутні маркування, які б зрозумілою мовою вказували на вміст речовин, обіг яких в Україні обмежено. Не маючи медичної чи фармацевтичної освіти, вона сприймала вказані таблетки як звичайний безрецептурний препарат для симптоматичного лікування.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явилась, надіслала клопотання, в якому просила розглянути справу без її участі.

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП – неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженої постанови, судом були створені всі умови для реалізації права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, та з огляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП справа може бути розглянута без її участі.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши суддю-доповідача; представника Одеської митниці Ревенко Т.А., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали справи про порушення митних правил; перевіривши доводи апеляційної скарги; суд дійшов висновку про таке.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил встановлений Розділом ХІХ Митного кодексу України.

Згідно зі ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з вимогами ч.7 ст.294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованим та апелянтом не оскаржується.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості накладення місцевим судом на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.3 ст.471 МК України, апеляційний суд зазначає таке.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Будь-яких застережень щодо неможливості застосування положень ст.22 КУпАП до адміністративного правопорушення, передбаченого санкцією ч.3 ст.471 МК України, закон не містить.

Вирішуючи питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КпАП, апеляційний суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу порушниці, яка відповідно до матеріалів судової справи раніше до адміністративної відповідальності не притягалась, відсутність обставин, які обтяжують її відповідальність.

При цьому до обставини, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 апеляційній суд відносить факт визнання нею своєї провини, оскільки в апеляційній скарзі правопорушниця не заперечуються фактичні обставини справи встановлені місцевим судом та наголошує, що не мала умислу на вчинення порушення митних правил, була необізнана про заборону ввезення на територію України лікарського препарату «1,2,3».

Апеляційний суд звертає увагу, що у контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля утвердження верховенства права та європейських підходів до розуміння прав людини, 23 лютого 2006 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Основними цілями даного Закону є застосування практики Європейського суду з прав людини з метою забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України та впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства, яка закріплена в усіх статтях Конвенції.

Питання чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогам захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу пропорційності. Суд повинен проаналізувати чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стануть вжиті заходи особистим і надмірним тягарем для правопорушника.

При розгляді даної справи апеляційний суд враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року (№15-рп/2004 у справі №1-33/2004).

Також, приймаючи рішення по справі, апеляційним судом враховуються правові позиції висловлені ЄСПЛ у справі «Бакланов проти Росії» (09.06.2005 року) та у справі «Фрізен проти Росії» (24.03.2005 року), а саме те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Крім того, судом приймаються до уваги правові позиції висловлені у справі «Ісмайлов проти Росії» (п. 38 Рішення від 16.10.2008 року), згідно яких для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи.

Положення ст.22 КУпАП регламентують, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.

При цьому, в кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

У п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» №8 від 03.06.2005 року, зазначено, що суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст.22 КпАП. При цьому, слід враховувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.

Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 формально містять ознаки адміністративного правопорушення, однак ввезення на територію України незначної кількості пігулок призначених для полегшення симптомів застуди та грипу, вочевидь не було направлено на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, та дане порушення не потягло за собою будь-яких реальних негативних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Враховуючи конкретні обставини порушення митних правил, а саме переміщення ОСОБА_1 через митний кордон України лікарського препарату «1,2,3» призначеного для швидкого усунення симптомів застуди, грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), відсутність істотної шкоди державним чи суспільним інтересам, беручи до уваги особу правопорушниці, яка не заперечувала свою винуватість та вперше притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, апеляційний суд вважає за можливе звільнити її адміністративної відповідальності за ч.3 ст.471 МК України на підставі ст.22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

На переконання апеляційного суду таке рішення не суперечить забезпеченню принципів права та загальних засад судочинства.

Відповідно до п.3 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.471, 522, 529, 530 МК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.04.2026 року, якою ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за ч.3 ст.471 МК України на підставі ст.22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням та закрити провадження по справі.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський