Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №521/10408/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5394/26

Справа № 521/10408/25

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про усиновлення дитини,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви.

До Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 із заявою про усиновлення дитини, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Одеської міської ради.

Заява вмотивована тим, що, починаючи з січня 2020 року, він перебуває у фактичних шлюбних відносинах, а з 08 квітня 2022 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Його дружина має неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рідний батько дитини ОСОБА_4 помер. Тож однією сім?єю з ОСОБА_2 та її неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 вони проживають більш ніж п?ять років.

Вважає, що дитина має виховуватись у повній сім?ї, оскільки протягом більше п?яти років вони проживають разом однією сім?єю, дитина називає його батьком, він піклується про неї. З ОСОБА_3 у нього склалися дуже гарні стосунки, вона дуже прив?язана до нього. Він в свою чергу турбується про неї, створює всі належні умови для її розвитку, утримує та виховує її, як свою рідну дитину. Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не заперечує проти усиновлення, що підтверджується нотаріально завіреною письмовою згодою на усиновлення її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У родини склалися всі необхідні умови для нормального та повноцінного зростання дитини у сім?ї. Родина проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди від 22.06.2022. Квартира, в якій мешкає сім?я, складається з двох житлових кімнат, кухні та санвузла. Кімнати облаштовані меблями. Санітарно-гігієнічний стан житла відповідає нормам. У неповнолітньої ОСОБА_5 є окрема кімната, в якій створено особливі умови для розвитку дитини. Це також зафіксовано актом обстеження житлово-побутових умов від 28.03.2025. Так, даним актом встановлено, що санітарно-гігієнічний стан житла відповідає нормам, для проживання, виховання та розвитку дитини, у неповнолітньої ОСОБА_5 є окрема кімната, яка обладнана всім необхідним для розвитку дитини.

Заявник має постійну роботу, а саме проходить військову службу за контрактом, що підтверджується довідкою з Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерства оборони України від 27.02.2025 №1155/282, тому має кошти для забезпечення дитини всім необхідним.

Відповідно до висновку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №48/90-2 від 13.03.2025, він не має протипоказань щодо усиновлення. Відповідно до Довідки КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров?я» Одеської обласної ради від 25.02.2025 на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває. Відповідно до Довідки КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» ООР» від 27.02.2025 соціально значущі хвороби, зокрема активна форма туберкульозу, відсутня.

До кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Додатково повідомляє, що він ніколи не позбавлявся батьківських прав, не був усиновлювачем іншої дитини, не зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами.

Згідно з висновку КНП «Дитяча міська поліклініка № 7» від 26.02.2025 про стан здоров?я, фізичний та розумовий розвиток дитини - ОСОБА_3 , вона має захворювання - G 80.01 (ДЦП, спазматична диплегія), F 06.7 (легкі когнітивні розлади), М 21.0 (плосковальгусна деформація стопи), Е 44.0 (білково-енергетична недостатність), H 52.1 (міопія), сколіоз ГПВ. Дитина має інвалідність підгрупи А.

Заявник рідних дітей не має, неповнолітню ОСОБА_5 виховує, як рідну доньку, вважає, що у дитини повинна бути повноцінна сім?я.

Відповідно до пункту першого статті 218 Сімейного кодексу України, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надала усну згоду на її усиновлення, зазначивши, що заявник турбується про неї, і у них склалися добрі відносини.

Відповідно до проєкту висновку Служби у справах дітей Одеської міської ради «Про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 04.04.2025 єдиною підставою для відмови в усиновленні стало те, що він не має достатньої різниці у віці з неповнолітньою ОСОБА_3 , що не дає йому права бути усиновлювачем, таким чином Служба у справах дітей Одеської міської ради зауважила, що усиновлення є недоцільним, але остаточне рішення з порушеного питання є пріоритетом суду, оскільки проект висновку має рекомендаційний характер.

Так, дійсно, у них з неповнолітньою ОСОБА_3 різниця у віці становить 11 років та 2 місяці, що є меншим мінімального встановленого віку різниці 15 років, однак він є єдиним чоловіком, якого вона визнає, як батька.

На підтвердження вищевикладених обставин до заяви додає наступні письмові докази: акт опитування сусідів від 02.05.2025р., підписи яких підтверджено начальником дільниці № 3 КП «ЖКС «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ»; письмові пояснення ОСОБА_6 - орендодавця квартири, яку він винаймає, та в якій вони спільно з дружиною та її донькою ОСОБА_3 проживають; відповідь на адвокатський запит Одеського обласного благодійного фонду реабілітації дітей з інвалідністю «МАЙБУТНЄ» від 16.06.2025р. № 73, в якому ОСОБА_3 регулярно проходить курси реабілітації.

Звертаючись до суду, зауважує, що неповнолітня ОСОБА_5 має важке захворювання, наслідком чого є пожиттєва інвалідність, матері дитини та його дружині потрібна підтримка у її вихованні.

Посилаючись на викладене просив постановити рішення про усиновлення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов?язати Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести до актового запису № 28 від 25 березня 2010 року, складеного на ОСОБА_3 наступні зміни: вказати батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, що проживає за адресою АДРЕСА_1 ; змінити прізвище дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 »; змінити по-батькові дитини « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 »; зобов?язати Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видати нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про усиновлення дитини залишено без задоволення.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити заяву, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1) ОСОБА_1 має переважне право на усиновлення дитини ОСОБА_11 відповідно до норм ст. 213 Сімейного кодексу України, оскільки дитина тривалий час виховується у його сім`ї (близько 6 років), він є чоловіком її матері, з якою перебуває у зареєстрованому шлюбі з 08 квітня 2022 року (а/з №39 від 08.04.2022), фактично здійснює утримання та виховання дитини, а отже підпадає під дію пунктів 1, 2 частини першої та частини другої зазначеної статті;

2) суд першої інстанції, встановивши обставини, за яких усиновлення є можливим та відповідає інтересам дитини, дійшов протилежного висновку, що свідчить про внутрішню суперечність мотивувальної та резолютивної частини;

3) суд першої інстанції, посилаючись на імперативність ч. 2 ст. 211 СК України та відсутність «виключень», фактично звів оцінку справи лише до арифметичного критерію різниці у віці, не врахувавши цільове призначення норми та її застосування у системному зв`язку із іншими положеннями сімейного законодавства, міжнародним стандартами та практикою. Вимога щодо різниці у віці між усиновлювачем і дитиною покликана запобігти створенню штучних або формальних правовідносин, які не відповідають природі сімейних зв`язків та не гарантують дитині стабільного сімейного середовища. Разом з тим, у даній справі судом встановлено протилежне: між заявником та дитиною фактично сформувалися сталі батьківсько-дитячі відносини, дитина проживає у сім`ї заявника тривалий час і сприймає його як батька, заявник здійснює догляд, виховання, забезпечення лікування та реабілітації дитини.

Отже, застосування ч. 2 ст. 211 СК України як «абсолютної заборони» у ситуації, коли усиновлення не створює нових штучних зв`язків, а лише юридично закріплює вже сформовану сім`ю, є проявом надмірного формалізму та не відповідає завданню інституту усиновлення, визначеному ст. 207 СК України.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2020 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах, а з 08 квітня 2022 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб: серія НОМЕР_2 , а/з №39 від 08.04.2022, складеним Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.12).

ОСОБА_2 має неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 а/з № 28 від 25.03.2010 р.н., складеного виконавчим комітетом Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм: № НОМЕР_4 , орган, що видав 5114, документ дійсний до 16 липня 2028 року (а.с.21-22).

Рідний батько дитини ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 , а/з №205 від 05.05.2021, зроблений Кодимським районним відділом ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.28).

Мати дитини ОСОБА_2 не заперечує проти усиновлення, що підтверджується нотаріально завіреною письмовою згодою на усиновлення її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.27).

Родина проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди від 22.06.2022 (а.с.29-33).

Квартира, в якій мешкає сім?я, складається з двох житлових кімнат, кухні та санвузла. Кімнати облаштовані меблями. Санітарно-гігієнічний стан житла відповідає нормам. У неповнолітньої ОСОБА_5 є окрема кімната, в якій створено особливі умови для розвитку дитини. Це зафіксовано актом обстеження житлово-побутових умов від 28.03.2025р. Так, даним актом встановлено, що санітарно-гігієнічний стан житла відповідає нормам, для проживання, виховання та розвитку дитини у неповнолітньої ОСОБА_5 є окрема кімната, яка обладнана всім необхідним для розвитку дитини. (а.с.34)

ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом, що підтверджується довідкою з Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерства оборони України від 27.02.2025 року №1155/282, тому має кошти для забезпечення дитини всім необхідним (а.с.13-15).

Відповідно до висновку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №48/90-2 від 13.03.2025 ОСОБА_1 не має протипоказань щодо усиновлення (а.с.16-17).

Відповідно до Довідки КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров?я» Одеської обласної ради №0484 від 25.02.2025р. на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває. (а.с.18)

Відповідно до Довідки КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» ООР» №772 від 27.02.2025 соціально значущі хвороби, зокрема активна форма туберкульозу, відсутня (а.с.19).

До кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.20).

Згідно з висновку КНП «Дитяча міська поліклініка №7» від 26.02.2025 про стан здоров?я, фізичний та розумовий розвиток дитини - ОСОБА_3 , вона має захворювання - G 80.01 (ДЦП, спазматична диплегія), F 06.7 (легкі когнітивні розлади), М 21.0 (плосковальгусна деформація стопи), Е 44.0 (білково-енергетична недостатність), H 52.1 (міопія), сколіоз ГПВ (а.с.24-25).

Дитина має інвалідність підгрупи А (а.с.26).

Заявником до заяви додано акт опитування сусідів від 02.05.2025, підписи яких засвідчені начальником дільниці №3 КП «ЖКС «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ» в якому заначено, що сім`я ОСОБА_8 характеризується як стабільна, доброзичлива, відповідально ставиться до виховання та розвитку дитини ОСОБА_3 , ОСОБА_1 фактично виконує обов`язки батька, забезпечує догляд, лікування, виховання та матеріальне утримання дитини. Дитина називає ОСОБА_1 татом та демонструє до нього емоційну прив`язаність (а.с.43).

Згідно з письмових пояснення ОСОБА_6 - орендодавця квартири, яку заявник винаймає, ОСОБА_1 весь час приймав безпосередню участь у вихованні та догляді доньки ОСОБА_11 , дитина відноситься до нього як до батька (а.с.37).

Відповідно до відповіді на адвокатський запит Одеського обласного благодійного фонду реабілітації дітей з інвалідністю «МАЙБУТНЄ» від 16.06.2025 №73 ОСОБА_3 регулярно проходить курси реабілітації. В поточном у році ОСОБА_1 супроводжував ОСОБА_3 при отримання нею реабілітаційних та психолого-педагогічних послуг, отримував рекомендації від лікуючого лікаря та фахівців медичного закладу (а.с.36).

Відповідно до проєкту висновку Служби у справах дітей Одеської міської ради «Про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 04.04.2025р. №28 підставою для відмови в усиновленні стало те, що заявник не має достатньої різниці у віці з неповнолітньою ОСОБА_3 , що не дає йому права бути усиновлювачем, таким чином Служба у справах дітей Одеської міської ради зауважила, що усиновлення є недоцільним, але остаточне рішення з порушеного питання є пріоритетом суду, оскільки проект висновку має рекомендаційний характер (а.с.45-47).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 13.08.2025 №12-09 усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із записом його в якості батька в актовому записі про народження дитини, є недоцільним (а.с.71-73).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що перебуває у шлюбі із заявником з 08 квітня 2022 року, а спільно проживають вже шість років, ведуть спільний побут. Заявник допомагає їй з донькою ОСОБА_3 , годує її, возить по лікарям, фінансово забезпечує і її, і доньку з перших днів проживання.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_1 знає з дитинства, знайомий також із його жінкою ОСОБА_2 , вони проживають однією сім`єю біля шести років, ведуть спільний побут та бюджет, сім`я дружелюбна та активна. Дитина ОСОБА_13 ставиться до нього добре, він піклується про дитину.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що знає заявника та його дружину дуже давно, десь з 2020р., вони часто спілкуються, їхні діти граються разом. Свідку відомо, що заявник виконує батьківські обов`язки стосовно доньки ОСОБА_11 , а вона ставиться до нього, як до батька. Це чудова родина, вона завжди разом їздять до лікарів, проходять обстеження, виїжджають на різноманітні заходи. Дитина вважає ОСОБА_1 опорою. Свідку відомо, що дитина має 15 років, хворіє на ДЦП і у неї є окрема кімната.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що матір дитини ОСОБА_2 знає років з п`ятнадцять. Років 5-6 назад з`явився ОСОБА_1 і ОСОБА_2 почала з ним проживати. Свідок зазначала, що це гарна сім`я, ОСОБА_1 виконує батьківські обов`язки, гуляє з дитиною ОСОБА_16 , піклується про неї, завжди водить її на прогулянки, дитина разом із ним завжди, гарно до нього ставиться.

Також в судовому засіданні була допитана дитина ОСОБА_3 , яка розповіла, що проживає разом з мамою ОСОБА_17 та татом ОСОБА_18 . Дитина розповіла, що батько до неї добре ставиться, грається з нею, виносить на вулицю, катає на гойдалці та не ображає її. Дитина пояснила, що їй було 10 років коли з`явився тато ОСОБА_19 і відразу почав з ними проживати.

Відповідно до статей 3, 4, 5, 7 Сімейного Кодексу України кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно з ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 СК України усиновленою може бути дитина.

Згідно з ст. 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Відповідно до ст. 218 СК України для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Згідно з ст. 223 СК України особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення.

Відповідно до ст. 211 СК України усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років.

Відповідно до положень статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров`я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Так, згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до статті 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.

Принцип 6 Конвенції "Про права дитини" Генеральної Асамблеї ООН проголошує що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння.

Статтею 20 Конвенції "Про права дитини" Генеральної Асамблеї ООН відзначено, що одним з власних як найкращих інтересів дитини є її усиновлення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухвалюючи рішення згідно зі статтею 255 ЦПК України, суд повинен обґрунтовувати задоволення чи відхилення заяви про усиновлення.

При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що різниця у віці між заявником ОСОБА_1 , як усиновлювачем, та ОСОБА_3 , як дитиною, яку він має намір усиновити, становить менше 15 років, а саме 11 років та 2 місяці, що суперечить вимогам ст.211 СК України, а тому в даному випадку процедура усиновлення є неможливою.

У відповідності до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», вирішуючи заяву по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин 1 - 3 ст.218 СК України, щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

Сімейний кодекс України є спеціальним Законом, який регулює сімейні правовідносини, в тому числі усиновлення, та не містить норми, яка передбачає можливість зменшення різниці у віці між усиновителем та дитиною.

Норма ст. 211 СК України є імперативною, не містить виключень та застережень, окрім того, відмова в задоволенні заяви не позбавляє заявника права проживання в сім`ї та надання подальшої допомоги в утриманні та вихованні дитини.

Таким чином, аналізуючи усі надані докази, суд першої інстанції вмотивовано не вбачав підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про усиновлення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суди реалізують спеціально-дозвільний принцип, сформульований як одна із засад конституційного ладу в Україні у ст.ст. 6 та 19 Конституції України та передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, у свої діяльності суди керуються принципом законності, який полягає в обов`язку суду неухильно дотримуватися у своїй діяльності приписів Конституції та законів України.

У статті 211 СК України визначаються вимоги до осіб, які можуть бути усиновлювачами, зокрема, різниця у віці між дитиною, яка усиновлюється, і усиновлювачем має становити мінімум 15 років. Будь-яких виключень чи приміток норма статті не містить, а тому є імперативною за своїм характером.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про усиновлення.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: О.С. Комлева

С.М. Сегеда