Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №705/2821/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/490/26 Справа № 705/2821/26 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Черкаси

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисниці Хараїм О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік

Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ

З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 , 26 квітня 2026 року о 01 год. 06 хв. в м.Умань по вул. Гостина, 6, керував транспортним засобом «KIA Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору «Alcotest Drager» 6820 (0168), результат тесту 1,24 проміле алкоголю в крові, при допустимій нормі 0,20 проміле (тест №111), чим порушив п.2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім того ОСОБА_1 , 26 квітня 2026 року о 01 год. 05 хв. в м.Умань по вул. Гостина, 6, керував транспортним засобом «KIA Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору, увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушив п.п.2.4 та 8.9 б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисниця просить скасувати вищевказану постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, або вирішити питання щодо можливості застосування аналогії закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вважає, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи.

Звертає увагу на те, що відомості, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи документам та відеозапису з нагрудних камер працівників поліції.

Вказує на те, що у формулюванні обвинувачення, яке викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення перелічено обидва взаємовиключні діяння, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП: керування транспортного засобу з ознаками алкогольного сп`яніння та порушення п. 2.9.а ПДР.

У зв`язку з чим посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 та у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978.

Тому сторона захисту вважає, що суть адміністративного правопорушення, яка викладена в протоколі, не відповідає фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що як вбачається з відеозапису, у ОСОБА_1 не вбачається очевидних ознак алкогольного сп`яніння.

Зазначає, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 зрозумілою мовою можливості прослідувати до медичного закладу для оскарження результату, якщо він не буде згоден з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Вказує, що у порушення приписів ст. ст. 266, 266-1 КУпАП, через те що, незважаючи на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що було достеменно відомо працівнику поліції та зафіксовано на відеозаписі, проведено поліцейським, а не уповноваженою на те посадовою особою ВСП.

Стверджує, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не містить підпису ОСОБА_1 , що вказує на його незгоду з результатами даного огляду.

Також зазначає, що направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не містить коректного найменування закладу охорони здоров`я, тому не можливо встановити куди само направлявся ОСОБА_1 .

Стверджує, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом.

Звертає увагу на відомості про особу правопорушника, який є військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій, неодноразово отримував грамоти та нагороди за час проходження військової служби.

Заслухавши пояснення захисниці Хараїм О.В., яка підтримала апеляційні вимоги та надала пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону суддею було дотримано.

У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положеннями ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Згідно п. 8.9.б ПДР, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР №650199 (зв ч. 1 ст. 130 КУпАП) та ЕПР №650187 (за ст. 122-2 КУпАП) від 26.04.2026, в яких приведені обставини вчинених правопорушень.

Дані протоколи відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Зазначені у протоколах обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук.

Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким у водія дули виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук.

Показаннями тестування на алкоголь на приладі газоаналізатор «Alcotest Drager» 6810 від 26.04.2026.

Окрім того, судом першої інстанції наданий аналіз відеозаписам з нагрудних бодікамер поліцейських, з яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем, невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager Alcotest 6820».

Обставини, що зафіксовані на відеозаписах, які оцінені в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, дослідженими під час судового засідання, повністю узгоджуються з відомостями про фактичні обставини правопорушення, що викладені у протоколах про адміністративні правопорушення.

Апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, обставини адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд погоджується з вказаною оцінкою наведених доказів.

Попри твердження апелянта судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, матеріали справи не містять.

Невиконання поліцейським приписів ст. 266 КУпАП щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не має істотного впливу на доведеність обставин вчинення водієм правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак алкогольного сп`яніння. Внаслідок чого заперечення апелянтом таких ознак у ОСОБА_1 , як на окрему підставі для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, є невмотивованим.

Щодо акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складений уповноваженою особою поліції, слід зважити на відсутності підпису вказаної особи на цьому акті. Внаслідок чого цей документ апеляційний суд відхиляє як допустимий доказ на підтвердження обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення.

Утім наведене не впливає на обґрунтовані висновки суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адже керування водієм транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння підтверджується іншими доказами, зокрема, роздруківкою показників спеціального технічного засобу «Alcotest Drager» 6810.

Також апеляційний суд відзначає, що ОСОБА_1 після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу та встановлення позитивного результату, водієві було роз`яснено можливість заперечити такий результат, проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Утім ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Внаслідок чого працівники поліції з дотриманням визначеної законодавством процедури склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя, за результатами розгляду справи, застосовував до правопорушника ОСОБА_2 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативним.

У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права та не накладати додаткове стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисниці Хараїм О.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 червня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 та ч.122-2 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.Ф.Люклянчук