Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №698/339/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 698/339/26

Провадження № 22-ц/821/1696/26

Категорія: 310010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря – Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.01.2004 між сторонами укладено шлюб.

Позивач вказала, що підставою для розірвання шлюбу стало те, що останні п`ять років позивач та відповідач не можуть як сім`я проживати разом, виконувати сімейні обов`язки, їх місця проживання є окремими один від одного та кожен будує своє приватне та особисте життя.

З наведених вище підстав, позивач впевнена, що збереження сім`ї і подальше спільне проживання з відповідачем є неможливим.

Вказала, що сторони спільного бюджету не ведуть, спільних дітей не мають, спори про майно, його поділ, тощо – цим позовом не заявляються.

На підставі наведеного, позивач просила суд, розірвати шлюб між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26.01.2004, відділом реєстрації актів цивільного стану Катеринопільського районного управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калинопільського районного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року позов задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26.01.2004 у відділі реєстрації актів громадянського стану Катеринопільського районного управління юстиції Черкаської області, про що 26.01.2004 складено відповідний актовий запис № 2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що зважаючи на те, що сторони шлюбні стосунки не підтримують, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, суд дійшов висновку, що даний шлюб підлягає розірванню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скарги

В апеляційній скарзі, поданій 16 червня 2026 року, ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, просить скасувати рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції повністю проігноровано прохання заперечення відповідача, викладені у його заяві про надання терміну на примирення з метою збереження шлюбу.

Вважає, що позивачем не доведено, що шлюб носить формальний характер, не зазначено дійсних причин позову про розірвання шлюбу та дійсних мотивів розірвання шлюбу, не наведено доказів того, що подальше збереження шлюбу суперечитиме її інтересам, інтересам відповідача, не зазначено ступінь значимості цих інтересів для неї.

Зауважив, що фактично ініціатором розірвання шлюбу є позивач, натомість скаржник зазначав, що хотів зберегти шлюб з ОСОБА_1 , намагаючись з нею примиритись, однак позитивного результату це не дало.

Відзив на апеляційну скаргу

22.07.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду, засобами поштового зв`язку, від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Калинопільського районного суду Черкаської області – без змін.

У відзиві зазначено, що позивач категорично не бажає примирення та не має наміру продовжувати шлюбні відносини з ОСОБА_2 .

Фактичні обставини справи

Згідно Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 26 січня 2004 року відділом реєстрації актів громадянського стану Катеринопільського районного управління юстиції Черкаської області – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 26.01.2004, актовий запис № 2 (а.с. 7).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Рощиної М. О., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, наполягала на розірванні шлюбу, зазначивши, що сторони не мають жодних притаманних подружжю рис більше 5 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 цього Кодексу документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

За змістом ч. 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

У суді першої інстанції позивач наполягала на розірванні шлюбу, на примирення не погоджувалась, тоді як відповідач у заяві від 26.05.2026 (а.с. 28) бажав зберегти сім`ю та просив суд надати строк на примирення.

Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом норм СК України заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Надання строку для примирення подружжя є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 200/952/18.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржником в апеляційній скарзі вказано, що він намагався примиритись з позивачем, однак позитивного результату це не дало.

Враховуючи принцип рівноправності жінки та чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Однак, принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у ст. 16 Конвенції «Про дискримінацію жінки» у частині першій підпункту «с» - «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання».

Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

За таких обставин, примушування до перебування у шлюбі одного з подружжя, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.

Отже, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання права особи вимагати розірвання шлюбу.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, оскільки це відповідатиме волі позивача і після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права подружжя.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки шлюб існує формально, докази про можливість збереження сім`ї сторін відсутні, подальше спільне проживання буде суперечити інтересам сторін.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки фактично зводяться до того, що відповідач не погоджується із розірванням шлюбу з позивачем, оскільки має на меті зберегти шлюбні відносини.

Колегія суддів зауважує, що незгода відповідача з розірванням шлюбу не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, які мають виключно добровільний характер з обох сторін, і не може бути примушений до їх збереження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить її інтересам, та ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд , -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Тест постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко