Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №703/1160/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/408/26 Справа № 703/1160/26 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Волосовський В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Черкаської області Биба Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,

в с т а н о в и в:

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 665,6 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 21 лютого 2026 року близько 17-06 години в м. Сміла по вул. Віри Гордієнко 105 керував автомобілем «ЗАЗ LANOS» н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням спеціального технічного приладу Алкотестер «Драгер» 6820. Результат 0,40 ‰, тест номер 9 від 21.02.2026. З результатом згідний від медичного огляду відмовився, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що законної підстави для зупинки його автомобіля у працівників поліції не було, він не порушував правил дорожнього руху.

Працівники поліції повідомили, що він та його пасажир не були пристебнуті пасками безпеки, однак яким чином вони могли це побачити, якщо їхали позаду його автомобіля. Жодної постанови про це складено не було.

Він був незгоден з результатом тесту, однак оскільки йому запропонувати їхати до лікарні в м. Черкаси та він поспішав на роботу, то відмовився від проходження огляду в мед закладі.

Працівники поліції запропонувати проїхати на освідування до м. Черкаси, хоча в м. Сміла є два медичних заклади де можливо було його пройти, чим порушили вимоги Інструкції.

Перед початком роботи всі працівники бригади проходять медичний огляд, в тому числі на стан сп`яніння , а тому їхати на роботу в стані сп`яніння він не міг.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явилися ОСОБА_1 та його захисник Карпов С.О., які не повідомили про поважні причини свого неприбуття, що, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.

Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані.

Висновок місцевого суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.

Обґрунтування невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, які містяться в апеляційній скарзі, є безпідставними та спростовуються наявними по справі доказами, зокрема:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597673 від 21.02.2026 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 21 лютого 2026 року близько 17-06 години в м. Сміла на вул. Віри Гордієнко 105 керував автомобілем «ЗАЗ LANOS» н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням спеціального технічного приладу Алкотестер «Драгер» 6820. Результат 0,40 проміле. Тест номер 9 від 21.02.2026 року. З результатом згідний від медичного огляду відмовився. ОСОБА_1 підписав зазначений протокол без зауважень, в тому числі поставив свій підпис під роз`ясненням йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП;

- даними картки обліку адміністративного правопорушення, в якій викладені обставини, аналогічні тим, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597673 від 21.02.2026 року;

- даними рапорту начальника СРПП ОСОБА_2 від 22.02.2026 року;

- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, з використанням спеціальних технічних засобів від 21.02.2026 року, згідно якого огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з рота, результат огляду за допомогою приладу Драгер, проба позитивна - 0,40 ‰. З результатами ОСОБА_1 був згоден, про що свідчить його підпис;

- даними роздруківки тестування на алкоголь № 9 від 21.02.2026, відповідно до якого, останній 21.02.2026 перебував в стані алкогольного сп`яніння, результат тесту 0,40 ‰;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.02.2026 року, в якому зафіксовано, що в зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини), проведенням його освідування з результатом огляду - 0,40 проміле, він направляється працівником поліції до закладу охорони здоров`я для встановлення стану сп`яніння;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким чітко зафіксовано факт освідування ОСОБА_1 спеціальним приладом Drager 6820, встановлення результату – 0,40 ‰ та подальша його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку.

- даними відеозаписів з нагрудної камери поліцейських, використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Даний відеозапис повторно переглянуто апеляційним судом.

З відеозапису вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу слугувало порушення п. 2.3 ПДР – не пристебнутість паском безпеки, про що було повідомлено ОСОБА_1 . Зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , виявлення ознак алкогольного сп`яніння – різкий запах алкоголю з рота, пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі, проходження ОСОБА_1 огляду на місці за допомогою спеціального приладу Drager 6820, встановлення результату – 0,40 ‰ та подальша його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку. Також ОСОБА_1 не погодився з результатом тесту, при цьому пояснював, що напередодні ввечері вживав алкогольні напої до 24-01 години ночі та можливо залишився перегар.

Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив обґрунтований висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують доведеність винуватості ОСОБА_1 та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису долученого до матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведеного на місці зупинки транспортного засобу за добровільної згоди останнього відповідно до вимог ст. 266 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення наявний підпис ОСОБА_1 , який свідчить про те, що йому були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння зазначив про те, що згоден з результатами огляду, про що останній поставив свій особистий підпис, також ОСОБА_1 підписав дані тесту № 9 та протокол про адміністративне правопорушення без будь-яких зауважень, та не вказував на те, що його права були порушені.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії працівників поліції, стосовно ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права.

Наведені докази, в тому числі і відеозапис, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 .

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Інші доводи апелянта і вказані ним недоліки, які є в матеріалах справи, сприймаються апеляційним судом, як несуттєві обставини, які не впливають на наявність складу адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 . Доказів, які б могли об`єктивно спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, не надано.

Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

Будь яких порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції чи КУпАП, які б слугували підставою для скасування постанови місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.

Тому вважаю, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена, його дії за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно, а твердження апелянта про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідає положенням ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

З врахуванням вищевикладеного, вважаю, що постанова місцевого суду є законною, обґрунтованою, вмотивованою, а підстави для її скасування та закриття провадження по справі - відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В.Биба