Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №711/342/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1158/26; 22-ц/821/1159/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/342/26 Категорія: 305010100 Скляренко В.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачНовіков О. М.,

суддіВасиленко Л. І., Фетісова Т. Л.,

секретар Костенко А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року та на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Черкаської обласної прокуратури, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

13 січня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду 235 197,00 грн. та судові витрати (попередньо визначені) в розмірі 15 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_2 обвинувачувався Черкаською окружною прокуратурою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме у самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди.

За даним фактом 14 травня 2020 року внесені відомості до ЄРДР за № 42020251010000076.

07 лютого 2022 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 197-1 КК України.

10 лютого 2022 року прокурором Черкаської окружної прокуратури складено обвинувальний акт та направлено до Черкаського районного суду Черкаської області для розгляду по суті.

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що інкриміноване йому правопорушення здійснив ОСОБА_2 .

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 травня 2024 року вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 лютого 2025 року вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року та ухвала Черкаського апеляційного суду від 14 травня 2024 року залишені без змін.

ОСОБА_2 зазначив, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури, так як незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а, в подальшому, незаконне обвинувачення в суду є психотравмуючою проблемою, яка спричинила психоемоційний стрес.

Зазначив, що незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, яке тривало упродовж значного часу на стадіях досудового розслідування та судового розгляду, тобто з 07 лютого 2022 року (дата повідомлення про підозру) і до 14 травня 2024 року (дата набрання виправдувального вироку законної сили), тобто 27 місяців 6 днів, спричинило йому істотну моральну шкоду, що проявилася в глибоких та тривалих душевних стражданнях, порушенні звичного способу життя, підриві психоемоційного стану та соціальних зв`язків.

Відновлення порушених прав відбулося лише після численних судових засідань та подальшого виправдання, однак пережиті страждання, втрачений спокій, зіпсовані соціальні зв`язки та підірвана довіра до органів державної влади не можуть бути усунуті повністю.

Розмір відшкодування моральної шкоди, визначений у відповідності до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та становить 235 197,00 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 235 197,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем повністю доведено його позовні вимоги і внаслідок безпідставного перебування його під слідством та судом йому було заподіяно моральної шкоди, яка виразилася в погіршенні та позбавленні можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідках морального характеру, тому діями органів досудового розслідування та прокуратури йому завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Також судом стягнуто 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, при цьому враховано, що позивач просив стягнути 15 000,00 грн. Відповідач заперечував проти такого розміру. Тому, врахувавши, що справа є нескладною та враховуючи критерій реальності та співмірності витрат, суд визначив розмір, який підлягає до відшкодування в сумі 10 000,00 грн.

18 березня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визначення розміру витрат у зв`язку з розглядом справи.

Вказана заява обґрунтована тим, що рішенням суду стягнуто на користь позивача 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Вказано, що до закінчення підготовчого засідання позивач звертався до суду з заявою про наміри подати додаткові докази розміру витрат на правничу допомогу, передбачені пп. 2 п. 3 додаткового договору № 1340/1 від 28 серпня 2025 року, якими передбачено, що сторони визначили вартість послуг адвоката за його участь у кожному судовому засіданні в розмірі по 2 000,00 грн. за кожне судове засідання.

Адвокат Степаненко О. М. приймав участь у двох судових засіданнях які відбулись: 16 лютого 2026 року (підготовче судове засідання) та 17 березня 2026 року (судове засідання щодо розгляду вимог по суті, за результатами якого постановлено рішення суду).

Отже, відповідно до положень пп. 2 п. 3 додаткового договору №1340/1 від 28 серпня 2025 року додаткові витрати позивача на правничу допомогу складають 4 000,00 грн. (з розрахунку: 2 судових засідання х 2 000,00 грн.).

Вказані кошти ОСОБА_2 сплатив 17 березня 2026 року на рахунок адвоката Степаненка О. М., що підтверджується платіжною інструкцією № 916305275 від 17 березня 2026 року.

Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Доповнено рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року абзацом наступного змісту:

«Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.».

Додаткове рішення суду про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу обґрунтоване тим, що визначений судом розмір правничої допомоги відповідатиме принципу обґрунтованості та пропорційності таких витрат. Стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок Державного бюджету України передбачено нормами чинного законодавства і на це неодноразово вказував Верховний

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить змінити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2026 року скасувавши їх в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 12 000,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в силу приписів ст. 137 ЦПК України та ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у вказаній справі можуть бути стягнуті виключно з відповідача, діями якого завдано шкоду, а саме з Черкаської обласної прокуратури і не можуть бути компенсовані за рахунок коштів Державного бюджету України. Суд вищевикладеного не врахував, тому висновок суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу не в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства.

Крім того, ухваливши рішення у справі, яким стягнуто витрати на правничу допомогу, суд не мав права ухвалювати додаткове рішення, яким достягувати витрати на правничу допомогу, оскільки це питання ним вже було вирішено під час ухвалення основного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Черкаської обласної прокуратури вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування судових рішень. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2026 року залишити без змін.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги і лише в оскаржуваній частині рішення.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржується. Предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу та додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу

При розгляді справи судом встановлено, що 14 травня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесене відомості за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, кримінальне провадження № 42020251010000076.

07 лютого 2022 року в рамках даного кримінального провадження складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, яке було вручене ОСОБА_1 07 лютого 2022 року.

В подальшому, відносно ОСОБА_1 був складений обвинувальний акт та висунуто обвинувачення у самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику.

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та виправдано у зв`язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 травня 2024 року вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишений без змін.

Постановою Верховного Суду від 11 лютого 2025 року вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року та ухвала Черкаського апеляційного суду від 14 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишені без змін.

Зазначені обставини справи визнаються учасниками справи та підтверджуються відповідними судовими рішеннями, ухваленими судами різних інстанцій при розгляді судової справи № 707/394/22.

Позивач незаконно піддався необґрунтованому кримінальному переслідуванню, внаслідок чого зазнав моральної шкоди, відшкодування якої складає 235 197,00 грн., оскільки такий період тривав 27 місяців 6 днів.

В позовній заяві було зазначено попередній розрахунок судових витрат в розмірі 15 000,00 грн. , який задоволено частково та стягнуто судовим рішення 10 000,00 грн. таких витрат із врахуванням наданих доказів їх понесення. Після ухвалення судового рішення, позивачем подана заява про стягнення ще 4 000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу за участь адвоката в двох судових засіданнях, в якій вказано, що про стягнення цих витрат стороною позивача зроблена відповідна заява до закінчення судових дебатів.

Такими є фактичні встановлені обставини справи, які мають наступне правове регулювання.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Державна казначейська служба України оскаржує рішення суду лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Скаржник вважає, що такі витрати підлягають стягненню з відповідача Черкаської обласної прокуратури, а не з держави Україна за рахунок Державного бюджету України, оскільки такі витрати не є збитками і не можуть відшкодовуватись за рахунок бюджетних асигнувань Державного казначейства, яке не порушувало права позивача у кримінальному провадженні.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та повністю погоджується з висновком суду про стягнення витрат на правничу допомогу не з відповідача Черкаської обласної прокуратури, а з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до вимог ст. 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст. 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16).

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді, регламентовано у пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З огляду на припис ст. 56 Конституції України шкоду, завдану органом державної влади чи його посадовими і службовими особами, відшкодовує саме держава.

У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц.

Органи державної влади є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.

Відповідно до висновків Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 201/7848/21 та від 03 грудня 2025 року у справі № 754/11380/21 вказано, що судові витрати (в тому числі витрати на правничу допомогу) підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, а не безпосередньо з органу державної влади, діяльність службових осіб якого завдало шкоду.

Враховуючи положення наведених вище норм матеріального права, правових позицій Верховного Суду, колегія суддів вважає, що стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу має бути здійснено за рахунок Держави Україна, яку у цій справі представляли компетентні органи. Суд першої інстанції правильно врахував положення закону та визначився із питанням про стягнення витрат на правничу допомогу шляхом стягнення таких витрат саме з держави Україна за рахунок Державного бюджету України, тому підстав для зміни чи скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

Розмір стягнутих витрат відповідає принципу справедливості та співмірності та наданому адвокатом обсягу робіт, докази їх понесення підтверджені матеріалами справи, тому підстав для зміни розміру стягнутих витрат апеляційний суд також не вбачає.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вирішивши питання про витрати на правничу допомогу безпідставно ухвалив додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу за участь адвоката в судових засіданнях, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу відшкодовуються, якщо сторона зробила відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

За обставинами справи встановлено, що під час ухвалення остаточного рішення, судом вирішувалося питання про розподіл попередньо визначених витрат на правничу допомогу, до складу яких входило опрацювання адвокатом матеріалів, законодавчо-нормативної бази, позицій Верховного Суду, складання позовної заяви, виготовлення додатків та подача позовної заяви до суду.

Судом першої інстанції було правильно враховано, що договором про надання правничої допомоги № 1340 від 21 лютого 2022 року та додатковим договором № 1340/1 від 28 серпня 2025 року визначено, що надання правничої допомоги адвокатом полягає і у представництві інтересів позивача в судових засіданнях.

Питання про судові витрати за участь адвоката в судових засіданнях не вирішувалося основним рішенням і позивачем до закінчення судових дебатів зроблено про це відповідну заяву. Також вказано, що розмір витрат на правничу допомогу буде залежати від кількості судових засідань, в яких адвокат буде брати участь та буде визначатися в окремому порядку із врахуванням положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Це питання було вирішено шляхом ухвалення додаткового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в оскаржуваній частині судового рішення та додаткового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України – залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року в оскаржуваній частині та додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді