Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №692/1593/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 692/1593/25

Провадження № 22-ц/821/1479/26

Категорія: 312000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря - Кукішкіної А.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

представник ТОВ «Коллект Центр» - адвокат Ткаченко Марія Миколаївна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Демарчук Наталія Олександрівна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі по тексту ТОВ «Коллект Центр», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 15.09.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 0936693870/3.

На підставі Заявки-анкети № 3348127 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача, було укладено Договір надання позики, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936693870/3 від 15.09.2020.

Відповідно до умов Договору позики позичальнику надано кредит в розмірі 9000,00 грн, строк користування кредитом –18 днів, строк дії договору – 3 роки, відсоткова ставка – 1,75% за один день користування кредитом.

Пропозицію (Оферта) укласти Договір надання позики та надання кредиту згідно Заявки-анкети № 3348127 від 21.11.2020 підписано кредитодавцем, а Акцепт оферти на укладення Договору надання позики та отримання кредиту згідно Заявки-анкети № 3348127 від 21.11.2020 підписано позичальником електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору. На момент подання позовної заяви строк повернення грошових коштів за Договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

16.12.2021 було укладено Договір № 16-12/21 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 0936693870/3.

10.01.2023 укладено Договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 0936693870/3.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 0936693870/3 від 15.09.2020, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 330142,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 9000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 243022,50 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 78120,00 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 129172,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 9000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 120172,50 грн.

На підставі наведеного, ТОВ «Коллект Центр» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором в розмірі 129172,50 грн, сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Кредитним договором № 0936693870/3 від 15.09.2020 в розмірі 14670,00 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір та витрати на правову допомогу у сумі 1182,94 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості, у зв`язку з чим з нього на користь позивача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту.

Задовольняючи частково вимоги в частині стягнення відсотків, суд виходив з того, що строк кредиту 18 днів, процентна ставка 3,5% у день, сума відсотків за користування кредитом складає 5670,00 грн, яку і слід стягнути так як дана сума в межах заявлених позовних вимог.Умов щодо пролонгації Договір не містить.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 20.05.2026, ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному дослідженні письмових доказів та дійсних обставин справи, що мають значення, просив рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24.04.2026 скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив факт укладення Договору та умови кредитування, але не вказав, на підставі яких конкретно доказів судом встановлено ці обставини, оскільки в матеріалах справи належних доказів немає.

Позивачем не доведено наявність права вимоги до відповідача. Усі первинні документи, що підтверджують відступлення права вимоги (договори факторингу, реєстри, акти приймання-передачі), містять номер іншого Договору № 0936693870 (без цифри /3). Позов подано за Договором № 0936693870. Це є безумовним та достатнім доказом того, що позивач є неналежним кредитором, а відтак позов не може бути задоволений.

Позивачем не доведено факт передачі (переказу) кредитних коштів відповідачу. Наданий позивачем лист платіжного сервісу іРау.ua, який не є первинним бухгалтерським документом, не містить посилань на спірний Договір та складений через п`ять років. Інших доказів, зокрема, банківської виписки чи платіжного доручення, позивачем не надано. Таким чином факт виникнення кредитних зобов`язань залишився недоведеним, що виключає саме існування боргу.

Розрахунок стягнутої суми є помилковим, а рішення суду – внутрішньо суперечливим.

Суд першої інстанції, з одного боку, встановив, що розмір відсотків за умовами належного виконання становить 1,75% та 2835,00 грн, а з іншого – безпідставно застосував штрафну ставку 3,5 % за весь період, не навівши жодних доказів «неналежного виконання» протягом перших 18 днів. Крім того, суд визнав, що заборгованість нараховувалася поза межами строку Договору, але не зробив жодних правових наслідків з цього висновку, чим порушив практику Верховного Суду, що ще раз вказує на те, що суд першої інстанції підійшов до розгляду справи та матеріалів поверхнево та формально. З огляду на це і було винесено помилкове рішення, яке відповідно до норм чинного законодавства та судової практики Верховного Суду має бути скасоване у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу

15.06.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив від представника ТОВ «Коллект Центр» - адвоката Ткаченко М. М., в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24.04.2026 – залишити без змін, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги – безпідставними.

Звертає увагу, зокрема, на те, що ТОВ «Інфінанс» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності Товариства.

Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки та банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних коштів, але будь-яких доказів цьому не надає.

Укладений між сторонами правочину Договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін Договору, ними було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо порядку нарахування та оплати процентів за Договором; позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, тривалий час користувався кредитними коштами, неодноразово сплачував заборгованість та отримував кредитні кошті за новими траншами, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.

08.07.2026 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі від ОСОБА_1

10.07.2026через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення від представника ТОВ «Коллект Центр» - Костіної Н. В.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір №0936693870/3.

21.11.2020 ОСОБА_1 заповнив Заявку-анкету на отримання кредиту №3348127, відповідно до якої просив надати йому кредит на наступних умовах: сума кредиту 9000,00 грн, термін кредиту 18 днів, ціль кредиту використання в споживчих цілях, спосіб отримання кредиту: платіжна карта, реквізити банківської платіжної картки: НОМЕР_1 . Крім того, вказані паспортні дані, адреса проживання та контактна інформація.

У додатковій інформації зазначено, що шляхом підписання цієї заявки ОСОБА_1 надає право ТОВ «Інфінанс» з метою укладення кредитного договору та надання кредиту, обробляти його персональні дані. Дана заявка підписана 21.11.2020 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно пропозиції укласти Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936693870/3 від 15.09.2020 (оферта) та надання кредиту згідно Заявки-анкети № 3348127 від 21.11.2020 ТОВ «Інфінанс» запропонувало ОСОБА_1 прийняти умови Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka Loyal» та укласти за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Інфінанс» Договір надання позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936693870/3 від 15.09.2020 та отримати в рамках договору кредит. В даній пропозиції викладені основні умови кредитування.

ОСОБА_1 погодився з умовами оферти підписавши Акцепт оферти від 21.11.2020 на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0936693870/3 від 15.09.2020 2020 (оферта) та надання кредиту згідно Заявки-анкети № 3348127 від 21.11.2020.

В акцепті вказано, що ОСОБА_1 згоден укласти Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936693870/3 від 15.09.2020. Визначені основні умови кредиту (траншу). ОСОБА_1 підтвердив, що підписуючи акцепт він розуміє, що одночасно підписує Заявку-анкету на отримання кредиту та підтвердив, що вся інформація, яка міститься в ній є точною та правдивою.

Акцепт підписано 21.11.2020 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

16.12.2021 було укладено Договір №16-12/21 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №0936693870/3 від 15.09.2020.

10.01.2023 було укладено Договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 0936693870/3 від 15.09.2020.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 0936693870/3 від 15.09.2020, становить 330142,50 грн з яких: 9000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 243022,55 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 78120,00 грн заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

Проте, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 129172,50 грн, з яких: 9000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 120172,50 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника ТОВ «Коллект Центр» - адвоката Ткаченко М. М., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

У ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Встановлено, що 15.09.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936693870/3. Згідно оферти, Пропозиція, Акцепт оферти, Правила та Заява - анкета становлять єдиний документ - Договір.

З Договору надання позики № 0936693870/3 від 15.09.2020, Заявки-анкети на отримання кредиту, пропозиції та акцепту оферти щодо надання траншу кредиту від 21.11.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України між сторонами спірного правочину досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, такий Договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже, відповідач уклав із ТОВ «Інфінанс» електронний Договір та підписав такий у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому Договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до Акцепту оферти від 21.11.2020 на укладання договору надання позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936693870/3 від 15.09.2020 та на отримання кредиту згідно Заявки-анкети № 334812721 від 21.11.2020 розмір кредиту становив – 9000,00 грн, строк користування кредитом - 18 днів, строк дії Договору 3 роки.

В преамбулі акцепту оферти зазначено: «Я, ОСОБА_1 згоден (а) з умовами оферти від 21.11.2020 ТОВ «Інфінанс» (місцезнаходження 010033, м. Київ, вул. Жилянська, 41, ідентифікаційний код юридичної особи 390083990), умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та Умовами програми «Pozichka Loyal», затверджених наказом № 14/1 від 19.08.2020, згоден укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936693870/3 від 15.09.2020, для надання мені кредиту на нижчевикладених умовах, викладених в цьому Акцепті та даю згоду на використання при укладенні цього правочину одноразового ідентифікатора, в якості аналога мого власноручного підпису».

Згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka Loyal», правила є публічною пропозиціє (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України укласти договір позики на умовах, що встановлені Товариством і застосовуються у разі подання фізичною особою - Потенційним позичальником заявки на сайті Товариства на отримання позики та здійснення інших дій, що передбачені правилами. Електронний договір укладається з використанням ІТС.

За договором фінансового кредиту Товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов Договору фінансового кредиту в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та у термін визначений Договором.

Потенційний позичальник на сайті складає Електронну заявку, використовуючи форму для складення даного документа, яка розміщена в Особистому кабінеті та наведена у Додатку № 3 до Правил та направляється її засобами ІТС Товариству. Потенційний позичальник, що має намір отримати фінансовий кредит, підтверджує достовірність зазначених контактних даних, що містяться у електронній заявці, при підписанні Електронного договору Електронним підписом. Підписання електронного договору є також підтвердження ознайомлення позичальника з Правилами та прийняття їх умов у повному обсязі, а також надання згоди на обробку його персональних даних та передачі інформації до Бюро кредитних історій.

Розмір процентних ставок за користування кредитом встановлюється Товариством у договорі фінансового кредиту. Строк користування кредитом не може перевищувати строк дії договору фінансового кредиту.

Проценти за користування поточною сумою фінансового кредиту нараховуються на суму фінансового кредиту з дня отримання включно та по день фактичного повернення включно. Сторони окремо погодили, що у випадку прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту у строк користування кредитом, обумовлений у договорі, проценти за користування кредитом нараховуються по дату фактичного повернення кредиту у повному обсязі виходячи з максимальної відсоткової ставки з урахуванням положень п. 7.3. Правил.

Товариство направляє грошові кошти, отримані від позичальника, на погашення заборгованості за договором в наступній послідовності: неустойка та інші платежі відповідно до договору; прострочені проценти за користування кредитом; сума кредиту та проценти за користування кредитом.

Кредитні кошти були перераховані на картку НОМЕР_2 , вказану ОСОБА_1 у Заявці-анкеті на отриманні кредиту від 21.11.2020, що підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.07.2025 № 15435_25709112745.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення Кредитного договору та отримання ОСОБА_1 21.11.2020 кредиту (траншу) в сумі 9000,00 грн в межах Договору № 0936693870/3 від 15.09.2020.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.02.2025 по справі 679/1103/23 та зазначено, що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Оскільки вказана сума тіла кредиту ОСОБА_1 не повернута ані первісному кредитору, ані наступним кредиторам, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про стягнення тіла кредиту з відповідача обґрунтованим.

Також, колегія суддів погоджується з розміром стягнутих з відповідача судом першої інстанції процентів за користування кредитом, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936693870/3 від 15.09.2020, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатках № 1 та № 2 до Договору при наданні першого траншу кредиту, та додатках № 3 та № 4 до Договору при наданні другого та наступних траншів кредиту.

Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору, зокрема додатків № 3 і № 4 при наданні другого та наступних траншів.

Відповідно до умов Договору сторони погодили, що максимальний строк користування кредитом (3 траншем) становить 18 календарних днів, діючий ліміт (сума) кредиту 9000,00 грн, максимальна відсоткова ставка, що нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості – 1,75 %.

Водночас, у пропозиції надання кредиту (траншу) та акцепті оферти від 21.11.2020, які підписані відповідачем, сторонами визначені конкретні умови отримання цього траншу в межах основного Договору, де вказано про строк користування кредитом 18 днів, строк дії Договору 3 роки, відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок зазначено у постановах Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07.07.2020, № 912/1120/16 від 04.02.2020, № 910/18943/20 від 27.07.2021.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Враховуючи наведене, оскільки Заявкою-анкетою, Пропозицією та Акцептом оферти на отримання кредиту (траншу) від 21.11.2020 визначено конкретні умови надання траншу, його розмір; процентну ставку, строк користування траншем, то нарахування і стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним договором строком кредитування в межах окремого траншу суперечить вимогам ЦК України та вищевикладеним висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Kоллект Центр» не заявляло вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Посилання Товариства на те, що умовами Договору передбачено, що право користування кредитом становить 36 місяців (3 роки), а також передбачено сплату відсотків протягом усього строку користування кредитними коштами, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Умови договору мають бути чіткими і зрозумілими. При стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами умовах договору, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 18 днів відповідно, а не двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як вбачається зі змісту Кредитного договору та відповідно до умов надання окремого траншу кредиту автоматичної пролонгації надання траншу кредиту умовами Договору не передбачено, це можливо виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, в тому числі і простроченим.

ОСОБА_1 не виконав зобов`язання з повернення чергового траншу та відсотків за користування траншем, що нараховані протягом визначеного строку користування траншем (18 днів). З огляду на те, що продовження строку користування траншем не відбулося, оскільки не було виконано умови про погашення відсотків, то відповідно з 19 дня заборгованість вважається простроченою, і кредитодавець втратив право нараховувати зазначені відсотки за користування кредитом.

36 календарних місяців - це загальний строк дії Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936693870/3 від 15.09.2020, тобто строк, упродовж якого позичальник може отримувати кошти із визначеного сторонами ліміту кредиту - 9000,00 грн окремими траншами, з укладенням при цьому додатків до Договору та із визначенням по кожному траншу строку користування ним, який є окремим від загального строку Договору.

Узгоджений умовами договору 18-денний строк користування 3 траншем кредиту (строк кредитування) сторони не змінювали.

При визначенні розміру відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідач неналежно виконував умови Договору, та прийшов до вірного висновку, що при обрахуванні відсотків потрібно виходити з ставки яка обумовлена сторонами в Договорі як максимальна відсоткова ставка 3,5 % за один день користуванні кредитом, яка застосовується за умов неналежного виконання умов Договору.

У зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що строк кредиту по спірному Договору 18 днів, процентна ставку 3,5% у день, сума відсотків за користування кредитом складає 5670,00 грн, яка і підлягає стягненню, як така, що заявлена в межах позовних вимог.

Доказів, які б свідчили про добровільне повернення отриманих відповідачем коштів, матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами строку кредитування, тобто після 10.12.2020 у розмірі 114502,50 грн є необґрунтованими.

Щодо доводів скаржника про відсутність права вимоги у позивача за Договором 09636693870/3 від 15.09.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

16.12.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №16-12/21, відповідно до п. 2.1. якого клієнт – первісний кредитор зобов`язався відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язався здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно п. 2.4. фактор одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається. До договору факторингу додано платіжне доручення № 313100085 від 17.12.2021, акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №16-12/21 від 16.12.2021 та реєстр боржників.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог, відповідно до п. 2.1. договору, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників.

До даного Договору долучено Акт прийому-передачі реєстру боржників, Акт прийому-передачі боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 та реєстр боржників.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012).

Таким чином, позивач як новий кредитор набув права вимоги за Договором № 0936693870/3 від 15.09.2020 на підставі Договорів факторингу.

Щодо заявленого клопотання представником ТОВ «Коллект Центр» – адвокатом Ткаченком М. М. про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Адвокат, звертаючись з вказаним клопотанням, просив апеляційний суд витребувати у АТ КБ «Приватбанк» докази, які перелічені у прохальній частині клопотання.

У розумінні ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Порядок подання доказів передбачено ст. 83 ЦПК України, порядок витребування доказів передбачено ст. 84 ЦПК України.

Згідно ч. 1ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої-небуть інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Встановлено, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази, що в своїй сукупності надають суду можливість встановити обставини справи для перевірки доводів апеляційної скарги.

При цьому, позивачем у встановленому порядку не доведена виключна необхідність у витребуванні зазначених в клопотанні доказів апеляційною інстанцією.

За таких підстав, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки у заявленому клопотанні не наведено підстав для витребування доказів в контексті їх значення для правильного розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, за умови наявності в матеріалах справи достатніх і допустимих доказів.

Що стосується судових витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Коллект Центр» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши надані докази та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 908,00 грн.

Доводи скаржника, що договори факторингу містять різні номери кредитного договору, апеляційний суд відхиляє, оскільки допущені описки в реєстрах прав вимоги щодо номеру кредитного договору, а саме в них вказано, що перейшли права вимоги за Кредитним договором «№0936693870» замість «№0936693870/3» не є суттєвими, оскільки інші дані вказані в реєстрах прав вимоги, а саме ПІБ боржника, сума боргу, дата договору та дата закінчення договору ідентифікують його як єдиного можливого боржника за цим зобов`язанням.

Таким чином, суд вважає, що надані суду докази підтверджують факт, що до позивача перейшло право вимоги по кредитному договору, який укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Інфінанс», право вимоги за яким перейшло від первісного кредитора ТОВ «Інфінанс» до ТОВ «Вердикт Капітал», з наступним переходом права вимоги до кредитора ТОВ «Коллект центр».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки його доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуюча Л. І. Василенко

Судді О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко