Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №711/9785/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1538/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 711/9785/25 Категорія: 305010300 Позарецька С.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,

секретар: Широкова Г.К.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – Черкаська обласна прокуратура, Управління Служби безпеки України в Черкаській області, Державна казначейська служба України,

особи, які подають апеляційні скарги – Черкаська обласна прокуратура, Управління Служби безпеки України в Черкаській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та Управління Служби безпеки України в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2026 року (у складі судді Позарецької С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Управління Служби безпеки України в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування зазначав, що 12.02.2020 було відкрито кримінальне провадження № 22020250000000010 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201-1 КК України.

Підставою для відкриття провадження стали матеріали ВБКОЗ УСБУ в Черкаській області, зареєстровані 12.02.2020 за № 1/154 за фактом того, що ОСОБА_1 протягом січня?лютого 2020 року придбав на території Канівського району Черкаської області та за інших, не встановлених УСБУ обставин лісоматеріали з акації, з яких виготовив пиломатеріали у вигляді дерев`яних брусків, які мають загострення з одного боку, розміром 30*30*1000 мм у кількості 29400 штук та намагався перемістити вищевказані вироби за кордон, що було розцінено УСБУ, як незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю цінних та рідкісних порід дерев.

24.04.2020 дії позивача були перекваліфіковані на ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 201-1 КК України.

24.04.2020 позивача було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201-1 КК України.

27.02.2020 у позивача було проведено обшук за місцем його проживання. Під час обшуку нього було вилучено мобільні телефони, сім-картки, чорнові записи щодо продажу деревини, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, контракти, документацію щодо ведення підприємницької діяльності, що призвело до перешкод у проведенні позивачем підприємницької діяльності, а фактично повністю перешкодило у її проведенні.

28.02.2020 було проведено обшук, вилучення автомобіля «SCANIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вилучено 29400 дерев`яних кілків, готових до експорту упакованих в 24 палети, міжнародну товарно-транспортну накладну та іншу документацію, яка необхідна була для виконання контракту № 31/05-1 від 31.05.2018, укладеного між ТОВ «Форест Експотрейд» в особі ОСОБА_1 , з «Булкомінвест ЕООД» Республіки Болгарія на експорт кілків з акації.

У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 вимушений був за свій кошт проводити судову товарознавчу експертизу (висновок № 36/2020 від 12.05.2020), згідно із якою вилучені у нього пиломатеріали не є пиломатеріалами, забороненими до експорту.

19.08.2020 слідством призначено повторну судову товарознавчу експертизу.

20.08.2020 призначено судову комісійну товарознавчу експертизу.

25.11.2020 УСБУ в Черкаській області було винесено постанову про відновлення досудового розслідування.

30.11.2022 Черкаською обласною прокуратурою винесено постанову про закриття кримінального провадження, у тому числі щодо підозрюваного.

Постанову Черкаської обласної прокуратури отримано позивачем у грудні 2022 року.

25.01.2023 адвокат Повразюк Р.В. звернувся із клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 22020250000000010 від 12.02.2020 до УСБУ в Черкаській області.

06.02.2023 листом № 6/233 УСБУ в Черкаській області відмовило у наданні для ознайомлення матеріалів кримінального провадження, посилаючись на норми ст. ст. 221, 290 КПК України.

Позивач вважав, що вказаними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду була заподіяна як матеріальна, так і моральна шкода, внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У позові зазначено, що починаючи, з 24.04.2020 (з дня повідомлення про підозру позивача) і до 30.11.2022 (день винесення постанови про закриття кримінального провадження) минуло 31 місяць та 7 днів.

Позивач зазначав, що у зв`язку із звинуваченням у вчиненні ним тяжкого злочину, фінансовими труднощами, які виникли у нього, втратою ділової репутації внаслідок неможливості виконання ним умов договору поставки № 31/05-1 від 31.05.2018, у зв`язку з вилученням товару, розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути не меншим ніж подвійний розмір мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

Таким чином, позивач, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути на свою користь за рахунок держави, шляхом списання Державним казначейством України у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 639878 грн (37 місяців х 8647 грн х 2) у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій, незаконних рішень органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури та суду, а також судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.04.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 350000 грн.

Судові витрати у вигляді судового збору компенсовано за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував під слідством протягом 37 місяців, тобто з 27.02.2020 (дата першого обшуку у помешканні позивача в рамках порушеного кримінального провадження) по 02.03.2023 (дата ухвали слідчого судді про повернення ОСОБА_1 вилученого у нього майна).

Також судом першої інстанції встановлено той факт, що позивач перебував під слідством, мало місце порушення недоторканності його житла та іншого володіння особи, а також були порушені права позивача щодо користування майном.

Відтак, мінімально гарантований розмір моральної шкоди на час розгляду справи становить 319939 грн (37 місяців х 8647 грн – розмір мінімальної заробітної плати). Між тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такий розмір моральної шкоди підлягає збільшенню до 350000 грн, що відповідатиме принципам справедливості, розумності та виваженості.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що моральна шкода позивачу повинна бути відшкодована державою в особі Управління Служби безпеки України в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури, оскільки саме держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зокрема, органи, діями яких завдано шкоду.

Також судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до відповідача Державної казначейської служби України, оскільки ДКСУ не є органом, діями якого завдано шкоду позивачу.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, Черкаською обласною прокуратурою через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.04.2026 змінити, зменшивши розмір моральної шкоди з 350000 грн до 270074,63 грн.

В обґрунтування зазначено, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм законодавства та з неповним з`ясуванням обставин справи.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 24.04.2020 (дата пред`явлення підозри) до 30.11.2022 (дата постанови про закриття кримінального провадження), а саме 31 місяць 7 днів, на момент розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 8647 грн, мінімальний гарантований розмір моральної шкоди ОСОБА_1 становить 270074,63 грн, який з урахуванням фінансового стану Держави, як відповідача у справі, яка знаходиться у стані війни, відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості.

Скаржник зазначає, що позивачем не надано до суду будь-яких доказів завдання йому моральної шкоди у період з 27.02.2020 до оголошення підозри, в якому у нього було проведено огляди, обшуки і виїмки та у період з 30.11.2022 до 02.03.2023, після закриття справи та до повернення йому вилученого майна, внаслідок порушення його прав в розумінні ст. 23 ЦК України, що полягала б у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації, тому відсутні підстави для збільшення розміру моральної шкоди, більше ніж мінімально гарантованого державою

Також Черкаська обласна прокуратура вважає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що відшкодування позивачу коштів у сумі 350000 грн, що перевищує мінімально гарантований державою розмір, у період дії воєнного стану створює для держави додатковий фінансовий тягар, який ускладнює виконання нею покладених Конституцією та законами України зобов`язань у сфері забезпечення обороноздатності, публічної безпеки та соціального захисту громадян.

Також не погоджуючись із рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.04.2026 Управлінням Служби безпеки України через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування зазначено, що судове рішення постановлено внаслідок недоведеності стороною позивача події настання моральної шкоди, яка згідно закону підлягає відшкодуванню державою в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Також зазначено, що сам факт подальшого закриття кримінального провадження у зв`язку з отриманням інших експертних висновків не свідчить про протиправність дій органу досудового розслідування на момент прийняття відповідних процесуальних рішень.

Разом з тим, УСБУ вважає, що судом першої інстанції безпідставно збільшено визначений судом період, за який відшкодовано моральну шкоду.

08.06.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» Державною казначейською службою України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та Управління Служби безпеки України задовольнити, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.04.2026 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

10.06.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» представником Білоуса О.В. – адвокатом подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Водночас сторона позивача у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в бік збільшення стягнутої суми до 639878 грн, що відповідає обґрунтованим вимогам позивача, та просить суд апеляційної інстанції вийти за межі доводів апеляційної скарги і прийняти рішення, яке найповніше захищає права позивача.

Також зазначає, що доводи скаржника з приводу того, що строк перебування під слідством закінчився винесенням постанови про закриття кримінального провадження 30.11.2022 є помилковими, оскільки вилучене майно позивача було повернуто 02.03.2023. Протягом цього часу позивач був позбавлений права вільно розпоряджатися власним майном.

Крім того, звертає увагу на те, що межі відшкодування визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, тобто суд має право і зобов`язаний визначити більший розмір.

Заслухавши доповідь судді, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 12.02.2020 слідчим відділом Управління СБ України в Черкаській області за № 22020250000000010 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом готування гр. ОСОБА_1 , за попередньою змовою з невстановленими особами, до контрабандного переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, заборонених до вивозу за межі митної території України, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 201-1 КК України.

27.02.2020 за місцем проживання ОСОБА_1 проведено обшуки, на підставі ухвал слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси, в ході яких вилучено мобільні телефони, сім-картки, чорнові записи щодо продажу деревини, рахунки-фактури, товарно?транспортні накладні, контракт, іншу документацію та інші речі, що мають значення для кримінального провадження.

28.02.2020 проведено обшук, на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси, автомобіля марки «SCANIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в ході якого вилучено 29400 дерев`яних кілків готових до експорту, упакованих в 24 палети, міжнародну товарно-транспортну накладну та іншу митну документацію, яка слугувала підставою для переміщення лісоматеріалів та пиломатеріалів через митний кордон України.

Постановами слідчого від 28.02.2020, від 31.03.2020, від 24.04.2020 речі/матеріали були визнані речовими доказами. Протоколом від 29.02.2020 речі/предмети, які були визнані речовими доказами, були передані на відповідальне зберігання уповноваженим особам, які за актом прийому передачі ці речі/предмети прийняли.

Згідно з висновком експертного дослідження від 11.02.2020 № 8/1, експертом проведено дослідження 3 дерев`яних кілків, вилучених з партії деревини, які ОСОБА_1 та інші особи готувались перемістити через митний кордон України під виглядом готових виробів з дерева. Встановлено, що вказані бруски не володіють ознаками виробів з дерева, та є пиломатеріалами, експорт яких не дозволено.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 31.03.2020 № 8/222, проведення якої доручалось експертам Черкаського НДЕКЦ МВС України, кілки акації являють собою пиломатеріали цінних та рідкісних порід дерев, вивіз яких заборонено.

24.04.2020 склад кримінального правопорушення перекваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 201-1 КК України.

24.04.2020 у кримінальному провадженні № 22020250000000010 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 201-1 КК України.

Запобіжний захід стосовно підозрюваного не застосовувався.

Ухвалою суду від 29.05.2020 у справі № 712/1995/20 відмовлено в накладенні арешту на майно ОСОБА_1 , а саме: дерев`яні кілки у кількості 29400 штук, які останній намагався перемістити через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, постановою слідчого від 10.06.2020 передано ОСОБА_1 на відповідальне зберігання.

Стороною захисту до матеріалів кримінального провадження було надано висновок судової товарознавчої експертизи від 12.05.2020 № 36/2020, відповідно до якого експертом встановлено, що вилучені у ході розслідування кілки акації відповідають характеристикам товарів, які класифікуються у товарній позиції 4421 «Інші вироби з дерева» Української класифікації товарів зовнішньо-економічної діяльності, тобто не є пиломатеріалами, забороненими до експорту за кордон.

19.05.2020 слідчим винесено постанову про призначення судової товарознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам ДНДЕКЦ МВС України.

Відповідно до висновку експерта від 29.07.2020 № СЕ-1920/14624-ДНДЕКЦ МВС України, об`єкти, що надані на дослідження, відповідають визначенню виріб. Водночас, у експертизі зазначено, що вироби з деревини надані на дослідження за своїми характеристиками відповідають ознакам товарної групи «Деревина і вироби з деревини», а також «Лісоматеріали розпиляні або розколоті уздовж, розділені на шари або лущені, стругані або нестругані, шліфовані або не шліфовані, які мають або не мають торцеві з`єднання, завтовшки більш як 6 мм».

20.08.2020 слідчим, було призначено судову комісійну товарознавчу експертизу в ДНДЕКЦ МВС України.

Згідно з висновком судової комісійної товарознавчої експертизи ДНДЕКЦ МВС України від 02.10.2022 № СЕ-19-20/26383-ТВ, за умови використання об`єктів дослідження (кілків акації, вилучених у ОСОБА_1 ) за цільовим призначенням згідно з ДСТУ 1509-24, у якості кілків городніх, вони є виробами з деревини (продукцією з деревини), тобто не забороненими до експорту за кордон.

З метою встановлення цільового використання деревини, поставленої ОСОБА_1 , у жовтні 2020 року скеровано запити про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Республіки Болгарія та Французької Республіки та отримано документальні матеріали, згідно з якими цільовим призначенням використання дерев`яних кілків є сфера виноградарства, а не як пиломатеріали, вивіз яких відповідно до Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» є забороненим.

Постановою начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Черкаської обласної прокуратури від 30.11.2022 кримінальне провадження, у тому числі щодо підозрюваного ОСОБА_1 , було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 201-1 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.03.2023 (справа № 712/200/23), зокрема, речові докази (за переліком) повернуті їх законному власнику ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно?розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши, що позивач незаконно перебував під слідством та судом, дійшов правильного висновку про те, що позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі винесення постанови про закриття кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій обґрунтовано виходив з того, що період перебування позивача під слідством та судом становить 37 місяців, а саме з 27.02.2020 (проведення обшуку у помешканні позивача в рамках порушеного кримінального провадження) до 02.03.2023 (повернення ОСОБА_1 вилученого майна).

Так, право на відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає не лише з моменту набуття особою формального процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого, а з моменту фактичного здійснення щодо неї перших процесуальних та слідчих дій, які обмежують її права.

Як вбачається з матеріалів справи, саме 27.02.2020 стосовно ОСОБА_1 у рамках вказаного кримінального провадження було розпочато активні слідчі дії, а саме проведено обшуки за місцем його проживання та в іншому володінні, вилучення майна.

Винесення прокурором постанови про закриття кримінального провадження у тому числі щодо підозрюваного від 30.11.2022 констатувало відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, однак не припинило фактичного порушення його прав, оскільки майно, вилучене під час обшуку 27.02.2020, повернуто позивачу не було.

З метою визначення мінімального розміру відшкодування моральної шкоди має застосовуватися розмір мінімальної заробітної плати на час вирішення справи судом першої інстанції – 8647 грн (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»).

Отже, гарантований мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, становить 319939 грн (8647 грн х 37 місяців).

При цьому, суд першої інстанції вважав, що зазначений розмір є недостатнім для відновлення порушеного права позивача та дійшов висновку, що необхідною і достатньою є сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 350000 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, ступінь тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, тривалість перебування позивача під судом і слідством, вилучення майна, ймовірну глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відшкодування позивачеві моральної шкоди в розмірі 350000 грн є необхідним та достатнім для компенсації йому негативних наслідків морального характеру.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, колегія суддів звертає увагу на те, що визначення розміру відшкодування моральної шкоди здійснюється судом у кожній справі окремо із урахуванням усіх встановлених обставин.

Щодо доводів сторони позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції, шляхом збільшення стягнутої суми до 639878 грн та виходу за межі апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Водночас, засади диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) та рівності учасників справи перед законом і судом (ст. 12 ЦПК України) передбачають, що учасники справи реалізують свої процесуальні права на власний розсуд. Захист прав та інтересів шляхом оскарження судового рішення реалізується виключно шляхом подання апеляційної скарги у порядку та строки, визначені процесуальним законом.

Матеріали справи свідчать, що сторона позивача не скористалася правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Вихід за межі доводів апеляційної скарги, передбачений ч. 4 ст. 367 ЦПК України, є процесуальним інструментом забезпечення законності, а не способом задоволення вимог сторони, яка не оскаржувала судового рішення у встановленому законом порядку. Застосування вказаної норми для збільшення розміру стягнення моральної шкоди за відсутності апеляційної скарги позивача порушує принцип юридичної визначеності та рівності сторін у процесі.

Відтак, апеляційний суд не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, які б могли бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури та апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2026 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

О.В. Карпенко