Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №569/13622/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/13622/25

Провадження № 22-ц/4815/543/26

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сулковського Б.П. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року, ухваленого в складі судді Першко О.О., дата виготовлення повного тексту судового рішення 01 грудня 2025 року, у справі № 569/13622/25,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 квітня 2023 року видано судовий наказ, відповідно до якого стягнуто із відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину щомісячно, починаючи з 20 лютого 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Зазначає, що відповідач свій обов`язок по утриманню дітей не виконує, аліменти за рішенням суду не сплачує, у зв`язку з чим в нього наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 91915, 76 гривень.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 20 листопада 2023 року до 30 червня 2025 року в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представником ОСОБА_1 адвокатом Сулковським Б.П. подано апеляційну скаргу в якій представник позивача посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині визначення періоду нарахування та розміру неустойки (пені) та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність вини відповідача у невиконанні аліментного обов`язку та не надав належної оцінки розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №73365178.

Також суд не взяв до уваги, що сплата відповідачем заборгованості за минулі періоди не звільняє його від відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення виконання зобов`язання за такі періоди, оскільки позовна давність до цих правовідносин не застосовується.

Зазначає також, що судом було помилково враховано перебування матері на утриманні відповідача, оскільки вказаних доказів на підтвердження такого відповідачем не було надано.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує доводи апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає повною мірою.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 31 січня 2017 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 06 липня 2019 року.

Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 13 квітня 2023 року у справі № 569/3001/23, який набрав законної сили 13 квітня 2023 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину щомісячно, починаючи з 20 лютого 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Як слідує з постанови про відкриття виконавчого провадження 20 листопада 2023 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління юстиції Ониськевич Н.В. відкрито виконавче провадження № 73365178 з виконання судового наказу № 569/3001/23, виданого 07 вересня 2023 року Рівненським міським судом Рівненської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з наданим державним виконавцем розрахунком заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 травня 2025 року становить 91 915 грн 76 коп.

Згідно з наданим державним виконавцем розрахунком заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 30 червня 2025 року становить 126 423 грн 93 коп.

16 жовтня 2025 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коломійцем М.Л. здійснено повторно розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Як слідує з вказаного розрахунку загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 30 вересня 2025 року становить 103 981 грн 93 коп., при цьому станом на 30 червня 2025 року він становив 106 423 грн 93 коп.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів має періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установлених обставин обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), зазначено, що положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, є можливим лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості та підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Водночас стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 20 листопада 2023 року по 30 червня 2025 року відповідач належним чином не виконував свого обов`язку з утримання дітей, а саме щодо сплати аліментів, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 106423 грн 93 коп.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів не може перевищувати 100 відсотків заборгованості зі сплати аліментів.

Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу неналежно виконував обов`язок зі сплати аліментів, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка частково погашалась у різні періоди. При цьому подальше погашення заборгованості не звільняє платника аліментів від відповідальності у вигляді сплати пені за допущене прострочення.

Разом з тим, враховуючи приписи ч. 1 ст. 196 СК України щодо обмеження максимального розміру пені, суд дійшов висновку, що загальний розмір пені, який підлягає стягненню, не може перевищувати 100 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, визначеної судом на підставі розрахунку державного виконавця та з урахування здійснених відповідачем платежів.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 196 Сімейного кодексу України суд має право зменшити розмір неустойки (пені) з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Дослідженими у справі доказами встановлено, що ОСОБА_2 після звільнення з військової служби з травня 2023 року здійснює постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_5 . Крім того, відповідно до Акта № 118 від 25 листопада 2025 року дослідження стану здоров`я КНП «Центральна міська лікарня» РМР у ОСОБА_2 діагностовано хронічний гепатит С.

Наведені обставини свідчать про наявність об`єктивних факторів, які істотно впливають на матеріальний та сімейний стан відповідача, обмежують його можливість працевлаштування та отримання стабільного доходу, а відтак підлягають врахуванню при вирішенні питання щодо розміру неустойки.

Враховуючи наведене, а також принципи справедливості, добросовісності, розумності та співмірності цивільно-правової відповідальності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених частиною другою статті 196 СК України підстав для зменшення розміру неустойки.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 липня 2025 року у справі № 939/856/24 (провадження № 61-6197св25), відповідно до яких при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки суд враховує матеріальний та (або) сімейний стан платника аліментів, а визначаючи її розмір, має забезпечити справедливий баланс між інтересами одержувача аліментів та платника, не допускаючи покладення на останнього надмірного майнового тягаря.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013 зазначено, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливий непомірний тягар для споживача. Інститут зменшення неустойки є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Колегія суддів враховує, що визначений судом першої інстанції розмір пені у сумі 50 000 грн забезпечує належний баланс між інтересами дітей як одержувачів аліментів та відповідача як платника аліментів, не звільняючи останнього від цивільно-правової відповідальності за допущене прострочення, однак водночас не покладаючи на нього надмірного майнового тягаря з огляду на встановлені судом обставини щодо його матеріального та сімейного стану.

Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.374,375,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сулковського Б.П. залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 30 липня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді: Боймиструк С.В.

Шимків С.С.