Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №570/624/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/624/26

Провадження № 22-ц/4815/1028/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Гордійчук С.О.,

суддів Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретаря судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2026 року, ухвалену в складі судді Гнатущенко Ю.В., дата складання повного тексту ухвали відсутня, у справі № 570/624/26,

в с т а н о в и в :

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.

Разом із позовною заявою представник ОСОБА_1 адвокат Якобчук П.О. подав заяву про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 17 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей, відповідно до якого відповідач отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1245000 (один мільйон двісті сорок п`ять тисяч) 00 грн, що еквівалентно 30000 (тридцять тисяч) доларів 00 центів США.

Вказує, що згідно з умовами договору, зокрема пунктом 1, ОСОБА_2 зобов`язується повернути суму позики до 17 жовтня 2025 року включно, однак у встановлений строк відповідач свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, а будь-які дії, спрямовані на добровільне виконання зобов`язання з його боку відсутні.

Просив суд вжити заходів забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , та знаходяться у нього, у межах суми позовних вимог у розмірі 30000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів, що станом на 09.02.2026 року еквівалентно 1291461 (один мільйон двісті дев`яносто одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Якобчука П.О. про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться у нього, у межах суми позовних вимог у розмірі 30000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів, що станом на 09.02.2026 року еквівалентно 1291461 (один мільйон двісті дев`яносто одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн.

Застосовано зустрічне забезпечення, шляхом внесення позивачкою ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3000 (трьох тисяч) грн на депозитний рахунок за реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988. Банк отримувача ДКСУ, м.Київ. Код банку отримувача (МФО) 820172. Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Встановлено ОСОБА_1 строк надання зустрічного забезпечення - десять днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Не погодившись із ухвалою суду, відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову.

Покликається на те, що суд першої інстанції не встановив реальних ризиків невиконання рішення, не забезпечив співмірність заходу забезпечення позову, не врахував наслідки для відповідача та порушив баланс інтересів сторін.

Вказує, що у даній справі позивач не навів і суд не встановив жодних доказів того, що відповідач відчужує майно, приховує активи чи намагається уникнути виконання можливого рішення суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо виконання зобов`язання за договором позики грошей, предметом якого є повернення грошових коштів в розмірі 30000 доларів США, які не були повернуті відповідачем у визначений договором строк.

В спірних правовідносинах ключовим є питання, чи були наявні підстави для забезпечення позову.

Правова природа та загальні принципи щодо забезпечення позову закріплені в Главі 10 ЦПК.

Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду (пункти 46-47) зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Встановивши, що між сторонами у справі виник спір щодо повернення грошових коштів, переданих за договором позики, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться у нього, у межах суми позовних вимог у розмірі 30000 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів, що станом на 09.02.2026 року еквівалентно 1291461 (один мільйон двісті дев`яносто одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн.

Вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів враховує, що в даному випадку відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства суд вирішив лише процедурне питання про забезпечення позовних вимог.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Судом першої інстанції було застосовано зустрічне забезпечення.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Отже, вжиті заходи забезпечення позову є доцільним та необхідними і спрямовані перш за все проти несумлінних та неправомірних дій відповідача, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає необґрунтованими.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції, апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2026 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.