Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №545/3000/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3000/25 Номер провадження 22-ц/814/1532/26Головуючий у 1-й інстанції Любчик О. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар:Горбун К.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Світлик Яніни Вікторівни на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Карлівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування вимог зазначив, що діти були народжені у шлюбі з відповідачем. Рішенням Полтавського районного суду від 11.08.2015 шлюб між сторонами було розірвано. Починаючи з моменту припинення шлюбних відносин і до сьогодні, діти проживають разом з батьком. Рішенням Полтавського районного суду від 05.12.2016 з відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей. Проте, відповідач аліменти на утримання дітей не сплачує. Вона ще з середини 2015 року припинила піклуватися про дітей, не проявляла жодної зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавилася їх успіхами, станом здоров`я, не піклувалася про духовний та фізичний розвиток сина та доньки, наразі не виконує свої батьківські обов`язки, не бере ні педагогічної, ні матеріальної, грошової, чи будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Таким чином, мати дітей тривалий час ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей: не приймає участі у житті і вихованні дітей, не піклується про сина та доньку, матеріально їх не утримує. Така поведінка матері є грубим невиконанням батьківських обов`язків. Отже, за наведених обставин, свідоме і тривале нехтування відповідачем, як матір`ю неповнолітніх дітей, своїми батьківськими обов`язками, є наслідком винної поведінки відповідача, тому позивач вважає, що наявні підстави для позбавлення її батьківських прав.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Попереджено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з поршунням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що суд за наявності переконливих доказів у справі та показів свідків у тому числі і самих дітей , безпідставно прийшов до висновку про відсутність підстав для задовлення позову.

Позивач наголошує, що відповідно до розрахунку від 03.07.2025 р. №36660, розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 413 284,32 грн. Згідно розрахунку органу виконавчої служби, з 2016 року перераховано лише 900,34 грн. Тож, сплата відповідачем 12500 грн заборгованості протягом останнього часу , не є належним виконанням нею своїх батьківських обов`язків , зокрема , з утримання дітей.

Скаржник наголошує, що висновок суду про звернення відповідачки до Служби у справах дітей Карлівської РДА 11.02.2020 року та встановлення графіку побачень свідчить про наміри матері виконувати свої обов`язки є необгрунтованим. Адже поза увагою суду залишилися доводи сторони позивача, що після встановлення цього графіку, відповідачка жодного разу не робила спроби приїхати до дітей ні до школи, ні додому. Отже, звернення було формальним та не мало на меті усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.

Також судом не враховано позиції старшої дитини , ОСОБА_5 , яка зазначала , що підтримує вимоги батька оскільки мати дійсно не цікавиться життям дітей .

На думку позивача , відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти. Таким чином, ухилення від виконання обов`язків з виховання дітей є підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки її поведінка є свідомим нехтування своїми обов`язками.

Зважаючи на викладене апелянт просить скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року та постановити нове , про задовлення позовних вимог.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому вона вказує, що підстави для задовлення апеляційної скарги та позову відсутні , тому просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У справі встановлено, що згідно копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , вбачається, що батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати) .

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11.08.2015 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано .

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2016 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повнолітнього віку .

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Полтавського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області №36660 від 03.07.2025, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментам з моменту відкриття виконавчого провадження станом на 01.07.2025 становить 413284,32 грн.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 03.07.2025 та акту обстеження умов проживання від 04.07.2025, за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 проживає з дітьми донькою ОСОБА_3 , 2008 р.н., ОСОБА_6 , 2011 р.н. та дружиною ОСОБА_7 , 1980 р.н., яка є власником будинку. Діти навчаються в ліцеї №1 м. Карлівка. В помешканні наявні меблі, побутова техніка, предмети домашнього вжитку. Санітарний стан будинку належний, у дітей є окремі кімнати, облаштовані куточки для навчання, наявний одяг, засоби гігієни .

Згідно довідки Карлівського ліцею №1 Карлівської міської ради від 30.06.2025, мати дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці 11-А класу, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ученя 8-А класу, ОСОБА_2 за час навчання учнів в Карлівському ліцеї №1 контакту з освітнім закладом не підтримує, не бере участі у вихованні дітей, не відвідує батьківські збори, не з`являється до закладу освіти й не цікавиться навчанням та вихованням дітей.

ОСОБА_2 подано 11.02.2020 до начальника Служби у справах дітей Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області заяву про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, в якій просила визначити порядок спілкування з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розпорядженням голови Карлівської районної державної адміністрації від 17.03.2020 №43 «Про способи участі гр. ОСОБА_2 у вихованні малолітніх дітей», батькові дітей гр. ОСОБА_1 не перешкоджати матері гр. ОСОБА_2 спілкуватися з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та брати участь у їх вихованні. Також надати ОСОБА_2 спілкуватися з дітьми за наступним графіком: першу та третю суботу з 10:00 год до 16 год кожного наступного місяця, у будні, свята, враховуючи вік дітей за попередньою домовленістю батьків.

Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку №440 Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області від 07.02.2020 прийнято заяву від ОСОБА_2 наступного змісту: колишній чоловік ОСОБА_1 не дає спілкуватись з їхніми спільними дітьми, які проживають разом з ним .

Як вбачається з довідки-характеристики №02-41/290 від 25.03.2016 виданої виконкомом Заворсклянської сільської ради, гр. ОСОБА_2 працює і фактично проживає з 2015 року в м.Полтава, має складні стосунки з чоловіком, який створює їй перешкоди у спілкуванні з дітьми. Скарг на поведінку до сільської ради не надходило, дані про зловживання алкогольними напоями та компрометуючи дані відсутні .

Згідно характеристики від 10.09.2025 №4 ФОП ОСОБА_8 зазначено, що ОСОБА_2 працює на посаді прибиральника службових приміщень з 20 серпня 2025 року. За цей період ОСОБА_2 показала, що вона порядна людина і добре працює в будь-якій ситуації, в порушенні трудової дисципліни не помічена, відповідальна людина .

Згідно довідки ПФ України, ОСОБА_2 в період з 2011 по 2024 роки отримувала такі доходи: за 2011 рік - 11168,35 грн., за 2012 рік - 11808 грн., за 2013 рік - 13835 грн., за 2014 рік - 13195 грн., за 2015 рік - 2107,83 грн., за 2016 рік - 18505,10 грн., за 2017 рік - 14868,55 грн., за 2018 рік - 4232,68 грн., за 2024 рік - 17461,59 грн.

Відповідно до довідки про доходи №5 від 10.09.2025, ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_8 з 20.08.2025. Дохід за період з 20.08.2025 по 31.08.2025 склав 3131,43 грн.

ОСОБА_2 за допомогою в КП «ПО Центр терапії залежностей ПОР» не зверталась, не зареєстрована як безробітна у Державній службі зайнятості, до адміністративної відповідальності не притягувалась .

Також, в матеріалах справи наявні копії чеків, квитанцій про оплату товарів, їх пересилку та перерахування грошей на ОСОБА_1 для дітей сторін .

Згідно висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав затвердженого рішенням Служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради від 15 серпня 2025 року зазначено, що ОСОБА_2 не піклується про дітей, не цікавиться їх успіхами, станом здоров`я, навчанням, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток, не проявляє батьківської турботи, в тому числі не допомагає матеріально. Висновок: керуючись чинним законодавством України, взявши до уваги вищезазначене, наявні документи, заслухавши думки та пропозиції членів комісії, батька та дітей, служба у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради вважає за доцільне рекомендувати позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено систематичне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, а також того, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Проте , врахувавши обставини справи судом попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Згідно з ч. 1 та 5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 3, 155 СК України, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли з ними не проживає. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване зазначеним положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батьків, так і для дитини стаття 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

За ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей передбачена адміністративна відповідальність (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено винної поведінки матері, її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками щодо доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У матеріалах справи відсутні докази щодо застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження з боку органів поліції, органів опіки та піклування і органів місцевого самоврядування, а також притягнення до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Крім цього, у справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, які залишилися проживати з батьком.

Та обставина, що на час розгляду справи, вихованням і розвитком дітей займається батько, не свідчить безумовно про те, що мати дітей не бажає брати участь в їх утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20 (провадження № 61-11857св22).

Вказане вище свідчать про те, що обставини , які склались між сторонами не вказують на винну поведінку відповідача .

Тому не заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що відповідачка жодним чином не намагається брати участь у спілкуванні та вихованні дітей. Більше того , самим позивачем не заперечувалося надсилання відповідачем речей та коштів дітям.

Згідно з ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав служби у справах дітей Виконавчого комітету Карлівської міської ради, було вказано про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно до неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаному висновку, правильно виходив з того, що такий висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей, не базується на підставі об`єктивно встановлених обставин щодо грубого порушення відповідачкою батьківських прав та не виконанню нею батьківських обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що Висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав не містить достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо її доньки та сина. У свою чергу позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.

Виходячи із наведеного, встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що бездіяльність відповідача при виконанні батьківських обов`язків, а саме відсутність спілкування з дітьми або недостатня його кількість, не свідчить про наявність підстав для позбавлення останньої батьківських прав відносно її дітей , які проживають разом з батьком, оскільки недостатня участь матері у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, адже позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останньої щодо ухилення від виховання дітей і свідомого нехтування нею своїми обов`язками, враховуючи бажання відповідача спілкуватися з дітьми, бажання та намагання відповідача брати участь у вихованні доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на задоволення потреб у любові, піклуванні та матеріальне забезпечення. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважати на те, що позбавлення батьківських прав стосовно дитини та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Колегія суддів погоджується, що наразі позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано попередив ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків з виховання і утримання дітей, що узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам в абзаці 2 пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Верховний Суд неодноразово вказував, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21).

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішеннями та не спрямовані на забезпечення інтересів дітей, оскільки судом встановлено обставини, які не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Світлик Я.В. слід залишити без задоволення, а рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Світлик Яніни Вікторівни – залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов