Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №552/4282/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/4282/24 Номер провадження 22-ц/814/3078/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Панченка О. О.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Журби Галини Михайлівни

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 квітня 2026 року, ухвалене в м. Полтава під головуванням судді Яковенко Н. Л., дата складення повного рішення - 03 квітня 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта»,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: ПАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, 213 219,42 грн, та у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн, а також понесені по справі судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 16.06.2023 в м. Полтаві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 , яка, керуючи автомобілем SKODA KODIAQ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автомобілем, не дотрималась дистанції, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем ABARTH 500, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , автомобілем MAZDA CX-9, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобілем FORD FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 03.04.2024 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта», про пригоду повідомлено страхову компанію, якою було оглянуто пошкоджений автомобіль MAZDA CX-9, реєстраційний номер НОМЕР_3 , перелік виявлених пошкоджень зафіксовано у протоколі (акті) від 19.06.2023.

ПАТ НАСК «Оранта» відшкодовано позивачу страхове відшкодування в розмірі 40 437,58 грн.

У зв`язку з пошкодженням належного позивачу транспортного засобу він звернувся до офіційного дилера MAZDA в м. Полтаві, яким надано рахунок на оплату № 343 від 03.07.2023 за товари та послуги на загальну суму 253 657 грн.

Згідно висновку експертизи Сумського НДЕКЦ МВС України від 23.01.2025 № СЕ-19/119-24/19403-АВ вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу MAZDA CX-9, реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 01.07.2024 може становити 302 815,54 грн, вартість завданого збитку станом на 01.07.2024 становить 331 491,50 грн.

З урахуванням вказаного висновку експертизи 24.03.2025 ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 291 053,92 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 65 грн судових витрат зі сплати судового збору, всього стягнуто 6 565 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що основний тягар відшкодування завданої позивачу майнової шкоди має нести страховик заподіювача шкоди - ПАТ «НАСК «Оранта» у межах ліміту відповідальності страховика. Позивач ОСОБА_1 отримав відповідний узгоджений зі страховиком розмір страхового відшкодування, тому позовні вимоги до ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, виключно у межах розміру визначеної страховим договором суми франшизи в сумі 1 500 грн, а також моральної шкоди, розмір грошового відшкодування якої суд визначив з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань позивача, засад розумності, виваженості та справедливості.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Журба Г. М. подала апеляційну скаргу, якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції, надаючи перевагу експертному висновку Полтавського НДЕКЦ при МВС України від 15.11.2025 № СЕ-19/117-25/1751-АВ, не навів жодних мотивів відхилення висновку експерта Сумського НДЕКЦ МВС України від 23.01.2025 № СЕ-19/119-24/19403-АВ, чим порушив вимоги статті 89 ЦПК України.

Вказує, що суд не звернув уваги на наявні у висновку суперечності щодо вартості ремонту автомобіля та визначеного розміру завданого збитку, не надав їм жодної правової оцінки, безпідставно визнав висновок експерта від 15.11.2025 № СЕ-19/117-25/1751-АВ належним та достовірним доказом, поклавши його в основу оскаржуваного рішення.

Зазначає також, що суд не призначив повторну або додаткову експертизу, на призначенні якої наполягав позивач, не надав оцінки причини такої значної різниці між двома висновками експертиз у даній справі, а тому дійшов помилкового висновку про розмір матеріальної шкоди та безпідставно обмежив відповідальність відповідача.

Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що розмір матеріального збитку знаходиться в межах страхового ліміту, оскільки він суттєво перевищує ліміт відповідальності страховика. Відтак різниця між фактичним розміром майнової шкоди та страховим відшкодуванням підлягає стягненню безпосередньо з відповідача.

Звертає увагу на те, що визначений судом розмір матеріальної шкоди – франшизи у сумі 1500 грн не відновить стан пошкодженого з вини відповідача транспортного засобу.

Додатково зауважує, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не дотримався вимог розумності, виваженості та справедливості, а також не врахував характер і обсяг заподіяних позивачу моральних страждань.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Журба Г. М. подала відповідь на відзив, у якій просить задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 16.06.2023 о 17 год. 15 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем SKODA KODIAQ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Маршала Бірюзова, 17 в м. Полтава, у порушення вимог пунктів 12.1, 13.1 ПДР не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем ABARTH 500, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , автомобілем MAZDA CX-9, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобілем FORD FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 03.04.2024 у справі № 552/3461/23, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП, проте, у зв`язку із закінченням строків, встановлених статтею 38 КУпАП, провадження у справі закрито з нереабілітуючих підстав (а. с. 25, т. 1).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля SKODA KODIAQ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ НАСК «Оранта» (поліс № АТ/3889995 від 09.02.2023) з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, на одного потерпілого - 160 000 грн із встановленням франшизи у розмірі 1 500 грн (а. с. 83, т. 1).

Позивач ОСОБА_1 19.06.2023 звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» з повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а. с. 84-85, т. 1).

Згідно розрахунку страхового відшкодування від 22.05.2024 ПАТ «НАСК «Оранта» встановлено розмір матеріального збитку (з урахуванням зносу деталей, що замінюються) внаслідок пошкодження під час ДТП 16.06.2023 автомобіля MAZDA CX-9, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у 52 046,98 грн та з урахуванням франшизи - 1 500 грн та суми зменшення страхового відшкодування - 10 109,40 грн визначено суму страхового відшкодування у 40 437,58 грн (а. с. 86, т. 1).

Підписавши 22.05.2024 узгодження суми відшкодування за страховим випадком за договором ОСЦПВ ВНТЗ, позивач ОСОБА_1 погодився з розміром матеріального збитку внаслідок пошкодження належного йому автомобіля - 41 937,58 грн та узгодив розмір страхового відшкодування в сумі 40 437,58 грн, яке було йому виплачене 28.05.2024 згідно платіжної інструкції № 29125 (а. с. 87-89, т. 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28.10.2024 у цій справі за клопотанням представника позивача призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Сумського НДЕКЦ МВС України (а. с. 128-130, т. 1).

Згідно висновку експерта Сумського НДЕКЦ МВС України Крекотень С. В. від 23.01.2025 № СЕ-19/119-24/19403-АВ вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу MAZDA CX-9, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок пошкоджень після ДТП на момент звернення до суду з клопотанням (01.07.2024) може становити 302 815,54 грн, вартість завданого збитку, завданого власнику вказаного автомобіля внаслідок ДТП, що мала місце 16.06.2023, відповідно до даних протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 19.06.2023, додатку до протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 22.06.2023 та візуального обстеження станом на 01.07.2024 може становити 331 491,50 грн (а. с. 143-156, т. 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30 06.2025 за клопотанням представника відповідача призначено повторну судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського НДЕКЦ при МВС України (а. с. 15-16, т. 2).

За висновком експерта Полтавського НДЕКЦ при МВС України Вовк В. В. від 15.11.2025 № СЕ-19/117-25/17751-АВ величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAZDA CX-9, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.06.2023, відповідно до даних протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 19.06.2023 та додатку до протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 22.06.2023, а саме: переліку пошкоджень деталей, вказаних в колонці «Назва деталей» вказаних документів станом на 16.06.2023, становить 120 167,08 грн (а. с. 38-48, т. 2).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, відповідальність несе ПАТ «НАСК «Оранта» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом АТ/3889995, за умовами якого страхова сума визначена у розмірі 160 000 грн, що перевищує розмір завданого позивачеві майнового збитку.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на час виникнення спору, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Отже, покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (пункт 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV).

Разом з тим, виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі (див. постанову Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18 (провадження № 61- 13063св20)).

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2025 року у справі № 127/2551/23 (провадження № 61-16079св24)).

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395 (далі - Методика).

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (пункт 1.3 розділу І).

Відповідно до пункту 2.4 розділу ІІ Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення (пункт 3.9 розділу ІІІ Методики).

Величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті (пункт 8.6 розділу VІII Методики).

Згідно пунктів 7.37-7.39 розділу VII, підпункту 8.6.2. пункту 8.6 розділу VІII Методики, якщо складові частини КТЗ раніше піддавалися відновлювальному ремонту або пофарбуванню повному, зовнішньому, частковому, коефіцієнт фізичного зносу не може дорівнювати нулю та розраховується з формулою 15, а величина ВТВ КТЗ не нараховується при визначенні вартості матеріального збитку.

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що автомобіль MAZDA CX-9, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 був учасником ДТП, що сталася 26.11.2020 у м. Суми по вул. Харківська, буд. 1, та внаслідок цієї події автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Вказана обставина не була врахована експертом Сумського НДЕКЦ МВС України Крекотень С. В. при проведенні судової транспортно-товарознавчої експертизи (висновок № СЕ-19/119-24/19403-АВ від 23.01.2025), на що вірно звернув увагу суд першої інстанції, вказавши на невірність вихідних даних, прийнятих експертом до розрахунку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MAZDA CX-9, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, що мала місце 16.06.2023.

Як вбачається з висновку № СЕ-19/119-24/19403-АВ від 23.01.2025, при розрахунку вартості відновлювального ремонту КТЗ експертом застосовано коефіцієнт фізичного зносу КТЗ таким, що дорівнює нулю, що не відповідає вимогам пункту 7.39 Методики, а при визначенні розміру матеріального збитку безпідставно враховано втрату товарної вартості (ВТВ), яка у даному випадку не нараховується.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Даючи оцінку наявним у матеріалах справи висновкам судової транспортно-товарознавчої експертизи, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги висновок експерта № СЕ-19/119-24/19403-АВ від 23.01.2025, який не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам процесуального закону щодо належності і допустимості доказів, що доводами апеляційної скарги представника позивача не спростовується.

Натомість при проведенні повторної судової експертизи експертом Полтавського НДЕКЦ Вовк В. В. (висновок № СЕ-19/117-25/17751-АВ від 15.11.2025) було враховано факт того, що складові частини кузова автомобіля MAZDA CX-9, реєстраційний номер НОМЕР_3 раніше піддавалися відновлювальному ремонту та пофарбуванню, що відповідно впливає на визначення величини матеріального збитку, який розраховано експертом згідно з вимогами Методики.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону № 1961-IV).

Таким чином, за наведеними складовими матеріального збитку майнову відповідальність у межах встановленого ліміту відповідальності - 160 000 грн на одного потерпілого міг би нести страховик відповідача - ПАТ «НАСК «Оранта», якби позивачем не було узгоджено в порядку статті 36.2 Закону № 1961-IV меншу суму страхового відшкодування.

Оскільки розмір завданої позивачу майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/3889995 від 09.02.2023, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача лише суму франшизи - 1 500 грн, яка відповідно до вимог пункту 36.6 статті 36 Закону № 1961-IV має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених законом.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен враховувати характер правопорушення, глибину та тривалість моральних страждань потерпілої особи, ступінь вини заподіювача шкоди, характер немайнових втрат, а також виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, що безумовно спричинило для останнього певні душевні переживання, негативні емоції, необхідність витрачати час та зусилля для організації свого життя та є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Водночас визначення розміру такого відшкодування не може ґрунтуватися виключно на суб`єктивному сприйнятті потерпілим характеру та обсягу заподіяних йому моральних страждань.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, позивач посилався на пережитий стрес, хвилювання, порушення звичного способу життя та необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про винятковий характер моральних страждань позивача, істотне погіршення його психоемоційного стану, тривалі негативні наслідки для його здоров`я, необхідність звернення за психологічною чи медичною допомогою або інші обставини, які б давали підстави для висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди саме у заявленому розмірі.

З урахуванням характеру допущеного відповідачем правопорушення, глибини душевних страждань позивача, а також вимог розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн, що є достатнім для задоволення потреб потерпілої особи та справедливою сумою сатисфакції моральної шкоди.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться переважно до незгоди позивача з визначеним судом розміром грошового відшкодування моральної шкоди, однак не містять посилань на докази чи обставини, які б свідчили про необхідність його збільшення до 20 000 грн, та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в цій частині.

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

За встановлених обставин справи колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги представника позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Журби Галини Михайлівни залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. О. Панченко