Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №530/43/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/43/25 Номер провадження 22-ц/814/146/26Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини

за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Зіньківської міської ради на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2025 року позивач звернулась до місцевого суду із вказаним позовом, у якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 09.09.2011 року Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №219, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище - ОСОБА_3 .

Визначити місце проживання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити місце проживання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову вказувала, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 09.09.2011 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , актовий запис № 219, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3 (а.с.10).

Від даного шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11,12).

Сімейне життя не склалося, сторони разом не проживають. Підстав для примирення позивачка не вбачає. Крім цього, малолітній син проживає разом з нею, яка виховує його та повністю утримує.

Також у січні 2025 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, у якій просив визначити місце проживання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт самостійного виховання та утримання ним, як батьком дочки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , як матері, у її вихованні та утриманні.

Заяву обгрунтовуав тим, що він самостійно, без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері виховує та повністю утримує свою доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року позов та зустрічний позов задоволено.

Шлюб укладений 09 вересня 2011 року Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 219 між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Велика Павлівка, Зіньківського району, Полтавської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем м. Зіньків, Зіньківського району, Полтавської області – розірвано.

Після розірвання шлюбу залишено прізвища: ОСОБА_7 - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Оригінал свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 визнано недійсним.

Визначено місце проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 самостійно, без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері виховує та повністю утримує свою неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив Виконавчий комітет Зіньківської міської ради, просили скасувати рішення у частині визначення місця проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та встановлення факту, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері виховує та повністю утримує свою неповнолітню дочку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що під час розгляду справи, судом не було не залучено до участі у цій справі, орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Зіньківської міської ради.

Зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази щодо працевлаштування, постійного доходу, позитивних характеристик за місцем роботи та проживання, довідки щодо не перебування на обліку у лікарів психіатра та нарколога тощо батьків малолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Вказано, що в матеріалах справи відсутні докази допиту малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (повних 12 років), яка досягла віку такого рівня розвитку, який дозволяє їй сформулювати й висловити власні погляди та будь-які інші докази з`ясування думки дитини щодо визначення місця її проживання з батьком.

При цьому, батько просив визначити місце проживання дочки з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, за наявною у виконавчому комітеті Зіньківської міської ради інформацією відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – відсутня.

Також вказано, що жодних доказів перебування матері дитини за кордоном, визнання особи недієздатною, відбування покарання у виді позбавлення волі, які б позбавляли матір виконувати згідно СК України обов`язки і права щодо утримання і виховання дитини суду не надано.

Таким чином, є незрозумілим та в рішенні не обґрунтованим, які підстави вбачав суд першої інстанції для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.

Виконавчий комітет посилається на те, що наразі колишнє подружжя постійно проживало та проживає разом однією сім`єю за однією адресою.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_8 умисно не повідомив Зіньківський районний суд Полтавської області, що на момент звернення останнього мобілізовано до Збройних Сил України.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому просив рішення районного суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що сторони мають сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 та дочку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_4 (а.с.11, 12).

Також судом встановлено, що сторони разом не проживають, донька проживає разом з батьком, ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 .

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та вимоги зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що неповнолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з своїм батьком, який створив всі умови для проживання дитини, здійснює опіку над нею, доглядає та піклується про її стан здоров`я. Донька проживає окремо від матері.

Також суд прийшов до висновку, що оскільки у судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечувалося, що син буде проживати з матір`ю, тому суд вважав, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Сторони проживають окремо, шлюбні відносини припинені і вони не досягли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, що є підставою для його вирішення в судовому порядку на підставі статті 161 СК України.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку Такий правовий висновок, вкладений у Постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року по справі № 377/128/18.

Згідно положень статті 161 СК України з урахуванням статті 4 ЦПК України вирішення судом з ким із батьків буде проживати малолітня дитина допускається у разі відсутності між батьками такої згоди.

Матеріалами справи встановлено, що сторони проживають за однією адресою, а спір щодо місця проживання дітей відсутній. Таким чином, у позивача та у відповідача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту у судовому порядку.

В постанові від 10.07.2024 у справі № 127/16211/23 Верховний Суд також зробив висновок про те, що відсутність спору між батьками про місце проживання дитини передбачає необхідність відмови у задоволенні позову.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник Виконавчого комітету Зіньківської міської ради посилався на те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі орган опіки та піклування, чим порушив норми процесуального права у спорах щодо визначення місця проживання дітей.

За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.

У частинах четвертій, шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення змісту зазначених приписів Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не залучив до участі у справі Виконавчий комітет Зіньківської міської ради, як орган опіки та піклування, у матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дітей з тим чи іншим із батьків.

Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що розгляд зазначеної справи без участі органу опіки та піклування і без надання ним відповідного висновку є порушенням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України дає підстави для висновку, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково, зокрема, при вирішенні спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України).

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і насамперед повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Питання застосування статті 171 СК України у подібних правовідносинах вже було предметом перегляду Верховного Суду.

У постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 303/3102/19 (провадження № 61-13918св20) Верховний Суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що «аналізуючи положення частин першої та другої статті 171 СК України про те, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї, і що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання; статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю; статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей про те, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу».

Отже, для правильного застосування норм права під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини необхідно, щоб дитина була заслухана.

Висновок про необхідність врахування думки дитини у вирішенні спору щодо визначення місця проживання дітей висловлений Верховним Судом у постановах від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16 (провадження № 61-29090св18), від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17 (провадження № 61-16764св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 19 травня 2021 року у справі № 686/1379/19 (провадження № 61-18646св20).

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.

Судом першої інстанції не було вжито жодних заходів для з`ясування думки малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Невиконання судом цього обов`язку є підставою для скасування судового рішення, оскільки суд не може повно та всебічно встановити обставини справи без врахування волевиявлення самої дитини.

Щодо вимоги зустрічного позову про встановлення факту самостійного виховання дитини без участі матері, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути, зокрема, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Отже, СК України чітко передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із способів виконання батьками обов`язку утримувати дитину є стягнення аліментів за домовленістю сторін або за рішенням суду.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Зокрема, мати або батько має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини або до відповідних органів із заявою про притягнення особи до кримінальної відповідальності за ухиляння від сплати аліментів на утримання дітей.

Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Для встановлення факту того, що один із батьків виховує дитину повністю самостійно без участі іншого, недостатньо лише формальної згоди сторін або факту проживання дитини з одним із батьків.

Суд повинен дослідити причини відсутності іншого з батьків. Якщо другий з батьків бере участь у житті дитини, висновок про повну відсутність участі є передчасним і таким, що суперечить нормам матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині необхідно скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини та у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1816,80 грн.

Оскільки, у задоволенні позовних вимог за первісним та зустрічним позовами відмолено повністю у межах доводів апеляційної скарги, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Виконавчого комітету Зіньківської міської ради підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн, по 908,40 грн з кожного.

Рішення у частині розірвання шлюбу не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається, у порядку ст.367 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Зіньківської міської ради – задовольнити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року у частині визначення місця проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та встановлення факту, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері виховує та повністю утримує свою неповнолітню дочку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – скасувати, ухвалити у цій частині нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині визначення місця проживання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . та визначення місця проживання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_2 , як батьком дочки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , як матері, у її вихованні та утриманні - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Виконавчого комітету Зіньківської міської ради судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн, по 908,40 грн з кожного.

В іншій частині рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 липня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль