Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №534/3271/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/3271/25 Номер провадження 22-ц/814/3392/26Головуючий у 1-й інстанції Малюк М. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В. Пікуль В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Коллект Центр» (надалі також позивач) звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (надалі також відповідач) заборгованість за договором №0672700343 від 29.12.2019 у сумі 78 292,50 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.12.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту №0989268757, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підставі вказаного договору відповідачу встановлено загальний (максимальний) розмір кредитної лінії в сумі 20 000,00 грн, що надається окремими траншами, строком на 30 днів.

Позивач вказує, що згідно з умовами цього договору на підставі заявки-анкети від 29.12.2019 відповідачеві надано перший транш кредиту у сумі 6 000,00 грн, кошти не повернуто.

14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за договором фінансового кредиту з відповідачем.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем - ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачеві належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема за договором №0672700343.

У зв`язку з невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань виникла заборгованість у загальній сумі 119 557,50 грн, з яких: 6000,00 грн – сума заборгованості за основними зобов`язаннями, 113557,50 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Позивач просить стягнути заборгованість у сумі 78 292,50 грн, з яких: 6 000,00 грн – сума заборгованості за основними зобов`язаннями, 72 292,50 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість у розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 185 (сто вісімдесят п`ять) грн 64 (шістдесят чотири) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 149 (одна тисяча сто сорок дев`ять) грн 54 (п`ятдесят чотири) коп.

З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася відповідачка ОСОБА_1 , яка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачем не було дотримано вимог цивільного процесуального законодавства щодо подання письмових доказів, оскільки не зазначено про наявність їх оригіналів та місце їх зберігання. Крім того, на її думку, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів укладення нею договору позики в електронній формі, оскільки відсутні докази направлення на її номер телефону одноразового ідентифікатора, відомості про IP-адресу, журнал дій користувача (лог-фіксація) та інші технічні дані, які підтверджували б вчинення нею відповідних дій щодо укладення договору

Також вказує, що надані позивачем документи не підтверджують належним чином перерахування саме кредитних коштів ТОВ «Інфінанс» на її банківську картку, оскільки виписка банку містить лише інформацію про надходження коштів із призначенням платежу поповнення карти.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 29.12.2019 між ТОВ «Інфінанс» (далі також – позичальник, первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту №0989268757, у формі електронного документа з використанням електронного підпису (далі – кредитний договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на мовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту (надалі по тексту – «кредит») для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka» (надалі – Правила), а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами.

Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000 гривень (пункт 1.5 кредитного договору). В заявці-анкеті на отримання першого фінансового траншу зазначено суму першого фінансового кредиту, а строк користування ним, інші умови визначено в Додатку №2. Підписання Товариством Додатку №1 до Договору і Позичальником Додатку №2 до Договору є укладення та підписання Договору в цілому (пункт 3.1 кредитного договору).

ТОВ «Інфінанс» надало відповідачеві перший транш кредиту у сумі 6000,00 грн шляхом зарахування 29.12.2019 кредитних коштів на її платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Однак матеріали справи не містять Додатків №1 та №2 до кредитного договору, на які робиться відсилка в Договорі задля визначення істотних умов щодо розміру плати за користування кредитом, – процентів, та строку кредитування.

14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, за умовами якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

За цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників (пункт 2.3 договору факторингу).

Первісний кредитор передав наступному кредитору права вимоги до боржників, зокрема, за договором позики №0672700343 від 29.12.2019 у сумі 63 592,50 грн, з яких 6000,00 – сума заборгованості за кредитом, 57 592,50 грн – сума заборгованості за відсотками, що слідує з витягу з реєстру боржників до договору факторингу, акта приймання-передавання реєстру боржників, платіжної інструкції про оплату за відступлене право вимоги.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем - ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачеві за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з відомостями у витязі з реєстру боржників №4 до договору відступлення права вимоги №10-03/2023, до портфеля заборгованості включені зобов`язання відповідача ОСОБА_1 у сумі 119 557,50 грн.

Факт розрахунку позивача (наступний кредитор) з попереднім кредитором за набуті права вимоги до боржників підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, що відповідає умовам договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 та згідно з вимогами статті 601 ЦК України свідчить про припинення грошових зобов`язань.

У розрахунку заборгованості зазначено, що заборгованість відповідача за кредитним договором від 29.12.2019 №0672700343 складає 119 557,50 грн, з яких: 6 000,00 грн – сума заборгованості за основними зобов`язаннями, 113 557,50 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Водночас, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 78 292,50 грн, з яких: 6 000,00 грн – сума заборгованості за основними зобов`язаннями, 72 292,50 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, який відповідає вимогам законодавства, а факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 6 000 грн підтверджується належними та допустимими доказами. Суд також дійшов висновку, що позивач набув права вимоги за спірним кредитним договором на підставі укладених договорів факторингу та відступлення права вимоги, що підтверджується наданими письмовими доказами. Водночас суд зазначив, що матеріали справи не містять додатків до кредитного договору, якими визначено істотні умови щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів, у зв`язку з чим позивач не довів ані розмір процентів за користування кредитом, ані розмір заборгованості за ними. За таких обставин суд визнав обґрунтованими вимоги лише в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6 000 грн, відмовивши у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом як недоведених.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є перехід права вимоги за договором факторингу.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2019 між ТОВ «Інфінанс» (далі також – позичальник, первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту №0989268757, у формі електронного документа з використанням електронного підпису (далі – кредитний договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на мовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту (надалі по тексту – «кредит») для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka» (надалі – Правила), а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами.

Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000 гривень (пункт 1.5 кредитного договору).

ТОВ «Інфінанс» надало відповідачеві перший транш кредиту у сумі 6000,00 грн шляхом зарахування 29.12.2019 кредитних коштів на її платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Однак матеріали справи не містять Додатків №1 та №2 до кредитного договору, на які робиться відсилка в Договорі задля визначення істотних умов щодо розміру плати за користування кредитом, – процентів, та строку кредитування.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки судом повно та всебічно з`ясовано обставини справи, правильно встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу до позивача права вимоги за спірним зобов`язанням. Водночас суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом, оскільки матеріали справи не містять додатків до кредитного договору, якими визначено розмір процентної ставки та порядок її нарахування, а позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості за процентами. За таких обставин висновок суду про наявність підстав для стягнення лише суми основного боргу є законним, обґрунтованим та відповідає встановленим обставинам справи і вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 29 липня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ Т.В. Одринська _________________В.П. Пікуль