Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №536/2951/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/2951/25 Номер провадження 22-ц/814/3529/26Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2026 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ ФК «Фінтраст Капітал», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач в обґрунтування позову вказував, що 06 червня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1647403, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 6000,00 грн., строком користування 357 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,5% в день (стандартна процентна ставка), знижена процентна ставки 1,125%, яка застосовується відповідно до умов п. 1.5.2. договору, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 21 дні.

27 червня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 27062025, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кредит в строки, передбачені кредитним договором. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 41 130,00 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість за кредитом, 32 130,00 грн. заборгованість за процентами та 3000,00 грн. штрафні санкції, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2026 року Позов ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1647403 від 06.06.2024 року у загальному розмірі 29 700,00 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість за кредитом та 23 700,00 грн. заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1749,22 грн. та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтранс Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зокрема вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його правовому статусу військовослужбовця, не перевірив можливість застосування спеціальних норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не дослідив питання правомірності нарахування процентів після набуття ним права на відповідні законодавчі гарантії. Крім того, судом фактично не було перевірено відповідність умов кредитного договору вимогам законодавства щодо добросовісності договірних відносин, співмірності фінансових санкцій та недопущення покладення на споживача надмірного фінансового тягаря.

Стверджує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування кредитом постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права та без належного дослідження всіх істотних обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» прохає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 8000,00 грн

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між 06 червня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1647403.

Відповідно до умов договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За п. 1.3.-1.4. договору, сума кредиту складає 6000,00 грн., строк кредиту – 357 днів, періодичність сплати процентів – кожні 21 дні. Стандартна процента ставка становить – 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. договору.

Знижена процентна ставка у розмірі 1,125% в день застосовується, якщо позичальник до 27.06.2024 року або протягом 3 календарних дні, що слідує за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу.

Договір було підписано позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е819. До укладання кредитного договору позичальник ознайомився з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, про що свідчить електронний підпис з одноразовим ідентифікатором С235.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобовязання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в розмірі 6000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів 06.06.2024 року о 20:10:17 на платіжну картку відповідача № 516874..2118, що постає із листа ТОВ «Пей Тек» від 02.07.2025 року (а.с. 84).

Факт перерахування грошових коштів за договором в розмірі 6 тис. грн., підтверджується листом та випискою за договором, які були надані АТ КБ «Приватбанк» та які надійшли до суду 13 квітня 2026 р., відповідно до яких на особовий рахунок відкритого на ім`я відповідача по виданій йому картці № 5168…2118, зазначену ним у договорі, були перераховані грошові кошти у зазначеному розмірі, і такий факт не був спростований відповідачем.

27 червня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 27062025, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 06.06.2024 року.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 27.06.2025 року за договором факторингу № 27062025 від 27.06.2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей.

Згідно Витягу з реєстру боржників від 27.06.2025 року до договору факторингу № 27062025 від 27.06.2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 41 130,00 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість за кредитом, 32 130,00 грн. заборгованість за процентами та 3000,00 грн. штрафні санкції, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, кредитний договір був належним чином укладений в електронній формі відповідно до вимог законодавства, позивач довів факт надання відповідачу кредитних коштів та набуття права вимоги за договором факторингу, тоді як відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту. Водночас суд дійшов висновку про необхідність застосування обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру процентної ставки, у зв`язку з чим зменшив розмір процентів, що підлягають стягненню, а також відмовив у стягненні штрафних санкцій, виходячи з положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, якими на період дії воєнного стану передбачено звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

З матеріалів справи вбачається, що між 06 червня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1647403.

Відповідно до умов договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Факт перерахування грошових коштів за договором в розмірі 6 тис. грн., підтверджується листом та випискою за договором, які були надані АТ КБ «Приватбанк» та які надійшли до суду 13 квітня 2026 р., відповідно до яких на особовий рахунок відкритого на ім`я відповідача по виданій йому картці № 5168…2118, зазначену ним у договорі, були перераховані грошові кошти у зазначеному розмірі, і такий факт не був спростований відповідачем.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджується факт належного укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу до позивача права вимоги за договором факторингу. Відповідач належними та допустимими доказами не спростував ні факту отримання кредиту, ні розміру основної заборгованості, ні невиконання взятих на себе зобов`язань, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру процентної ставки та правомірно відмовив у стягненні штрафних санкцій, оскільки їх нарахування та стягнення під час дії воєнного стану суперечить вимогам чинного цивільного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15, ст. 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.

За ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»в суді апеляційної інстанції становить 8000 грн., колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір не є співмірним зі складністю справи, та обсягом наданих адвокатом правничих послуг.

Отже, з огляду на рівень складності справи та реальності правничих витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 грн. правничих витрат, понесених в суді апеляційної інстанції В іншій частині стягнення слід відмовити з підстав їх невідповідності критерію пропорційності у цивільному судочинстві.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2026 року– залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 27 липня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ О.І. Обідіна _________________ В.П. Пікуль