Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №552/10220/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/10220/25 Номер провадження 22-ц/814/3404/26Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Омельченко Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства "Акцент-банк" на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент- Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості посилаючись на те, що ОСОБА_1 підписав заяву № б/н від 06 січня 2024 року, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 44,40 % на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов`язання за кредитним договором та станом на 16 грудня 2025 року утворилась заборгованість у сумі 21 133 грн. 44 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 18 185 грн. 84 коп. та заборгованість за відсотками у розмірі 2 947 грн. 60 коп., яку просив стягнути разом з судовими витратами.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 травня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент – Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент – Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.01.2024 року у розмірі 18185 грн. 84 коп., судові витрати у розмірі 2083 грн. 26 коп., а всього 20 269 грн. 10 коп.

У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився представник Омельченко Є.В., який діє в інтересах АТ «Акцент -Банк» та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 01.05.2026 року в частині відмовлених позовних вимог. Задовольнити позовні вимоги АТ “А-Банк” про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 в повному обсязі.

Зокрема вказує, що відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них. Крім того зазначає, що з розрахунку заборгованості вбачається, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.

Акцентує увагу суду, що до матеріалів справи було додано тарифи із сайту банку та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», а і заява щодо встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі обговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Дану заяву підписано боржником за допомогою електронного підписую.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 06 січня 2024 року ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», відповідно до якої своїм підписом погодився на те, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що він ознайомився з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, паспортом споживчого кредиту, та до укладання цієї угоди йому надано повну інформацію про фінансові послуги .

В даній анкеті-заяві ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем: 026bdd4a9a67102e4a9dadcc2c6a4fdac4bc61122b7550c252c73436b817ac554c, що буде використовуватись для вчинення правочинів та платіжних операцій. Відповідач визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.

У цій заяві-анкеті не зазначено ні про кредитний ліміт, ні вид картки, яку бажав отримати відповідач, ні розмір процентної ставки, під яку надається кредит, а містить лише анкетні дані відповідача.

В цей же день відповідач електронним підписом підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена». Даним документом були визначені наступні умови кредитування: кредитний ліміт – від 1000 до 200 000 (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит) грн., строк кредитування - 240 місяців з правом автоматичного продовження, Реальна річна процентна ставка 49,34 %.

Згідно довідки за картами ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 та видано наступні картки: - № НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2031 року. - № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року.

Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 06.01.2024 встановлено ліміт 0.00 грн., 23.03.2025 збільшено до 2 000.00 грн, 23.03.2025 збільшено до 10 000.00 грн., 23.03.2025 збільшено до 18 200,00 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06.01.2024 року станом на 16.12.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить - 21133,44 грн. з яких :загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) -18185.84 грн; залишок заборгованості за тілом кредиту -17462.06 грн; залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) -723.78 грн; загальний залишок заборгованості за процентами -2947.60 грн; залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість -792.13 грн; залишок заборгованості за процентами на прострочені заборгованість -2155.47 грн; заборгованість за пенею, штраф 0.00, а разом -21133.44 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, що підтверджується належними і допустимими доказами. Водночас матеріали справи не містять належних доказів погодження сторонами умов кредитування щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом. Надані банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту та інші документи не підтверджують, що відповідач був належним чином ознайомлений із відповідними умовами та погодився з ними при укладенні договору. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення лише суми фактично отриманого та неповернутого кредиту, відмовивши у задоволенні вимог про стягнення нарахованих процентів.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 06 січня 2024 року ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», відповідно до якої своїм підписом погодився на те, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що він ознайомився з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, паспортом споживчого кредиту, та до укладання цієї угоди йому надано повну інформацію про фінансові послуги .

В даній анкеті-заяві ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем: 026bdd4a9a67102e4a9dadcc2c6a4fdac4bc61122b7550c252c73436b817ac554c, що буде використовуватись для вчинення правочинів та платіжних операцій. Відповідач визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.

У цій заяві-анкеті не зазначено ні про кредитний ліміт, ні вид картки, яку бажав отримати відповідач, ні розмір процентної ставки, під яку надається кредит, а містить лише анкетні дані відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, належній оцінці зібраних доказів та правильному застосуванні норм матеріального права. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач не надав належних і допустимих доказів погодження сторонами умов кредитного договору щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом, тоді як факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявність заборгованості за основною сумою кредиту підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення лише суми неповернутого тіла кредиту та відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Омельченко Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства "Акцент - банк" - залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 27 липня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ Т.В. Одринська _________________ В.П. Пікуль