Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №543/976/20 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/976/20 Номер провадження 22-ц/814/2586/26Головуючий у 1-й інстанції Грузман Т. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Лубенської окружної прокуратури Полтавської області

на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2020 року, ухвалене суддею Грузман Т. В., повний текст рішення складений – 17 грудня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області, третя особа: державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Оржицької селищної ради Полтавської області Демченко Роман Юрійович, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

28.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області, третя особа: державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Оржицької селищної ради Полтавської області Демченко Роман Юрійович, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, в якому просив суд: - визнати дійсним договір купівлі-продажу службового та складського приміщення №б/н від 27.03.2009, укладений в письмовій формі, без нотаріального посвідчення, між КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС»» як продавцем та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як покупцем; - визнати за ОСОБА_1 право власності на капітальну споруду, службові та складські приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: основної будівлі - А-І, площею 307,00 кв.м; гаражу - Б, площею 62,1 кв.м; сараю - В, площею 15,3 кв.м; вбиральні - Г, площею 3,2 кв.м.

Позов мотивований тим, що 27.03.2009 між КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС»» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу службового та складського приміщення №б/н. Предметом купівлі-продажу за згаданим вище договором (товаром) була капітальна споруда, службові та складські приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: основної будівлі - А-1, площею 307,00 кв.м; гаражу - Б, площею 62,1 кв.м; сараю - В, площею 15,3 кв.м; вбиральні - Г, площею 3,2 кв.м. Узгоджена сторонами вартість приміщень склала 12 000,00 грн. Факт виконання ОСОБА_1 зобов`язання з розрахунку за придбані приміщення підтверджується відповідним прибутковим касовим ордером №б/н від 27.03.2009 на суму 12 000,00 грн, виданим КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС»». Факт виконання своїх зобов`язань за договором продавцем підтверджує акт приймання-передачі службового та складського приміщення від 27.03.2009, який підписаний сторонами. У відповідності до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», який набрав чинності 21.05.2015, за розпорядженням Оржицької селищної ради №4 від 19.11.2016 вулицю «Леніна» в смт Оржиця Полтавської області перейменовано на вулицю «Центральну». Наразі КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС»» (продавець) ліквідоване за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2013, справа №816/6300/13-а, підстава: неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до Закону. Керівник вище згаданої юридичної особи Кравченко К.О. на момент подачі даного позову помер, відтак, у позивача відсутня можливість зазначити юридичну особу - продавця, або її уповноваженого представника в якості сторони у даній справі. Утримуючи в себе оригінал договору купівлі-продажу, акт приймання-передачі приміщень, екземпляр прибуткового касового ордеру та технічної документації на будівлі по АДРЕСА_1 , 13.10.2020 позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Оржицької селищної ради Полтавської області Демченка Р.Ю. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з метою здійснення на його ім`я державної реєстрації права власності (форма власності: приватна) на вище згадані приміщення. Дослідивши надані позивачем документи, державний реєстратор Демченко Р.Ю. виніс рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень вих. №54633385 від 19.10.2020. Своє рішення реєстратор мотивував тим, що подані ОСОБА_1 документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Окрім того, державним реєстратором було роз`яснено, що договір купівлі-продажу мав бути укладений з нотаріальним його посвідченням, через недотримання нотаріальної форми необхідно визнавати його дійсність в судовому порядку. Вартість приміщень, які були придбані в 2009, складає 124 440,00 грн, що підтверджує звіт №1810- 05Ор від 18.10.2020 з незалежної оцінки майна. За рішенням 11-ї сесії 5-го скликання Оржицької селищної ради від 10.11.2006 ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку, на якій знаходяться належні йому приміщення, наразі ця документація знаходиться в процесі розробки.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області, третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Оржицької селищної ради Полтавської області Демченко Роман Юрійович, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно – задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу службового та складського приміщення №б/н від 27.03.2009, укладений в письмовій формі, без нотаріального посвідчення, між Колективним підприємством «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС»» як продавцем та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як покупцем.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на капітальну споруду, службові та складські приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: основної будівлі - А-І, площею 307,00 метрів квадратних; гаражу - Б, площею 62,1 метрів квадратних; сараю - В, площею 15,3 метри квадратних; вбиральні - Г, площею 3,2 метри квадратні.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що із долучених до матеріалів справи заяв відповідача та третьої особи вбачається, що вони в повній мірі визнають позовні вимоги ОСОБА_1 та не заперечують проти задоволення позову. З огляду на норми чинного законодавства, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, так як не порушують чиї-небудь права чи інтереси.

В апеляційній скарзі Лубенська окружна прокуратура, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не надано доказів, яким саме чином Оржицька селищна рада оспорює чи не визнає його права, адже ОСОБА_1 у досудовому порядку з питанням про оформлення права власності до відповідача не звертався, відмови від нього не отримував. Під час судового розгляду відповідач Оржицька селищна рада участь у справі свого представника не забезпечила, просила прийняти рішення за наявними у справі матеріалами. Враховуючи викладене, можна зробити висновок про відсутність у справі №543/976/20 спору про право, яке підлягає захисту у судовому порядку.У матеріалах справи відсутні докази того, що спірне нерухоме майно належало на праві власності КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС». Також у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, з яких можна було б встановити походження спірного майна, його створення за рахунок КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС», тобто позивачем не надано суду належних доказів того, що вказані будівлі є об`єктами цивільних прав. Технічний паспорт від 23.03.2009 не є правовстановлюючим документом на будівлі у розумінні ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не підтверджує виникнення права власності позивача на спірні будівлі і споруди. Позивач ОСОБА_1 не має підстав для визнання права власності на спірне нерухоме майно, оскільки право власності на спірне майно в установленому законом порядку не було зареєстровано за будь-якою особою. У рішенні суду зазначено, що рішенням 11-ї сесії 5-го скликання Оржицької селищної ради від 10.11.2006 позивачеві надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку, на якій знаходяться належні йому приміщення, і що вказана обставина свідчить, що ще з 2006 позивач користується земельною ділянкою під спорудами, які було придбано ним згідно договору від 27.03.2009. Таким чином, позивачем отримано у користування земельну ділянку під об`єктами нерухомості за невідомих підстав за кілька років до підписання договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості. Наданий ОСОБА_1 технічний паспорт на комплекс будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , не підтверджує право власності позивача на це майно та не свідчать про те, що спірні об`єкти можуть бути предметом цивільного обороту через набуття на них прав. Як вбачається з рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17.12.2020 у справі №543/976/20, позивач ОСОБА_1 фактично користувався об`єктами самочинного будівництва, які збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту та який не прийнятий в експлуатацію. Судом першої інстанції не з`ясовано, чи не є спірні об`єкти нерухомості самочинним будівництвом, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази реєстрації на них права власності, а також докази відведення земельної ділянки КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС» під будівництво нерухомого майна, дозволи на будівництво вищевказаних будівель або декларація про готовність об`єктів до експлуатації. КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС» на даний час не ліквідовано, а перебуває у стані припинення. ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу звернення до підприємства, ліквідаційної комісії підприємства та нотаріуса з метою здійснення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, про що свідчить відсутність у матеріалах справи постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій та будь-якого листування з цього питання. Таким чином при прийнятті рішення судом не було з`ясовано, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. Відсутні підстави для посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на ч. 1 ст. 344 ЦК України, оскільки нерухоме майно не є об`єктом нерухомості, так як не прийнято в експлуатацію відповідно до вимог законодавства. Вищевказані обставини Оржицьким районним судом Полтавської області були проігноровані та у порушення ст. 89 ЦПК України не були досліджені. Під час розгляду справи в суді не було з`ясовано, чи належав комплекс будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , Оржицькій територіальній громаді в особі Оржицької селищної ради чи ще будь якій іншій особі; не встановлювалося, чи не претендують на ці об`єкти нерухомого майна інші особи. Суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені документально, а тому є правові підстави для визнання за позивачем права власності на вказані об`єкти на підставі статті 392 Цивільного кодексу України. На даний час згідно витягу із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відомості про кадастровий номер та право власності чи право оренди на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 відсутні. Із рішення суду першої інстанції вбачається, що позивачем право користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні нежитлові приміщення, у встановленому законом порядку не оформлено. Позивачем надано суду рішення 11-ї сесії 5-го скликання Оржицької селищної ради від 10.11.2006, яким позивачеві з невідомих підстав надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку під спірними будівлями, за кілька років до підписання договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості. Позивачем не надано суду доказів правомірного користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне нерухоме майно. При розгляді справи судом першої інстанції обсяг прав попередніх землекористувачів та цільове призначення земельної ділянки, на якій знаходяться спірні будівлі, встановлено не було. Суд першої інстанції фактично дозволив позивачу використовувати спірне нерухоме майно без правовстановлюючих документів та земельну ділянку та за відсутності волевиявлення розпорядника спірної земельної ділянки комунальної власності - Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області. Оржицька селищна рада не є особою, яка порушує, не визнає чи оспорює права ОСОБА_1 , тому позов ОСОБА_1 пред`явлено до неналежного відповідача, що є підставою для постановлення рішення про відмову у його задоволенні. Функції державного архітектурно-будівельного контролю здійснює Державна інспекція архітектури та містобудування України. Позивач у справі не звертався до ДІАМ України та її територіальних органів про отримання документів щодо прийняття об`єкта в експлуатацію, вказаний факт судом першої інстанції було проігноровано та не залучено до участі у справі орган державного архітектурно-будівельного контролю – ДІАМ України, як особу, щодо якої при ухваленні рішення вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки. Також вказує, що з метою наявності підстав для представництва прокурором листом від 03.03.2026 за №53-1672 вих 26 проінформовано ДІАМ України про можливу незаконність рішення суду першої інстанції та необхідність вирішення питання його оскарження в апеляційному порядку. Згідно відповіді ДІАМ України №1804/04/18-26 від 16.03.2026, остання не оскаржувала рішення у справі №543/976/20 та не буде оскаржувати, що свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відзив на апеляційнe скаргe не надходив.

У судове засідання апеляційного суду 29.07.2026 не з`явилися інші учасники процесу, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 07.05.2026 судових повісток у цивільній справі до електронних кабінетів у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв`язку (а.с. 107-111), які були доставлені до електронних кабінетів та поштою. Згідно рекомендованого повідомлення судова повістка на ім`я ОСОБА_1 повернулася до апеляційного суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 27.04.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 29.07.2026 на 10.00 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 27.03.2009 між КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС»» в особі директора Кравченка К.О. та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу №б/н службового та складського приміщення (а.с. 51-52).

Предметом купівлі-продажу за даним договором (товаром) була капітальна споруда, службові та складські приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: основної будівлі - А-І, площею 307,00 кв.м; гаражу - Б, площею 62,1 кв.м; сараю - В, площею 15,3 кв.м; вбиральні - Г, площею 3,2 кв.м.

Узгоджена сторонами вартість приміщень склала 12 000,00 грн.

Факт виконання своїх зобов`язань за договором продавцем підтверджує акт приймання-передачі службового та складського приміщення від 27.03.2009, який підписаний сторонами та є додатком №1 до договору №б/н купівлі-продажу службового та складського приміщення від 27.03.2009 (ас. 53).

Факт виконання покупцем зобов`язання з розрахунку за придбані приміщення підтверджується відповідним прибутковим касовим ордером №б/н від 27.03.2009 на суму 12 000,00 грн, виданим КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС»» (а.с. 54).

Згідно рішення 11-ї сесії 5-го скликання Оржицької селищної ради від 10.11.2006 позивачеві було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку, на якій знаходяться належні йому приміщення.

Вказана обставина свідчить, що ще з 2006 позивач користується земельною ділянкою під спорудами, які було придбано ним згідно договору від 27.03.2009.

Відповідно до долученого до матеріалів справи технічного паспорту від 23.03.2009, службове та складське приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складаються з: основної будівлі - А-І, площею 307,00 кв.м; гаражу - Б, площею 62,1 кв.м; сараю - В, площею 15,3 кв.м; вбиральні - Г, площею 3,2 кв.м. Власником вказане Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС» (а.с. 31-35).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС»» ліквідоване за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2013, справа №816/6300/13-а, підстава: неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до Закону. Наявність запису про ліквідацію юридичної особи унеможливлює нотаріальне посвідчення спірного договору. На момент його укладення, Колективне підприємство «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС» ухилилось від його нотаріального посвідчення (а.с. 9-30).

Розпорядженням Оржицької селищної ради №4 від 19.02.2016 вулицю «Леніна» в смт Оржиця, Полтавської області перейменовано на вулицю «Центральна» (а.с. 43-44).

На замовлення позивача ФОП ОСОБА_2 надав звіт №1810-05_Ор з незалежної оцінки майна від 18.10.2020, відповідно до якого ринкова вартість нежитлових будівель – службові та складські приміщення, загальною площею 294,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , становить 124 440,00 грн. (а.с. 36-38).

Згідно рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №54633385 від 19.10.2020, державний реєстратор Демченко Р.Ю. відмовив у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення (службове та складське), що розташоване АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 . Своє рішення реєстратор мотивував тим, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с. 39).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.12.2020, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстровано (а.с. 68).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

За нормами чинного законодавства згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбаченими п.4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатись у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У відповідності зі ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п.10 ст. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є: - визнання дійсним договору купівлі-продажу службового та складського приміщення №б/н від 27.03.2009, укладеного в письмовій формі, без нотаріального посвідчення, між КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС»» як продавцем та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як покупцем; - визнання за ОСОБА_1 права власності на капітальну споруду, службові та складські приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: основної будівлі - А-І, площею 307,00 кв.м; гаражу - Б, площею 62,1 кв.м; сараю - В, площею 15,3 кв.м; вбиральні - Г, площею 3,2 кв.м.

Розпорядженням Оржицької селищної ради №4 від 19.02.2016 вулицю «Леніна» в смт Оржиця, Полтавської області перейменовано на АДРЕСА_1 (а.с. 43-44).

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що із долучених до матеріалів справи заяв відповідача та третьої особи вбачається, що вони в повній мірі визнають позовні вимоги ОСОБА_1 та не заперечують проти задоволення позову, тому, з огляду на норми чинного законодавства, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, так як не порушують права чи інтереси інших осіб.

Проте, вирішуючи позов, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що стало підставою для ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення суду, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Як встановлено судом першої інстанції, що 27.03.2009 між КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС»» в особі директора Кравченка К.О. та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу №б/н службового та складського приміщення, предметом якого (товаром) є капітальна споруда, службові та складські приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: основної будівлі - А-І, площею 307,00 кв.м; гаражу - Б, площею 62,1 кв.м; сараю - В, площею 15,3 кв.м; вбиральні - Г, площею 3,2 кв.м, узгоджена сторонами вартість якого склала 12 000,00 грн (а.с. 51-52).

Факт виконання своїх зобов`язань за договором продавцем підтверджується актом приймання-передачі службового та складського приміщення від 27.03.2009, який підписаний сторонами та є додатком №1 до договору №б/н купівлі-продажу службового та складського приміщення від 27.03.2009 (ас. 53).

Факт виконання покупцем зобов`язання з розрахунку за придбані приміщення підтверджується відповідним прибутковим касовим ордером №б/н від 27.03.2009 на суму 12 000,00 грн, виданим КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС»» (а.с. 54).

Рішенням 11-ї сесії 5-го скликання Оржицької селищної ради від 10.11.2006 позивачеві було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку, на якій знаходяться належні йому приміщення (а.с. 42).

Суд першої інстанції встановив, що вказана обставина свідчить про те, що ще з 2006 позивач користується земельною ділянкою під спорудами, які було придбано ним згідно договору від 27.03.2009.

Згідно технічного паспорту від 23.03.2009, службове та складське приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складаються з: основної будівлі - А-І, площею 307,00 кв.м; гаражу - Б, площею 62,1 кв.м; сараю - В, площею 15,3 кв.м; вбиральні - Г, площею 3,2 кв.м, власником яких є Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС» (а.с. 31-35).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС» з 12.12.2013 перебуває у стані припинення за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2013, справа №816/6300/13-а, підстава: неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до Закону, що унеможливлює нотаріальне посвідчення спірного договору (а.с. 9-30).

Згідно рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №54633385 від 19.10.2020, державний реєстратор Демченко Р.Ю. відмовив у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення (службове та складське), що розташоване АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 . Своє рішення реєстратор мотивував тим, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с. 39).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.12.2020, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстровано (а.с. 68).

Отже, у справі, яка переглядається, виник спір про визнання права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке 27.03.2009 за договором купівлі-продажу №б/н службового та складського приміщення було продане продавцем КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС» в особі директора Кравченка К.О. покупцю ОСОБА_1 за ціною 12 000,00 грн, предметом якого службові та складські приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: основної будівлі - А-І, площею 307,00 кв.м; гаражу - Б, площею 62,1 кв.м; сараю - В, площею 15,3 кв.м; вбиральні - Г, площею 3,2 кв.м.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України від 01.07.2004 № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІV).

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який є чинним з 03.08.2004, (у редакції, чинній на час укладення договору), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припиненняречових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб`єктів речових прав, технічні характеристикиоб`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна.

Згідно ч.ч. 1-7 ст. 3 вказаного Закону, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочинищодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набраннячинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цьогоЗакону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмеженьздійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 12 цього Закону, зокрема, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Отже, із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Виходячи з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.12.2020, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстровано (а.с. 68), тобто службові та складські приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: основної будівлі - А-І, площею 307,00 кв.м; гаражу - Б, площею 62,1 кв.м; сараю - В, площею 15,3 кв.м; вбиральні - Г, площею 3,2 кв.м, до укладання договору купівлі-продажу від 27.03.2009 не були зареєстровані за продавцем КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС».

У такому випадку КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС» станом на 27.03.2009 не було власником службових та складських приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та не могло бути стороною договору купівлі-продажу.

Матеріали справи не містять відомостей про те, коли і ким були збудовані службові та складські приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Також матеріали справи не містять відомостей про те, чи взагалі відводилася земельна ділянка для їх будівництва.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено, що рішенням 11-ї сесії 5-го скликання Оржицької селищної ради від 10.11.2006 позивачеві було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходяться службові та складські приміщення, і що вказана обставина свідчить, що ще з 2006 позивач користується земельною ділянкою під спорудами, які було придбано ним згідно договору від 27.03.2009.

Таким чином вбачається, що рішення 11-ї сесії 5-го скликання Оржицької селищної ради від 10.11.2006, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , було прийнято раніше, ніж укладено договір купівлі-продажу службових та складських приміщень від 27.03.2009.

Крім цього, звертається увага, що згідно п.4 рішення 11-ї сесії 5-го скликання Оржицької селищної ради від 10.11.2006 заборонено використання земельної ділянки до одержання документації, що посвідчує право користвання на неї (а.с. 42).

Матеріали справи не містять технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 , а сам факт прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку, не є підставою для визнання права власності на нерухоме майно, яке перебуває на земельній ділянці.

Таким чином, по справі вбачається, що службові та складські приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: основної будівлі - А-І, площею 307,00 кв.м; гаражу - Б, площею 62,1 кв.м; сараю - В, площею 15,3 кв.м; вбиральні - Г, площею 3,2 кв.м, побудовано на земельній ділянці Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області; земельна ділянка, яка перебуває під забудовою службовими та складськими приміщеннями, ОСОБА_1 не передавалася; право власності на службові та складські приміщення за КП «Оржицьке підприємство розвитку засобів телебачення, радіо і зв`язку «ТЕРІС» не зареєстроване; вказані службові та складські приміщення не є об`єктом цивільних прав та, відповідно, не могли бути предметом договору купівлі-продажу від 27.03.2009 між сторонами; службові та складські приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , підпадають під ознаки самочинного будівництва, тобто договір купівлі-продажу від 27.03.2009 відбувся з порушенням вимог чинного законодавства.

Також колегія суддів звертає увагу, що на час ухвалення рішення у справі (17.12.2020) державний архітектурно-будівельний контроль в Україні здійснювався Державною інспекцією архітектури та містобудування України, державна реєстрації якої була проведена 08.05.2020, а 12.06.2020 зареєстровано Державну сервісну службу містобудування. Постановою КМ України від 23.12.2020 №1340 ліквідовано Державну інспекцію архітектури та містобудування України та Державну сервісну службу містобудування. 20.05.20211 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ), яка на даний час реалізує політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Таким чином, на час ухвалення рішення у справі ні Державна інспекція архітектури та містобудування України, ні Державна сервісна служба містобудування не були залучені до участі у справі.

Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов до помилкового висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмовив у позові – на позивача.

По справі вбачається, що згідно платіжної інструкції №629 від 20.03.2026 Полтавською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 1866,62 грн при подачі апеляційної скарги (а.с. 62), який підлягає стягненню з позивача на користь Полтавської обласної прокуратури.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376, ч.1 п. 4, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Лубенської окружної прокуратути Полтавської області - задовольнити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2020 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Оржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області, третя особа: державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації Оржицької селищної ради Полтавської області Демченко Роман Юрійович, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1866,62 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов