Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №552/9898/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/9898/25 Номер провадження 22-ц/814/2457/26Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , яка дії в інтересах ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 – адвоката Степаненко Оксани Володимирівни на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05 березня 2026 року постановлену у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2026 року частково задоволена заява ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову. Забезпечено зустрічний позов шляхом визначення часу спілкування, спільного проведення часу малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 , щомісячно: кожної другої та четвертої суботи з 12.00 години до 17.00 години, кожної другої та четвертої неділі з 12.00 години до 17.00 години , без присутності матері ОСОБА_2 , зобов`язавши мати ОСОБА_2 завчасно повідомляти батька ОСОБА_3 щодо місця проживання дитини( повної адреси) ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 звернулася в суд з заявою заміну заходів про забезпечення зустрічного позову. Вважає за доцільне змінити захід забезпечення позову, а саме зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_3 можливість безперешкодно спілкуватися, бачитися та спільно проводити час з малолітньою донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері за місцем проживання батька ОСОБА_3 у період часу з 12 год. 00 хв. другої неділі кожного місяця до 17 год. 00 хв. четвертої неділі кожного місяця, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішення у справі законної сили; зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити ОСОБА_3 можливість спілкування із використання відео зв`язку з малолітньою донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у дні перебування дитини з матір`ю, кожного дня, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішення у справі законної сили; зобов`язати мати ОСОБА_2 завчасно повідомляти батька ОСОБА_3 щодо місця проживання дитини, а саме повної адреси проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішення у справі законної сили.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05 березня 2026 року заяву ОСОБА_3 про заміну заходу забезпечення позову було задоволено частково.

Забезпечено зустрічний позов ОСОБА_3 шляхом визначення часу спілкування, спільного проведення часу малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 , щомісячно: кожної другої та четвертої суботи з 12.00 години до 17.00 години, кожної другої та четвертої неділі з 12.00 години до 17.00 години , без присутності матері ОСОБА_2 , зобов`язавши мати ОСОБА_2 завчасно повідомляти батька ОСОБА_3 щодо місця проживання дитини( повної адреси) ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити ОСОБА_3 можливість спілкування із використання відеозв`язку з малолітньою донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у дні перебування дитини з матір`ю, кожного дня, у період з 17 год. до 19 год. з врахуванням стану здоров`я дитини та графіку зайнятості дитини у дошкільних закладах чи гуртках з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішення у справі законної сили.

В іншій частині у задоволенні заяви було відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_2 – адвокат Євстафієва О.Б. та подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05.03.2026 року та постановити нову, якою заяву ОСОБА_3 задовольнити частково, а саме визнати тимчасовий порядок спілкування ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили: кожної першої та третьої середи місяця; кожної другої та четвертої неділі місяця з 12.00 години до 17.00 години, виключно у публічних місцях, за обов`язкової їх присутності матері дитини, без присутності будь-яких сторонніх осіб.

В обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги вказує, що вважають ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, без належної оцінки доказів.

Вказує, що суд не навів мотивів, чому саме такий обсяг часу є співмірним і необхідним, не визначив, чи не відповідає він віковим особливостям шестирічної дитини та її психоемоційному стану. Акцентує увагу суду, для дитини такого віку різку встановлення формату без присутності основного доглядача без адаптаційного періоду може негативно вплинути на її емоційний стан.

Крім того з ухвалою суду не погодилася не погодився представник ОСОБА_3 – адвокат Степаненко О.В. та подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05.03.2026 року та постановити нову, в частині визначення часу спілкування, спільного проведення часу з малолітньою донькою, визначивши варіант який запропонований відповідачем.

В обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги вказує, що вважають ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, без належної оцінки доказів.

Відзив від сторін на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник відповідача, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції виходив із того, що заявником наведено обставини, які свідчать про необхідність часткової заміни раніше застосованого заходу забезпечення позову з метою забезпечення належного захисту прав та інтересів сторін до вирішення спору по суті. При цьому суд дійшов висновку, що доповнення визначеного порядку спілкування батька з дитиною обов`язком матері повідомляти повну адресу місця проживання дитини та забезпечувати щоденне відео спілкування батька з дитиною у визначений час сприятиме підтриманню сталого емоційного зв`язку між ними, відповідатиме найкращим інтересам дитини, забезпечуватиме баланс прав та інтересів сторін і не призведе до фактичного вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до ухвалення рішення у справі. Водночас підстав для задоволення заяви в іншій частині суд не встановив, оскільки заявником не доведено необхідності застосування запропонованих ним заходів забезпечення позову та їх співмірності із заявленими позовними вимогами.

Із таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується, зважаючи на наступне.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В заяві про забезпечення позову заявник повинен викласти причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, обґрунтувати необхідність певного виду забезпечення позову.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно ч.1 ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи (ч. 2 ст. 156 ЦПК України).

Тлумачення положень частини першої статті 156 ЦПК України свідчить, що ЦПК України передбачає можливість заміни одного заходу забезпечення позову іншим, в тому числі здійснення заміни заходів забезпечення позову одного й того ж виду, перелік яких визначено в частині першій статті 150 ЦПК України, але щодо іншого майна. Право заміни одного заходу забезпечення позову іншим може бути реалізоване у будь-який час, поки діють заходи забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що у заяві про заміну заходу забезпечення позову, заявник зазначає, що через протиправні дії ОСОБА_2 щодо переховування дитини , остання з 15.11.2025 року по теперішній час не відвідує жодного дошкільного закладу, ОСОБА_2 приховує інформацію щодо місця її проживання, а тому ОСОБА_3 має намір два тижні на місяць забезпечувати відвідування дитиною дитячого клубу «Смайлик», для забезпечення гармонійного розвитку дитини, підготовки до школи та спілкування з однолітками.

У вирішенні питання про зміну заходів забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом надано належну оцінку доводам заявника та правильно застосовано норми процесуального права, що регулюють питання заміни одного заходу забезпечення позову іншим. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що заявником доведено наявність підстав для часткової зміни раніше застосованого заходу забезпечення позову, а запропонований у задоволеній частині захід є співмірним із заявленими вимогами, безпосередньо пов`язаний із предметом спору та спрямований на забезпечення ефективного захисту прав учасників справи до її вирішення по суті. Водночас суд правомірно відмовив у задоволенні заяви в іншій частині, оскільки заявником не доведено необхідності застосування інших запропонованих заходів забезпечення позову та не підтверджено, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення або ефективний захист чи поновлення порушених прав.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала судді постановлена з дотриманням вимог закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката Степаненко Оксани Володимирівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27 липня 2026 року.

Головуючий суддя: ___________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ___________________ С. Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна