Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №289/1054/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/1054/26 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.

Номер провадження №33/4805/1210/26

Категорія ч.1,2 ст.172-7 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участі ОСОБА_1 , прокурора Кока С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 липня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 липня 2026 року об`єднано справи №289/1054/26, №289/1056/26, та присвоєно їм єдиний унікальний номер №289/1054/26.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП, та на підставі ст.36 КУпАП призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу, розміром 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.

З постанови судді місцевого суду убачається, що ОСОБА_1 , будучи у період з 25.02.2026 по даний час тимчасово виконуючим обов`язки за не вакантною посадою начальника Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району) Північного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України та, відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (надалі - Закону), суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, порушив вимоги ст. 28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, оскільки не вжив передбачених законом заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, письмово або іншим способом не повідомив Північне квартирно-експлуатаційне управління Сил логістики Збройних Сил України про наявний у нього конфлікт інтересів з приводу підписання ним та направлення на адресу Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області двох відповідей на запит від 03.03.2026 за №26725-2026 за своїм підписом про відмову у наданні стосовно себе запитуваної інформації та копій документів, в якому вбачається приватний інтерес, при цьому усвідомлюючи те, що підписання та подання відповіді на запит з відмовою у надані запитуваної інформації та копій документів стосується його особисто, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги, передбачені чинним законодавством України.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу правопорушень. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що судом залишено поза увагою, що наявність реального або потенційного конфлікту інтересів за обставинами справи безпосередньо залежить від законності вимог УСР в Житомирській області ДСР НП України при зверненні з запитами щодо надання інформації та документів. У вказаному запиті УСР в Житомирській області ДСР НП України в якості підстави для отримання зазначених документів та інформації було вказано ч.2 ст.251 КУпАП. Проте, витребування запитуваної інформації вважає незаконним та без достатніх повноважень. Вказує, що відповідно до ч.1 ст.172-7 КУпАП відповідальність настає у випадку неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. При цьому таке неповідомлення може мати місце лише при встановленні законності підстав для надання на запит УСР документів та інформації. За незаконним запитом конфлікт інтересів не виникає.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку прокурора Коки С.Л ., перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст.245 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, які мають істотне значення для правильного, об`єктивного та справедливого розгляду справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили (ст.252 КУпАП).

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримані. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, оцінку дій особи, відносно якої складено протокол, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення, та прийняте по справі рішення.

Як зазначено у диспозиції ч.1 ст.172-7 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає у разі неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів тягне за собою відповідальність, передбачену ч.2 ст.172-7 цього Кодексу.

Згідно з приміткою до статті 172-7 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої ст.3 Закону України «Про запобігання корупції».

У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

В статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" міститься визначення термінів, за змістом яких:

правопорушення, пов`язане з корупцією – вважається діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

приватний інтерес – це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

реальний конфлікт інтересів– це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, на переконання апеляційного суду, є обґрунтованим та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі та перевірених суддею доказах.

Так, з матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Північного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України (по стройовій частині) №57 від 25.02.2026 у зв`язку з службовою необхідністю тимчасове виконання обов`язків за невакантною посадою начальника Макарівської квартирно-експлуатаціної частини району) Північного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України покладено на майора ОСОБА_1 ..

Приписами статті 3 Закону визначено коло осіб, на яких поширює свою дію цей Закон, зокрема підпунктом «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону передбаченого його розповсюдження на військових посадових осіб Збройних Сил України.

Отже, виходячи з викладеного майор ОСОБА_1 , як тимчасово-виконуючий обов`язки начальника був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками та є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

Також судом встановлено, що листами від 03.03.2026 за №564/392 та від 05.03.2026 за №564/409 ОСОБА_1 відмовив у наданні Управлінню стратегічних розслідувань в Житомирській області запитуваних, в тому числі і відносно нього, кадрових документів (а.с.13-18, 69-76).

У наданих відповідях ОСОБА_1 здійснив правову оцінку законності отриманих запитів органу поліції та двічі відмовив їм у наданні документів, вказуючи про відсутність достатніх повноважень на витребування інформації.

Згідно листа Північного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України від 08.04.2026 за №2594/1368 у період з 25.02.2026 по 10.03.2026 до цього управління не надходило повідомлень від ОСОБА_1 про наявність реального або потенційного конфлікту інтересів у порядку встановленому Законом України «Про запобігання корупції» (а.с. 45).

Матеріалами справи підтверджено, що під час підписання двох відповідей №564/392 від 03.03.2026 та №564/409 від 05.03.2026 на запит УСР в Житомирській області ДСР НП України у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів, тобто, суперечність між його приватним інтересом, зумовлений наміром відмовити у наданні стосовно себе, як ТВО начальника Макарівської КЕЧ, запитуваної правоохоронними органами інформації та копій документів, з метою уникнення перевірки чи перешкоджання виявленню можливих порушень законодавства.

Тобто, ОСОБА_1 усвідомлюючи те, що підписання та надання відповіді на запит з відмовою у наданні інформації та копій документів стосується його особисто, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів. При цьому ОСОБА_1 не повідомив НАЗК, чи інший визначений законом орган, про наявний у нього реальний конфлікт інтересів з приводу підписання та направлення УСР в Житомирській області ДСР НП України листів від 26.02.2026 №24673-2026, від 03.03.2026 №26725-2026, чим порушив вимоги ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції».

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді ТВО начальника Макарівської КЕЧ, та, підписавши відповідь на запити УСР в Житомирській області ДСР НП України, якими відмовив у наданні інформації та копій документів, які стосуються його особисто, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, та не повідомив про такий конфлікт Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган, не вжив заходів для його врегулювання, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч. 2 ст.172-7 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, що поставлено йому у вину, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: протоколами про адміністративне правопорушення, відповідними запитами та відповідями, поясненнями.

Слід зазначити про те, що суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, виражається як у формі умислу, так і у формі необережності.

Відповідно до встановлених фактичних обставин суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, а доводи останнього про відсутність події і складу в його діях інкримінованих правопорушень є такими, що не спростовують висновків суду.

Надіслані 26.02.2026 та 03.03.2026 на адресу Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району) Північного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики ЗСУ запити від Управління СР в Житомирській області ДСР НП України щодо надання інформації стосовно ТВО начальника Макарівської КЕЧ, були достатньо мотивованими, містили зазначення підстав про збір інформації, зокрема для вжиття заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень.

Пунктом 3 ч.1 ст.23 Закону України від 02.07.15 №580-VІІІ «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський для виконання завдань, покладених на поліцію, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Пунктом 6 «Положення про Національну поліцію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.15 №877, передбачено, що Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Отже працівники УСР в Житомирській області ДСР НП України мали достатні повноваження на збір інформації для виявлення та припинення адміністративних правопорушень.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 на те, що працівники Національної поліції не мали права витребувати відповідну інформацію, і за таким незаконним запитом він мав право надавати відповідь, і через це нібито відсутній конфлікт інтересів, є безпідставними та не спростовують висновків місцевого суду щодо наявності в його діях складу інкримінованих йому правопорушень.

Помилкове або правильне переконання ОСОБА_1 щодо відсутності у органів поліції повноважень витребувати запитувану інформацію, не дозволяло йому в умовах реального конфлікту інтересів розглядати такі запити та, відповідно, не звільняло його від обов`язку повідомити про конфлікт інтересів та вжити заходів до його врегулювання. Відмова у наданні цієї інформації фактично сприяла захисту його особистих інтересів по ненаданню документів, які могли б бути доказом для виявлення та припинення адміністративного правопорушення, що свідчить про наявність у нього в цій правовій ситуації реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Цією ж нормою закону визначено те, що приватним інтересом є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Слід також врахувати, що ОСОБА_1 у даному випадку міг і повинен був скористатись можливістю, наданою йому ч.5 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема, у разі існування сумнівів щодо наявності в нього конфлікту інтересів звернутися за роз`ясненням до Національного агентства. Однак, ОСОБА_1 правом, визначеним законом, не скористався, що свідчить про недотримання ним вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та пояснення останнього в суді апеляційної інстанції не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 липня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: