Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №285/4013/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/4013/26 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Номер провадження №33/4805/1178/26

Категорія ч.3 ст.172-11 КУпАП Доповідач Зав`язун С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі головуючого - судді Зав`язуна С. М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Житомирі апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

зазначеною постановою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Згідно постанови суду, солдат ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, у період з 21:20 год. 07.06.2026 по 19:30 год. 08.06.2026 самовільно залишив розташування військової частини, службові обов`язки не виконував та проводив час на власний розсуд, чим вчинив діяння, за яке передбачена відповідальність за ч.3 ст.172-11 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з постановою суду, просить її скасувати та направити справу на новий розгляд. Стверджує про порушення його конституційного права на захист, справедливий судовий розгляд та право бути почутим. На обґрунтування вимог зазначає, що не був належно повідомлений про слухання та не було викликано свідків.

Повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, призначеного на 20.07.2026, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, в апеляційній скарзі своєї позиції щодо участі в її розгляді не висловив та будь-яких додаткових матеріалів на підтвердження доводів апеляційної скарги не надав.

Після відкладення розгляду справи на 27.07.2026 апеляційний суд продовжив вживати заходів для повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду. Зокрема, суд неодноразово здійснював телефонні дзвінки за номером телефону, зазначеним апелянтом в апеляційній скарзі, однак зв`язок з абонентом був відсутній, що підтверджується відповідними телефонограмами. Крім того, суд направив рекомендованим поштовим відправленням судову повістку за адресою місця проживання, вказаною ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, яка повернулася до суду неврученою. Одночасно апеляційний суд звернувся до Генерального штабу Збройних Сил України та командира військової частини НОМЕР_1 щодо вручення ОСОБА_1 судової повістки про виклик до суду. Відтак апеляційний суд вжив усіх можливих процесуальних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце апеляційного розгляду.

У справі «Васильків проти України» від 30 квітня 2025 року (заява № 77302/16) Європейський суд з прав людини (далі – Суд) розглядав питання належного повідомлення особи про апеляційний розгляд. У цій справі апеляційний суд тричі надсилав заявнику судові повістки рекомендованими листами за його домашньою адресою, однак вони були повернуті неврученими. Заявник не заперечував той факт, що повістки надсилалися рекомендованим листом, а також не стверджував, що апеляційний суд вказав неправильну адресу. За результатами розгляду цієї справи Суд дійшов висновку, що ст. 6 Конвенції не зобов`язує національні органи влади забезпечувати ідеальне функціонування поштової системи. Органи державної влади можуть нести відповідальність лише в разі ненадіслання заявнику відповідних процесуальних документів. З огляду на те, що апеляційний суд надсилав повістки на домашню адресу заявника, його твердження про те, що він міг їх не отримати, не є достатнім для обґрунтованої скарги про порушення його процесуальних прав. Заяву Судом визнано неприйнятною.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) Суд зазначив, що сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнаватися про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на зазначене, апеляційний суд звертає увагу, що реалізація права на участь у судовому розгляді залежить не лише від належного повідомлення судом особи, а й від процесуальної поведінки самої особи. ОСОБА_1 , ініціювавши апеляційний перегляд, повинен був проявляти належну процесуальну сумлінність, зокрема цікавитись рухом поданої ним апеляційної скарги. Однак будь-якого інтересу до перебігу апеляційного провадження він не виявив, причин своєї неявки суду не повідомляв, не звертався з клопотанням й про відкладення судового розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини її неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення особи.

За таких обставин, оскільки участь в судовому засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою, суд апеляційної інстанції продовжує розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 за наявними матеріалами в письмовому провадженні.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положеннями ч. 2 ст. 7 КУпАП України передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (ст. 277-2 КУпАП).

Наведені положення КУпАП узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в справі № 760/10803/15-а від 31 січня 2019 року, відповідно до якої, закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Згідно висновку Верховного Суду в справі № 676/752/17 від 31 березня 2021 року, факт не повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Зазначене кореспондує із практикою Суду, який у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) зазначив, що незабезпечення достатньою мірою усіх заходів повідомлення сторони справи – позбавляє можливості останню подавати свої аргументи.

Обов`язок суду повідомити особу про дату, час і місце судового розгляду є не формальною процесуальною вимогою, а однією з гарантій реалізації права на справедливий судовий розгляд. Лише за умови належного повідомлення особа може ефективно реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП. Суд може розглянути справу за відсутності особи лише у разі її неявки за умови своєчасного її повідомлення та за відсутності клопотання про відкладення судового розгляду. Натомість неявка особи, щодо якої взагалі в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо її повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, не створює передбачених ст. 268 КУпАП підстав для розгляду справи за її відсутності.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, керуючись ч. 2 ст. 277 КУпАП, визнав за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у ній матеріалів. Разом із тим суд першої інстанції взагалі не здійснив повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи. Матеріали справи не містять жодних відомостей про направлення судом першої інстанції судової повістки ОСОБА_1 . Відтак суд розглянув справу за повної відсутності доказів повідомлення особи про дату, час і місце судового розгляду, чим порушив вимоги статей 7, 268 КУпАП. Зазначене є істотним порушенням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Щодо заявленого апелянтом прохання про направлення справи на новий розгляд, суд зазначає, що такі повноваження у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками апеляційного перегляду суд має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову.

Тому суд апеляційної інстанції, реалізуючи повноваження зазначені в п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП, скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якою встановлює такі обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Так, солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, з 21:20 07.06.2026 по 19:30 08.06.2026 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , чим заподіяв шкоду інтересам військової служби, яка виявилась у підриві бойової готовності підрозділу, невиконанні обов`язків військової служби, поданні негативного прикладу наслідування для інших військовослужбовців та порушенні військової дисципліни, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-11 КУпАП.

Такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в: протоколі про військове адміністративне правопорушення ЛВР №539 від 16.06.2026 (а.с.3-7); письмових поясненнях інших військовослужбовців тієї ж військової частини, де проходить службу солдат ОСОБА_1 ; доповіді про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 від 08.06.2026; доповіді про повернення до розташування 4 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ; інших письмових доказах, які знаходяться в матеріалах провадження.

Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, з якими він ознайомився, але від надання пояснень та від отримання другого примірника протоколу відмовився.

Відповідно до наявної в матеріалах справи доповіді про самовільне залишення військової частини або місця служби встановлено, що 07.06.2026 о 21:20 під час перевірки особового складу було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 , проведені пошукові заходи результатів не дали, дозволу на вибуття він не отримував, а причину залишення місця служби не повідомив. Згідно з доповіддю про повернення до розташування військової частини встановлено, що 09.06.2026 о 12:30 солдата ОСОБА_1 було виявлено працівниками ВСП та повернуто до підрозділу.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 07.06.2026 ОСОБА_1 перебував на території військової частини з явними ознаками алкогольного сп`яніння, після чого самовільно залишив військову частину, а проведені пошукові заходи результатів не дали. Причину залишення місця служби солдат ОСОБА_1 командуванню підрозділу та іншим військовослужбовцям не повідомляв.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-11 КУпАП передбачено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом, що підтверджується зібраними у справі письмовими доказами, отриманими з додержанням вимог законодавства та оціненими судом.

Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 апеляційний суд враховує характер і спосіб вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. З огляду на викладене апеляційний суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення – штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст. 172-11 КУпАП.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено стягнення, у разі винесення судом постанови про таке стягнення.

Відповідно до п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а предметом цього провадження є адміністративне правопорушення, пов`язане з виконанням військового обов`язку та проходженням військової служби, на нього поширюється пільга, передбачена п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим він звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: